В суботу, 24 березня о 17:00 в рамках Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA відбудеться показ документального фільму «Ex Libris: The New York Public Library», а в неділю 25 березня о 14:00  дискусія про трансформацію бібліотек у сучасному світі.

Чим є бібліотека в ХХІ столітті? Місцем для самореалізації, де всі охочі можуть прочитати лекцію? Простором для навчання і розвитку, де проходять тренінги з підвищення кваліфікації або освітні курси? Чи просто будівлею, де можна скористатися безкоштовним інтернетом, без необхідності замовляти чергову чашку кави?

Під тиском змін у суспільстві, бібліотека перестає бути сакральним сховищем книг і перетворюється у багатофункціональний простір. Такі процеси ми можемо помітити, спостерігаючи за Нью-Йоркською публічною бібліотекою очима режисера-документаліста Фредеріка Вайземана у його фільмі «Ex Libris: The New York Public Library» (2017). Кожна з 92-х філій бібліотеки стає відображенням району міста, в якому вона розташована, і запитів його мешканців.

Не зважаючи на існування досить розгалуженої мережі публічних бібліотек в Україні, далеко не всі з них є відкритими для суспільства. Але є багато й таких, які адаптуються, розвиваються і поступово перетворюються на справжні центри спільнот. Ми поспілкувалися з людьми, які працюють в українських бібліотеках і проектах, пов’язаних з бібліотеками та дізналися, чим, окрім книг, можна зацікавити сучасних відвідувачів, а також чи може бібліотека бути доступною для різних груп населення.

Марія Грищенко, аналітикиня CEDOS у сфері міського розвитку 

Публічні бібліотеки в містах завжди відігравали важливу соціальну, освітню та культурну функцію. Сьогодні бібліотеки і як інституції, і як простір переживають трансформації, пов’язані з викликами часу: відтік користувачів, зміна характеру та носіїв знання, зміна цінностей і стилів життя. Бібліотеки мають адаптуватися до сучасних умов. Більш того, стратегії трансформації бібліотек повинні стати важливою складовою міських стратегій та політик.

Під час навчання на освітній програмі з Інтегрованого розвитку від CANactions у Вільнюсі, ми з колегами досліджували трансформацію бібліотек в Литві та Україні. Деякі знахідки з цього досвіду, які будуть корисними для наших бібліотек.

Мультифункціональність — бібліотеки мають стати суспільним простором. Тут мають відбуватися заходи для різної аудиторії, починаючи від звичних освітніх подій до вечірок і виставок сучасного мистецтва. Корисною практикою є проведення подій у міському просторі поза бібліотекою. В нагоді стануть партнерства з іншими організаціями, освітніми центрами, громадськими організаціями або спільнотами мешканців, наприклад, ОСББ.

Простір має бути відкритим і доступним. Відвідувачам має бути зручно. Це стосується освітлення, меблів, робочих годин і, особливо, неформальності атмосфери. Необхідно відштовхуватися від того, що люди мають різні потреби для роботи — одним приємніше працювати в тиші, інших надихає жвава дискусія навколо. Особливо доступними бібліотеки мають бути для вразливих категорій — людей з інвалідністю, маломобільних.

Менше контролю — більше свободи самовираження. Зміна стилів життя і цінностей відвідувачів потребує зміни правил. Наприклад, можна дозволити приходити зі своїми напоями чи розширити можливості брати книги додому. Позитивно вплине на діяльність бібліотеки і можливість користуватися читальною залою без офіційних процедур. Запропонувати зареєструватись відвідувачам можна і потім — дайте їм можливість «призвичаїтися до місця». Розуміння потреб аудиторії та відповідь на них.

Моніторинг потреб наявної, а також потенційної аудиторії дасть можливість зрозуміти, чого хочуть відвідувачі. Однак, важливо зберігати баланс між бажанням привабити нову аудиторію через створенням привабливого, сучасного, «молодіжного» дизайну і можливістю втратити наявну. Простір бібліотеки має «не відлякати» звичних відвідувачів — їм теж має бути тут затишно.

Зонування простору. Багатофункціональність простору має відповідати і його зонуванню. Для різних сценаріїв використання мають бути облаштовані відповідні простори. Наприклад, можливість зарезервувати кімнату для самостійної чи колективної роботи або організувати меблі так, щоби була можливість і для роботи поодинці (для тих, хто потребує індивідуального простору), для роботи в групі. Окремо варто мати і простір для дозвілля, відпочинку, спілкування, перекусу чи кави.

