У серпні 2017 року Mistosite поговорив з представниками ключових міських ініціатив та організацій Одеси про їхній досвід, невдачі та лайфхаки у міському активізмі. Один з них — Олександр Левицький — арт-директор проекту «Архітектура Одеси», унікального каталогу архітектурних пам'яток міста.

Виникнення «Архітектури Одеси»

10 років тому я зі своїм другом Гєною Чабаном робили фотопроект «Двори і коти Одеси». Ми хотіли показати автентичність старих дворів, поєднання між минулим і теперішнім. Коти були родзинкою кожного дворику, дуже цікаво себе поводили. Ми організували фотовиставку, спробували відчути, що таке творчий проект.

Згодом я познайомився з Дмитром Шаматажі і запропонував йому зробити другий том «Дворів і котів Одеси». Однак, ми вирішили сконцентрувати свої сили, емоції та увагу на архітектурі. Дуже важливо було почати працювати в одному стилі і ми обрали «архітектурну документалістику». Це не художня фотографія: ми спрямовуємо увагу глядача на будівлі, нічого зайвого.

Якщо місто невелике зйомка може зайняти тиждень, якщо велике — роки. В Одесі, наприклад, 10 років

З кожним інтерв’ю, з кожним коментарем про проект, кожним постом і появою сайту ми намагалися сформулювати, що таке архітектура Одеси. Стан будинків погіршувався, карнизи почали падати. Для нас фотографія є можливістю збереження вигляду архітектури на випадок, якщо будівлю будуть реставрувати або відновлювати.

Читайте також:
 «Право на місто 2»: як оновлювати місто, зберігаючи пам'ятки

Більшість пам’яток архітектури виглядають дуже цікаво, вони суперунікальні, мають різні конструктивні особливості. Про музеї і театри ми знаємо або можемо дізнатися все, а от про звичайну забудову Одеси місцевим жителям і туристам не відомо майже нічого. Ми стикалися з тим, що люди не впізнавали фасад їхнього будинку, тому що ніколи не переходили дорогу і не звертали на нього увагу. За допомогою «Архітектури Одеси» ми почали відкривати місто.

Чому ми не викладали фото у Вікіпедію? Ми брали участь у трьох конкурсах Вікіпедії, це був цікавий досвід, кожного разу ми перемагали у різних номінаціях. Але сталося так, що матеріал з Вікіпедії почав дуже швидко поширюватися без зазначення наших копірайтів. Це неприємно, бо деякі будинки ми фотографували протягом кількох років: взимку відзняли фасад, а влітку — все інше всередині будинку.

Читайте також:
 «Моє місто»: як в Одесі працює міська платформа краудфандингу

В ідеалі, ми хотіли розширити проект на територію всієї країни, у нас була концепція «Архітектура України». Спробували робити «Архітектуру Харкова», вже готовий проект «Архітектура Миколаєва». У Києві та Львові, на жаль, не вдалося. Можна у кожному місті таке створювати, але займатися волонтерською діяльністю складно, грошей немає, це лише хобі. Якщо місто невелике — може зайняти тиждень, якщо велике — роки. В Одесі, наприклад, 10 років.

«Архітектура Одеси» сьогодні — це історико-архітектурний каталог усіх будівель Одеси, всіх пам’ятників, люків, історичних табличок, вказівників, ліхтарів, балконів, інтер’єрів, під’їздів, проїзних арок, дахів. Це архітектура в найглибшому її розумінні. Можливість дізнатися про кожен сантиметр будинку, прослідкувати взаємозв’язки.

Ми також організовуємо архітектурні прогулянки. Зазвичай, розповідаємо про один стиль або одного архітектора.

Складнощі і мотивація

На рівні першого і другого поверхів в Одесі складно фотографувати: вивіски іноді займали всю площу фасаду, закривали деталі. Я подумав: а чому б не написати правила оформлення вивісок? Ознайомившись з прикладами Львова, Німеччини, Нідерландів, Америки, Москви, разом з архітектором Андрієм Пазюком ми розробили і представили концепцію на дизайн-раді Одеси. Згодом ці правила передали в Управління архітектури, але вони переробили їх і не втілили повністю у тому форматі, який запропонувала наша команда.

