Коли спільнота чи, принаймні, її активне ядро вже сформовані, варто підштовхнути її до розробки реалістичних спільних проектів. Інструменти, які застосовуються для цього — інформативні, об’єднавчі, досить оригінальні за методологією проведення, часто — ігрові. Зазвичай, вони потребують присутності тренованого фасилітатора та зацікавленості органів влади на етапі підготовки.
В рамках стажування в Аналітичному центрі CEDOS у 2015-2016 роках в межах «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів України», яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів та за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні Лілія Лаврук (Ковшун) підібрала кілька інструментів, які дозволяють надихнути спільноту на подальші дії.
Читайте також:
Інструменти партисипації. Об'єднання спільноти
Інструменти партисипації. Співпраця спільноти й органів влади
1. Керована візуалізація
Guided visualization
Уявити свій день у місті через один рік та дізнатися про можливості змінити це майбутнє.
Методологія. Учасники знайомляться між собою і складають коротке враження про життя в місті сьогодні. Ведучий пропонує уявити кожному свій звичайний день через один рік і повільно проводить групу через цей уявний день. Люди діляться побаченим спочатку з сусідом, потім розбиваються на маленькі групи й обговорюють спільне бачення майбутнього — окреслюють свої мрії та перешкоди на шляху до їх втілення. Наприкінці ведучий пропонує учасникам проекти, які допоможуть зробити мрії реальністю.
Приклади. From Vision to Action Workshop. Також керована візуалізація була першим кроком для розробки проектів Глоуцестерської громади.
Ресурси. 1-3 години часу, комфортне і тихе приміщення. Ведучий має бути обізнаний з планами органів влади і знати майбутні проекти, щоб могти запропонувати їх спільноті.
Учасниці та учасники. Кількість учасників — від 10 до 160, відбір контрольований.
2. Світове кафе
World Cafe
Поєднує в собі ознаки вільного простору та кафе для спілкування, де учасники провадять вільну дискусію, проте на меті мають створення конспекту для майбутніх проектів.
Методологія. В основі цього інструменту лежить ідея «групової кмітливості», відповідно до якої громада інтуїтивно відчуває, чого потребує, навіть якщо одна людина чи група експертів не може знайти рішення проблеми. Метою є простимулювати обговорення та зібрати конспекти різних учасників із відповідями на поставлені питання. Учасники збираються в одному приміщенні, за кожним столом 4-5 осіб. Один стіл обговорює одне питання, попередньо задане організатором, учасники повинні лишати свої конспекти на місці. Кожні 20 хвилин учасники змінюють стіл. Наприкінці усі збираються разом і учасники представляють результати обговорень, оформлюють свої відповіді на питання візуально чи текстово.
Приклади. Найбільше світове кафе було проведене у Тель-Авіві і нарахувало 10,000 учасників. Світова Академія Бізнесу видала посібник про організацію й основні принципи цього інструменту.
Ресурси. Просторе приміщення, з відповідною кількістю столів, щоб розмістити усіх охочих.
Учасниці та учасники. Кількість учасників — від 12 людей до кількох тисяч.
3. Пошук майбутнього
Future Search
Генерує активні дії шляхом створення спільного бачення проблеми серед неоднорідної групи учасників.
Методологія. Планована зустріч, орієнтована на розгляд конкретного питання, де учасники з різних соціальних прошарків діляться своїм досвідом і баченням майбутнього. Дозволяє за короткий час розробити план подальших дій у напрямку вирішення проблеми. Ідеальна кількість учасників — 64 людини, які репрезентують 8 стейкхолдерських груп. Захід складається з 5 етапів: 1) Огляд минулого — кожен учасник описує ключові події для себе, спільноти, світу у трьох паралельних лініях; 2) Дослідження сьогодення — учасники у групах ідентифікують основні тренди, що впливають на громаду. Перші два етапи відбуваються всередині стейкхолдерської групи з 8 учасників; наступні етапи необхідні для того, щоб стерти межі цих груп: 3) Створення сценаріїв ідеального майбутнього — по 2-3 особи описують бажані позитивні зміни для життя спільноти; 4) Визначення спільного бачення — після того, як межі між стейкхолдерськими групами стерлися, відбувається утворення остаточних «робочих» груп в залежності від того, чого хочуть досягти учасники; 5) Написання планів дій — робочі групи розробляють реалістичні плани дій.
Приклади. Жителям містечка Хітчін в Хертфордширі (Велика Британія) інструмент пошуку майбутнього дозволив розробити стратегію розвитку міста. Також це поширена практика у США. У форматі пошуку майбутнього відбулася перша сесія стратегування Українського урбаністичного руху.
