З 2015 року уряд Мадрида намагається підвищити біорізноманітність у місті. Сотні шпаківень і «комашиних готелів» по всьому місту, схоже, працюють.
Публікуємо український переклад цієї статі, опублікованої спочатку на Bloomberg CityLab, який зробила Роксолана Машкова спеціально для Mistosite.
У столиці Іспанії міські агроном_ки* заклопотано рахують птахів, метеликів та іншу флору і фауну, поки міський уряд готується випустити свій перший стратегічний план з біорізноманіття, який був презентований для ЗМІ 19 червня і який має бути затверджений наступного тижня. У бурхливому рості дикої природи вбачають показник екологічного здоров’я Мадрида і причину продовжувати заходи, які місто впроваджує вже протягом двох років.
Флагманський проєкт мадридського прагнення до біорізноманітності зосереджений довкола річки Мансанарес — скромного потоку, що перетинає місто. Річка постраждала внаслідок десятиліть втілення поганих ідей. У 1950-х роках містобудівни_ці збудували вздовж річки кілька гребель, щоб підняти рівень води, аби виглядало більш схоже на великі річки Лондона, Рима та Парижа.
Читайте також:
Адаптація міст до змін клімату: чому варто звертати увагу на проблеми рівності
Ці високі очікування скоро призвели до появи зеленуватої, часом смердючої поверхні стоячої води завширшки 40 метрів і завглибшки 2 метри вздовж 6,5-метрового каналу. Планувальни_ці не зовсім усвідомлювали, що річкам потрібно — ну, власне, текти. Кільцева дорога Мадрида, М-30, збудована вздовж берегу річки в середині 1970-х, була останнім і, можливо, найгіршим містобудівним рішенням для річки. Вона розколола місто, наче клином, замість того, щоб поєднувати центр міста з околицями. Але в рамках амбітного проєкту, розпочатого наприкінці 1990-х, дороги були переміщені в тунелі під річковим руслом, а землі над ними були забудовані, внаслідок чого виник Лінійний парк Мансанарес, відкритий у 2011 році.
Два роки тому місто відкрило греблі на річці, дозволивши їй плисти своїм ходом і повернувши їй початковий вигляд. Нині Мансанарес має глибину не більше 28 см, але життя на її берегах розквітло, а піщані острови осаду між природними вигинами річки покрилися комишами, очеретом і молодими вербами.
Відколи вода почала текти, різноманітність птахів у цьому районі зросла вдвічі, і нині притулок і їжу на берегах річки знаходять понад 50 різних видів птахів. Популяція крижнів зросла від 15 у 2016 році до 130, а водяні курочки й сірі чаплі пурхають довкола густої рослинності. Також тут є чайки, рибалочки, квакви, блакитні й великі синиці, горобці, вівчарики-ковалики та вільшанки.
Новий підхід Мадрида до дикої природи став наслідком його Природного плану адаптації й пом’якшення наслідків зміни клімату, впровадженого у 2016 році після того, як у 2015 році ліва громадянська партія «Агора Мадрид» здобула владу в міськраді Мадрида в коаліції з Соціалістичною партією. Природний план, серед іншого, передбачав відродження річки Мансанарес, встановлення зелених дахів і розширення міського фермерства. Усім цим керує міський департамент екології та мобільності — серед іншого, він відповідає за план покращення якості повітря шляхом обмеження дорожнього руху в центрі міста з листопада 2019 року.
«Це щиглик», — каже Рафаель Руїс, голова відділу екологічної освіти в департаменті екології та мобільності, вказуючи на крихітну коричнево-жовту пташку, що сидить на квітці будяка. Вздовж русла річки було висаджено близько 5 тис. рослин і дерев, але щиглик обрав дикорослий прибережний будяк. «Латинська назва щиглика походить від будяка. Ці птахи традиційно харчуються його насінням, — додає Руїс. — Ці рослини, які ми зазвичай називаємо бур’янами, насправді є найбільшими резервами біорізноманітності, які тільки можна знайти у місті».
Популяція птахів у західних містах різко падає протягом останніх 20 років. В Іспанії чисельність трьох добре пристосованих видів — домашнього горобця, чайки та чорного стрижа — впала на 12,5, 30 і 33 відсотки відповідно, згідно з даними, які опублікувало Іспанське товариство орнітології.
Для заохочення біорізноманітності муніципалітет дозволяє траві у парках і зелених зонах виростати вищою, обмежує використання пестицидів і не викорчовує самосії — принаймні до кінця сезону розмноження. А це означає більше насіння, фруктів і комах для міської фауни. Цей рецепт, схоже, працює.
Читайте також:
Що робити Україні зі змінами клімату: конспект форуму «Енергія Змін 2018»
Активніше використання скла й бетону замість цегли в міських будівлях призвело до зменшення кількості дірок у стінах, де могли гніздитися птахи. У відповідь на це міськрада встановила понад 100 дерев’яних шпаківень у 2017 році й додала ще 165 цього року. Це домівки для горобців, блакитних і великих синиць та совок — щоб компенсувати їхню втрату середовища проживання.
«Горобець дуже залежить від людей, і мірою того, як змінюються людські міста, його середовище проживання теж змінюється», — каже Беатріс Санчес, дослідниця програми міського біорізноманіття в Іспанському товаристві орнітології. Нещодавні дослідження в Мадридському університеті Комплутенсе показали, що рівень пошкоджень від вільних радикалів через забруднення повітря й погане харчування серед міських горобців є вищим, ніж серед їхніх сільських товаришів. Зменшення популяції птахів у містах, судячи з усього, пов’язане з різким зниженням різноманіття й популяції комах. Дослідження виявили, що смертність серед міських горобців корелює з браком попелиць у міських зонах.
«Комахи ніби зникають у західному світі, і ймовірніше за все, у цьому винні гербіциди», — каже Сантьяго Сорія, технічний радник мадридського департаменту парків і ботсадів. Говорячи ці слова, Сорія стоїть під кам’яним дубом у мадридському парку Каса-де-Кампо — великому міському лісі, де знаходять притулок зайці, дикі кабани й понад 200 різних видів комах. «Тут ми не використовуємо пестициди, — каже Сорія. — Лише іноді від соснової молі, і ми не прибираємо первинну рослинність на кшталт трав і бур’янів. Це сприяє здоровій популяції комах. Нам потрібно, щоб їх було багато».
У розпліднику метеликів у Каса-де-Кампо розводять 15 різних видів для освітніх цілей, а потім випускають їх у парк. Це — на додаток до 210 «комашиних готелів», розташованих у садках при школах і громадських городах по всьому місту з метою забезпечити постачання комах для запилення і достатню кількість їжі для міських птахів. «У нас у Мадриді завжди дбали про дерева і сади, але донині ми жодного разу не підходили до дизайну наших зелених зон з точки зору біорізноманітності, — каже Антоніо Морсілло, заступник директора Мадрида з питань консервації зелених зон і міських дерев в рамках нещодавно затвердженого плану. — Іноді маленькі вчинки можуть призводити до неймовірних результатів».