Ми хочемо, щоб кожен охочий міг дізнатися, як виглядає його місто, відкрити щось нове для себе

Найскладніше щодня — триматися за проект. Дуже багато суперідей, супербізнесів пролітають повз, бо є «АрхОдеса», яка приносить задоволення мені, жителям і гостям міста. Ми намагалися запустити різні проекти. Наприклад, вебсайт архітектурних термінів terms.archodessa.com. Створили його за декілька місяців, описали всі терміни, додали фотографії. У майбутньому це стане чимось схожим на Вікіпедію, можна буде просто натиснути на будь-яке визначення і дізнатися про нього детальніше.

Погано, що у нас невелика команда, лише четверо. До війни з нами працювало 50 людей, ми розвивали різні напрямки. Нам здавалося, що потрібно зробити все й одразу, реалізувати всі ідеї. Але без бюджету це неможливо. Екскурсії генерують фінанси для ремонту фотоапаратів, оплати хостингів, доменів і численних потреб проекту. Час від часу з’являються меценати, які також підтримують проект, завдяки чому ми продовжуємо розвиватися.

Вже завантажено 300 будівель, а потрібно ще 1700, серед яких є дуже великі об’єкти, театри, церкви. Нам дуже важливо побачити каталог, у якому можна буде фільтрувати дані за стилем, епохами, архітекторами. Це вивчення, аналіз міста, можливість його відчути. Місто — це будинки і люди. Хоча ми й втомилися, але нам подобається це робити.

Читайте також:
 Олександр Славський: «Будь-які інноваційні проекти — це невдачі та ваша реакція на них»

Для суспільства наша цінність у сенсі, а сенс — пізнання міста. Ми хочемо, щоб кожен охочий міг дізнатися, як виглядає його місто, відкрити щось нове для себе. З’являється можливість реставрувати, відновлювати архітектуру за допомогою наших фотографій. Для нас особисто цінність у тому, щоби робити проект, проживати день недарма. У нас з Дмитром найбільший досвід документальної архітектурної фотографії в Європі. Ми можемо зробити будь-який документальний проект. Це можливість показати, наприклад, Міністерству культури України або National Geographics, що ми вміємо працювати.

Для мене це хобі. Подобається, що є можливість відволіктися від основної роботи. Замість того, щоби полетіти кудись далеко, я можу просто взяти камеру і взути кросівки, піти сфотографувати будинок на сусідній вулиці й подорожувати не гірше.

Поради активіст(к)ам

Керування проектом — це дуже важливо. Хтось один повинен приймати рішення. Про це обов’язково потрібно домовлятися. Необхідно тримати проект у тонусі. Навіть для невеликої зйомки потрібно багато зусиль. Варто завжди дбати про безпеку: більшість будівель в Одесі досить слабкі, у будь-який момент все може обрушитися. З нами ще нічого такого не траплялось, однак краще бути на сторожі.

Нам вдалося сфотографувати все місто, опублікували 1/5 — це дуже круто і сильно

Не здаватися, завжди все планувати. Бажано щоранку проводити планування, за будь-яких обставин. Інакше дуже легко зіпсувати будь-який проект. У вас повинен бути глобальний, абстрактний план на декілька місяців, розподілений за датами, а також суперточний погодинний на тиждень, щоби знати, хто і чим буде займатися. Потрібно розуміти, як ваш проект має закінчиться, коли настане логічне завершення.

Важко сказати, що саме вдалося, ніколи про це не думав. Якщо починаєш все переоцінювати — це пряма дорога до ослаблення проекту. Нам вдалося сфотографувати все місто, опублікували 1/5 — це дуже круто і сильно. Ми змогли покращити візуальний вигляд міста за допомогою оформлення вивісок.

Чим ми будемо займатися, залежить від різних факторів. Іноді від того, що у ЗМІ зараз популярне. Наприклад, зараз цікавляться будинком Русова, от ми і займаємося ним. Намагаємося спочатку робити те, що складніше і терміновіше.

Стандарти роботи з’явилися з досвідом. Ми просто не хочемо робити неякісно: набагато краще, коли рівна, а не крива перспектива, коли правильно виглядають кольори, коли інформація сприймається рівномірно.

Про що ми жаліємо? Я не знаю. Все, що я зараз скажу, я буду вигадувати, тому немає про що нам жаліти. Все прекрасно.

Ми хочемо стати кращими і потребуємо вашої думки.
Будь ласка, заповніть коротку анкету (гугл форма), це займе не більше 3 хвилин.
Дякуємо за співпрацю!

Поділитися текстом

Facebook Twitter

Коментарі