За останні роки у Луцьку помітно активізувалися процеси, пов’язані з міським простором: занедбані локації отримують нове життя, виникають ініціативи з партисипації, мешкан_ки дедалі частіше долучаються до обговорення змін у місті. Публічні простори поступово стають не лише місцями відпочинку, а й середовищем для спільнототворення та культурних подій. Одним із рушіїв цих змін є Urban Vision Lutsk — програма, спрямована на стратегічне перетворення міського середовища Луцька, та громадська організація «Алгоритм дій».
Ми поговорили з керівницею Urban Vision Lutsk Лідією Гонтар про те, як за останні роки змінилося ставлення лучан_ок до урбаністичних тем, у чому унікальність міського середовища Луцька та як сьогодні складається співпраця між громадським сектором і міською радою.
Поговорімо спершу про Urban Vision Lutsk. Як виникла ваша ініціатива, у чому її завдання і які результати вдалося досягти за роки роботи в Луцьку?
Urban Vision Lutsk пройшов кілька етапів розвитку. Спочатку це було перше комплексне урбаністичне дослідження міста, яке з’явилося майже паралельно зі створенням організації «Алгоритм дій». Засновники «Алгоритму дій» мали на меті створити в Луцьку креативний хаб — простір, де могли б об’єднуватися представни_ці ІТ-сфери та інших галузей. Для них референсом були Promprylad, Unit.City. Вони заснували громадську організацію 23 лютого 2022 року. А вже наступного дня почалося повномасштабне вторгнення. На певний час робота організації трансформувалася: змінилися цілі, відтермінувалися плани, в контекст увійшла повномасштабна війна та її виклики. Співзасновники активно займалися допомогою Збройним силам, частина команди навіть долучилася до добровольчих формувань.
Згодом вони повернулися до ідеї створення такого простору й запросили архітектора Левка Давидюка розробити концепцію. Він вислухав їхні пропозиції і сказав: «Ідея цікава, але працювати це має зовсім інакше. Якою б неймовірною ідея не була, починати варто з питання, чи взагалі це потрібно місту?». Це дуже показова історія про те, як архітектор із правильними принципами та підходами зумів скерувати співзасновників «Алгоритму дій» у більш доречному напрямку.
У той час відбулося знайомство з громадською організацією Urban Reform, яка тоді перебувала у Львові. У жовтні 2022 року ми почали співпрацю, і саме після цього у 2023 році з’явилося перше комплексне урбаністичне дослідження. Його назвали Urban Vision Lutsk і над ним працювали Urban Reform та новостворена урбаністична організація «місто.ребут». Цей проєкт був дослідженням, що включав воркшопи, опитування, різні формати роботи з громадою і мав на меті створення стратегічного візійного плану та стратегії майбутнього розвитку міста Луцька. Навесні 2024 року вийшов посібник «Урбаністичне дослідження Луцька», Концепція розвитку центру та соціологічне опитування.
До травня 2024 року «Алгоритм дій» сприймав це радше як партнерський проєкт, але згодом вирішили знайти людину, яка могла б координувати процес. Після довгих пошуків та обговорень мене запросили приєднатися. Ми почали брати участь у різноманітних урбаністичних подіях, як-от «Урбанфорум», і знайомитися не лише з Urban Reform, а й з іншими організаціями, які працюють над розвитком міст.
Дослідження та концепція чітко показали виклики, з якими потрібно працювати. Роботи дуже багато. У Луцьку є кілька громадських організацій, що займаються урбаністикою: «місто.ребут», «Семиярусна гора», «Просторовий рух». Але очевидно, що потрібно більше зусиль. «Алгоритм дій» теж готовий включатися в процеси покращення якості життя в місті. Ми побачили органічний шлях розвитку: залишатися просто проєктом уже було замало, але ставати окремою громадською організацією ми ще не були готові. Тому ми почали шукати інший формат. Паралельно реалізовували лекції, воркшопи, продовжували працювати з Urban Reform та «місто.ребут», долучали нових партнерів. Ми росли, щоб відповідати на виклики, які окреслило дослідження.
