Створити будівельну поліцію, реформувати охоронні договори, налагодити діалог з мешканцями і давати бізнесу не лише батога, а й пряника. В рамках Тижня охорони пам’яток 19-23 квітня у Львові відбувся другий проектний семінар «Право на місто», учасники якого запропонували ці та інші пропозиції з налагодження суспільного діалогу та напрацювання дієвих механізмів охорони пам’яток і оновлення міста.

Учасники проектного семінару працювали у п’яти тематичних групах, присвячених 1) оновленню в житлових приміщеннях пам’яток для побутових потреб, 2) оновленню в нежитлових приміщеннях пам’яток для потреб бізнесу, 3) новому будівництві в історичному середовищі, 4) ревіталізації цінних індустріальних об’єктів, 5) громадським просторам в історичному середовищі.

Пам’ятки житлової архітектури

Права людини здійснюються, зокрема, у міському просторі. Людина має право на міський простір, на історичне середовище, на доступ до пам’яток, на використання та володіння пам’ятками архітектури або їх частинами незалежно від походження та фінансового статусу. Людина не може бути примусово відселеною з пам’ятки.

Питання, що охороняти: лише пам’ятки зі статусом і будівлі в межах визнаних ансамблів чи усю історичну забудову зі збереженими автентичними елементами, навіть якщо вона не включена до пам’яткоохоронних реєстрів?

Пропозиції

Децентралізація. По-перше, реєстри пам’яток місцевого значення затверджувати лише на місцевому рівні. По-друге, лише місцева адміністрація має погоджувати проекти і надавати дозволи на проведення робіт на пам’ятках місцевого значення. Треба виключити можливість альтернативного затвердження проектів у Міністерстві культури. По-третє, потрібно розробити єдиний механізм розроблення/погодження науково-проектної документації з реставрації об’єктів спадщини житлового фонду міста. По-четверте, законодавчо дозволити місцевій адміністрації вимагати виконання місцевих «правил гри» в історичному середовищі, що може відрізнятися від чинних ДБН та інших нормативних документів загальнонаціонального характеру.

Реформа охоронного договору — єдиного документу, який регулює відносини між власником та громадою у справі пам’ятки. Згідно закону, його підписання має ініціювати власник, що на практиці не працює. Сьогодні договір не прикріплений до пам’ятки, він підписується із кожним новим власником на тривалість користування нею. Група пропонує прикріпити охоронний договір до пам’ятки, а не до її власника. При цьому, відповідальність за попередні знищення пам’ятки не перекладати на нових власників. Відповідальність за зміни у пам’ятці — на власниках (на момент змін), архітекторах проекту, виконавцях робіт.

Створення будівельної поліції. Сьогодні порушення фіксуються працівниками комунального підприємства, що підпорядковується Управлінню охорони історичного середовища. Вони складають протокол та надсилають його власнику нерухомості за місцем його прописки. На цьому все закінчується. Будівельна поліція, натомість, має мати кваліфікованих працівників з реальними повноваженнями і законними методами впливу на власників та/чи користувачів пам’яток. Поліція матиме доступ до пам’ятки, вестиме моніторинг будівельних, реставраційних робіт та зможе застосовувати дієві санкції.

Новий комунікаційний офіс міської адміністрації, що працюватиме за напрямками:

  • Інформаційно-просвітницький. Координування освітніх та інших проектів із залученням громадських організацій, дослідників, архітекторів, активістів, мешканців міста. Поширення знань про історичну архітектуру, про цінність пам’яток, пропагування автентичності, підтримка дослідженнь і популяризації історії міста. Робота із широкою публікою, мешканцями пам’яток, у школах, із ґідами тощо. Налагодження доступної актуальної інформації — про реєстр пам’яток у цифровому форматі, постійний моніторинг ситуації та оновлення інформації.
  • Практично-архітектурний. Розробка, поширення чітких правил і обмежень щодо можливих і допустимих видів робіт на пам’ятці чи історичному будинку у місті — з реставрації і модернізації, консультування мешканців щодо цих питань фахівцями. Допомога у погодженні проектної документації, відтак — спрощення бюрократичного процесу. Юридична консультація. Фінансова підтримка, надання інформації, де можна отримати дофінансування на реалізацію проекту, а також допомога з реалізації дофінансування. Координування підрядників, що можуть кваліфіковано виконувати певні види робіт, проведення конкурсів на виконання робіт. Поширення інформації про позитивні приклади збереження і відновлення пам’яток у місті. Підтримка мешканців, що зберігають автентичний стан пам’ятки. Відзнаки мешканців-ініціаторів, архітекторів за найкращі проекти, реставраторів.