Ресурси. Фасилітатор, велика кімната, щоб розмістити 8 столів; 2,5 дні для проведення заходу.
Учасниці та учасники. До 64 учасників, по 8 учасників за столом.
4. Неконференція
Unconference, Open Space conference, Transformational Conference
Конференція, де немає заздалегідь прописаної програми: кожен учасник та кожна учасниця може підготувати виступ або послухати інших.
Методологія. Приміщення класичної конференції, з великою кількістю кімнат, але у фойє на дошці оголошень учасники і учасниці розміщують інформацію, де, коли і про що він чи вона буде говорити. Слухачі самі обирають, куди приходити.
Приклад. Відкриті конференції стали популярні в ІТ-сфері, більше про методологію — на сайті. Також є поради, як зробити власний виступ на Відкритій конференції успішним. Найбільш знаною некоференцією в Україні є EdCamp Ukraine для педагогів.
Ресурси. Логістичний персонал, приміщення із великою кількістю окремих кімнат, комфортних для презентацій.
Учасниці та учасники. До 100 людей, бажано експертів.
5. Воркшоп
Workshop
Семінар, під час якого кілька експертних груп підходять до вирішення конкретної проблеми з різних сторін і, в результаті, складають один спільний план.
Методологія. Зазвичай, до 20 учасників, які попередньо вивчили проблему, збираються, щоб обговорити її. Воркшоп складається щонайменше з трьох частин: спочатку спільне обговорення і визначення способів подолання проблеми. Потім учасники розбиваються на малі робочі групи, кожна з яких розроблює план втілення одного зі способів. Фінальна сесія — спільна, де кожна робоча група презентує свої напрацювання і складає їх разом до одного фінального плану. Бажана наявність модераторів для спільних сесій та групових обговорень.
Приклад. Семінари «Право на місто» у Києві і Львові.
Ресурси. Модератори, місце для проведення воркшопу, витратні матеріали.
Учасниці та учасники. Організатори добирають близько 20 учасників, які є компетентними в проблемному питанні; потреба тренованого модератора.
6. Уяви!
Imagine!
Захід, що дозволяє зрозуміти і запозичити найкращі практики минулого для використання в майбутньому.
Методологія. Захід складається з 3 фаз. Перші дві проводяться у формі інтерв’ю, де учасники відповідають на задані модератором питання: 1) Що змушує вас любити ваше місто? Які ви знаєте міські «історії успіху»?; 2) Якщо є речі, які вас не влаштовують у сучасному місті, то що допомогло би змінити це? Важливо, щоби інтерв’ю проводились у групах, адже протягом останньої — третьої — фази — учасники об’єднуються і вигадують проекти, які допоможуть досягти уявленого майбутнього за допомогою успіхів минулого.
Приклад. У 1993-1994 роках жителі Чикаго провели серію заходів Imagine Chicago, які допомогли громаді «згадати», що вони пам’ятають хорошого і що люблять у своєму місті, і об’єднатися заради збереження і розвитку подальших успішних проектів.
Ресурси. Потрібен тренер для проведення інтерв’ю; комфортне приміщення; близько 1 року роботи.
Учасниці та учасники. В одній групі до 30 осіб, але кількість таких груп необмежена.
7. Громадська розробка альтернатив
Citizen Choisework, Choices Method
Група активістів задає містянам питання: «Як зробити наше місто кращим для життя?» — і записує тисячі відповідей, які потім презентує спільноті. Громада обирає найважливіші проекти й об’єднується в робочі групи задля їх втілення.
Методологія. Перший етап — проведення інтерв’ю в публічних місцях, неформальній атмосфері, задаючи людям лише одне питання: «Як зробити наше місто комфортнішим для життя?» Другий етап — опрацювання отриманих відповідей, презентація їх спільноті (найзручніший формат — онлайн) і запрошення зацікавлених громадян долучитися до наступного етапу: проведення чергового опитування серед учасників з одним питанням: «Як зрозуміти, що наші цілі здійсненні?» Третій етап — публічне оголошення результатів і підтримка новостворених проектів та активістських груп, які готових впроваджувати мрії в життя.
Приклад. Chattanooga Vision 2000 — маленьке американське містечко було трансформоване завдяки зусиллям самих мешканців.
Ресурси. Весь процес займає рік-півтора, одна сесія — від 3 до 8 годин.
Учасниці та учасники. Група активістів, можливо волонтерів, які будуть проводити опитування. Кількість опитуваних необмежена, може доходити до кількох тисяч.
