Наприкінці 2018 року аналітики_ні CEDOS Дарина Пирогова й Іван Вербицький, а також Євгенія Польщикова на замовлення УМКА (Української молодіжної кліматичної асоціації) за підтримки Представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні провели соціологічне дослідження сприйняття житель_ками Києва екологічних проблем. Публікуємо короткий конспект його результатів.
У трьох фокус-групових дискусіях взяли участь по 8 людей:
- студент_ки 17-25 років, не залучені до роботи громадських організацій;
- одружені люди 25-40 років, половина з яких мають дітей;
- люди 18-35 років з досвідом активізму.
Метою дослідження було з’ясувати, як ці три соціальні групи сприймають головні екологічні проблеми Києва, їхні причини та можливі шляхи вирішення; яку екологічну поведінку готові практикувати і як можуть долучитися до покращення екологічної ситуації.
Екологічні проблеми
Сміття. Серед усіх проблем учасни_ці дослідження найчастіше згадували нерегулярний вивіз сміття, засмічення міських вулиць і зелених зон, відсутність інфраструктури для сортування і нестачу сміттєспалювальних заводів.
Проблема сміття є «видимою»: люди стикаються з нею щодня і саме тому вона їх турбує найбільше. Учасни_ки дискусій багато говорили про нерегулярність вивезення сміття з прибудинкових територій і засміченість публічних просторів.
«Хвилює, в першу чергу, вивіз сміття. Тому що його багато накопичується і часто його можна зустріти по місту, на вулицях, особливо, під час великих заходів.»
Якість повітря. Загазованість, смог і забрудення повітря є ще однією проблемою, про яку говорили учасни_ки дослідження. Особливу увагу на неї звертають люди, які нещодавно переїхали в Київ. На думку респондент_ок, в майбутньому з цим стане ще гірше: з появою нових мешкан_ок у місті збільшиться кількість приватних автомобілів і зросте забруднення повітря.
«Друга проблема, з якою стикнувся, це повітря. Все-таки відчувається. Пізніше я вже почав цікавитися. Коли в повітрі багато домішків різних газів, дуже часто виникають такі симптоми, як головний біль, біль у суглобах і інші фізичні розлади організму.»
Система вимірювання якості повітря є загадкою для більшості учасни_ць обговорення. Деякі з них не були впевнені, чи проводитися моніторинг взагалі.
Читайте також:
Пальцем в небо? Як Україна вимірює забруднення повітря
Люди кажуть, що їм цікаво дізнаватися більше про рівень забруднення повітря, якби цю інформацію надавали в доступній формі, наприклад, як частину прогнозу погоди. Дехто пригадував, що під час пожеж на торфовищах навколо Києва показники забруднення повітря оголошували в новинах. Однак, самостійно розшифровувати ці показники складно. Людям не зрозуміло, який вплив на здоров’я людини має певний вміст тієї чи іншої речовини. Саме тому не всі учасники впевнені, що довіряли б офіційним показникам.
«Київ чомусь не має загальної інформації на рахунок навіть того самого смогу. Ми не володіємо або вона десь там на якихось порталах, на яких треба самому шукати. Тому ми, напевно, не дуже задумуємося.».
Проблема забруднення повітря є невидимою — вона актуалізується, коли Київ огортає смог. Всі учасни_ки обговорень казали, що забруднене повітря негативно впливає на якість життя киян. Щоби підвищити свою обізнаність з цієї теми, вони пропонували:
- тлумачити показники, наприклад, використовуючи «систему світлофору»: зелений колір означає відсутність шкоди для здоров’я, жовтий — незначну шкоду, червоний — небезпеку для здоров’я людей;
- надавати практичні поради, як діяти, коли концентрація шкідливих речовин у повітрі висока;
- надавати інформацію про причини забруднення, наприклад, про діяльність конкретних підприємства.
Більшість учасни_ць не вірять, що органи влади щось робитимуть для покращення якості повітря. На їхню думку, через корупцію і зв’язки бізнесу з органами влади, ніяких реальних кроків не відбудеться. Така упевненість додатково демотивує їх шукати інформацію про стан повітря у місті.