Кураторка групи Ольга Заречнюк. Учасники: Юлія Богданова, Святослав Глинка, Катерина Гончарова, Галина Тесляк

Оновлення нежитлових пам’яток

Для того, щоб залучити бізнес до реставрації пам’яток і зацікавити працювати в узгодженому правовому полі потрібно, перш за все, поговорити з бізнесом.

Пропозиції

1. Відповідальність за стан пам’ятки несе власник пам’ятки. Відповідальність за проект реставрації несе архітектор-реставратор. Відповідальність передбачає достатній рівень повноважень для її реалізації.

2. Сконцентрувати увагу на незворотних змінах (втраті елементів, що є предметами охорони; а не вивісках, наприклад, які легко демонтувати). В структурі міської архітектурно-будівельної інспекції передбачити підрозділ будівельної поліції з метою здійснення оперативного реагування на порушення та проведення демонтажу самовільного будівництва та реконструкції. Створити карту будівельних та реставраційних робіт Львова (щоб кожен міг перевірити, чи не є певні роботи самовільними).

3. Органи місцевого самоврядування мають сприяти інформаційно, консультативно, технічно та фінансово реставрації пам’яток, що перебувають в оренді та приватній власності.

  • Розробити дорожні карти, що робити, якщо «Я маю охоронну нерухомість» і «Я хочу придбати або взяти в оренду охоронну нерухомість і відреставрувати її».
  • Консультувати бізнес щодо пакету документів під конкретні пам’ятки; розрахунку капіталізації нерухомості до і після реставрації, збитків капіталізації, завданих неправильним оновленням; оцінки необхідних витрат на реставрацію в грошах і в часі; способів підвищення енергоефективності пам’ятки та забезпечення її доступності; варіативності функцій пристосування. Консультувати архітекторів по роботі з інвестором.
  • Створити міське бюро ревіталізації, яке втілюватиме щорічні пріоритети міста. Готуватиме об’єкти для приватизації або надання в оренду з чіткими зобов’язаннями інвестора та співфінансуванням з боку міста. Здійснюватиме впорядкування документації, консультування та співфінансування проектування та реставраційних робіт в об’єктах з складною ситуацією, незалежно від форм власності.
  • Переглянути структуру, форму та зміст охоронних договорів. Співфінансування реставрації пам’яток має відбуваєтися поетапно за умов виконання інвестором зобов’язань оновленого охоронного договору.

4. Реставрація пам’ятки є якісним сучасним рішенням і має виконуватися лише з залученням сертифікованих архітекторів-реставраторів та реставраторів відповідних категорій.

5. Пристосування пам’ятки до сучасних потреб власника має відбуватися на засадах пошуку найкращого рішення. Проектування, що передбачає пристосування повного об’єму пам’ятки до нових потреб — на основі архітектурного конкурсу. Потрібно заохочувати «хорошу поведінку» — запровадити щорічні відзнаки для кращих архітекторів-реставраторів та реставраторів; для кращих інвесторів, меценатів; таблички з відзнаками на об’єктах (сертифікат якості реставрації).

6. Автентичність пам’ятки та її елементів є вищою цінністю при будь-яких оновленнях. Розробити історико-архітектурний оповний план Львова. Створити національну незалежну експертну службу для корегування та погодження реставраційного завдання (та історико-містобудівних обґрунтувань для реконструкції та нового будівництва) для охоронних об’єктів.

7. Поступово відходити від реставрації окремих пам’яток та їх окремих елементів до комплексної регенерації кварталів і територій.

Кураторка групи Олександра Сладкова. Учасники: Надія Антоненко, Юрій Верхола, Наталя Зінчук, Тарас Савка, Остап Попович, Остап Процишин

Постіндустріальні та постмілітарні споруди

Індустріальні споруди — це теж історична спадщина. Зразки устаткування, станки та інші технічні елементи спорядження є об’єктами історичної спадщини, їх потрібно зберігати. Розглядати індустріальні об’єкти як актив, а не лише як земельну ділянку. Принципи соціальної відповідальності та екологічності (використання зелених технологій) є важливими.

