Влітку 2023 року Cedos та Western NIS Enterprise Fund оголосили конкурс для громад на створення фізичних просторів, де мешкан_ки громади можуть збиратися для спільного проведення дозвілля, співпраці, долучатися до культурних, публічних подій, обговорювати та планувати спільне майбутнє. Яким має бути такий центр спільнототворення? Перш за все — фізично та соціально доступним. Люди з різних соціальних груп, незалежно від свого фізичного стану чи соціального статусу, повинні мати можливість вільно відвідувати й користуватися цими просторами. Вони мають бути повністю доступними для людей з інвалідністю.
За результатами конкурсу, на який подали понад 300 заявок, було обрано 10 переможців, які восени минулого року почали роботу над реалізацією проєктів із залученням ментор_ок-архітектор_ок і культурних координатор_ок. Станом на березень 2024 року більшість проєктів перебувають на фінальній стадії. Нині триває активна підготовка до відкриття: на місцях закуповують меблі, доповнюють програму заходів, створюють айдентику. Серед залучених ментор_ок-архітектор_ок — Іван Протасов, засновник київського архітектурного бюро «Прототип». Mistosite поговорив із ним про особливості роботи над проєктами у Чортківській та Великописарівській громадах, про унікальні архітектурні рішення й оновлення просторів у час війни. Ця друга розмова, присвячена створенню центрів спільнототворення з перспективи архітектури, відбулася у березні 2024 року. У квітні ж прикордонні громади Сумської області, в тому числі Великописарівська, зазнали потужних російських обстрілів. Оновлення цього центру призупинено, а ми закликаємо всіх охочих підтримати мешкан_ок громади за посиланням.
«Арт-гараж» у бібліотеці та ролердром у будинку культури. Які простори оновлюють Чортківська та Великописарівська громади?
Перш ніж долучатися до проєкту, у ментор_ок була можливість ознайомитись з усіма переможцями конкурсу, їхніми ідеями, контекстами, програмами, локальними особливостями і надати фідбек щодо їхніх проєктів. Мені пощастило надалі працювати з двома громадами, які були для мене найцікавішими — Чортківською та Великописарівською.
У Чорткові є міська бібліотека, яка з недавнього часу почала працювати як своєрідний громадський центр. Директорка бібліотеки Ірина Брунда та Катерина Яковець з ГО «БАРР», не обмежуючись виключно функцією бібліотеки, започаткували програми, які так чи інакше мають культурну складову. Виставки, кінопокази, воркшопи — ці додаткові події збирають навколо себе багато людей. Виникла потреба у додатковому просторі, призначеному суто для цих громадських зустрічей. У подвір’ї бібліотеки був старий гараж десь 70-х років, де в радянські часи стояв автобус, а в останні роки цей гараж пустував і перебував в аварійному стані. В організатор_ок з’явилася ідея звести на цьому місці іншу будівлю, схожу за об’ємом, і створити громадський простір із назвою «Арт-гараж». Приміщення бібліотеки має певні обмеження, адже вона невелика за площею, і місце, яке попередньо використовували для громадських зібрань, було не надто комфортним — не інклюзивне, з досить низькою стелею і вузькими сходами. Ідея з новим простором ідеально вкладалася в концепцію розвитку бібліотеки як перехід на новий етап.
Тут має бути галерея № 1
Другий проєкт у Великописарівській громаді направду неймовірний, адже організатори Вікторія Михайлюченко та Денис Моісеєв (ГО «РАЙЗ+»), які виграли з ним конкурс, є переселенцями. У 2014 році вони переселились у Луганській області з Первомайська в Попасну, а вже після повномасштабного вторгнення змушені були переїхати у Великописарівську громаду Сумської області. Великописарівська громада — прикордонна, частина сіл, що входять до її складу, знаходяться в 5-кілометровій зоні, де існує перманентна небезпека обстрілів: туди долітають усі снаряди короткої дальності. Раніше (у 2022–2023 роках — ред.) інші населені пункти громади потрапляли під обстріли рідко.
