Привокзальна площа у Чернівцях – площа, якої не існує

Серед чернівчан_ок ніколи не почуєш фразу «зустрінемося на Привокзальній площі», адже територію навколо залізничного вокзалу важко назвати комфортною для перебування. Вузькі тротуари, недостатньо озеленення, постійне хаотичне паркування, немає затвердженої схеми організації дорожнього руху. Тож у межах VI Українського урбаністичного форуму, який відбувся у Чернівцях у вересні цього року, фахів_чині аналітичного центру Cedos провели дводенний воркшоп «Переосмислення привокзальної площі у Чернівцях». Його метою було напрацювати кілька варіантів розвитку Привокзальної площі, враховуючи різні моделі поточних користувач_ок та їхні проблеми. До події залучили громадських активіст_ок, студент_ок, архітектор_ок, містопланувальни_ць та урядов_иць — місцевих і не тільки.

Типологічно простір перед Залізничним вокзалом Чернівців не є площею. Він має вигляд досить широкої магістральної вулиці, котра веде від одного з в’їздів у місто безпосередньо до самого центру. Попри те, що територія виглядає зеленою, насправді в сонячні дні на ній ніде перепочити у тіні. Оманливе враження складається через схил з протилежного боку від входу до залізничного вокзалу. Частково він закритий сучасними малими архітектурними формами, котрі негативно впливають на загальне сприйняття площі.

Більшість чернівчан_ок досить погано обізнані щодо інфраструктури довкола вокзалу. Вони рідко ним користуються, що певною мірою зумовлено недосконалим залізничним сполученням Буковини з іншими регіонами України. Окрім того, приїжджаючи чи від’їжджаючи з Чернівців, пасажир_ки намагаються якомога швидше покинути територію вокзалу, адже вона не є доступною та функціональною. Навколишня забудова переважно складається з історичних будинків — як садибного типу, так і багатоквартирних. Простір довкола обмежений досить стрімким рельєфом. Через те, що будівля залізничного вокзалу розташована в низині, під час злив його територія зазнає підтоплень.

Формування спільної рамки соціологічного дослідження

Воркшоп складався із двох частин: лекційної (кабінетної) та практичної (невелике польове дослідження). Метою лекційної частини було ознайомити учасни_ць із середовищем навколо вокзалу та створити спільне бачення того, як проводити соціологічне дослідження. Протягом двох лекцій учасни_ці воркшопу отримали базову інформацію, яка допомогла їм надалі працювати з районом, що оточує залізничний вокзал.

Одним із завдань першого дня дослідження було мапування користувач_ок простору. Учасни_ці мали з’ясувати, хто саме користується площею. Для цього вони збирали основні характеристики: частоту перебування, спосіб пересування, тривалість перебування та мету візиту. Це дало можливість диференціювати та деталізувати типажі користувач_ок простору, наприклад:

• жінка середнього віку з валізою;
• іноземець, який не знає української мови;
• містянин з собачкою;
• молода пара з дитиною тощо.

Після формування типажів користувач_ок учасни_цям у випадковому порядку роздали ролі, в яких вони у подальшому досліджували простір. Такий підхід дозволяє детальніше вивчити проблематику території та зафіксувати труднощі, з якими стикаються конкретні персонаж_ки.

Дослідження території навколо вокзалу: мапування проблемних точок

Дослідницька частина воркшопу безпосередньо навколо вокзалу дозволила вивчити основні проблеми території та зафіксувати поведінкові патерни різних категорій користувач_ок. Вийшовши на місце, учасни_ці змогли підтвердити або спростувати припущення, висунуті під час попередніх обговорень.

«Привокзальної площі у Чернівцях фактично не існує. Типологічно простір перед залізничним вокзалом виглядає як широка магістральна шумна вулиця, яка призначена винятково для транзитного трафіку — як автомобілів, так і користувачів вокзалу», — зауважив Владислав, студент НУ «Львівська політехніка».

Серед найбільш критичних проблем привокзальної площі учасни_ці воркшопу зафіксували такі:

• вузькі та недоступні тротуари;
• відсутність павільйонів і погане облаштування зупинок громадського транспорту;
• затяжний та небезпечний пішохідний перехід;
• неорганізована парковка;
• недостатня туристична навігація;
• поганий естетичний вигляд навколишнього середовища;
• засміченість території;
• відсутність місць очікування на таксі, громадський транспорт чи потяг.