Читайте також:
«Досить нас труїти»: як у Маріуполі борються з забрудненням повітря
Іншими проблемами, які згадували учасниці та учасники досліджння, є вирубування зелених насаджень, низька якість питної води, а також зміни клімату.
Причини екологічних проблем
Культура, байдужість і мала поінформованість найчастіше називалися учасни_цями дослідження як причини екологічних проблем. Одружені люди і активіст_ки звертали увагу на проблему надмірного споживання, називаючи це «жадібністю» або «вещизмом». «Київ не розрахований на таку кількість машин, як би банально це не звучало.»
Студентки і студенти наголошували на необхідності пропаганди екологічно свідомої поведінки:
«Дуже багато людей не є грамотними саме в екологічному плані. Тобто, вони не слідкують за тим, що вони викидають, скільки вони викидають.»
Відсутність державної політики була другою найчастіше згадуваною причиною екологічних проблем. Сюди учасни_ці відносили корупцію, відсутність ефективної системи покарань, відсутність необхідної інфраструктури для сортування і переробки сміття, неякісну роботу комунальних служб, а також відсутність підтримки екологічних ініціатив. Вони також називали небажання бізнесу впроваджувати нові екологічні технології.
У всіх групах відбулася дискусія щодо того, яка з цих причин є первинною і важливішою: відсутнсть належної державної політикик чи побутові практики у суспільстві. Наприклад, у групі студентів і студенток один учасник стверджував, що «перекладати» відповідальність на органи влади неправильно: зміни варто починати з себе, адже держава робить лише те, на що є запит від суспільства. Проте, більшість учасниць та учасників не погодилися з таким твердженням.
Екологічна поведінка
Більшість учасниць та учасників дослідження сказали, що хочуть практикувати екологічну поведінку щодня. На це впливає оточення і популярність тих чи інших практик серед знайомих. Щоправда, студенти і студентки погоджувалися змінювати свою поведінку лише якщо це не завдасть відчутних незручностей або принесе економічну вигоду, наприклад, економію особистих грошей.
Роздільний збір сміття вдома — найбільш очевидний спосіб екоповедінки для учасни_ць обговорень. Дехто з них уже практикують сортування, однак частина зазначила, що здавати сміття на переробку надто складно або немає куди. У групах згадували можливість здавати пляшки в автомати, як у деяких країнах ЄС:
«На Заході, коли продається щось у скляній пляшці, вона коштує трохи дорожче. Коли ти це випиваєш і здаєш пляшку назад, отримуєш якесь там одне євро.»
Зменшення споживання пластику. Більше половини учасників і учасниць усіх груп практикують або розглядають можливість такої поведінки, наприклад, не брати у магазинах кульки, використовувати мішечки або екоторби з тканини.
Купувати каву у свою термокружку. Дехто серед активіст_ок уже практикують таку поведінку і загалом ставляться до неї позитивно. Водночас, не всім студент_кам ця ідея сподобалася, хоча одноразові стаканчики для кави, які захаращують місто, їм теж не до душі.
Менше користуватися особистим автомобілем, більше громадським транспортом і велосипедом. Студент_ки зазначали, що не готові у майбутньому відмовитися від автомобілів. Вони також сказали, що не намагаються частіше користуватися громадським транспортом, адже він незручний, а дехто вважає його непрестижним. Натомість, серед активіст_ок і одружених людей дехто вже намагається менше використовувати автомобіль для поїздок по місту, обираючи натомість велосипеди і громадський транспорт через їхню екологічність.
Читайте також:
Обережно, автомобілі! Які ризики для здоров’я несе забруднення повітря у Києві
Можливе встановлення пристрою для збору даних про якість повітря учасни_ці групи сімейних людей сприйняли як послугу, яку громадян_ки надають місту. Більшість з них погодилися б встановити такий пристрій, однак платити за нього вони не хотіли. Учасни_ки не розуміли, яка користь від такого пристрою і що вони особисто можуть зробити з отриманою інформацією.
«Людина погодилася це все робити задля міста, це все обробляти і вона ще має гроші платити?!»
Натомість, у групі людей з досвідом активізму була половина тих, хто готові купити такий пристрій самостійно або скинутися на нього з сусідами.
