Reuse & Repair центри — це не лише про підтримку населення та економію коштів громад, а й про розвиток дбайливого, екологічного ставлення до речей. Популярні за кордоном, такі центри актуальні сьогодні і для України. Розповідаємо, як працюють Reuse & Repair центри та чому вони особливо необхідні під час війни.

«‎Викинути? У жодному разі!»

Так коротко можна пояснити ідею Reuse & Repair. Такі ініціативи мають кілька форматів, які можна поєднувати:

  • центри повторного використання — там збирають вживані речі, а потім роздають їх або продають зі знижкою;
  • бібліотеки речей — подібно до книжкової бібліотеки, речі надають в оренду за абонементом чи за сплату депозиту;
  • ремонтні кафе або постійні майстерні створюють простір з обладнанням та інструментами для ремонту речей, лагодять їх під час воркшопів.

Економічна та соціальна користь від роботи Reuse & Repair центрів

Полагодити речі, взяти їх у тимчасове користування чи купити вживану і відремонтовану техніку та ще й з гарантією — безперечно, це заощадить кошти, витрачені на купівлю нового обладнання.

Соціальна ж місія Reuse & Repair — залучати до праці безробітних, котрі перебувають у важких життєвих обставинах, а також людей без досвіду роботи. Європейська організація Emmaus є однією з перших спільнот, яка почала так допомагати людям. Згодом до них доєдналася французька мережа Envie — супутньою метою мережі стала підтримка утилізації відпрацьованої побутової техніки, її ремонт і продаж із гарантією. На сьогодні вона нараховує більше 50 осередків по всій Франції. Техніка тут коштує на 30–60% дешевше, ніж нова. Також Envie пропонують послуги зі збору й обробки електронних відходів місцевим органам влади, дистриб'юторам, підприємствам.

Взагалі формат широко розповсюджений у країнах ЄС — як у великих, так і в малих містах. Reuse & Repair центри мають італійські Асті та Ріміні, Берлін, Братислава, Прага, Грац, Торунь у Польщі та Мішкольц в Угорщині. Активно розвивається напрям Reuse & Repair і за океаном — зокрема в Канаді.

Дбати не лише про речі, а й про довкілля

З одного боку, маємо ‎клуб за інтересами у ремонтних майстернях — місцях, де здобувають інженерні навички і дають друге життя старим речам. З іншого — практичне вирішення проблеми накопичення відходів.

«‎Ці осередки стають центрами згуртованості громад. Можна назвати безліч чинників зростання подібних ініціатив по світу, проте екологічна складова тут іде як супутній бонус. Попереду — соціальна та економічна вигоди. За кордоном Reuse & Repair центри ставлять за першочергову мету залучити до роботи людей, які перебувають у скрутному матеріальному становищі. Це офіційно безробітні, люди з інвалідністю, молодь. Основна вимога — вміти працювати з певними інструментами та обладнанням і бути готовим навчати інших», — зауважує Наталія Пасенко, координаторка проєкту «‎Спільна комора» та членкиня правління ГО «Екологічні новини», представниця Zero Waste Alliance Ukraine.

Рух Reuse & Repair також створює більше робочих місць, аніж сміттєспалювальні заводи та полігони. Дані наводить у дослідженні міжнародна організація GAIA. Аналітики вивчали потенціал Zero Waste рішень у розвитку ринку праці. Вони порівняли ремонтні кафе з підприємствами утилізації відходів і виявили: в середньому repair центри створюють 404 робочі місця на 10 000 тонн відходів на рік. Окрім цього, гігієна та безпека праці в секторі утилізації відходів електроніки, на думку дослідни_ць, бажає кращого. Куди корисніше для здоров'я та професійного розвитку працівник_ць залучати їх до роботи у сфері реюзу та ремонту речей.

«‎Фактор, про який часто забувають, але який важко переоцінити: чисте довкілля = наше здоров'я. В Reuse & Repair центрах, зокрема, спільно використовують або ремонтують електроніку та електротехніку, в матеріалах якої містяться важкі метали. Захаращення сміттєзвалищ цими речами призводить до забруднення ґрунтів, вод. А утилізація шляхом спалювання збільшує викиди СО2 та інших речовин, шкідливих для здоров'я населення та довкілля. Тож Reuse і Repair є цінною ланкою у процесі поводження з відходами», — зазначає Ольга Машкова, голова ГО «Екологічні новини», представниця Zero Waste Alliance Ukraine, менторка програм Zero Waste Cities та Zero Waste Business Certification.

А що в Україні?