Наприкінці 2024 року, після всіх поїздок і участі в «Українському урбанфорумі» в Чернівцях, стало зрозуміло, що ми трансформуємося в урбаністичну програму. Завдяки допомозі та консультаціям Марʼяни Куземської-Данилюк (керівниця відділу урбаністики Cedos, — ред.) Urban Vision Lutsk став програмою — стратегічною ініціативою, спрямованою на перетворення міського середовища Луцька. Сьогодні ця програма ініціює дослідження та розробки концепцій, займається просвітництвом і урбаністичною освітою, реалізовує інфраструктурні проєкти та підтримує партнерські ініціативи.
Чому ви назвалися програмою, а не дослідницьким центром, наприклад?
Програму реалізовує «Алгоритм дій». У нас є громадська організація «Алгоритм дій», і Urban Vision Lutsk є її частиною. Ми команда «Алгоритму дій», і виокремлюватися в окрему інституцію на цьому етапі — ні ресурсу, ні бажання ми поки не маємо.
Наше основне завдання зараз — впливати і змінювати місто там, де ми реально можемо це робити, навколо «алгоритмівських» проєктів. «Алгоритм дій» займається просторами, працює з публічним середовищем. Ви, мабуть, знаєте про наш Центр розвитку креативних індустрій «Або Або», який зараз у процесі ревіталізації у великому приміщенні колишнього «Укртелекому». Також у нас є misto.cafe — кафе суспільного впливу. Є приміщення, яке орендує Центр підтримки підприємців «Дія.Бізнес» у Луцьку. Тобто навколо цих проєктів ми можемо покращувати середовище, змінювати його, допомагати місту. Усе, що зараз маємо змогу створювати самостійно, ми робимо разом із «Алгоритмом дій».
Для мене це виглядає дуже органічно. Якщо рахувати активну фазу нашої роботи — це 2023–2024 роки, а тепер і третій рік пішов. За цей час склалася більш тісна та якісна співпраця і зі стейкхолдерами, і з партнерами. Це дозволяє нам працювати серйозніше й мати певну сталість.
За останні роки Луцьк помітно змінюється — як би ви описали стан міського середовища сьогодні? Якими є основні виклики?
Урбаністичне дослідження показало багато переваг Луцька, але водночас виявило й ті напрямки, над якими потрібно працювати і які слід покращувати. Нам пощастило, що у місті є кілька громадських організацій, які займаються урбаністикою та розвитком середовища. Це дозволяє розподіляти завдання: кожна бере на себе свій напрямок. І нам також пощастило, що наша система співпраці дуже тісна, а партнерами стали неймовірна організація «місто.ребут».
Перший виклик, який ми для себе виокремили, — це недостатня кількість якісних публічних просторів. Для «Алгоритму дій» це важливо, бо наша візія — Луцьк як місто, де натхненні люди реалізують свої ідеї. Ми прагнемо, щоб люди залишалися тут. А найпростіший спосіб утримати людей у місті — це створити умови не лише для роботи, а й для дозвілля, щоб вони відчували себе комфортно. Саме тому ми організовуємо навчання, події, культурні заходи. Якщо зайти на сторінку «Алгоритму дій», можна побачити: в один день у нас лекція, а наступного — джазовий концерт. Ми вважаємо важливим, щоб у місті було достатньо якісних публічних просторів для спільнототворення.
Наприклад, ми реалізували проєкт «Майстерня місця» — простір, що народжується і зростає разом зі спільнотами (автор ідеї — Андрій Батін). Це тимчасовий простір, який навчає людей проводити час на вулиці, реалізовувати власні ідеї та заходи. Згодом його можна буде перемістити туди, де є найбільша потреба, або передати якійсь інституції, яка буде готова взяти його на баланс.
Наступний виклик — інклюзивність, безбар’єрність, доступність. Цим більше займається громадська організація «Просторовий рух». Місту пощастило, що її учасни_ці тепер працюють у Департаменті житлово-комунального господарства і можуть впливати на позитивні зміни в міській політиці. Це вже відчутно у рішеннях, які ухвалюються.
