Останніми роками Луцьк поступово формує нову міську ідентичність — через урбаністичні зміни середовища, які продукує як міський уряд, так і активний громадський сектор. Місто, яке поєднує в собі середньовічну спадщину, модерністські простори та сучасні об’єкти, поступово стає комфортнішим для своїх мешкан_ок. Урбаністичні трансформації тут відбуваються у різних формах: від окремих масштабних реконструкцій центральних магістралей — до тактичних інтервенцій у Старому місті, від залучення приватних інвестицій у громадські простори — до мистецьких експериментів, що задають нову перспективу розвитку міського життя.
Такі процеси показують, що навіть невелике за розміром українське місто може стати лабораторією для нових підходів в організації публічного простору. Луцьк поступово відходить від хаотичного благоустрою, натомість формує цілісне бачення міського середовища, де враховуються інтереси громади, бізнесу, ми_сткинь і місцевої влади.
Низові тактичні інтервенції в історичному центрі: екологічні підходи та сталі рішення
Тему переходу Луцька на багаторічне озеленення почали активно обговорювати близько п’яти років тому. Першим поштовхом став проєкт громадської організації «Семиярусна гора», поданий на Бюджет участі. Його метою було облаштування квітників на проспекті Волі. Хоча проєкт і не набрав достатньої кількості голосів для реалізації, подібна ідея втілилася у просторі Гостинного двору Прайзлерів — біля будинку-пам’ятки архітектури кінця XIX — початку XX століття.
Громадська організація розробила концепцію благоустрою з облаштуванням чотирьох великих клумб. Висадка багаторічних рослин, так званого «озеленення третьої хвилі», відбулася в межах волонтерського табору «Будуємо Україну разом». Активіст_ки демонтували старий радянський асфальт, відкривши ґрунт та історичне мощення — річковий камінь.
Тактичними інтервенціями за участю волонтер_ок вдалося частково відновити мощення, встановити нові лавки, змонтувати дерев’яну сцену та створити сучасне багаторічне озеленення. Завдяки цьому невеликий двір перетворився на затишний громадський простір, який кілька років слугував місцем для подій і відпочинку всього за п’ять хвилин ходьби від Луцького замку.
Успішний досвід використання багаторічників у Гостинному дворі став каталізатором подальших дискусій. Містян_ки підтримали таке рішення, а ГО «Семиярусна гора» спільно з аналітичним центром Cedos провели масштабне дослідження. У його рамках вивчали український та європейський досвід, аналізували чинну нормативно-правову базу й отримували експертні висновки фахів_чинь, які працюють із практиками сталого озеленення.
Приклад Гостинного двору Прайзлерів довів, що навіть невеликі тактичні інтервенції здатні змінювати ставлення громади до міського простору. Використання багаторічного озеленення не лише підвищує естетику та комфорт, а й закладає основу для сталого розвитку зелених насаджень у місті. Досвід «Семиярусної гори» показує: поєднання ініціативи громадськості, волонтерської роботи й експертних підходів може формувати нові стандарти облаштування публічних просторів і впливати на міську політику в цілому.
Проспект Волі у Луцьку: як вулиця стала комфортною для всіх?
Реконструкція проспекту Волі у Луцьку розпочалася ще до повномасштабного вторгнення. Ділянка від вулиці Дубнівської до Шопена зазнала масштабних змін, спрямованих на врахування потреб усіх учасни_ць руху: автомобіліст_ок, пішоход_ок і велосипедист_ок.
Широкі червоні лінії, закладені ще за радянських часів, дали проєктант_кам можливість створити майже зразковий профіль вулиці. Простір організований за принципом розділення потоків: пішохідний тротуар відділений від велодоріжки зеленим коридором, а велодоріжка — зеленою смугою від паркомісць. Такий підхід мінімізує точки перетину маршрутів і значно знижує кількість конфліктів між різними учасни_цями руху.
Особливу увагу приділили озелененню. Дорослі дерева максимально збережені, а нові високі саджанці вдало доповнили проспект. Завдяки якісному посадковому матеріалу ефект від озеленення став відчутним уже в перші роки після висадки дерев.
У мощенні тротуарів використано різні матеріали, що створюють інтуїтивно зрозумілий дизайн. Основну транзитну зону виклали безфасковою плиткою, нефункціональні ділянки позначили дрібним колотим каменем, а технічні тротуари біля паркувальних майданчиків — римським каменем. Заїзди до дворів та прилеглих вулиць оформлені у вигляді безперервних тротуарів: проїжджу частину підняли до рівня хідника, а не навпаки.
Рух транспорту організований у три смуги: по одній в кожному напрямку та середня — почергово для лівих поворотів. Між смугами облаштовані острівці безпеки, що роблять перехід через дорогу зручнішим і безпечнішим для пішоход_ок.