Купувати або використовувати вживаний одяг або речі. Цю ідею негативно сприйняла більшість у всіх групах, однак деякі люди — позитивно. Така практика асоціюється з бідністю: купувати вживані речі непрестижно і соромно. Виключення може бути хіба для вінтажу або дизайнерського одягу, свідомо створеного з уживаних речей. З іншого боку, пропозицію здавати свої речі на переробку або повторну експлуатацію учасники і учасниці сприйняли позитивно.
Обирати потяг або автобус замість літака. Ця ідея викликала здивування. Більшість не чула про шкідливість авіаперевезень і не вірить, що літаки є небезпечнішими для довкілля за інші види транспорту.
«У літаку 200 місць, а в автобусі до 50 і дуже довго їхати.»
Доплачувати за енергоощадливість купуючи нові прилади. Загалом, учасники і учасниці сприйняли таку пропозицію позитивно. Важливою для них була персональна вигода, адже такі прилади є більш економними. У групі активістів значна частка людей уже практикують таку поведінку. Економія і екологічність уже відіграють для них роль під час вибору техніки.
«Якщо там незначна різниця і екологічно вигідно, я теж вибрав би екологічне. Але якщо вже там 50% вартості — заради екології я не готовий.»
Утеплювати будинки, встановлювати лічильники на тепло, користуватися енергоощадними лампами замість звичайних, регулювати температуру в кімнатах: такі ідеї учасни_ці дискусії сприймали позитивно, багато з них вже практикує щось із цього.
Часткова заборона в’їзду приватного транспорту на дизельному пальному у центр міста. Студенти сприйняли цю ідею нейтрально. Вони скептично поставилися до такого нововведення, оскільки воно призведе до бунту водіїв і, можливо, транспортного колапсу. Натомість, у інших групах деякі учасники самі пропонували заборону в’їзду будь-якого транспорту в центр міста як необхідний крок для покращення якості повітря.
«Якщо у певних зонах, наприклад, на Хрещатику, забруднення досягає якогось піку, значить, на Хрещатик машини не пускаються.»
З іншого боку, учасники і учасниці дискусій говорили про необхідність поліпшення роботи системи громадського транспорту у місті. Найважливішими проблемами вони називали відсутність необхідних маршрутів і нестачу рухомого складу. Вирішення цих питань могло б стимулювати киян більше користуватися громадським транспортом. Серед іншого, люди також згадували ідеї відкриття перехоплювальних парковок біля станцій метро, створення системи велодоріжок і пропаганду електромобілів.
Включатися у вирішення екологічних проблем не лише на повсякденному рівні готові не всі. Частина учасни_ць вважали, що екологічні акції зараз «не на часі» в Україні. Інші ж переконані, що екологічні проблеми пов’язані з економічними і їх потрібно вирішувати спільно.
Серед групи активісток і активістів, до екологічних протестів були готові долучитися більшість учасниць та учасників дискусії. Дехто з них теоретично готові навіть перекривати вулиці, але також протестувати перед державними установами або поряд з підприємствами-забрудниками.
Студент_ки зазначали, що готові взяти участь в екологічних протестах, якщо довірятимуть організатор_кам і бачитимуть реальні результати. Флешмоби і екоспрямовані акції в рамках фестивалів здавалися їм найбільш цікавими:
«Щось цікаве, щоби був фан. Щоби це було весело, не у формі якогось протистояння, конфліктів, а у формі позитивних емоцій, воно так краще запам’ятовується людині.»
Підписувати електронні петиції готові більшість учасників і учасниць дискусій. Навіть попри те, що не вважають їх дієвими.
Серед іншого, учасни_кам обговорень пропонували обговорити 4 можливі варіанти еко-активізму:
- робота на освітній фермі у Бельгії, організованій за принципом пермакультури, протягом 3 місяців;
- допомога в збереженні морських черепах у Греції протягом 6 місяців;
- волонтерство в українському представництві Всесвітнього фонду дикої природи для перевірки стану лісів в Івано-Франківській області, раз на місяць;
- допомога освітньому проекту зі змін клімату, часткова зайнятість, можливість працювати дистанційно.
