Час від часу КМДА публікує прес-релізи, в яких попереджає про «метереологічну димку». Її причинами адміністрація називає погодні умови, що зумовлюють накопичення «залишків продуктів життєдіяльності міста». Відчутних заходів зі зменшення забруднення адміністрація не вживає. Хіба, якщо «димка» сталася влітку, вони збільшують інтенсивність поливу вулиць. Сміливості не хватає навіть назвати речі своїми іменами. За невинним евфемізмом «метереологічна димка» відповідальний за якість повітря орган влади часто ховає їдкий і небезпечний смог.

У такі дні стрімко зростає інтерес до теми чистого повітря. Традиційні медіа і соцмережі передруковують інформацію про перевищення гранично допустимих концентрацій. Проблема, однак, в тому, що ці концентрації перевищені у Києві не лише у дні смогу, коли забруднення повітря бачить і відчуває кожен. Показники зависокі постійно, навіть коли метереологічні умови змінюються і накопичені «залишки продуктів життєдіяльності людини» відлітають у верхні шари атмосфери.

Цією статею ми хочемо звернути увагу на наявні дані про постійні, а не пікові показники якості повітря у Києві; а також наявні оцінки ризиків, які несе забруднення для здоров’я мешканок і мешканців міста. Ми розуміємо, що підрахунки Держстату і Гідрометцентру мають суттєві методологічні вади. Однак, наразі це єдине публічне джерело інформації, яке дає можливість підняти проблему і звернути увагу на необхідність її вирішення.

Забруднення повітря

Кількість викидів речовин-забрудників у атмосферне повітря рахує Державна служба статистики. 2015 року вона оцінила річний обсяг викидів у Києві в 171 тонну. 78% з них згенерували автомобільні вихлопи, 11% — підприємства енергетики, 6% — інші види транспорту і ще 5% — інші стаціонарні джерела забруднення. Автомобілі продукували також значну частку викидів найбільших забрудників, зокрема, 57% діоксиду азоту і 95% оксиду вуглецю.

Концентрацію забрудників у повітрі моніторить Гідрометцентр. Він порівнює фактичні концентрації речовин з гранично допустимими, при яких виникає вплив на здоров’я людини. 2016 року Гідрометцентр зафіксував у Києві перевищення гранично допустимих концентрацій діоксиду азоту, в середньому, у 3,2 рази; формальдегіду — у 1,9 разів; оксиду азоту — у 1,4 разів.

Кілька разів протягом року фіксувалися перевищення граничних концентрацій завислих речовин, оксиду вуглецю та фенолу. Показники решти речовин перебували в межах допустимих концентрацій.

Концентрації речовин у повітрі не є постійними. Протягом 2016 року у Києві найбільше змінювався рівень забруднення формальдегідом та діоксидом азоту. Два піки зафіксовані у квітні і липні.

Таке збільшення концентрацій пов’язане зі специфічними метереологічними умовами: високим атмосферним тиском, безвітряністю і температурною інверсією (явище, при якому приземний шар повітря є холоднішим, ніж верхні шари). Забруднене повітря не може піднятися і розсіятися у верхніх шарах атмосфери, тому забрудники накопичуються у приземних шарах. Виникає смог (Schwartz, 1994; Звягинцев та ін., 2011).

Концентрації речовин у повітрі відрізняються у різних місцях. Гідрометцентр робить заміри у Києві на 16 постах. Найбільша різниця між концентраціями однієї речовини на різних постах у 2016 році була в оксиду вуглецю, формальдегіду та діоксиду азоту. Їхні значення у різних частинах міста відрізнялися в понад 3,5 рази залежно від близькості постів спостереження до основних транспортних магістралей.

Тут має бути галерея № 1

Ризики для здоров’я

Ризик для здоров’я — це ймовірність отруєння, хвороби чи інших негативних наслідків у людини, яка зазнала впливу забрудника. Канцерогенний ризик визначає ймовірність виникнення пухлин, неканцерогенний — усіх інших хвороб.

Методологічні рекомендації з оцінки ризику для здоров’я від забруднення повітря затверджені Наказом Міністерства охорони здоров’я № 184 від 13 квітня 2007 року. Оцінка ризику складається з визначення небезпечних речовин, оцінки їхнього впливу, характеристики небезпеки і характеристики ризику.

