На початку грудня 2018 року Міністерство екології та природних ресурсів опублікувало список 100 підприємств, які є головними забруднювачами навколишнього середовища. Серед тих, що найгірше впливають на повітря, два розташовані у Маріуполі. Це металургійні комбінати імені Ілліча та «Азовсталь», які входять до групи Метінвест Ріната Ахметова. Азовсталь також очолює список підприємств, які викидають найбільше шкідливих речовин у воду. За даними Гідрометцентру та Міністерства екології, Маріуполь стабільно потрапляє у десятку міст України з найбільш забрудненим повітрям.

З 2012 року у місті пройшло кілька масштабних мітингів проти забруднення повітря, найбільший зібрав декілька тисяч людей. Після цих протестів група Метінвест пообіцяла провести модернізацію своїх підприємств і закрила агломераційну фабрику Азовсталі, яка виробляла частину сировини для металургійної промисловості. У серпні та вересні 2018 року, після того, як місто вчергове накрило отруйним димом, люди знову вийшли на мітинги в протигазах і респіраторах з плакатами «Хочу дихати».

Міський голова Вадим Бойченко, службовці і представники підприємств звітують про планове виконання програми з модернізації. Проте, стаціонарні пункти моніторингу якості повітря в Маріуполі продовжують фіксувати критично високу концентрацію шкідливих речовин у повітрі. На початку листопада 2018 року кількість пилу перевищувала норму майже в 7 разів.

Про якість повітря у місті, модернізацію підприємств і майбутнє Маріуполя ми поговорили з екологічним активістом Валерієм Авер’яновим.

«Дихати стає важче і зростає соціальна напруга»

Наш екологічний рух має свою історію. Перші мітинги були стихійними і почалися ще з 2010 року. Рух розвивався і розширювався. Апогеєм став протест «Хочу дихати» 4 грудня 2012 року. Після нього забрудники пішли на поступки, щоби збити протестні настрої. Вони закрили аглофабрику комбінату «Азовсталь», яка на той час найбільше шкодила повітрю. Це стало можливим, оскільки Метінвест вже повністю контролював Комбінат імені Ілліча, у складі якого працює одна з найпотужніших аглофабрик у Європі з 12 агломашинами.

Закриття агломераційного виробництва на Азовсталі стало сигналом, що людей почули. Метінвест переніс всі замовлення на аглофабрику комбінату Ілліча. Зараз вона працює постійно і, за наявності сировини, забезпечує агломератом не лише Комбінат Ілліча, але й Азовсталь та інші підприємства Метінвеста.

Після 2012 року ніяких виступів не відбувалося майже 6 років. Питання зникло з порядку денного. Були окремі спроби знову заговорити про екологію, але голоси цих людей були роз’єднаними, їх мало хто чув.

Читайте також:
Обережно, автомобілі! Які ризики для здоров’я несе забруднення повітря у Києві

Екологічні протести 2018 року мали декілька причин. Перш за все, змінився склад населення. Метінвест отримав контроль над комбінатом «Азовсталь» у 2000-х роках і почав «оптимізацію» персоналу. Я можу помилятися, але на початку 2000-х років колектив Азовсталі складав близько 26 тисяч людей, тоді як у 2018 році — близько 8,5 тисяч. На Комбінаті Ілліча раніше працювало 40 тисяч людей, зараз — приблизно 15 тисяч. Деякі служби були відведені на допоміжні підприємства, однак у Маріуполі практично не залишилося суміжних підприємств, не пов’язаних з Метінвестом.

Частка металургів серед жителів Маріуполя суттєво знизилася. Відбувається старіння населення. Прихильників заводу, колишніх працівників металургійних підприємств, стає менше. Залишається менше людей, які активно розвивали підприємство і розбудовували його після Другої світової війни. З початку 2014 року Маріуполь став домом для десятків тисяч вимушених переселенців з Донбасу: Донецька, Макіївки, Горлівки та інших міст. Утворилося силове крило адміністрації: до нас перевели МВС і СБУ. З’явилися нові люди, зайняті в органах влади і місцевого самоврядування.

