Площі, вулиці та зелені зони: публічні простори та як їх створювати

На Українському урбаністичному форумі-2024 обговорювали значення публічних просторів у збереженні історичної спадщини та важливість створення некомерційних громадських місць. Під час дискусії «Площі, вулиці та зелені зони: публічні простори та як їх створювати», яку модерувала Шарлотта Мон з ООН-Хабітат, архітектор_ки, урбаніст_ки та містопланувальни_ці представили свої проєкти і поділилися міркуваннями про процеси залучення та про те, як трансформація публічних просторів впливає на життя спільнот.

Богдана Безчасна, урбаністка Cedos, презентувала результати воркшопу з переосмислення привокзальної площі в Чернівцях, який був частиною урбаністичного форуму. Цей воркшоп відбувся в рамках проєкту «Лабораторія громадянської участі», що став можливим завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та програмі «Говерла». Воркшоп тривав два дні і зібрав понад 50 учасни_ць, серед яких були архітектор_ки, планувальни_ці, студент_ки географічного факультету, які спеціалізуються на плануванні просторів.

Під час цього заходу учасни_ці досліджували привокзальну площу, зокрема її користувач_ок і функціональні особливості, намагаючись побачити її з різних точок зору. На початку воркшопу архітектор Чернівців Дмитро Домітрюк розповів про історію вокзалу, що був побудований ще в 1860 році за часів Австро-Угорщини. Цікаво, що спершу перед вокзалом таки існувала площа, а також, наприклад, вартість квитка включала сніданок, що викликало в учасни_ць ідеї щодо можливих змін і покращень.

Читайте також: Привокзальна площа у Чернівцях – площа, якої не існує

Воркшоп включав вивчення проблем, з якими стикаються користувач_ки цієї «не площі». Після визначення основних проблем були розглянуті можливі варіанти покращення простору, зокрема й питання, як зручніше організувати маршрути для пішоход_ок, чи можна забезпечити комфортний доступ до річки або університету з вокзалу. Учасни_ці воркшопу також обговорювали варіанти розвитку території за вокзалом, яку нині вважають непривабливою та незручною для проходу.

Особливу увагу було приділено ідеї розвитку пішохідного простору, а також використанню громадського транспорту для покращення доступу до площі. Всі запропоновані ідеї мають стати частиною стратегії для подальшого розвитку цієї території. Це тільки початок публічного обговорення, і в майбутньому плануються додаткові воркшопи та громадські консультації. Залучення мешкан_ок та експерт_ок до цього процесу є важливим для формування остаточного проєкту. Всі результати воркшопу, зокрема пропозиції та гіпотези, будуть узагальнені в стратегії дослідження, що стане основою для подальших кроків, включно з можливим конкурсним завданням на проєктування.

«Різні практики, різні форми залучення і дослідження дають змогу зрозуміти, як людина поводиться в цьому просторі, чи комфортно їй там, чи цей простір не є агресивним».

Богдана Безчасна:

Коли я навчалася на архітектурному факультеті, нас навчали тому, що архітектор — це Бог, він знає, як все робити. Ніколи не говорили про залучення інших людей, анкетування чи подібні речі. З цією думкою, можливо, я йшла певний час, вважаючи, що я можу знати все і залучення не потребую. Але все змінюється, часи змінюються, змінюються підходи до планування, проєктування простору, і ніхто краще за користувач_ку цього простору не знає, як його використовувати, не розуміє його нюансів. Якщо ми говоримо про місто, то це, звісно, самі містян_ки.

Різні практики, різні форми залучення і дослідження дають змогу зрозуміти, як людина поводиться в цьому просторі, чи комфортно їй там, чи цей простір не є агресивним. Якщо ми говоримо про вокзальну площу, то вона, на мою думку, є агресивною, тому що коли людина виходить з вокзалу і потрапляє на площу, це середовище, в якому вона не може нормально себе почувати і часто намагається швидше покинути це місце. Так не має бути. Різні дослідження дають змогу розуміти ці процеси та працювати над гіпотезами щодо того, як цей простір можна змінити. Завдяки польовим дослідженням і залученню місцевих мешкан_ок або експерт_ок до планування можна побачити, як цей простір може використовуватися.

Для мене було шоком, коли учасни_ці з Чернівців або Чернівецької області зазначали, що вони взагалі не бувають на цій площі, бо не мають такої потреби. Вони приїжджають автобусом або, якщо їдуть кудись, то це зазвичай закордонний аеропорт, або просто автобуси як транзит. Тому важливо, щоб будь-яка концепція або проєкт мали за собою глибоке дослідження, яке допоможе побачити, як можуть відбуватися процеси, і подумати про різні сценарії для людей, які навіть не бувають на вокзалі. Наприклад, як турист_ка може пройти від привокзальної площі до центру міста? Це теж дуже важливий досвід, який може бути описаний.