Проблеми. Немає розуміння цінності індустріальних та військових споруд і підходів до його збереження; радянська спадщина не сприймається як цінність. Місто (держава) не має доступного та актуального переліку таких об’єктів. Співвласники немотивовані, не мають узгодженої позиції, довгострокового бачення. Інвестори майже не зацікавлені ними через складність ревіталізації і довгостроковість інвестицій, неготовніть вкладати у культурно-освітньо-соціальні проекти. Часом тривають судові позови, власники невідомі, немає коректно оформлених документів. Об’єкти занедбані і потребують великих інвестицій (енергомодернізація, прокладання нових мереж, створення безпечного простору, зміна цільового призначення будівель, землі).

План дій

  • Для міста. Створення інформаційної платформи з переліком об’єктів, порадами (дорожня карта), цікавими прикладами ревіталізації. Створення модельного проекту. Дослідження і висвітлення успішних практик, заохочення та популяризація (поїздки на успішні українські та закордонні об’єкти).
  • Для власників. Надання незадіяних приміщень за низьку плату для проведення діяльності, подій (вигода в утриманні споруд, покращенні умов, соціальна відповідальність). Економічна та фінансова підтримка від проектів.
  • Для інвесторів. Фінансування ініціативи (підтримувати діяльність акторів змін та утримання споруд) — отримують інноваційні рішення, людські ресурси, прибуток, соціальні зміни. Менторство. Вклад у розвиток справи.
  • Для акторів змін (ініціативних груп, стартапів, інноваторів, творчих людей). Створення власного продукту, розвиток своєї справи. Внесок в утримання будівлі через ведення діяльності.
  • Для законотворців. Зобов’язати власників сплачувати за відсутність діяльності на об’єкті або неналежне утримання споруди. Зменшити податки при застосуванні зелених технологій та створенні зелених зон при ревіталізації об’єкту.

Результат. Створення нового обличчя об’єкту, надання нового значення, його поява на ментальній мапі. Зростання вартості нерухомості; розвиток району, де розташований об’єкт. Розвиток економіки міста.

Кураторка групи Божена Закалюжна. Учасники: Ірина Білан, Юлія Виговська, Аліна Лиговська, Марія Хімчак

Громадські простори

Основні проблеми. Процеси прийняття рішень щодо громадських просторів і управління ними невизначені та недосконалі. Важко знайти якісних підрядників, а робота балансоутримувачів та комунальних служб нескоординована між собою. Громадські простори мають вузьке функційне наповнення, що зумовлює конфлікт інтересів. Немає інституційної довіри, мешканці не розуміють значення і функцій громадського простору та його можливостей. Існує проблема гармонійності, привнесення сучасних елементів у історичне середовище.

Принципи

  • Доступність громадських просторів незалежно від соціального статусу, статі, віку, інших ознак; для маломобільних груп населення; у різну погоду та різні пори року;
  • Екологічність: використання екологічних матеріалів;
  • Партисипативність: активне інформування, залучення, навчання, врахування ідей у кінцевому проекті;
  • Безпека і контрольованість;
  • Комфорт: зручність, масштабність до людини, зрозумілість геометрії;
  • Багатофункційність: націленість на використання простору максимальною кількістю різних груп населення; баланс обов’язкової та необов’язкової діяльності;
  • Індивідуальність простору;
  • Актуальність простору до місця і часу;
  • Сталість;
  • Інтегрованість: гармонійне поєднання з іншими просторами та середовищами;
  • Збалансованість дизайну.

Пропозиції законодавчі і документальні

  1. Прийняти міське положення про громадські простори. Воно дасть визначення громадських просторів, порядок внесення змін та створення, порядок залучення заінтересованих сторін, порядок узгодження робіт комунальних служб у громадських просторах. Положення матиме графічний додаток з прикладами і рекомендаціями.
  2. Створити дорожню карту для всіх, хто бажає ініціювати процес створення чи ревіталізації громадського простору: до кого звертатись, як оформити ідею, який порядок затвердження та реалізації. Також з графічним додатком.
  3. Затвердити на державному рівні поняття громадського простору та положення про нього після апробації на місцевому рівні, аналізу цього досвіду та внесення необхідних змін.
  4. Включати у бюджети створення публічних просторів кошти на процес залучення мешканців, роботу незалежних модераторів, інформування мешканців.
  5. Запровадити (відновити) посаду Головного садівника Львова.