Прихильники заводу не бачать іншого майбутнього для міста і будь-який виступ з критикою підприємств сприймають як спробу закрити завод. Багато людей ніколи не виїжджали за межі регіону і не мають з чим порівнювати. Для них бурий дим — буденність. Вони не уявляють, як підприємство може бути більш екологічним і дотримуватися норм. Є й інші люди, які оцінюють ситуацію раціональніше, вони бачили життя за межами Маріуполя. Протестні настрої накопичувалися і у 2018 році вони вилилися у нові виступи. Зараз у нас ще немає стійкої кількісної переваги. Однак, люди, які вимагають модернізації підприємств, виступають за чисте повітря і воду, за базові умови для якісного життя, — вони не в меншості.

Нам казали: «це природа винна.» Існують так звані «несприятливі метеорологічні умови»: відсутність вітру, висока вологість і туман, які перешкоджають розсіюванню викидів у повітрі. Внаслідок цього шкідливі речовини накопичуються і збираються у нижніх шарах атмосфери. Особливо страждають люди, які живуть у районах, куди падає основний факел викидів. У вітряні дні або морозною зимою вплив викидів менш відчутний. Натомість, у періоди несприятливих метереологічних умов, які тривають кілька днів, дихати стає важче і зростає соціальна напруга.

Після найдовших днів несприятливих метереологічних умов у 2018 році, коли вплив на здоров’я людей був найшкідливішим, відбувалися масові акції протесту. Ми провели перший мітинг — флеш-моб на захист довкілля — 5 червня 2018 року. На вулиці вийшло близько 3 тисяч людей. Зібрали 967 підписів, вимагали почути громаду міста, налагодити з нею діалог. Влітку проходили різні заходи, круглі столи на тему екології. Наприкінці серпня і на початку вересня знову настали несприятливі метереологічні умови. Громаді міста нічого не залишалося, окрім як організувати акцію протесту під час святкування Дня міста. 

«Ми не бачимо стратегічного вирішення проблеми»

Головна вимога у 2018 році — технічне оновлення виробництва. В Європі є приклади модернізації старої металургійної галузі за короткий час. У Маріуполі намагаються це зробити точково, модернізувати якісь окремі елементи.

Існує програма технічної модернізації. Вона складається з багатьох заходів і торкається різних підприємств. Відбулися навіть перші кроки з впровадження. З одного боку, це велика перемога, бо раніше такі програми лише презентували з року в рік, але нічого так і не робили. Зараз відбувається контроль її виконанням, є затверджений графік. Проте, незалежної оцінки цієї програми не було. Власник-забрудник сам придумав, що він буде робити, і реалізовує це, а всі з цікавістю спростерігають.

Читайте також:
Як Париж адаптується до змін клімату

Ми дуже уважно слідкуємо за анонсованою глобальною модернізацією аглофабрики Ілліча, яка забезпечує сировиною обидва комбінати. Вона має 12 машин, об’єднаних у 4 агломераційних двори. На трьох машинах проводять модернізацію. Залучили італійських спеціалістів, щоби адаптувати все застаріле обладнання до сучасних екологічних норм. Запустили першу стадію очистки. Однак, запропоновані технічні рішення призводять до аварій. Нещодавно сталася вже друга аварія: викиди накопичувалися у шляхопроводах і загорілися. І це був тільки перший етап модернізації.

Ми не бачимо стратегічного вирішення проблеми. Комбінат Азовсталь знаходиться в самому центрі Маріуполя, в рекреаційній зоні на морському узбережжі. В Азовське море висипана шлакова гора об’ємом близько 80 мільйонів тонн. У море зливають залишки шлакових вод і дамби від цього не захищають. На фотографіях з супутника видно, що забруднена вода потрапляє у море. Ми хочемо, щоби цього заводу не було в межах Маріуполя, щоби його потужності були перенесені за місто. Залишки Азовсталі можуть стати індустріальним музеєм.