Ще один напрямок — збереження історичної спадщини та дизайн-код. Тут дуже активною є «місто.ребут». Вони просувають ідею дизайн-коду та працюють над візуальною привабливістю Луцька. Нам ще є куди рости в цьому напрямку — наприклад, у 2026–2027 роках ми плануємо розробити рекомендації щодо збереження історичного середовища.
Важливим викликом є і залучення лучан_ок. За рік нашої активної роботи у 2024 та 2025 роках ми бачимо, що слова «партисипація» чи «урбаністика» для більшості житель_ок уже не є чимось новим. Завдяки Lviv Urban Forum ми познайомилися з командою bureau++ (Павло Білик, Анастасія Гулевата, Валерія Полянська). Разом ми реалізуємо урбаністичні воркшопи — це дослідження та знайомство з територіями, які стануть основою для подальших концепцій.
Ми постійно наголошуємо: важливо враховувати думку користувач_ок — лучан_ок, тих, хто щодня користуватиметься просторами. І поступово помічаємо позитивні зміни. Наприклад, у співпраці з Луцьким національним технічним університетом. Там є факультет архітектури, будівництва та дизайну, і його студент_ки активно розробляють проєкти для міста. Міський уряд звертається до них по допомогу: студент_ки під керівництвом викладач_ок створюють концепції скверів та інших об’єктів. Приємно, що студент_ки відвідують наші заходи й розуміють важливість урахування потреб різних користувач_ок: дітей, батьків, людей похилого віку, ветеран_ок. Це відображається у їхніх роботах — видно, як вони підходять до проєктування, як описують свої ідеї. Ми теж активно долучаємося до їхніх ідеатонів, воркшопів, формуємо спільні ініціативи. Так, нам буває складно: важко виміряти вплив, ідентифікувати результат, але поступово це стає відчутним.
Що, на вашу думку, робить Луцьк унікальним у порівнянні з іншими українськими містами?
Луцьк особливий тим, що це обласний центр із населенням приблизно як в Івано-Франківську чи Рівному, але має більшу густоту населення та меншу площу. Це компактне місто. І щоб воно росло далі, доведеться думати про його ущільнення.
Ще одна особливість — велика історична спадщина. На жаль, збережено її небагато: Луцьк переходив від імперії до імперії, дві світові війни залишили свій слід, і багато пам’яток було втрачено. Але те, що збереглося, справді цінне і красиве, і з цим потрібно працювати.
Луцьк також дуже зелений. Є величезний потенціал для розвитку публічних просторів: багато скверів і зелених зон, які не варто забудовувати. Один із таких прикладів — заказник «Гнідавське болото», «зелені легені» прямо в центрі міста. Ви можете вийти від Луцького замку, відчути середньовічну історію, пройтися повз Будинок скульптора Голованя, а далі опинитися вже біля болота — природного й живого середовища. Міське управління туризму та промоції активно працює над його популяризацією. Вони навіть презентували концепцію розвитку на платформі Urban Vision Lutsk у межах Urban Talks. І це справді працює: люди починають сприймати болотяну територію як цінність, ходять на екскурсії, відпочивають.
У міста є гасло «Луцьк — приємне відкриття». Коли ми запрошуємо гостей, вони самі повторюють його. Люди не очікують такого рівня комфорту: якісні заклади харчування з нижчими цінами, ніж у столиці чи Львові, історична спадщина, сучасні простори, а ще можливість після робочого дня піти на річку й покататися на сапах чи каяках. Прямо біля замку є підприємець Андрій Пилипюк та клуб Splav Lutsk, який надає ці послуги, працює з ветеран_ками й розчистив прибережну територію. Це чудовий приклад того, як розвивати потенціал річки Стир — і туристичний, і спортивний. Адже в Луцьку є аж чотири річки, але ми досі не маємо повноцінної набережної, як в інших містах.
Саме тому ми проводили партисипативне дослідження прибережної ділянки на вулиці Набережна. Місто отримало грант на створення там скверу, і ми хотіли пояснити лучан_кам, що грантові кошти — це можливість для міста. Ми разом думали, яким має бути цей простір, як врахувати природу. І це спрацювало.