Реконструкція проспекту Волі стала прикладом того, як навіть у межах наявної міської тканини можна створювати комфортний, безпечний і збалансований простір, де враховані потреби всіх мешкан_ок. Це проєкт не лише оновив інфраструктуру поблизу центру міста, а й задав стандарт для подальших перетворень Луцька.
Впровадження велоінфраструктури: перехід від формальних рішень до якісних підходів
Розвиток велоінфраструктури в Луцьку має тривалу історію, однак перші спроби в цьому напрямку виявилися невдалими. Вони зводилися здебільшого до нанесення розмітки на тротуарах без проведення капітальних робіт. Такий підхід не забезпечував розподілу потоків і створював конфлікти між пішохід_ками та велосипедист_ками. Найпомітніше ця проблема проявилася на проспекті Соборності, де люди за звичкою продовжували рухатися по всій ширині тротуару, ігноруючи дорожні знаки та розмітку.
Потребу у створенні якісної веломережі, відокремленої як від тротуарів, так і від проїжджої частини, у Луцьку почали публічно визнавати ще у 2021 році. Тоді міський голова Ігор Поліщук зазначив, що місто не має комфортної та безпечної інфраструктури для велосипедного руху. Першим кроком до змін стало облаштування велодоріжки на проспекті Молоді. Це був приклад правильної організації руху, який дозволив мешкан_кам почуватися безпечніше на вулиці.
Попри початковий задум зробити велодоріжку асфальтованою, зрештою обрали плитку. Вона зручніша для ремонту, але має недолік у вигляді фаски, що робить поїздки деякими типами велосипедів і самокатів менш комфортними.
Значним поступом у процесі проєктування проспекту Молоді стало не лише відокремлення велосипедного руху від пішохідного, а й облаштування підвищених пішохідних переходів з велопереїздами через міжбудинкові заїзди. Це рішення підвищило безпеку та пріоритезувало менш захищених користувач_ок міської інфраструктури.
Таким чином, розвиток велоінфраструктури в Луцьку поступово переходить від формальних рішень до якісних і продуманих підходів. Місто враховує помилки минулого і створює об’єкти, що можуть стати основою для розбудови цілісної та безпечної велосипедної мережі. Водночас цих кроків поки що замало, аби говорити про системність: веломережа лише формується, і для її повноцінного функціонування потрібні подальші послідовні інвестиції та рішення.
Місто в деталях: початок процесу формування дизайн-коду Луцька
Формування якісного міського простору неможливе без продуманого дизайн-коду, його системного впровадження та контролю. Сьогодні Луцьк і далі керується застарілим «Порядком розміщення вивісок», який уже не відповідає сучасним потребам міста й потребує оновлення. Наразі можна спостерігати лише точкові покращення у сфері зовнішньої реклами та впорядкування фасадів, однак вони не формують цілісного підходу.
Саме ця проблема підштовхнула ГО «місто.ребут» до розробки документа з принципами розміщення вивісок і схеми-пропозиції для будівлі колишньої АТС на вулиці Лесі Українки на запит краєзнавця та начальника відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради Олександра Котиса. Урбаніст_ки та дизайнер_ки організації проаналізували наявні нормативні акти, а також позитивний досвід українських і європейських міст. На цій основі вони сформували документ, що містить як загальні принципи, так і детально опрацьоване рішення для конкретного фасаду. Цей кейс став першим офіційним проявом спроможності громадської організації працювати над комплексними системними концепціями у сфері дизайн-коду.
Рекомендації враховують архітектурну логіку будівлі та визначають допустимі зони для розміщення вивісок. Вони містять обмеження щодо розмірів, кольорової гами та типів конструкцій, правила підсвічування і монтажу табличок, а також вимоги до кронштейнів і технічного оформлення.
Ініціатива ГО «місто.ребут» стала важливим кроком до впорядкування візуального середовища Луцька. Вона демонструє, що розробка сучасного дизайн-коду не лише покращує естетику міста, а й формує зрозумілі правила для бізнесу та громади. Водночас, аби ці зміни стали системними, місту потрібне оновлення нормативної бази та впровадження єдиного дизайн-коду, що забезпечить гармонійний вигляд вулиць і підвищить комфорт міського простору.
Співпраця влади та міського бізнесу задля покращення міського простору
Залучення приватних інвестицій до облаштування громадських просторів — поширена практика для українських міст, і Луцьк не є винятком. Один із показових прикладів реалізували ще у 2020 році на перетині вулиць Градний узвіз і Лесі Українки, створивши новий громадський простір, який 2025 року отримав юридичний статус скверу. Фінансування поділили між собою: по третині витрат взяли на себе директор будівельної компанії «Інвестор» Андрій Разумовський, власник кафе «Benedict» Роман Околіта та Луцька міська рада. Автором проєкту став архітектор Левко Давидюк.
Метою проєкту було не лише створення привабливої нової локації в центрі міста, а й суттєве підвищення комфорту пішоход_ок. До початку робіт цьому простору шкодили хаотично припарковані автомобілі. Архітектурне рішення передбачило об’єднання двох важливих пішохідних зон — біля Театрального майдану та на вулиці Лесі Українки — в єдину цілісну пішохідну артерію. Для чіткого розмежування автомобільної та пішохідної зон встановили спеціальні обмежувачі.