«Об’єктивної картини забруднення немає»

Заміри муніципальної метеорологічної лабораторії, результати яких публікують на сайті міської ради, рідко показують навіть мінімальні відхилення від норми. Крім цього, в Маріуполі діє обласна програма моніторингу забруднення. Встановлені два пости автоматичного спостереження. Вони дають більш-менш реальне уявлення про те, що відбувається. Ці датчики часто фіксують перевищення норм дрібного і великого пилу. Однак, пости є стаціонарними і здійснюють заміри лише у двох точках.

Є ідея розвитку обласної програми з відкриттям ще 13 додаткових пунктів спостереження на границях санітарно-захисних зон. Один з лідерів екологічного руху Маріуполя Максим Бородін нещодавно переміг у проекті «Нові лідери» і виграв 1 мільйон гривень. Ці кошти планують направити на збільшення кількості точок моніторингу.

Читайте також:
Пальцем в небо? Як Україна вимірює забруднення повітря

Зараз немає об’єктивної картини забруднення. Єдиним постійно доступним інструментом є легені маріупольців.

Шкідливі частки у повітрі – це феноли, формальдегіди, NO2, CO2. Найбільшої шкоди людям завдає пил дрібної (2,5 мкг/м3) і великої фракції (10 мкг/м3). Загальна кількість викидів пилу в атмосферу є найвищою. Він потрапляє в повітря не лише через труби заводів, а також видувається зі шлакових гір, які існують в Маріуполі більше 50 років. Систем закріплення схилів цих гір немає, їх навіть не озеленюють.

«Конструктивного діалогу не виходить»

Більшість депутатів міської ради входять до Опозиційного блоку. Третина з них безпосередньо пов’язана з металургійними комбінатами. Перш за все, вони представляють інтереси забрудника. Мер Маріуполя, Вадим Бойченко, раніше очолював управління кадрів Комбінату Ілліча. Конструктивного діалогу не виходить.

Нещодавно міська рада заснувала консультативний орган — Зелену раду. Одразу почалися маніпуляції з умовами входження до неї, зокрема, зменшили представництво екологічних активістів. Голосування мало відбуватися на сайті «Маріуполь.сіті», який адмініструє міська рада. Громада втратила будь-який інтерес до такого органу. Звісно, якісь активісти ввійдуть туди і будуть себе позиціонувати як громада. Але я думаю, що громада — це ті, хто виходили на вулиці міста в масках, протигазах і респіраторах.

Читайте також:
Що робити Україні зі змінами клімату: конспект форуму «Енергія Змін 2018»

Ми не хочемо закривати заводи. Через таке зміщення акцентів проти нас налаштовують містян. Органи місцевого самоврядування намагалися нас дискредитувати. Вони стверджували, що нас підтримує якась політична сила, що протести відбуваються під впливом з окупованих територій.

Мітинги викликали резонанс, прийшло багато звичайних вазагалі аполітичних людей. Якщо після першого мітингу ми зібрали 967 підписів, то під час другого — 5900. Вдалося привернути увагу до цієї теми.

Потрібно проривати інформаційний вакуум довкола екологічної ситуації у Маріуполі. Завдяки фейсбук групі «За екологічно чистий Маріуполь» та її активним учасникам питання екології у нашому місті знову почали обговорювати після 6 років мовчання. Жоден з центральних телеканалів не висвітлював ні першого, ні другого мітинга, хоча ми намагалися зв’язатися з ними. Місцеві ЗМІ Маріуполя — від газети до телеканалів і сайтів — підконтрольні забруднювачу.

Хотілося би мати якісь довгострокові плани. Однак, варто враховувати й те, де розташований Маріуполь. Як тільки зростає воєнна загроза, акценти тривоги зміщуються. В один момент екологічні проблеми можуть відійти на другий план.

Поділитися текстом

Facebook Twitter

Коментарі