Мережевість. Передбачає розбудову зв’язків та налагодження дистанційного доступу до ресурсів бібліотеки. Важливим є і створення єдиного реєстру користувачів, щоби реєстрація в одній бібліотеці давала можливість доступу та роботи і в інших бібліотеках мережі без реєстрації.

Я розумію, що деякі рекомендації можуть суперечити існуючим юридичним підставам і нормам, тому питання трансформації бібліотек має бути вирішено на рівні стратегій та політик.

В малих і середніх містах України я часто стикаюся з відкритими до співпраці бібліотеками. Вони надають приміщення для проведення освітніх заходів, тренінгів, громадських обговорень. У них відбуваються покази фільмів та дискусії, зустрічі з цікавими людьми.

Більш того, такі бібліотеки є і свого роду коворкінгами, наприклад, у бібліотеці міста Червоноград місцева юристка консультує клієнтів. Хорошим прикладом «виходу» бібліотеки в міській простір є ініціатива бібліотеки Дарницького району Києва створити бібліотеку просто неба в парку «Позняки». Акція мала як освітній, так і рекламний характер.

Варто пам’ятати, що в суспільно значущих місцях має бути не лише багатофункціональність, а й можливості зустрічей в одному просторі різних соціальних груп

Простір бібліотеки має бути відкритим та доступним для всіх. Сьогодні літні люди є частими відвідувачами бібліотек. Для них мають бути створені зручні умови як для читання періодики, так і для спілкування. Можливо, варто запропонувати простір для гуртків для них. Відвідувачами бібліотек потенційно є і молоді батьки, тому треба створювати умови не лише для батьків, а й для дітей, навіть тих, хто ще не читає.

Читати також: 
Ростислав Паранько про «Бібліотеку на районі»

У суспільно значущих місцях має бути не лише багатофункціональність, а й можливості зустрічей в одному просторі різних соціальних груп. Наприклад, представників різних вікових груп. У цьому полягає важлива функція соціалізації. Як приклад, можна організувати події, де молодь буде навчати людей літнього віку комп’ютерній грамотності.

З іншого боку, в бажанні створювати сучасні яскраві простори може критися небезпека. Занадто «дорогий» та «стерильний» простір може привабити молодь і підприємців, однак він може відлякати соціально вразливі категорії, які є частими відвідувачами публічних бібліотек сьогодні.

Окремо хочу сказати про студентські бібліотеки. Мені вдалося побувати в університетських бібліотеках у Німеччині, Литві, Австрії, Швейцарії, Польщі, Естонії та Франції. Вони більше нагадують освітні хаби або коворкінги з гнучким графіком роботи, часто 24/7, можливістю перекусу, кімнатою для індивідуальної роботи, просторами для колективних обговорень, доброзичливим персоналом. Це приваблює студентів проводити час за навчанням саме в бібліотеках.

Є і українські позитивні приклади трансформації бібліотек, серед них Центр Шептицького в Українському католицькому університеті та відреставрована Науково-технічна бібліотека імені Денисенка. Хочеться, щоб такі зміни стали поширеною практикою, а університетські бібліотеки були відкритими для громади.

Люсьєна Шум, виконавча директорка Благодійного фонду «Бібліотечна країна»

Міжнародний досвід демонструє, що майбутнє бібліотек за їхнім перетворенням в культурно-інформаційні центри, які будуть надавати широкий спектр послуг для різних цільових груп. Для цього треба провести системні зміни в бібліотечній галузі, які включатимуть перегляд застарілих законодавчих актів і нормативів, інформатизацію бібліотек та оновлення матеріально-технічної бази, оновлення книжкових фондів, перенавчання бібліотечних працівників з фокусом на сучасні компетенції. Бібліотека перестає бути читальнею та книгосховищем, а має крокувати в ногу з часом.

В рамках проекту «Трансформація бібліотек в сучасні центри розвитку громад», який впроваджував Благодійний фонд «Бібліотечна країна» у пілотних громадах Тернопільської області за підтримки Посольства Великобританії, ми ознайомилися з досвідом Теребовлянської громади. Там реформували бібліотечну мережу і створили Центри культури та дозвілля у чотирьох селах. Вони повністю відремонтовані та модернізовані, мають сучасну інформаційну техніку, нові книги, зручний графік роботи для відвідувачів. Як результат, з початку роботи центрів кількість відвідувачів збільшилася на 85%.