В Україні є чимало національних і до десятка міжнародних мереж центрів повторного використання та ремонту. Останні представлені спільнотами Emmaus (Львів, Харків), Fablab (Одеса, Харків, проте зараз вони не працюють), Makerspaces (Київ). Крім них, є індивідуальні центри повторного використання, як-от Kharkiv Zero Waste. Безкоштовні воркшопи з ремонту електроніки організують незалежні мейкерспейси. Наприклад, Hacklab — Kyiv Hackerspace та харківський OsnovaHub. Наразі подібні ініціативи не розвиваються системно, складнощів додає і воєнний стан. Та попри це, підходи Reuse & Repair можуть допомогти вирішити проблеми, що виникли чи посилилися внаслідок війни.

Тут має бути галерея № 1

Воєнні виклики, яким дасть раду Reuse & Repair

  • Надавати в тимчасове користування медичне обладнання та спортивний інвентар для реабілітації

Таке обладнання можна надавати в оренду за мінімальну плату або безкоштовно за умови внесення депозиту. Воно дороговартісне, до того ж потреба у ньому є часто короткостроковою. Розумний обмін речами дасть подвійну вигоду. З одного боку, цивільні, військові чи ветеран_ки, які відновлюються після поранень і травм, швидко матимуть необхідне обладнання. З іншого — щойно потреба в речах відпаде, вони не займатимуть місце вдома, а продовжать допомагати іншим.

  • Лагодити дрібну техніку і передавати військовим

Сучасна війна потребує сучасних технологій. Для керування дронами потрібні ноутбуки, для зв'язку підійдуть прості смартфони. Зарядні станції — базова необхідність. Тож кожен старий ґаджет може знайти нове життя. Можна зробити легкий апгрейд телефона чи ноутбука, замінити зношені комплектуючі або вдосконалити продуктивність батареї — й оновлений пристрій піде на користь військовим.

Тут у пригоді стає формат Repair Cafe. Це заходи, на яких можна відремонтувати речі самостійно або з допомогою волонтер_ок. Події організовують як на базі мейкерських просторів, так і в бібліотеках, кафе, молодіжних центрах. Прихильни_ці культури Repair Cafe намагаються прищепити людям дбайливе ставлення до майна, щоб запобігти утворенню відходів. І хоча серед побутових відходів електроніка і текстиль займають меншу частку, їх утилізація потребує значних ресурсів.

Володимир Бабій, архітектор і мейкер, який започаткував проведення ремонтних кафе у Hacklab — Kyiv Hackerspace, зазначає: «‎Ті ж павербанки доволі прості технічно. Там можна замінити модуль або батарейки, якщо щось із цього не працює. Шанси відновлення близькі до 100%. З цим до нас у ремонтне кафе приходять найчастіше. Багато проводимо подій, пов'язаних із паянням. І хоча це не профіль ремонтних кафе, але навичка вкрай актуальна в умовах війни».

В Україні Repair Cafe реагують на виклики війни. «‎Ті, ремонтні кафе, які зараз проходять у Хаклабі, скоріше про самозарадність, про більшу економічну стабільність. Люди, які до нас приходять, передусім допомагають собі. Це і є відповідь на виклики війни, адже в таких умовах населення стрімко бідніє і втрачає відчуття стійкості», — пояснює Ольга Іванченко, співорганізаторка ремонтних кафе в Hacklab — Kyiv Hackerspace.

  • Сприяти адаптації нових мешкан_ок громад і ветеран_ок

Reuse & Repair центри можуть слугувати просторами, де вимушені переселен_ки можуть відчути себе частиною громади, знайти друзів і повернутися до звичної рутини.

  • Створювати енергоефективні рішення для дому

«‎У період блекаутів ми проводили воркшопи по системах аварійного освітлення. Робили прості ліхтарики зі світлодіодами. А ще — килимки з підігрівом. Для цього брали шматок теплої підлоги і дімер (електричний регулятор). Виходить досить ефективна річ. У порівнянні з радіаторними батареями споживає мало електроенергії. І коли починаються проблеми з критичною інфраструктурою, такий точковий обігрів не перевантажує мережу. Килимок ще й зручно взяти собою», — продовжує Володимир Бабій.

У київську майстерню на воркшопи з ремонту найчастіше приносять:

  • побутові прилади (чайники, тостери, мультиварки тощо) — 20%;
  • лампи і ліхтарики — 18%;
  • музичну техніку (вінілові програвачі, колонки, навушники) — 13%;
  • павербанки і блоки живлення —- 11%;
  • меблі — 6%;
  • годинники — 4%;
  • інші дрібнички (дозиметри, парасольки, сита, одяг, валізи) — 15%.