Ми маємо розуміти, що будь-який проєкт і будь-яка концепція повинні починатися з дослідження та громадських консультацій. Це невід’ємна частина будь-якого проєктного рішення.

Патрік Меєрс, архітектор з Нідерландів, розповів про проєкт Panorama Ukraine, основною метою якого є уявлення майбутнього України через масштабні партисипативні ініціативи. Проєкт реалізується у співпраці з ООН та іншими міжнародними партнерами. Зокрема, ми залучили один з коледжів, а також організовано три семінари: один — про водні ресурси, другий — про добросусідство, а третій нещодавно відбувся у Львові. У рамках співпраці вдалося отримати результати, зокрема через роботу з україн_ками, які живуть за кордоном, а також із громадами в містах, де проходить дослідження.

Останній семінар охоплює шість локацій по всій Україні, включно з великими містами, маленькими містечками та селами. Одним із прикладів є Львів. У Дрогобичі працювали над трансформацією вулиць, зменшенням забруднення, в Охтирці — над підсиленням життєстійкості. Однією з важливих тем є соціальне житло, яке є ключовим аспектом для майбутнього України. Крім того, проєкт акцентує увагу на Херсоні, де складно сформувати чітке бачення майбутнього через постійні обстріли. Разом з тим намагаються знайти шляхи для відновлення міста. Важливим аспектом є розвиток Херсона як водного хабу, адже місто має стратегічне розташування на річці Дніпро, що може стати новим транспортним вузлом для центральних областей України.

Меєрс зазначив, що в рамках проєкту також було проведено кілька робочих семінарів у Роттердамі, де розглянули, як розвиток індустріальних територій може допомогти у створенні змішаних міст, де мешкатимуть не лише робітни_ці, а й студент_ки та люди похилого віку. Роттердам став прикладом успішної трансформації індустріального міста, і його досвід був використаний для формування плану розвитку Херсона. Під час воркшопу у Львові фахів_чині зосереджувалися на короткострокових перспективах і дрібніших аспектах. Разом з представни_цями муніципалітетів і органів самоврядування ми розглядали кроки, які можуть стати першими для залучення мешкан_ок і тих, хто хотів би повернутися до міста.

Роттердам, після періоду кризи у 2008–2009 роках, зосередився на відновленні місцевої ідентичності через розвиток портової інфраструктури й активну міжнародну маркетингову кампанію. Місто також зробило акцент на громадських просторах, зокрема на будівництві нових залізничних станцій, що значно покращило зв'язки з іншими містами. Важливою частиною стратегії стало впровадження єдиного інструментарію для розробки міських просторів, що дозволяє створювати цілісну та гармонійну картину розвитку міста.

Меєрс також підкреслив важливість дизайну міських просторів, зазначивши, що це не лише витрати, а й інвестиції, які можуть приносити значні прибутки. За 15 років, з 2001 по 2023 рік, вартість квадратного метра в Роттердамі зросла зі 100 тисяч до 300 тисяч, що свідчить про ефективність таких інвестицій.

«Навіть з обмеженими ресурсами можна впроваджувати практики, але для цього потрібна уява».

Патрік Меєрс:

Для початку необхідно визначити, що саме ми маємо на увазі під громадським простором. Це не лише фізична реальність, а й ментальний вимір — те, як люди сприймають і думають про ці простори. Сьогодні громадські простори мають і свою цифрову версію, віртуальні реальності, і тому поняття громадського простору є дуже складним. Воно ще ускладнюється тим, що до створення таких просторів залучено багато стейкхолдерів — навіть більше, ніж самих мешкан_ок міста. Щоб створити хороший громадський простір або систему таких просторів, потрібно мати циркулярну систему, де різні етапи повторюються з часом.

Уявімо собі ідеальний процес проєктування — він повинен бути покроковим, з десяти етапів. Першим важливим кроком є освіта. Важливо залучати урбаніст_ок, ландшафтних дизайнер_ок, архітектор_ок і представни_ць інших професій, однак починати варто з освіти як пріоритету. Не менш важливим є інтегрування різних професій — наприклад, економіст_ок. У Нідерландах на конкурсах беруть участь архітектор_ки, але в команду може бути залучено багато різних фахів_чинь.

Наступним етапом є аналіз, який полягає не тільки в тому, щоб почути думки мешкан_ок міста, а й клієнт_ок, які будуть користуватися простором. Важливо пам’ятати, що ставити питання «Що ви хочете?» — це неефективно, бо на таке питання не буде отримано правильних відповідей, і очікування можуть бути занадто високими.