Бібліотека має бути відкритою до будь-яких ініціатив громади, і відвідувачів важливо запитувати, що їм цікаво

Обов’язковим для бібліотек має бути наявність комп’ютерів, доступу до інтернету. Актуальною буде дитяча зона з книгами і розвиваючими іграми. Дуже популярною є послуга «бібліоняня», коли батьки можуть залишити дітей на певний час під наглядом бібліотекарів. Молодь можуть зацікавити різні тренінги, курси з програмування та робототехніки, тематичні вечірки. Для дорослих це консультації спеціалістів: юриста, психолога, з питань пенсій, субсидій; навчальні курси з комп’ютерної грамотності, підприємництва; вивчення мов.

Бібліотеки також можуть залучати волонтерів, які будуть допомагати в організації заходів, вести сторінку в соціальних мережах, генерувати креативні ідеї. Майже кожна бібліотека Великобританії має «друзів бібліотек»: волонтерські осередки, які беруть активну участь в її роботі.

В бібліотеці мають бути сучасні книги для заохочення користувачів. Для цього можна залучати меценатів, адже книжкова благодійність набуває популярності. «Бібліотечна країна» впроваджує акцію «Подаруй книги рідній бібліотеці», яка пропонує зручний механізм для поповнення книжкових фондів бібліотек.

Бібліотека — це місце, де кожен може отримати послугу безкоштовно або за дуже невеликі кошти. І тут при нагоді стануть різнопланові послуги саме для різних верств населення. Для дітей — пізнавальні заходи, для людей похилого віку — клуби спілкування або навчання сучасним знанням та навичкам, безробітним — місце, де допоможуть скласти резюме або пройти навчальні курси.

Влад Головко, колишній бібліотекар Відкритої бібліотеки крáсних мистецтв

Зазвичай бібліотеку пояснюють через книжки. В українських бібліотеках ці книги, зазвичай, існують наче в якомусь смисловому вакуумі. Насправді вони про щось розповідають, описують, ставлять питання чи відповідають на них. Відповідно, можна працювати з цим: якщо в бібліотеці з’являється книга про кіно, чому б не показати пов’язаній з книгою фільм і не влаштувати говорильню про нього та про книгу водночас? До того ж, наші бібліотеки як простори часто сприймаються як щось закрите та навіть вороже: десь це «совкова» нафталінна затхлість, а десь, навпаки, новомодна снобська зверхність. Часто така герметизація простору відбувається незалежно від команди бібліотеки. У такому разі треба працювати з позиціонуванням бібліотеки назовні та зміною її образу в спільноті. Але часто наші бібліотеки справді закриті й ворожі. Тоді потрібна докорінна зміна всієї структури, а може й творення нової.

Я був одним з учасників команди Відкритої бібліотеки крáсних мистецтв. Це приклад створення бібліотечного простору «з нуля». Ми з друзями займалися Відкритою на волонтерських засадах: обговорювали концепцію, працювали в просторі, спілкувалися з відвідувачами, багато працювали в соцмережах. Спершу ми працювали раз на тиждень у приміщенні Школи фотографії Віктора Марущенка. Кожне наше відкриття було тематичною зустріччю, до якої ми готували корпус критичних текстів, ділилися матеріалами у вільному доступі, а в неділю зустрічалися наочно й усе це обговорювали.

Інклюзивність простору бібліотеки вже давно варто було б сприймати за замовчуванням 

За рік такої роботи довкола Відкритої утворилася цікава пластична спільнота, для якої треба було пропонувати вже щось більше — тоді ми влилися в арт-простір Плівка у Центрі Довженка, де працювали вже п’ять днів на тиждень. Цей проект уже закрито, але скоро там працюватиме нова бібліотека, яку створюють мої колеги з команди Відкритої.

Зараз доба мультидисциплінарності й гібридних медіумів, цим варто користуватися. Книга для сучасної бібліотеки — точка збірки історій, які можна розповісти одночасно у декілька способів: у постах в соцмережах, у вірусному відео, під час лекції чи обговорення у фізично осяжному просторі. Бібліотекам варто не боятися експериментувати з форматами, адже деколи привернути увагу до книги може не її анотація, а тематична рейв-вечірка чи чаювання з обговоренням. Насправді робити бібліотеку ексклюзивною для якоїсь конкретної групи набагато важче, та й рідко, коли доцільно. Інклюзивність простору бібліотеки вже давно варто було б сприймати за замовчуванням.

Ольга Пацеля, завідувачка філїі Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені Заболотного

Для трансформації українських бібліотек в центри громад, насамперед, необхідне усвідомлення змін та готовність змінюватись самих працівників бібліотек, необхідності виходити з зони особистого комфорту та за межі приміщення бібліотеки. Не просто декларувати зміни, а системно їх впроваджувати, вивчати та реагувати на запити суспільства.