Концепція «15-хвилинного міста» в Луцьку працює як ніколи. Ми бачимо, що більшість послуг реально отримати в межах свого району. Місто компактне, і це його перевага: пішки чи на транспорті можна швидко дістатися з точки А в точку Б. Але не все ідеально. Наприклад, у Кічкарівці, яку ми досліджували разом зі студент_ками Харківської школи архітектури та Київської школи економіки, бракує дитячих садків чи аптек. Формально район близько до центру, але житель_ки відчувають дефіцит базових послуг.
Ваша команда багато працює з дослідженнями простору. Навколо яких місць у Луцьку ви зосереджували увагу останнім часом? Чи могли б ви трохи більше розказати про кейси, про які ви вже згадували: Смарагдову мережу, парк на набережній Стиру, про старий ринок?
Урбаністичне дослідження Луцька підсвітило для наших донорів і партнерів потенціал Смарагдової мережі. Наприклад, наші партнери «місто.ребут» ще раніше просували ідею розвитку річки Сапалаївки — вона протікає через усе місто, близько 8 км, і може стати важливою артерією. Уздовж неї можна облаштувати тротуари, велодоріжки, зробити так, щоб із 33-го району до центру можна було дістатися спокійно, не обходячи річку. Урбаністичне дослідження додало їм аргументів: вони створили концепцію «зеленого коридору» вздовж Сапалаївки, залучили стейкхолдерів, організовували толоки, прибирання, навіть заручилися підтримкою забудовників, які допомогли розчистити деякі ділянки.
Взагалі, наші річки — Сапалаївка, Стир, Омелянівка, Жидувка — мають величезний потенціал. Навколо них є відкриті зелені зони, які можна перетворювати на публічні простори: десь залишити «недоторканими», десь облаштувати, а десь активізувати.
Цікавий приклад — старий центр. Коли Urban Reform і «місто.ребут» проводили дослідження й урбаністичні воркшопи, на одному з них був італійський архітектор Франческо Фреза. Він отримав від інвестора замовлення на концепцію розвитку території, де нині розташований ринок, але після спілкування з нашими колегами вирішив власним коштом зробити ширше урбаністичне дослідження старого міста. Це вплинуло на його концепцію ринку й підсвітило потенційні локації для розвитку. Він презентував роботу на Urban Talks, і ми досі підтримуємо з ним комунікацію і плануємо у 2026 році продовжити роботу з Франческо.
Зараз у міськраді створено робочу групу з розвитку історичного кварталу. Туди ввійшли представни_ці «місто.ребут», і вони теж враховують напрацювання Франческо та результати наших воркшопів, адже всі матеріали є у відкритому доступі. Нам важливо, щоб у процесі модернізації ринку йшлося не лише про інвесторські інтереси, а й про збереження органічного середовища, без багатоповерхівок у центрі.
Ще одна цікава тема — дитяча залізниця, яку «Укрзалізниця» передала місту. Коштів на її модернізацію поки немає через війну, але це велика ділянка в центрі, що пустує і має величезний потенціал. У 2023 році муніципалітет представив власну концепцію розвитку території й опублікував анкету для житель_ок. Але відгуків було мало. Ми вирішили підключитися: провели власне опитування, зібрали набагато ширшу вибірку — від дітей до пенсіонер_ок, організували партисипативний воркшоп. У результаті урядов_иці побачили, що ми можемо пояснити і складнощі (наприклад, юридичні моменти з передачею території від «Укрзалізниці»), і потенціал ділянки. І тепер ми разом думаємо, як залучити цю велику порожню зону до розвитку міста.
Особливо цінно, що поруч із залізницею є сильні інституції: бібліотека Олени Пчілки, краєзнавчий музей, Палац учнівської молоді. Є й територія колишньої фабрики «Лучанки», яку ми теж бачимо як простір для молодіжних і культурних ініціатив. Тому ця ділянка дуже перспективна. Ми вирішили розширити дослідження — вивчити квартал між вулицями Клима Савури, Перемоги, Винниченка та проспектом Волі, щоб підготувати комплексну концепцію.