Коли ви виконали всі етапи, у вас сформується комплексне бачення громадського простору. Далі має бути ефективна політична система, яка підтримує це бачення, і достатнє фінансування. Без фінансів нічого не буде реалізовано, адже гроші є частиною історії, у яку повинні вірити люди.

Наступним важливим кроком є адміністрування. Навіть якщо у вас є чудовий генеральний план, без правильних виконав_иць він не буде реалізований. Тому важливо, щоб система адміністрування та податкове законодавство працювали ефективно, що також стосується етапу фінансування.

Це загальна схема, яка працюватиме, якщо контекст кожної країни буде враховано. І навіть з обмеженими ресурсами можна впроваджувати практики, але для цього потрібна уява. Якщо є достатньо уяви, можна створити історію, яку потім реалізувати.

Анастасія Палій, урбаністка та лідерка проєктів в організації Urban Reform, розповіла про діяльність своєї організації, яка займається розвитком стратегічного планування для міст і громад. Одна з ключових сфер роботи — це створення інфраструктури для молоді та разом з молоддю. Йдеться про проєктування публічних просторів, парків, скверів, шкільних дворів, культурних центрів, а також про роботу з вуличними культурами. Вуличні культури — це те, чим організація займається ще з моменту свого заснування понад 10 років тому. Важливою метою є те, щоб публічні простори проєктувалися, замовлялися міськими адміністраціями та щоб люди їх використовували.

Особливо важливою для Urban Reform є робота з молоддю, бо організація усвідомлює, що зараз перед ними стоїть велика задача: створювати умови для того, щоб молоді люди залишалися в містах, не виїжджали за кращою роботою і житлом, і щоб мали можливість самовиражатися через публічні простори.

Анастасія також поділилася кількома проєктами, які реалізували Urban Reform. Перший із них — це велика робота, яка була проведена на території ВДНГ у Києві. Це був амбітний проєкт, здійснений ще до початку повномасштабного вторгнення. У цьому проєкті взяли участь три великі команди, серед яких були організатор_ки вуличних культур, Big City Lab і команда Urban Reform, що підтримала проєкт за допомогою Офісу президента України. Мета цього проєкту полягала у створенні великого простору для вуличних культур, де об’єднувалися різні активності, такі як скейт-парки, BMX, паркур, воркаут, хіп-хоп і танці. Завданням урбаніст_ок було координувати цей процес, щоб кожна з цих вуличних культур отримала свій простір, а їх представни_ці були почуті. Крім цього, у проєкті важливим аспектом було створення такої екосистеми, де кожен зміг би легалізувати свою культуру в публічному просторі, стати частиною великої громади, яка включала б нових людей.

Цей проєкт став чудовим прикладом для інших креативних індустрій, таких як театри, літературні та інші культурні організації, які теж можуть використовувати публічні простори для своєї діяльності. Водночас цей урбаністичний парк мав на меті стати моделлю для розвитку таких просторів в інших містах України. Ідея полягала в тому, щоб розширити цей проєкт і реалізувати його в 30 різних містах країни. Однак через початок війни цей план був призупинений.

Наступним прикладом став урбан-кемп у Львові, що був створений протягом останніх двох років у рамках ревіталізації великої модерної будівлі, яка була перетворена на житло для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та community center для розвитку вуличних культур. Цей простір став важливим для ВПО, адже він став точкою збору та комунікації для місцевих житель_ок і для молоді, яка має можливість спілкуватися, грати, обмінюватися досвідом.

Минулого року було реалізовано ще один проєкт — тактичний урбан-парк на закинутій території біля цієї будівлі. Спочатку там були розміщені спортивні майданчики для стрітболу, футболу, баскетболу, а також місця для сидіння та спілкування, що були потрібні місцевій молоді. Згодом проєкт розвивався, з’явилися нові елементи, такі як скейтпарки та BMX-майданчики, що продовжували акумулювати молодь і ставати точкою тяжіння для району.

Організація продовжує свою роботу і в інших містах. Зараз активно працюють з Луцьком, де також розбудовують простори для вуличних культур. У планах є робота з Харковом і Миколаєвим. У кожній громаді, де працює Urban Reform, важливу роль відіграють молодіжні організації, через які можна врахувати потреби молоді. Ці простори повинні проєктуватися молоддю для себе, щоб вони відповідали потребам і запитам молодого покоління і щоб вони могли проявляти себе у міському просторі.

«Важливою є постійна комунікація з людьми на всіх етапах — від дослідження та проєктування до реалізації об'єкта».

