Активні спільноти мешканців є основою сталого розвитку міста. Активність містянок і містян залежить від того, наскільки сильно вони відчувають спільність з іншими жительками та жителями міста. Об’єднання людей у спільноти значно полегшує комунікацію та стимулює процес позитивних змін як і для міста в цілому, так і для кожного містянина і кожної містянки окремо.

Лілія Ковшун (Лаврук) підібрала кілька інструментів, які дозволяють об’єднати людей у спільноту, перетворивши їхню несхожість у поглядах і життєвому досвіді на перевагу.

Читайте також:
Рівні співпраці влади і громади: шість типологій громадянської участі
Як оцінювати громадянську участь: шість інструментів

1. Сусідський форум

Local Issues Forum, Local Community Forum, Community Forum, Neighbors Forums

Інтернет-форум для обговорення міських проблем.

Методологія. Це інтернет-форум, який дозволяє зідентифікувати громадянок та громадян, зацікавлених у житті міста. Реєстрація лише під справжнім ім’ям. Можна утворювати групи за районами міста. Також сусідський форум може функціонувати як безкоштовна дошка оголошень.

Аналогами сусідських інтернет-форумів є сусідські групи у соціальних мережах, наприклад, фейсбуці.

Приклад. Форум громади міста Сент-Пол, США.

Ресурси. Потрібні модератори/модераторки на постійній чи волонтерській основі; а також онлайн-платорфма або веб-розробники/ці на початковому етапі та надійний сервер.

Учасниці та учасники. Кількість учасників необмежена, відбір контролюється модераторами.

2. Гроші за час

Time dollars

Час, витрачений у волонтерських проектах, конвертується у «валюту», якою громадяни можуть розраховуватись за інші послуги в місті.

Методологія. «Соціальні гроші» нараховуються у співвідношенні до часу, затраченого на волонтерську діяльність для громади. Важливо, щоб у «валютному обміні» брали участь проекти різного типу, аби простимулювати цікавість до залучення у якомога більшої кількості громадян та громадянок.

Приклад. Британська мережа «часового обміну» Timebanking UK.

Ресурси. На початковому етапі потрібно розробити справедливу систему «обміну соціальним часом». Проекти можуть мати як онлайнові, так і офлайнові форми.

Учасниці та учасники. Кількість учасників необмежена, організатор(к)и не відбирають учасників, а співпрацюють із тими, хто сам виявив цікавість.

3. Відкритий простір

Open Space

Необмежена кількість зацікавлених учасників, які вільно дискутують в межах попередньо окресленої теми.

Методологія. Учасниці/учасники збираються в коло, кожен/кожна називає своє ім’я і важливу для нього/неї тему. Усі теми записують, а потім починають обговорювати у малих групам, між якими люди можуть вільно переміщатися, доєднуючись туди, де кому цікавіше. Інструмент дієвий, коли тема обговорення є гарячою та/або необхідні швидкі спільні дії. Однак він не працює, коли є контроль над темою або чітко окреслений план діалогу. Після закінчення вільного обговорення учасники і учасниці можуть скласти план подальших дій і заходів для вирішення проблеми.

Приклад. Відкритий простір — поширена у світі практика, тому існує навіть спеціальний сайт із посібниками по організації, проведенню та комунікацією спільнот.

Ресурси. 1-3 дні часу; велике просторе приміщення. Учасниці та учасники. Кількість необмежена: буває і кілька тисяч людей. Зазвичай, запрошення поширюється максимально широко.

4. Розмовне кафе

Сonversation cafe, Socrates cafe, Bohm dialogue

Невимушена розмова у публічному місці на кшталт кафе чи бібліотеки, до якої будь-хто може приєднатися і висловитися.

Методологія. На відміну від відкритого простору, цей інструмент не передбачає ані складання плану, ані розробки подальших заходів — його метою є лише спілкування. Спочатку учасники та учасниці представляються і висловлюють свою думку на задану тему протягом кількох хвилин. Коли всі висловилися і вислухали початкові позиції усіх присутніх, дається ще по кілька хвилин на кожного учасника та кожну учасницю, щоби визначити, чи змінилися позиції. Після цього відбувається вільний діалог навколо заданої теми. Наприкінці часники та учасниці роблять завершальні коментарі.

Приклад. Перше кафе для спілкування провела Вікі Робін у Сіетлі після Терактів 11 вересня. Зараз це широковідома практика, яка має свій сайт.

Ресурси. Один захід триває 30-90 хвилин. Бажано проводити заходи періодично (наприклад, щотижня протягом 2 місяців) і в одному місці, щоб учасники знали, куди приходити.

Учасниці та учасники. 3-8 людей за столом, організатор_ка, який/яка розповість правила.

 

Стаття підготовлена в рамках стажування авторки в Аналітичному центрі CEDOS у 2015-2016 роках в межах «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів України», яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) та за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA).

Поділитися текстом

Facebook Twitter

Коментарі