В одному з сіл громади є старий, типовий радянський будинок культури, який з 90-х років стоїть із забитими вікнами. Однак територію перед ним використовує молодь із сусідніх сіл як громадське місце для «тусовок». Там є турніки, лавочки, люди там збираються, приїздять туди на велосипедах, мотоциклах, приходять пішки. Вікторія та Денис хотіли цей центр, який і так є вже громадським магнітом, перемістити у будівлю, яка пустує, хоча насправді є в непоганому стані. Вони мали ідею створити ролердром усередині актової зали. Ми урівняли там підлогу і зробили модульне пластикове покриття для того, аби по ньому було зручно кататися на роликах. На місці сцени ми зробили рампи, і це стало місцем для більш «агресивного» катання. Окрім цього, у центрі має бути коворкінг, кінозала, а також куточок кав’ярні й окремий кабінет для психолога, що працює з військовими і місцевими мешкан_ками. Станом на березень 2024 року більшість робіт завершено, вже є покриття для ролердрому, є інклюзивна вбиральня, розрахована для людей на кріслах колісних.
Тут має бути галерея № 2
Про архітектурні рішення
Що стосується архітектурної частини, у Чорткові ми домовились, аби моє бюро розробило окремий архітектурний проєкт для «Арт-гаражу». Відповідно, його форма, зонування, проєкт входу, кругле вікно — це результат колаборації з організаторками Катериною Яковець і Іриною Брундою. Нам дуже пощастило, що в нас збігаються погляди на те, як все має бути влаштовано. На початку осені, коли ми тільки долучилися до проєкту, вони організовували барахолку на території бібліотеки — там є маленький дворик між будівлею бібліотеки і гаражем. Там часто влаштовують концерти за участю місцевих гуртів. Барахолка була влаштована так, аби зібрати кошти на потреби армії. Як частина процесу там були великі дошки з наліпками — з низкою питань, і будь-хто охочий міг підходити до них і залишати свої побажання. Крім цього, Катя та Іра організовували окремі зустрічі з аудиторією, щоб окреслити візію громади щодо простору — ці побажання лягли в основу їхнього технічного завдання для нас, яке ми разом структурували і досить швидко перетворили на проєкт.
Тут має бути галерея № 3
У Великописарівській громаді був дещо більший об’єм роботи і чіткіша задача. У нас було декілька сесій, де ми разом прийняли рішення щодо зонування. Ми також з’їздили на місце, аби вивчити простір, це дозволило мені сформувати технічні завдання з різними специфікаціями — наприклад, на санвузол. Це не був повноцінний архітектурний проєкт, а радше допомога в межах проєкту Cedos та WNISEF. Є принципові рішення, які стосуються окремих систем — наприклад, особливої підлоги для ролердрому. Організатори самостійно знайшли постачальника, що спеціалізується на матеріалах для скейтпарків і ролердромів.
Останні кілька тижнів, на жаль, були сильні обстріли цієї території — були влучання навколо, і в будинку повибивало частину вікон. Там були модерністські алюмінієві панелі на стелі, половина з них впала. Втім, ми все одно вирішили продовжувати роботу з паралельним відновленням тих частин, що не зазнали пошкоджень. У будівлі є укриття, обладнане функціонально і мінімалістично. Зроблено базовий ремонт приміщення. До цього це була частина підвалу без підлоги, а зараз там є опалення, білі стіни, освітлення і місця для сидіння. Для них це було обов’язковою вимогою.
Тут має бути галерея № 4
Звичне для сприйняття, нове за призначенням
Є загальні принципи, які мусять бути в кожному проєкті — центр має бути безбар’єрним, доступним для всіх. Те саме стосується вбиралень, вони мають бути розраховані на крісло колісне і на комфортне користування. Щодо індивідуальних рішень, то в кожному з випадків ми намагалися зробити так, щоб підкреслити певні локальні характеристики цих об’єктів. У випадку Чорткова ми фактично зберегли об’єм гаражу, до якого всі звикли протягом вже десятків років. Ми відтворили його у новому матеріалі, у більш сучасній і виразній формі. Це — своєрідне перетворення простору, який лишається звичним у сприйнятті, але з новим призначенням.
Щодо Великописарівської громади, була ідея залишити простір будинку культури, який є досить виразний всередині і має високу стелю, цікаві декоративні елементи, ліпнину, плитку. Ми намагалися це зберегти і водночас додати окремих функціональних елементів. Наприклад, вхід в цей будинок має дві сходинки, і замість того, щоб робити якийсь складний заїзд, ми додали одну металеву пластину-пандус, аби зробити вхід доступним. У самому приміщенні актової зали ми обладнали акуратну огорожу з м’якими перилами, зберігши відчуття простору, який змінив своє призначення.