Сьогодні є велика потреба в спілкуванні у безпечних, комфортних місцях. Бібліотека може і має стати «третім місцем» в громадському просторі, де навчання проходить поруч із цікавим дозвіллям, є рівний доступ до інформації, зручні та сучасні сервіси. Бібліотека — дружнє середовище для людей різних соціальних верств, простір без бар’єрів для людей з інвалідністю, з дитячою кімнатою та кав’ярнею. Приміщення з сучасними кліматичними системами, просторі і світлі, електронний каталог, електронне замовлення книг. 

Необхідно працювати з користувачами, реагувати інноваційними і суспільно значимими пропозиціями, орієнтованими на потреби читачів. Бібліотека Заболотного стала обслуговувати користувачів на годину довше у вечірній час. Соціальний проект «Історія малих міст України» дає змогу громадам малих міст вивчати свою історію та ставати інвестиційно привабливими. Проект «Бібліотечні будівлі» ставить питання про проектування та облаштування бібліотечних будівель, демонструє світовий досвід з цього питання.

Бібліотека може і має стати «третім місцем» в громадському просторі і житті людини, де навчання проходить поруч з цікавим дозвіллям

Дуже важливо налагоджувати ефективну комунікацію, знати громадську думку про роботу бібліотеки і спільно обговорювати, як трансформувати бібліотеку, щоби вона стала частиною їхнього життя. З 13 по 17 березня 2018 року пройшов воркшоп Archintegration 2018 зі створення дизайн-проектів публічного простору бібліотеки Заболотного. Молоді архітектори та студенти говорили про брендування бібліотеки, самоорієнтацію користувача, вільний доступ до книг, розташування меблів та кольорову гаму, демонстрували приклади використання терас та простору поруч з бібліотекою.

Все має значення. Бібліотека повинна давати більше, ніж очікують користувачі, та викликати у них приємні емоції і захоплення. Сьогодні успіх приносять насамперед нові ідеї; мислення не проблемами, а можливостями. Коли віє вітер, потрібно зводити не мури, а вітряки.

Вероніка Селега, кураторка проекту змін публічних бібліотек Києва

Центр спільнот, місце соціалізації, публічний простір — це ті поняття, які включає в себе велике слово Бібліотека. Бібліотека — це коворкінг. І публічні бібліотеки не стають коворкінгами, вони завжди ними і були. Новий інтер’єр — це умова номер один. Умова номер два — достойний сервіс, який базується на зрозумілих послугах, таких як комфортний графік роботи, хороший інтернет, доступ до комп’ютера, принтери, сканери, розетки, зарядні пристрої. Безліч інших простих, актуальних сервісів. Умова номер три — це найголовніше — сучасна література, актуальні книги. Вони мають стати нормою публічної бібліотеки у кожному районі міста.

У Відні та Берліні перевтілення відбулися близько 15 років тому, але історично у нас різні основи. Більш близькі для нас приклади Москви, Санкт-Петербурга, де бібліотечна традиція ідентична до Києва. Вражають, в першу чергу, кількість відвідувачів, їхній вік (25-30 років) та можливість працювати разом у групах.

Важливим моментом є усвідомлення того, що публічна бібліотека належить кожному з нас, це простір, який розвивається за рахунок участі громади, а не лише бібліотекарів 

Окрім книг, відвідувачів можна зацікавити додатковими заняття, спрямованими на дітей і підлітків. Наприклад, у бібліотеці Григоровича-Барського (імені Валі Котика) вже 4 місяці триває експеримент з безкоштовною програмою додаткових занять. Для дорослих також є заняття, лекції у вечірній час.

Бібліотека — це безбар’єрний простір, який враховує потреби абсолютно всіх людей. Людям похилого віку має бути зручно підійматися сходами, довго сидіти у кріслах. Людям з інвалідністю мають бути доступні всі зали і бібліотечні простори, навіть якщо вони розташовані на даху. Мама з немовлям не повинна просити дозволу змінити підгузки, просто має бути спеціальне місце для цієї потреби. Важливо усвідомлювати, що публічна бібліотека належить кожному з нас, це міський простір, який розвивається за рахунок участі громади, а не лише бібліотекарів.

Ми хочемо стати кращими і потребуємо вашої думки.
Будь ласка, заповніть коротку анкету (гугл форма), це займе не більше 3 хвилин.
Дякуємо за співпрацю!

Поділитися текстом

Facebook Twitter

Коментарі