До складніших питань, зафіксованих під час дослідження, увійшли земельні відносини, необхідність перенаправлення автомобільного трафіку та брак привабливих комерційних об'єктів поблизу залізничного вокзалу.

«Для іноземного туриста важливу роль грає навігаційна система, для людини на кріслі колісному — доступність, а для пасажира, що запізнюється на потяг — зона Kiss and Ride», — зауважила Олександра, студентка 6-го курсу архітектурного факультету ЧНУ.

Після детального аналізу території та фіксації всіх кризових точок учасни_ці повернулися до кабінетної частини воркшопу. Вона передбачала презентацію напрацювань польового дослідження та поділ проблем на ті, що легше, і ті, що важче вирішуються.

Формування матриць пріоритезації проблем і часових перспектив вирішення

Польове дослідження території навколо залізничного вокзалу допомогло детальніше сформувати матрицю пріоритезації проблем. Для цього вони були поділені за трьома основними критеріями:

Методологія воркшопу передбачає подальший розгляд матриці пріоритезації проблем з точки зору можливостей вирішення у часі — в коротко- та довготривалій перспективі. Маючи дві матриці — пріоритезації та часових перспектив вирішення, — учасни_ці повинні виконати три завдання:

1. Розробка короткострокових тимчасових рішень. Вони передбачають проведення невеликих досліджень і швидке впровадження простих інтервенцій, використовуючи методи та інструменти тактичного урбанізму з максимальним залученням громадських активіст_ок. Головна перевага таких рішень полягає у тому, що вони не вимагають від їх ініціатор_ок високого рівня фаховості. Окрім того, місто при цьому не несе значних фінансових витрат. Базові покращення можна здійснювати вже найближчим часом, не чекаючи коштовних і довготривалих досліджень та проєктування.
2. Розробка довгострокових рішень спрямована на те, щоб отримати більше інформації про площу. Результатом цього має стати план досліджень, які ще потрібно провести, щоб фахів_чині могли використовувати отримані дані для прийняття важливих рішень щодо змін у просторі, які потребують серйозних капітальних робіт. Це допоможе заповнити прогалини у знаннях про площу, вокзал або район міста, яких нині не вистачає.
3. Розробка просторового зонування та просторово-архітектурної візії на базі зібраних матеріалів та отриманих знань про площу. Ця концепція мала б показати, як у довгостроковій перспективі виглядатиме територія навколо вокзалу — з урахуванням доступності, мобільності, питань сталого розвитку тощо.

Вирішення проблем вокзалу можливе лише за умови комплексного підходу до аналізу території — включно з внутрішньою частиною вокзалу, навколишніми вулицями та всім районом. Напрацьовані під час воркшопу матриці та пропозиції можуть стати корисним інструментом для міського самоврядування у подальшій роботі з удосконаленням цього простору.

***

У перспективі Привокзальна площа чернівецького залізничного вокзалу може стати як привабливим громадським простором, так і потужним логістичним хабом. Про останнє свідчить і той факт, що з боку Румунії в найближчому майбутньому розпочнеться будівництво до міста євроколії, котра зможе з’єднати столицю Буковини прямим і швидким сполученням з Європейським Союзом. Враховуючи це, роботи над майбутньою привокзальною площею варто розпочинати якомога швидше. Воркшоп у межах Українського урбаністичного форуму не тільки став першим важливим дослідницьким етапом майбутнього перепланування простору, а й задав найбільш ефективний вектор руху для громади міста, в основі якого лежить партисипативний підхід у процесі напрацювання концепції створення зручної та комфортної для всіх Привокзальної площі.

«Наразі місто має змогу переосмислити територію навколо вокзалу, взявши за основу напрацювання учасників воркшопу. В умовах повномасштабного вторгнення важко реалізовувати складні проєкти, котрі передбачають капітальні роботи, тому для нас цінною є наявність часу та простору для роздумів над тактичними локальними інтервенціями, здатними покращити середовище навколо залізничних воріт міста», — Дмитро Домітрюк, головний архітектор Чернівців.

Поділитися текстом

Facebook Twitter