Вибір матеріалів: поєднання тактильності, універсальності та естетичної привабливості
У Чорткові першопочатково був погоджений підрядник, який займається виробництвом каркасних будівель. Була задача зробити цей об’єкт швидко. Технологія виготовлення каркасної будівлі передбачає, що модулі, з яких вона складається, готують окремо. У нашому випадку це робили на виробництві у Львові, а потім мали привезти і протягом двох тижнів монтувати на місці. У Чорткові, фактично, роблять лише фундамент, плиту, на якій це все збирається, і відповідають за благоустрій навколо. У цьому проєкті ми вирішили використовувати тактильні матеріали, приємні на дотик. Зовнішнє оздоблення — це дошка, тонована прозорим лаком. Стіни всередині ми пофарбували в м’який білий колір, який є нейтральним і дає можливість гнучкості. По периметру цього приміщення і над ним у нас будуть розтягнуті троси, на які можна буде вішати різні елементи, аби зонувати простір залежно від потреб — для виставок, воркшопів. Так само там буде проєктор з мобільним екраном. По периметру також буде штора, яка дозволить відмежовувати подієву зону від кухні та входу. Таким чином, приміщення буде гнучким до наявних і майбутніх програм громади. Для даху будинку ми обрали титан-цинковий фальц. Це такий сіруватий метал, який дуже гарно, природно і довго старіє, змінюючи колір з часом. На мою думку, варто використовувати матеріали, які гарно старіють — особливо враховуючи контекст міста Чортків, де багато архітектури 18–19 століть. Окрім цього, біля входу є частина з мощенням для того, аби зробити інклюзивний від’їзд — там ми використовуємо Теребовлянський червоний пісковик. Ця плиточка має гарну структуру каменю рожевуватого кольору. Її часто можна зустріти в різних містах Тернопільської, Івано-Франківської та Львівської областей, і видобувається вона так само поряд у Теребовлі. Нам було важливо використовувати локальні матеріали в будівництві.
Тут має бути галерея № 5
У Великописарівській громаді основним принципом було використання функціональних матеріалів, враховуючи простір і технологію ролердрому. Ідея була в тому, щоб не привносити радикальні зміни, а радше мінімально облаштувати приміщення.
Про роботу з навколишньою територією
На навколишній території ми більше фокусувалися у Чорткові, адже гараж є окремою будівлею від бібліотеки, і простір між ними використовується фактично як публічний також. Новий центр «Арт-гараж» спроєктований таким чином, аби можна було відкрити двері і використовувати двір як продовження цього простору. Або, навпаки, внутрішнє приміщення можна було б використовувати як «бекстейдж», наприклад, під час концертів. Оскільки цей дворик вже і до цього проєкту функціонував як громадське місце, там був облаштований імпровізований амфітеатр з палетів, і в роботі над «Арт-гаражем» ми це також враховували.
Що робить публічні простори привабливими?
Новий простір має бути спроєктований з урахуванням локального контексту, який насправді дуже різниться залежно від місця — з точки зору і соціальних процесів, і архітектурних особливостей. Інший фактор — він має бути виразним з точки зору архітектури.
Вдалою реновацією можна вважати проєкт, якому вдалося зберегти настрій простору, але водночас де якісно працюють нові функції. Найбільшим викликом у Чорткові для нас було те, що в них був погоджений кошторис до того, як ми почали проєктування. Він був погоджений згідно з іншим проєктом. Відповідно, нам потрібно було оновити концепцію, зробити її більш виразною, але водночас лишити її в межах бюджету.
Як робота над соціальним проєктом впливає на архітектурну практику
Моє бюро займається переважно комерційними проєктами, і це один з небагатьох прикладів, коли замовниками є представни_ці громади. Вони мають інший набір складових проєкту. Це інші запити, є певний зв’язок із громадою. У кожного по-різному, однак у них також є певні гранти, якими вони перекривають певні задачі — таким чином, фінансування проєкту відбувається в інший спосіб, ніж з комерційними замовленнями. І на відміну від комерційних проєктів, тут нижчі бюджети, і це спонукає до більш винахідливих рішень. Наприклад, у Чорткові ми залучали якісь прості архітектурні рішення, які не вимагають складних «вузлів» і великих фінансових затрат.
