Проблема бездомності в Україні, особливо у великих містах, разюча. За даними Міністерства соціальної політики, у 2019 році в Україні налічували близько 33 тисяч бездомних людей. Проте волонтер_ки й організації, які працюють із цією групою населення, наголошують: цифра далека від реальності. Насправді таких людей близько 200 тисяч. Згідно з Законом України «Про соціальний захист бездомних громадян і безпритульних дітей» бездомними можуть вважатися не тільки люди, які не мають даху над головою, а й ті, які перебувають у скрутних життєвих обставинах.

Держава не знає, що робити з бездомними людьми, а тому про це прийнято мовчати і «не бачити». Зазвичай соціальна робота держустанов зводиться до відновлення документів для бездомних, видачі харчування, одягу. Представни_ці соцслужб самі зазначають, що не мають ресурсу, щоб займатись реінтеграцією та соціальною адаптацією бездомних людей, поверненням їх у соціум, психологічною підтримкою, допомогою з пошуком роботи. Держава закриває деякі наслідки бездомності, але аж ніяк не працює з першопричинами. Саме тому питання бездомності стигматизується та маргіналізується. Спершу COVID-19, а тепер війна ускладнюють і без того непросте становище цієї категорії наших громадян_ок, адже ці люди виявились абсолютно виключеними з міських процесів.

Війна спровокувала найбільшу житлову кризу в історії України. За даними Міністерства розвитку громад і територій, щонайменше 116 тисяч житлових будинків зруйновані або пошкоджені російською армією. Відповідно, питання доступу до житла лише загострилося, а кількість бездомних людей, ймовірно, зросла і може збільшитися в найближчому майбутньому. За таких умов надзвичайно важливо звертати увагу на доступ різних категорій людей, зокрема бездомних, до забезпечення базових потреб.

Доступ до базової гігієни

З досвіду спілкування з бездомними людьми, найбільш нагальною потребою є питання гігієни. Можливість прийняти душ дозволяє людям у потребі користуватися громадським транспортом, розпочати пошуки роботи, місць для нічлігу, підробляти і в результаті вирватися із кола бідності та розпочати нове життя.

Державних і муніципальних закладів із допомоги бездомним людям в Україні трохи більше сотні. Серед них переважають центри обліку, в яких можна відновити документи, однак переночувати або помитися не можна. Наприклад, у Києві є лише один муніципальний притулок — Будинок соціального піклування, який розрахований лише на 150 людей і є платним. Очевидно, що всіх охочих цей заклад не може прийняти, далеко не кожна бездомна особа може оплатити таку ночівлю і тим більше дістатись туди.

У рамках розробки Концепції інтегрованого розвитку Подільського району одним із проєктів для реалізації був центр для бездомних осіб на Подолі в Києві. На жаль, експерт_ки та стейкхолдери обрали інший проєкт у якості пілотного. Однак, на нашу думку, вже акцентування уваги на цій проблемі свідчить про нагальність її вирішення.

Було б несправделиво сказати, що це проблема суто українська або ж пострадянська. Проблеми з бездомністю та політиками щодо доступу бездомних людей до забезпечення базових потреб є у всьому світі. І майже скрізь муніципалітети цю роботу здійснюють не самотужки, а значна частина відповідальності за роботу з бездомними людьми лягає саме на плечі громадських і благодійних організацій, ресурси яких є обмеженими. У таких умовах часто виникають креативні та smart-рішення. 

Проєкт LavaMae (Сан Франциско, США)

Рух LavaMaex започаткувала Доніс Сандоваль у 2014 році в Сан Франциско — місті з найбільшою кількістю бездомних у США. З її ініціативи було створено кілька мобільних душових на базі списаних міських автобусів. Проєкт послуговується принципом «радикальної гостинності», який передбачає докладання максимальних зусиль, аби люди почувалися гостинно. Ця практика спрямована на подолання бар’єрів, які заважають долучатися до подій або спільнот. LavaMae функціонує у США та допомагає іншим локальним проєктам по всьому світу. Проєкт не тільки пропонує можливість прийняти душ, а й надає низку супутніх послуг, таких як стрижки, одяг, допомога з житлом, працевлаштування та інше.