Ще один кейс — дослідження району Кічкарівка. Саме там ми нещодавно анонсували проєкт «Дім Пако», ідея якого належить літературній платформі «Фронтера» та платформі «Алгоритм дій», а також родині Покальчуків. Розробкою проєкту займається архітектурне бюро bureau++. Коли з’явилася ідея літературної резиденції, ми запропонували провести урбаністичне дослідження району, щоб зрозуміти, чи ця ідея там спрацює. І справді, виявилося, що велика територія може працювати не лише як літературна резиденція, а й як публічний простір для концертів чи літературних вечорів.
Тут має бути галерея № 1
Тепер ми досліджуємо: якими є особливості Кічкарівки, чи потребує Кічкарівка такого простору, які функції він має виконувати, що варто вдосконалити або додати — зупинки, велодоріжки тощо. Проєкт реалізується у два етапи: спершу комплексний аналіз району, потім — рекомендації щодо самого простору. Ми також порівнюємо з європейськими прикладами літературних резиденцій, які поєднують у собі і функцію відкритого простору.
Цей проєкт став можливим завдяки студентській практиці. До нас прийшли студент_ки, і ми змогли поєднати майбутню архітекторку з соціологічним бекґраундом та проєктного менеджера в урбаністиці з Київської школи економіки, а також нашого колегу Павла Білика та нашу команду.
Ви не раз згадували воркшопи, партисипацію, залучення людей і спільнот. Як змінилося ставлення до таких подій у Луцьку?
Якщо порівняти з 2023 роком, коли ми тільки починали проводити воркшопи з Urban Reform і «місто.ребут», то тоді люди приходили радше, бо це було незвично для них, а відтак і викликало зацікавлення. Ще частина учасни_ць воркшопів і лекцій долучалися, адже давно прагнули змін, але не бачили з ким їх можна творити. Нам потрібно було «креативити», вкладали багато ресурсу в просвітницьку роботу.
Тут має бути галерея № 2
Власне, саме тому спільно з «місто.ребут» ми запустили платформу Urban Talks. Перший формат, який відбувався в «Дія.Бізнес», був більш закритий: туди приходили архітектор_ки, дизайнер_ки, фахів_чині, щоб обговорити свої проблеми, поділитися знаннями. Але нам було важливо вивести цю тему на ширший рівень, показати лучан_кам: ви теж відповідаєте за своє місто. Не лише за свою квартиру чи під’їзд, а й за двір, за вулицю. І всі ідеї мають формуватися за участі громади, але під керівництвом фахів_чинь.
Тому ми розпочали новий сезон Urban Talks 2.0. у різних просторах і для різних цільових аудиторій. Спершу — у парку, потім на старому ринку, пізніше навіть вивели людей на річку й посадили у каяки. Це була своєрідна «приманка»: половина прийшла просто поплавати, але паралельно вони слухали про значення Стиру для міста. І після цього з’явилося відчуття, що урбаніст_ки — це не якісь «чужі експерт_ки», а люди, які говорять про наше місто з любов’ю.
Зараз ми маємо стабільну аудиторію: 40–80 людей приходять на лекції та воркшопи, і для Луцька це дуже хороший показник, зважаючи на конкуренцію подій.
Через таку просвіту і простий діалог у нас сформувалася спільнота, якій цікаво брати участь. Ми пояснюємо логіку процесів, і люди вчаться мислити ширше. Наприклад, учасниця, яка ще не має дітей, на воркшопі говорить: «Тут потрібен дитячий майданчик, а спортивні активності краще винести далі, щоб м’ячі не летіли на малюків». Це означає, що вона мислить не лише за себе, а й за інших. Люди не просто висловлюють власну думку, а стають своєрідними представни_цями тих, кого опитали під час дослідження. Вони транслюють ідеї громади.
Ви згадували, що «Алгоритм дій» працює з публічними просторами, серед яких також «Майстерня місця» на вулиці Богдана Хмельницького. Розкажіть більше про цей експеримент.
Ідея «Майстерні місця» почалася від мене: на «Українському урбанфорумі» я познайомилася з ініціативою «Наше місце», вони презентували амфітеатр і розповідали про ветеранські курені. Тоді я ближче познайомилася з Андрієм Батіним і зрозуміла, що це «наша людина», з якою варто співпрацювати.