Анастасія Палій:

На нашому досвіді ми бачили, що залучення може не відбуватися не через небажання міських адміністрацій, а через банальний брак фінансів, часу або стратегічного підходу. Ми не можемо мати стійке місто, економічно успішне місто або публічні простори, які будуть функціонувати, якщо не будемо залучати людей до цього процесу.

Зараз в Україні громадські слухання часто сприймаються як формальність, і люди вже сформували певне ставлення до цього інструменту, що може створювати враження, що нічого змістовного не відбудеться. Можливо, цю практику варто переформулювати більш творчо й експериментально, пропонуючи людям участь у різних подіях. З нашого досвіду, ефективними інструментами є виставки, фестивалі, воркшопи та заходи зі спільного малювання, які дають можливість не просто запитувати людей, що вони хочуть, а й з'ясувати, які цінності вони бачать у місті та як ці цінності можуть бути інтегровані в планування.

Практичним аспектом, який ми помітили, є важливість постійної комунікації з людьми на всіх етапах — від дослідження та проєктування до реалізації об'єкта. Після завершення проєкту також варто досліджувати, як простір функціонує в реальному житті. Можливо, на етапі планування варто закладати більше гнучкості, щоб цей простір можна було адаптувати до змінюваних потреб користувач_ок. Це, звісно, може вимагати додаткових витрат, але в майбутньому це окупиться активним використанням простору, а отже, і його ефективністю.

Найважливіше — це залучення всіх сторін: міських адміністрацій, бізнесу, громадського сектору та самих людей. Це звучить просто, однак це потребує чіткої стратегії та механізмів для забезпечення колаборації між усіма учасни_цями. І, як показує наш досвід, якщо цей процес починає працювати на рівні міста чи громади, зворотний зв'язок від людей допомагає побудувати довірливий діалог, і далі цей процес іде легше. І важливо не боятися використовувати соціальні мережі, інфлюенсер_ок, рекламу, телебачення та фізичні зустрічі, щоб залучити різні групи людей, навіть старше покоління, й інвестувати час і ресурси, розуміючи, що це важливо для майбутнього розвитку міста.

Наталія Гончарова, заступниця начальниці КП «Трест зеленого господарства та ПЗР», поділилася досвідом реалізації проєктів з озеленення Чернівців. Коли кілька років тому команда вперше почала працювати над цією темою, стало зрозуміло, що місто має великий історичний потенціал, але зелена інфраструктура потребує оновлення, адже наявний підхід до озеленення був застарілим.

Одним із перших кроків стало створення концепції озеленення міста, яка дозволила б впроваджувати сучасні підходи до благоустрою. Враховувались кілька важливих факторів: зміни кліматичних умов, психосоматичний та естетичний аспекти. На основі цього було розроблене рішення, яке передбачало створення зеленої мережі та поєднання її з туристичними маршрутами, включно з кишеньковими парками — невеликими зеленими зонами, розташованими на відстані 10 хвилин пішки одна від одної. Завдяки таким ініціативам місто поступово змінюється, і кожен, хто сьогодні прогулявся Чернівцями, може побачити результат уже реалізованих проєктів.

«Створення зелених просторів у місті — це не лише питання екології, а й має психосоматичне значення».

Наталія Гончарова:

Створення зелених просторів у місті — це не лише питання екології, а й має психосоматичне значення. Коли люди бачать зелені куточки в межах міста і ці простори розташовані на невеликій відстані один від одного, вони стають не тільки елементами природи, а й частиною довкілля та архітектури. У такому контексті зелені простори мають значний позитивний вплив на людей, бо вони сприяють покращенню психоемоційного стану. Зараз, в умовах воєнного стану, зелені простори набувають особливо важливої ролі у відновленні психологічного стану людей, які пережили травми, зокрема військових, вимушених переселен_ок або тих, хто побував у зонах бойових дій. Тому робота з громадськими просторами та їх озеленення є дуже актуальною.

Окрім психоемоційної ролі, зелені простори мають важливе екологічне значення. Вони забезпечують захист від шуму, від транспорту, а також є найдешевшим методом охолодження міського середовища. Тому озеленення громадських просторів безпосередньо впливає на поліпшення якості життя в місті. Важливо, щоб рослини, які висаджують у цих просторах, були правильно підібрані та не вимагали великого догляду. Це дозволяє зберегти економічну ефективність таких проєктів. Люди також позитивно реагують, коли бачать, що використовуються багаторічні насадження, кущі, і якщо кожного року висаджуються нові квіти чи підтримується догляд за зеленими куточками. Це, безумовно, сприяє розвитку позитивного ставлення до громадських просторів серед мешкан_ок.

Матеріал є частиною Українського Урбаністичного Форуму 2024. Форум організовує аналітичний центр Cedos, стаття вийшла за підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля.

Поділитися текстом

Facebook Twitter