За майже 10 років функціонування їхні заходи відвідали понад 32 500 гостей у Сан-Франциско, Окленді, Берклі й окрузі Лос-Анджелеса.

  • Душ змогли прийняти понад 86 500 гостей.
  • Було надано понад 20 000 супутніх послуг.

На жаль, у 2023 році через критичне скорочення фінансування проєкт було вирішено закрити. Проєкт розраховував на фінансову підтримку від донорів, яка так і не надійшла. У проєкті працювали понад 2500 волонтер_ок і 250 партнер_ок з обслуговування. LavaMae надавав прямі послуги та послуги консультацій/навчання щодо запровадження принципу «радикальної гостинності». Проєкт забезпечив наставництво та підтримку 72 організаціям у 89 містах і семи країнах.

Тут має бути галерея № 1

Проєкт GoBanyo (Гамбург, Німеччина)

Мобільний душовий автобус GoBanyo у Гамбурзі також зроблений на базі списаного міського автобуса (проєкт входить у мережу LavaMae, описану вище). GoBanyo — це некомерційна організація, що представила перший автобус із душем на вулицях Німеччини, аби забезпечити бездомним доступ до базових санітарних потреб. Один із засновників і амбасадор організації, Домінік, сам довгий час був бездомним і на власному прикладі показує, як така опція може змінити життя.

Представники організації декларують, що кожна людина має право на доступ до гігієни, але далеко не кожна отримує таку можливість. Люди, які не мають житла, потребують гігієни, як і будь-хто інший. Громадських душових небагато, вони коштують грошей і часто важкодоступні.

Автобус із душем зупиняється в різних місцях Гамбурга, щоб бути доступним якомога більшій кількості людей. Користування безкоштовне, а гості отримують нову білизну, чистий одяг і засоби гігієни — все приватно. Проєкт тісно співпрацює з муніципалітетом, адже підключається до міських мереж: воду беруть із підземних гідрантів, у каналізацію відводиться стічна вода. 

Тут має бути галерея № 2

Проєкт мобільних душових на базі трейлера від Urban Curators (Київ, Україна)

Проєкт від Urban Curators у Києві мав на меті створити мобільні душові для людей у потребі на базі трейлера, який би працював за визначенениму графіком у конкретних точках міста Києва — в локаціях найбільшого скупчення безпритульних. Оперування трейлером брала на себе ГО «Друзі спільноти Святого Егідія», яка уже багато років працює з бездомними людьми у столиці, забезпечує їх харчуванням і надає іншу посильну допомогу. Після консультацій із представни_цями LavaMae та GoBanyo, враховуючи обмежений бюджет, можливість обслуговування й операційну спроможність партнера проєкту, ініціатор та архітектор проєкту Максим Кость прийняв рішення робити душові саме на базі трейлера, а не автобуса.

Люди у потребі часто не можуть пересуватися містом з огляду на низку причин, зокрема й гігієнічних. Душовий трейлер має 4 приватні (приватність дуже важлива для бездомних людей, адже вони її позбавлені) душові кабіни, одна з яких розрахована для людей з інвалідністю. Передбачалося, що разом із душем люди зможуть отримати також супутні послуги, такі як чиста білизна, засоби гігієни, їжа. Проєкт передбачав під’єднання до міських мереж. Пілотним пунктом стоянки трейлера мав стати район Подолу. За один виїзд трейлера прийняти душ могли б до 40 осіб; за браку можливості користуватися міськими комунікаціями автономного запасу води вистачало б на користування 20 людей.

Просвітницьку та комунікаційну функцію проєкту брав на себе ще один партнер проєкту — аналітичний центр Cedos, який уже робив спроби досліджень питання бездомності і мав кілька публікацій на цю тему. Команда розробила ескізний проєкт, розпочала роботу над технічною частиною та фандрейзинг коштів. Після початку повномасштабного вторгнення реалізацію проєкту було призупинено.