Раніше великий паркувальний майданчик на цій ділянці вміщав небагато машин через неефективну організацію простору. Після реконструкції його площу зменшили на третину, проте правильне планування дозволило збільшити кількість паркомісць.
Особливу увагу приділили деталям. Вуличні меблі розташували так, аби вони не заважали руху пішоход_ок. Для транзитної зони використали безшовну плитку, а додатковим акцентом стала шестикутна «шашка Трилінського» — бруківка початку ХХ століття, яка широко застосовувалася на Волині.
Простір збагатився й завдяки озелененню: висаджені червонолисті клени та платани. Близько двадцяти дерев і сотня кущів створюють відчуття затишку та спокою. Бетонні зигзагоподібні лави, що своєю формою перегукуються з історичною бруківкою, додають сучасному простору характеру, впізнаваності та місцевої ідентичності.
Цей проєкт став прикладом ефективної співпраці громади, бізнесу та міської влади. Він довів, що спільні зусилля можуть створювати сучасні, зручні та водночас історично чутливі простори, які змінюють міське середовище на краще.
Urban Vision Lutsk — програма, спрямована на стратегічне перетворення міського середовища Луцька
Перше комплексне урбаністичне дослідження Луцька — Urban Vision Lutsk — було проведене у 2023 році Urban Reform та ГО «місто.ребут» у партнерстві з громадською організацією «Алгоритм дій». Засновни_ці організації ставили перед собою мету створити креативний хаб, який слугував би платформою для об’єднання представни_ць ІТ-сектору та інших галузей. Однак архітектор Левко Давидюк, консультувавши ініціатор_ок проєкту, запропонував інший підхід: перед тим як реалізовувати цей простір, варто спершу з’ясувати, чи справді він необхідний місту.
Перше комплексне урбаністичне дослідження Луцька стало основою для проєктів «Алгоритму дій» і трансформувалося в урбаністичну програму Urban Vision Lutsk. Серед цих проєктів: Центр розвитку креативних індустрій «Або Або» у приміщенні колишнього «Укртелекому», кафе «misto.cafe» — заклад суспільного впливу, а також Центр підтримки підприємців «Дія.Бізнес» у Луцьку. Одним із останніх реалізованих проєктів команди є «Майстерня міста» — відкритий простір, який здатен змінювати свою функціональність залежно від потреб користувач_ок.
Автором ідеї «Майстерні місця» став дизайнер та урбаніст Андрій Батін, а конструктором МАФу — Олександр Ляпін. За задумом, кож_на охоч_а може тимчасово «привласнити» цей простір для проведення своєї події.
Простір функціонуватиме протягом кількох теплих сезонів, після чого його конструкції можуть бути перенесені в інші частини Луцька чи до навколишніх населених пунктів. У «Майстерні місця» можна організувати різноманітні події: від книжкових клубів і майстер-класів до артвиставок, акустичних вечорів, тренінгів чи презентацій. У вільний час цей простір слугує чудовим місцем для зустрічей, спілкування та настільних ігор.
Команда «Майстерні місця» дотримується принципів відкритого дизайну та готова поділитися кресленнями модулів з тими, хто хоче створити подібний простір у своєму місті чи селищі. Кожен новий проєкт може мати власну форму, назву та наповнення, оскільки все залежить від контексту, потреб і спільноти, яка його створюватиме.
Urban Vision Lutsk став не лише інструментом для створення конкретних просторів і проєктів, а й поштовхом до ширших процесів у місті. Його результат полягає у спільнотворенні й активізації людей: архітектор_ок, урбаніст_ок, містопланувальни_ць та активних мешкан_ок, які почали бачити себе частиною змін. Водночас поступово формується стійка система взаємодії у трикутнику влада-бізнес-громада. Команда Urban Vision Lutsk лише на початку цього шляху, проте вже зараз стає зрозуміло, що процеси є незворотними.
***
Луцьк поступово перетворюється на простір, де сучасність гармонійно поєднується з історією, а масштабні проєкти — з невеликими, але змістовними інтервенціями. Тут вулиці стають зручнішими, зелені зони — сталими, а громадські простори — відкритими для взаємодії. Це місто показує, що для якісних змін не завжди потрібні мегаполіси чи грандіозні бюджети — достатньо спільної волі, креативності та партнерства. Водночас процеси ще далекі від ідеалу: велоінфраструктура лише формується, чимало рішень залишаються точковими, а системність потребує глибших інституційних змін. Тож варто пам’ятати: майбутнє українських міст починається з локальних рішень, але без послідовності та стратегічності вони ризикують залишитися лише поодинокими успіхами.
Матеріал є частиною Українського Урбаністичного Форуму 2025. Форум організовує аналітичний центр Cedos, стаття вийшла за підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля.