Паралельно концепція розвитку центру підсвітила, що у Луцьку бракує цікавих сучасних публічних просторів, які могли б стати центрами комунікації та спільнототворення. Простори «Алгоритму дій», misto.cafe та «Дія.Бізнес» розташовані на вулиці Богдана Хмельницького — паралельно до найпопулярнішої пішохідної вулиці Лесі Українки, де завжди багато людей, комерції, закладів. Але Богдана Хмельницького, хоч і має красиві історичні пам’ятки, залишається порожньою.
Спочатку на цій ділянці планували зробити сквер, та робота зупинилася через нестачу ресурсів. Тому вирішили спочатку реалізувати щось менш масштабне — проєкт, який би показав, що простір може працювати і приваблювати відвідувач_ок, що прості рішення також ефективні. Ми почали обговорювати це з потенційними стейкхолдерами: громадськими організаціями, інституціями поруч. І виявилося, що є великий запит. Наприклад, молодіжна рада постійно змушена шукати простір. Є книжкові клуби, які хочуть виходити за межі кав’ярень.
Ми сформували концепцію «Майстерні місця», презентували її команді «Алгоритму дій», отримали підтримку й почали рухатися. Вдалося створити конструкцію — вона складається з модулів, які можна масштабувати. Один модуль працює як вулична альтанка чи павільйон, але з кількох модулів можна сформувати круглий простір для більшої кількості людей.
У самій формі закладені сенси: кругла структура створює відчуття двору, затишку, ніби гуцульської хати-ґражди. Це місце майстрували люди — і сама конструкція «майструє» нас у відповідь, бо під неї формуються події. І це дуже цікаво: в один момент у «Майстерні» може відбуватися майстер-клас, поруч хтось читає поезію, а ще хтось просто п’є каву. Вони не заважають одне одному, але можуть почати комунікувати, перетинатися. І саме це було головним завданням — створити простір для спільнот, які бачать і чують одне одного.
Звісно, ми не забуваємо й про більшу мету — представити і втілити там концепцію скверу, розроблену Balbek Bureau. Ймовірно, через один-два сезони «Майстерню» перевеземо в інше місце, а сквер почне жити самостійно.
А яка ситуація з культурною інфраструктурою — некомерційними просторами, доступними для мистецьких подій?
Якщо говорити про культурну інфраструктуру, то простори є, але їх недостатньо. Особливо коли йдеться про некомерційні локації. Наша велика опора зараз — це бібліотеки, які намагаються працювати як креативні хаби. Наприклад, Волинська обласна бібліотека для юнацтва стала для нас важливим стейкхолдером у проєкті «Майстерня місця». Вони не мають власного зручного приміщення, їхні зали — в будівлі собору, і неможливо облаштувати там інклюзивний доступ. Але вони придумали свій вихід: встановили скриньку для книг унизу, де люди з інвалідністю можуть їх залишати, а бібліотекар_ки самі піднімаються до читач_ок. Так само вони переобладнали одну із зал під простір для лекцій, майстер-класів і кінопоказів. До них часто приходять навіть цілі школи з дітьми. Наша Комунікаційна академія «КомА» допомагала їм із розробкою комунікаційної стратегії. І ми дуже цінуємо, що бібліотека завжди відкрита: вони допомагають з технікою, фліпчартами, проєкторами, готові дати простір для наших подій.
Саме тому ми створили «Майстерню місця» — щоб таких відкритих просторів для подій у Луцьку було більше. Зараз у «Майстерні» є менеджерка, яка допомагає організатор_кам із технічними питаннями — від електрики до пошуку апаратури, стежить за розкладом і координує події. І вже за перший місяць тут відбулося дуже багато всього: літературні читання, майстер-клас із фотографії, лекція про караїмів, кілька кінопоказів. Нещодавно стартував клуб настільних ігор. І головне — люди почали самі звертатися з ініціативами, приходять із готовими запитами. Це для нас стало найбільшим сюрпризом і водночас радістю.