Пропозиції заходів і проектів

  1. Провести симпозіум проектантів, девелоперів та управлінців на тему ціноутворення у проектуванні громадських просторів на муніципальне замовлення і подолання корупції при проектуванні та будівництві.
  2. Інформаційна кампанія для мешканців (буклети, сіті-лайти, довідники тощо) про те, чому важливо долучатися до створення громадських просторів, що таке громадські простори, якими вони мають і можуть бути, якими можуть бути альтернативні форми пам’яті окрім пам’ятників.
  3. Регулярні вуличні виставки про сучасні елементи в історичному середовищі європейських міст і про публічні простори в світі.
  4. Програма «Мистецтво у громадському просторі»: залучення митців до інтервенцій в громадський простір, які продемонстрували б альтернативні можливості його використання.

Кураторка групи Ірина Янів. Учасники: Іван Вербицький, Рената Ганинець, Маркіян Максим'юк, Юрій Ольхович-Новосадюк, Олександр Шутюк

Нове будівництво

Ситуація. По-перше, у Львові є велика кількість ділянок під забудову в історичній частині міста, і економічний розвиток міста зумовлює необхідність їх освоєння. По-друге, погляди щодо того, як це має відбуватись, у різних інтересантів процесу і груп населення різні. По-третє, існує загроза музеїфікації.

Пропозиції

Основний пропонований принцип — початок діалогу та вироблення спільних позицій та поглядів стосовно предмету суперечок, незалежно від того, який кінцевий будівельний продукт з’явиться в результаті цього діалогу: імітація, архітектурна наруга чи новітня львівська архітектурна школа. Головне, щоб суспільство виробило свою унікальну будівельну культуру і дійшло згоди. Львів завше був мультикультурним місцем, де кожна громада, нація та епоха мали можливість залишити свій неповторний слід. Нове будівництво в історичному Львові мусить відбуватися, музеїфікація міста небажана.

Для початку діалогу та вироблення спільних позицій потрібне:

  1. завчасне та ефективне інформування усіх інтересантів процесу щодо намірів про будь-яку забудову;
  2. проведення серії громадських обговорень та внесення змін до проектів для досягнення консенсусу у разі винекнення конфлікту;
  3. проведення прозорих конкурсів для відповідальних та конфліктних ділянок;
  4. вироблення рекомендацій щодо нового будівництва у центральній частині (і розробка посібника з двох частин: І. Пояснення щодо правил забудови у квартальній, індивідуальній та мікрорайонній тканині Львова. Принципи формування квартальної забудови в порівнянні з мікрорайонною. ІІ. Пояснення щодо проектування будинків в історичній частині Львова).

Впровадження нових законів та коригування існуючих законів, на думку групи, ніяким чином не впливає на руйнацію історичного спадку та появу нової якісної архітектури. Потрібне коригування наявних та впровадження декількох нових процедур, вироблення необхідної містобудівної документації та рекомендацій:

  • Розробити і прийняти історико-архітектурний опорний план Львова;
  • Розробити і затвердити новий порядок інформування громади про нове будівництво та новий порядок проведення громадських обговорень;
  • Розробити і затвердити обов’язкове використання під час складання містобудівних умов та обмежень й історико-містобудівних обґрунтувань мапи оцінки потенціалу нового будівництва в історичній частині Львова, яка містить у собі попередню оцінку ризиків, червоні, сині та блакитну лінії, маркування щодо необхідності створити домінанту;
  • Лобіювати передання повноважень затвердження історико-містобудівних обґрунтувань від Міністерства культури у Львів з метою прийняття адекватних рішень на локальному рівні.

Куратор групи Влодко Зотов. Учасники: Андрій Бєляєв, Олег Борщовський, Віктор Лосєв, Максим Петришин, Семен Цимбалюк, Ірина Шутка

Погляд зі сторони службовців

18 квітня в рамках Тижня охорони пам’яток також відбувся семінар службовців органів культурної спадщини історичних міст України: Одеси, Чернігова, Чернівців, Хмельницького, Кам’янця-Подільського, Полтави, Івано-­Франківська, Ужгорода, Дніпропетровська, Львова. Під час роботи в трьох групах вони напрацювали наступні пропозиції.