  • витрати часу на 1 особу: 30 хв
  • кількість відвідувань (з приєднанням до мережі водопостачання): до 40 людей
  • кількість відвідувань (без приєднання до мережі водопостачання): до 20 людей

Мобільні душові у контексті війни

Питання мобільності, можливості швидко пересуватись і змінювати місце дислокації стало визначальним для життя багатьох україн_ок з початком повномасштабного вторгнення. Все, що мобільне, має більше шансів бути збереженим і має більшу ефективність, бо може мігрувати між точками призначення й обслуговувати більшу кількість людей. Виклики під час великої війни змінилися — вони не зникли, радше акценти змістилися. В умовах постійної зміни позицій військових і переміщення лінії фронту мобільні душові стали як ніколи актуальним засобом вирішення побутових потреб і корисним інструментом на передовій. Нижче ми наводимо лише кілька ініціатив із забезпечення військових мобільними душовими комплексами, хоча впевнені, що їх на сьогодні є набагато більше.

Мобільні лазне-пральні комплекси (БФ «Рій»)

Цей проєкт створює для захисників і захисниць можливість подбати про власну гігієну: помитися, випрати і висушити речі, відновити сили та зігрітися за будь-яких умов. Ініціатор_ки проєкту зазначають, що проєкт реалізується у співпраці з командуванням логістики Сухопутних військ ЗСУ, які в подальшому і беруть на себе логістичні зобов’язання з транспортування комплексів у військову частину. Підрозділи Сухопутних військ надають морські контейнери та причепи, які фонд комплектує всім необхідним і перетворює на мобільні лазні.

Наразі проєкт ставить перед собою ціль обладнати і передати ЗСУ 20 комплексів. Станом на зараз закуплено 6 комплексів. Вартість одного комплексу — 460 тис. грн, пропускна здатність — 80–150 осіб. На одному запасі баку для води можуть прийняти душ до 80 осіб. У комплексі передбачено 6 душових місць. 

Тут має бути галерея № 3

Прально-душевий коплекс (Shields Ukraine)

Інінатор_ки проєкту стверджують, що прально-душовий комплекс дозволяє за 12 годин помитися та попратися одній роті (100 людей). Пральня розроблена на базі причепа, який зможе потягнути майже будь-який пікап, легко пересуваючись із позиції на позицію по помірному бездоріжжю. Комплекс працює без дров, на дизелі.

На сьогоднішній день проєкт уже передав 14 пересувних комплексів у різні точки фронту і готує ще 4. Один прально-душовий комплекс коштує 720 000 грн.

Комплекс дозволяє військовим мати змогу тримати свої уніформи й особисті речі в гігієнічному стані, що знижує ризик захворювання та інфекцій. Це також дозволяє військовим економити дорогоцінний час і не витрачати його на прання та сушіння речей. Ініціатор_ки зазначають, що цей проєкт має на меті підтримати військових, які перебувають в умовах війни і постійного стресу.

Кожен прально-душевий комплекс оснащений 4 постами з кранами-дозаторами, а пральня вміщує 2 сушильні та 2 пральні машини с системою фіксації барабанів.

Здавалося б, який зв’язок між можливістю помитись, одягти чистий одяг і гідністю? Згадайте лише, як ви почуваєтеся, коли після тяжкого насиченого дня приймаєте душ і вдягаєте чистий домашній одяг. Ось і відповідь: прямий. Ні бездомні люди, ні наші військові часто тижнями не мають такої можливості. За звичайними побутовими речами ховається набагато глибший «емоційний» зміст. Військові, які мають можливість задовольнити свої базові потреби, почуваються більш впевненими, відпочилими і в якомусь сенсі щасливішими. Від морально-емоційного стану наших військових залежить багато, в тому числі воля до життя й ефективність ведення бойових дій.

Для бездомних, які не мають особистого простору та приватності, можливість прийняти душ — це чи не єдина можливість побути наодинці, відпочити, відчути себе гідно, не ловити на собі погляди інших і не хвилюватися про свій зовнішній вигляд. Коли ти почуваєшся член_кинею суспільства, починаєш докладати зусиль, щоб із цим суспільством асимілюватись, шукаєш можливості працевлаштування, житла і т. д. Мобільні душові — це не лише речі першої необхідності, а й те, що має безпосередній вплив на самопочуття людей і дає поштовх для подальших більш критичних і важливих змін.

Поділитися текстом