У міській раді теж є департаменти, які відкриті до співпраці з громадськими організаціями й надають простори. Наприклад, Молодіжний центр Волині спільно з «місто.ребут» розвиває внутрішні дворики міста, перетворюючи їх на місця для зустрічей та заходів. Тобто поступово інфраструктура з’являється, але її все ще не вистачає. Є багато ініціатив, яким немає де збиратися, і ми всі відчуваємо цю потребу.
Ще один напрям, про який не згадали, — це наш спільний проєкт із misto.media і Департаментом молоді та спорту. Ми вирішили трохи «пригальмувати» з Urban Talks і звернути увагу на здоров’я, на спортивний потенціал міста. Ми запустили практику «Місто, рухайся!» — почали досліджувати, які саме види спорту доступні в місті й де для них є умови. Наприклад, ми дізналися, що багато спортивних майданчиків пустують, хоча могли би використовуватися активніше. Ми почали збирати дані: скільки є тенісних столів, у якому стані стадіони. Бо проблеми є: у Луцьку фактично немає жодного шкільного стадіону в нормальному стані, а стадіонів із хорошим покриттям — лише два, і обидва в центрі, поруч один з одним. Це показує, що запит на спортивну інфраструктуру є, але місту ще треба багато працювати, щоб його задовольнити.
Ви неодноразово згадували про роботу з міською радою. Якою загалом є ваша співпраця з міськими структурами?
Насправді я розумію, що і громадська організація «Алгоритм дій», і сама програма Urban Vision Lutsk ще дуже юні. Спочатку до нас приглядалися з недовірою, не завжди розуміючи, чи ми не політичні опонент_ки або конкурент_ки. Часто політики_ні взагалі не вірять, коли чують, що ми як організація принципово не можемо йти в політику — це наше правило, принцип. Але з часом вони побачили, що ми справді не конкурент_ки, а працюємо з любові до міста й хочемо лише підсилювати один одного. І саме з цього почалася співпраця.
Я завжди наголошую: у місті нічого не можна зробити без міської ради. Так, назва «Urban Vision Lutsk» звучить так, ніби ми забираємо на себе частину функцій муніципалітету. Бо й формулювання подібні, і напрямки роботи схожі. Але це не про конкуренцію. Це про підсилення. Бо роботи в місті настільки багато і викликів настільки багато, що її вистачає на всіх: і громадському сектору, і муніципалітету, і бізнесу. Наше завдання — поєднати всіх і навчити комунікувати між собою.
Зараз у нас формується діалог і з’являється взаємна підтримка. Ми маємо спільні проєкти, починаємо краще розуміти одне одного. Адже часто громадськість чи самі лучан_ки не усвідомлюють, наскільки складно реалізувати навіть просту ідею. На словах усе звучить легко, а на практиці є маса бюрократичних і законодавчих нюансів. Тому для нас важливо навчитися чути одне одного. І саме на цьому етапі ми зараз перебуваємо.
Для мене велика цінність у тому, що ми маємо конструктивний діалог і взаємодію. Особливо це відчуваю, коли представни_ці міської ради самі приходять до нас і кажуть: «Можемо ми презентувати нашу концепцію на вашій платформі?» І потім на цій події звучать слова заступниці міського голови про те, що їй приємно презентувати напрацювання муніципалітету саме на громадській платформі. Це був сильний сигнал — і для нас, і для лучан_ок.
До наших партнерів, як-от «місто.ребут», тепер звертаються по поради, їхню думку враховують. Ми постійно наголошуємо: «Є архітектор_ки, є урбаніст_ки — звертайтеся до них». У нас є база теплих контактів, ми можемо скерувати до інших фахів_чинь. І зараз уже звично, що телефонують, питають, приходять на лекції, на воркшопи, шукають точки дотику. Все більше відділів міської ради починають співпрацювати з нами, і головне — сприймають нас серйозно.
Усі фото були надані командою Urban Vision Lutsk.
Матеріал є частиною Українського Урбаністичного Форуму 2025. Форум організовує аналітичний центр Cedos, стаття вийшла за підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля.