Найменше зацікавлення в усіх групах викликала робота на фермі в Бельгії. Декілька людей взяли б участь у такому проекті лише якби планували відкрити власну ферму.
«Це ж просто робота. Начебто це щось екологічне, але це приносить прибуток комусь, а ти задарма волонтериш. Ну, якщо я правильно зрозумів. Тобто, це щось хитро. Якийсь „підвох“ я бачу в цьому.»
Робота з черепахами у Греції викликала жваві обговорення і захоплення у різних групах. Однак, на думку учасни_ць, вартість проживання в іншій країні протягом 6 місяців робить цю можливість малореалістичною.
Окремі учасники в різних групах зацікавилися можливістю перевіряти стан українських лісів. Основною перевагою цього варіанту їм здалося те, що поїздки відбуваються лише раз на місяць у вихідний день. Крім цього, було важливо те, що цей проект стосується України. Варіант привабив тих, хто люблять проводити час у лісі або захоплюються туризмом.
Найцікавішою для більшості учасників і учасниць здалася ідея волонтерства для освітнього проекту, щоправда дехто не бачили у цьому проекті реального впливу пропонованої роботи. Для студент_ок основною перевагою була можливість отримати корисні навички для майбутнього професійного росту. Важливими факторами були також неповна зайнятість і дистанційна робота:
«Від чотирьох до восьми годин на тиждень — це легко, можна кожного дня працювати по годині. Плюс тебе ще навчають, ти отримуєш навики, ти допомагаєш реально. І найголовніше, що ти можеш за допомогою цього налагоджувати зв’язки.»
Висновки
Серед усіх трьох груп найменш готовими змінювати свою поведінку виявилися студент_ки. Попри розуміння і визнання проблеми забруднення повітря, більшість з них не бажають в майбутньому відмовлятися від автомобіля. Студентки і студенти також відзначали, що не намагаються частіше користуватися громадським транспортом і наголошували на його незручності та непрестижності. Водночас, у групі студент_ів однією із найважливіших причин екологічних проблем визнали погане виховання, «менталітет» і відсутність пропаганди екосвідомих дій.
Відсутність стратегічного планування на рівні держави вважають однією з головних причин екологічних проблем у всіх групах. Також усі учасни_ки обговорень згадували погану поінформованість про екологічні проблеми і неможливість впливати на них. У групах сімейних людей і активістів та активісток відсутність системи покарань вважали важливішою за пропаганду екоповедінки. Активіст_ки також наголошували на поганій роботі комунальних служб. Натомість, студент_ки називали «приватні бізнес-інтереси» серед основних причин екологічних проблем.
Оточення впливає на готовність практикувати екоповедінку. Учасники і учасниці, які регулярно бачать приклади екологічних дій серед знайомих або відомих людей, є більш відкритими до змін. Яскравим прикладом впливу оточення є використання вживаних речей. Більшість учасни_ць хоча б раз купували речі на секонд-хенді. Проте вони оцінювали таку поведінку негативно і не стали би публічно говорити, що купують вживані речі через страх засудження і втрати соціального статусу.
Сортування сміття — найбільш очевидна екоповедінка. Учасни_ки, які практикують сортування, скаржилися на відсутність доступної інфраструктури і неможливість віддати сміття на переробку.
Щоби заохотити людей користуватися громадським транспортом його потрібно покращувати. Таку думку висловлювали у всіх групах. Натомість, дехто з активіст_ів і сімейних людей самі пропонували обмежувати в’їзд автомобілям у певні частини міста.
Основними джерелами інформації для учасниць та учасників усіх груп є агрегатори новин і соціальні мережі. На другому місці — телебачення і особисте спілкування з родичами або знайомими. Більшість опитаних не мають постійних джерел інформації на екологічні теми. Частина з них хотіли б дізнаватися про стан екології від незангажованих експертів і науковців. Студентам і студенткам була б цікава така інформація, якби її надавали популярні блогер_ки. На їхню думку, вдалим форматом може стати інфотеймент — поєднання наукового і розважального контенту. Дехто пропонували флешмоби і наводили приклад Ice Bucket Challenge.