Децентралізація. Потрібно передбачити в законі обов’язкове створення спеціальних підрозділів охорони культурної спадщини органів місцевого самоврядування і надати органам місцевого самоврядування повноваження щодо:

  • погодження вихідних даних на пам’ятках (реставраційне завдання) та в історичному ареалі (завдання на проектування), проектної документації на ремонтно­реставраційні роботи;
  • приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів з залученням представників органу охорони культурної спадщини в межах історичного ареалу та на пам’ятках;
  • надання висновків щодо відчуження пам’яток та їх частин без додаткових погоджень;
  • внесення (виключення) до державного реєстру пам’яток архітектури місцевого значення та подання пропозицій центральному органу щодо пам’яток національного значення;
  • зупинення будівельних робіт на пам’ятках всіх категорій та в історичному ареалі.

Розробити електронний реєстр нерухомих об’єктів культурної спадщини та забезпечити вільний доступ до нього. ​Державний реєстр нерухомих пам’яток України необхідно повністю пов’язати з Державним реєстром Речових прав на нерухоме майно. Спростити процедуру занесення об’єкту до реєстру (наприклад, на підставі облікової картки).

Зобов’язання власників. Відмінити попередні договори про укладення в майбутньому охоронного договору на пам’ятку культурної спадщини (її частину), оскільки вони недієві. В договорах купівлі­-продажу зазначати істотні умови збереження пам’ятки, надані у висновках органів охорони культурної спадщини місцевого самоврядування. Розробити дієвий механізм для власників щодо порядку утримання пам’ятки (охоронний договір, охоронне зобов’язання, свідоцтво, зазначення в державному реєстрі речових прав про нерухомість або щось інше).

Дозволи. Спростити складну систему отримання дозвільних документів; а також змінити підходи до визначення категорійності при проведенні реставраційних робіт (капітальний ремонт, реставрацію, консервацію пам’яток віднести до 4 категорії, незначні фрагментарні роботи до 3). Запровадити окрему категорію сертифікації для архітекторів­реставраторів.

Створити муніципальну будівельну поліцію для контролю за веденням будівельних робіт (реставрація, капітальний ремонт, реконструкція і нове будівництво), припиненням самовільних будівельних робіт в історичних ареалах з відповідними повноваженнями. Посилити відповідальність за порушення в сфері охорони культурної спадщини шляхом застосування санкцій до власників (користувачів), замовників виконання робіт, архітекторів­-проектантів, виконавців робіт.

Розробити для об’єктів культурної спадщини:

  • процедуру відновлення після проведення самовільних робіт,
  • механізм обов’язкової дольової участі фінансування реставраційних робіт (пам’ятки національного значення повинні фінансуватись з державного бюджету спільно з користувачами та власниками пам’яток),
  • систему стимулювання добросовісних власників та виконавців реставраційних робіт (пільгове оподаткування, позики),
  • порядок проведення перевірок органами охорони культурної спадщини, затвердити відповідні форми (припис, розпорядження), надати їм повноваження щодо винесення постанов про адміністративні правопорушення.

Затвердити новий вид охоронної дошки відповідно до міжнародного ознакування.

За підсумками Тижня охорони пам’яток учасники прийняли резолюцію:

Організатори Тижня: Львівська міська рада спільно з Департаментом містобудування та архітектури КМДА, аналітичним центром CEDOS, Центром міської історії Центрально-­Східної Європи, Гуманітарним факультетом Українського католицького університету, Медіа­порталом «Твоє місто», аналітичним інтернет-­журналом Mistosite, ЛКП «Агенція з підготовки подій» за фінансової підтримки Charles Stewart Mott Foundation та Німецького товариства міжнародної співпраці GIZ

Кураторки: Катерина Гончарова та Олександра Сладкова

Ми хочемо стати кращими і потребуємо вашої думки.
Будь ласка, заповніть коротку анкету (гугл форма), це займе не більше 3 хвилин.
Дякуємо за співпрацю!

Поділитися текстом

Facebook Twitter

Коментарі