Для характеристики неканцерогенного ризику використовують два показники: коефіцієнт небезпеки та індекс небезпеки. Коефіцієнт небезпеки показує, у скільки разів концентрація певної речовини перевищує безпечний для здоров’я рівень. Сума коефіцієнтів небезпеки усіх речовин становить індекс небезпеки. Якщо індекс небезпеки менший за 1, то ризик виникнення шкідливих неканцерогенних ефектів є низьким. Зростання цього показника призводить до пропорційного зростання ризику для здоров’я.

У 2011 році Н. Клебанова та Д. Клебанов на основі даних Гідрометцентру оцінили неканцерогенний ризик у Києві від 17 речовин. Вони порахували значення ризику для трьох зон: автомобільної, житлової та промислової. Індекс небезпеки для автомобільної зони склав 26, промислової — 21, житлової — 13.

У 2009 році Я. Першегуба оцінила неканцерогенний ризик на основних автомагістралях Києва, спираючись на аналіз концентрацій 7 сполук. За її даними, значення індексу небезпеки коливалися від мінімального 11 на Оболонському проспекті до максимального 88 на Бессарабській площі.

Читайте також:
 Як не вмерти від смогу: Київ має змінити транспортну політику 

Для характеристики канцерогенного ризику використовують три показники: індивідуальний, загальний та популяційний канцерогенні ризики. Індивідуальний канцерогенний ризик означає ймовірність розвитку новоутворень для однієї людини від певної концентрації одного забрудника. Сума індивідуальних канцерогенних ризиків різних речовин називається загальним канцерогенним ризиком. Він може бути чотирьох рівнів:

  • високий — «неприйнятний у будь-яких умовах»;
  • середній — «припустимий для виробничих умов, вплив на населення вимагає контролю»;
  • низький — «рівень встановлення гігієнічних нормативів»;
  • мінімальний — «цільова величина ризику для оздоровлення та природоохоронних заходів».

Популяційний канцерогенний ризик — це кількість випадків новоутворень (пухлин), які можуть виникнути внаслідок впливу забрудників на все населення певної території.

У 2011 році Н. Клебанова та Д. Клебанов обчислили канцерогенний ризик для Києва на основі даних Гідрометцентру про концентрації 8 речовин. Загальний канцерогенний ризик вони оцінили як середній. Його значення для автомобільної зони становило 3,7Е-4; для промислової — 2,8Е-4; для житлової — 2,4Е-4. У перерахунку на популяційний ризик це означає виникнення додаткових 240-370 випадків раку на один мільйон осіб впродовж середньостатистичної тривалості життя (70 років).

Читайте також:
 Чому автомобіль не має бути головним пріоритетом у місті

У 2017 році І. Черниченко, О. Литвиченко, Л. Соверткова та С. Цимбалюк проаналізували канцерогенний ризик від впливу 8 речовин: бенз(а)пірену, летких N-нітрозамінів, формальдегіду, кадмію, нікелю, свинцю, хрому (VI). Автори поєднали дані Гідрометцентру з результатами власних спостережень. За результатами дослідження, з 1997 по 2013 рік значення загального канцерогенного ризику коливалися в межах 1,5-1,9Е-3. У перерахунку на популяційний ризик, це означає 1500-1900 додаткових випадків раку на один мільйон осіб протягом середньої тривалості життя (70 років). Темпи зростання ризику вони оцінили у 2-3 нових випадки захворювань щорічно. Відповідно до класифікації US EPA (2000) такий ризик є високим. Це означає, що стан атмосферного повітря у Києві не може вважатися безпечним для здоров’я і вимагає невідкладних заходів. Цими заходами є обмеження користування бензиновими, дизельними та газовими автомобілями для поїздок по місту і перехід на поновлювальні джерела енергії.

Дослідниці і дослідники одностайні в тому, що реальні рівні ризиків є значно вищими за ті, що зафіксовані у будь-якій з робіт. Для отримання точних значень потрібно запровадити ефективну систему моніторингу якості атмосферного повітря. Вона має вимірювати адекватний перелік забруднюючих речовин, а також давати інформацію про забруднення не лише для пунктів спостереження, а й на усій території міста.

Читайте детальніше про систему моніторингу якості повітря в Україні:
Пальцем в небо? Як Україна вимірює забруднення повітря

Література

Поділитися текстом