Екоспеціалісти шукають громади, зацікавлені відкрити у себе Reuse & Repair центр

«Якраз воєнний стан і підштовхнув нас до проєкту "Reuse & Repair центр «Cпільна комора»", — розповідає координаторка проєкту Наталія Пасенко. — Ми відбираємо громади, охочі розвивати цей напрям, шукаємо керівників, яких не треба переконувати у необхідності такого центру. Адже у подальшому ним будуть опікуватися органи місцевого самоврядування, осередки творчості та освіти, громадські організації. З навчальних закладів на місцях будемо залучати ті, де навчають, скажімо, на електриків або швачок. Це чудова база для пошуку волонтерів. Молоді часто не вистачає виробничого досвіду, і вони залюбки попрактикуються в такому центрі, а може, і знайдуть собі перших клієнтів».

Пілотний простір відкриють до кінця 2024 року в одній із найбільш мотивованих громад.

«‎Сучасний український Reuse & Repair центр має зосередитись на обладнанні, яке знадобиться людям у ремонті помешкань, що постраждали внаслідок бойових дій. Щоби вони могли робити хоча б дрібний ремонт. Тут, скоріше, потрібні дрібні будівельні й електроінструменти (дрелі, невелика бетономішалка тощо), — зазначає Ольга Машкова. — Інша категорія речей — доступне медичне обладнання на кшталт милиць, ходунків, спортивний інвентар, як-от тренажери для відновлення мобільності. Відремонтоване туристичне спорядження стане у пригоді і для дозвілля, і в період відключень електроенергії. А ще формат бібліотеки дозволить протестувати річ, якщо ви поки не готові її купити і хочете зрозуміти, чи підійде вона вам».

Регулярні заходи в ремонтному кафе, вважають ініціаторки проєкту, допоможуть розвивати серед мешкан_ок навички ремонту, сприятимуть екологічній обізнаності населення. Відтак збільшать обсяг того, що люди будуть використовувати повторно, а не одразу нести в смітник.

‎Якщо відкрити такий центр в окремому приміщенні не вдасться, простір може зародитися на базі навчального закладу — у школі чи профтехучилищі. Для уч_ениць це гарна нагода практикуватися в ремонті техніки, меблів, одягу або створювати щось своє. А для майстр_инь — можливість заявити про себе. Під час майстер-класів фахів_чині презентують свої послуги, разом із відвідувач_ками лагодять речі. Якщо виявиться, що потрібен складніший ремонт та більше часу, і людина готова заплатити, то з ц_ією ж майстр_инею можна домовитися про подальший ремонт.

Катерина Бойчук, комунікаційна менеджерка проєкту, розповідає: «‎Ми вже познайомились із першою активною громадою — Чорноморськ Одеської області. Останні роки місто активно розвиває туризм, і його управлінці чудово розуміють: без достатньої уваги до захисту довкілля це неефективно. Начальниця відділу екології Чорноморської міської ради Тетяна Рябова вже мала задуми й плани, тому швидко вхопилася за нову можливість. Разом і будемо працювати в найближчі місяці».

Серед інших учасників — громада Хмельницького. У місті працює муніципальний офіс «‎Розумне довкілля. Хмельницький», діяльність якого полягає у впровадженні нових стандартів поводження з відходами. Є і простір для дітей — «‎Гуфі-центр». Тут школяр_ок навчають раціонально використовувати ресурси, пояснюють, як непотрібні в одній сфері речі можуть знадобитися в іншій. На базі центру плануються воркшопи з ремонту речей. Відібраній у межах проєкту громаді допоможуть налаштувати роботу, залучити волонтер_ок і популяризувати Reuse & Repair серед місцевого населення.

За кордоном Reuse & Repair центри відкриваються повсюдно і дедалі більше цінуються на місцевому рівні. На їхню підтримку Єврокомісія просуває спеціальне законодавство — «‎Право на ремонт». Виробників електричних та електронних приладів зобов'язують випускати товари, придатні до ремонту, аби подовжити термін їх використання.

Як кандидат на вступ у ЄС Україна має адаптувати національні закони відповідно до європейських норм. Це стосується і законодавства у сфері управління відходами. Поки держава тільки на початку шляху, та вже зараз очевидно: чим раніше ми впровадимо екологічно й економічно вигідні громадам рішення, тим ближчими будемо до успішних європейських практик.

Поділитися текстом