Для більшості людей професія архітектора асоціюється лише з чоловіками. Всі знають Ле Корбюзьє, Оскара Німейєра, Бориса Іофана. Архітекторка Заха Хадід подається як унікальне явище у світовій архітектурі — жінка, яка досягла успіху в цій справі. Насправді ж протягом усього XX століття жінки творили архітектуру ні в чому не поступаючись чоловікам.

Архітектор(к)и першої половини XX століття виступили потужним авангардом за зміну традиційного побуту. Так, нідерландська архітекторка Лотте Стам-Бейсе (1903-1988) була причетна до створення одного з найяскравіших робітничих селищ СРСР — селища Харківського тракторного заводу або ж «Нового Харкова». Після Другої Світової війни Стам-Бейсе на посаді головного архітектора Роттердаму займалася відбудовою міста за мікрорайонним принципом, який згодом став основним у світовій практиці.

Радянський Союз з його підкресленою маскулінністю (і це при декларації загальної рівності) ігнорував жінку-архітектора, не зважаючи на її величезну роль в архітектурі цієї держави.

У цьому аспекті варто згадати київську архітекторку Наталю Чмутіну (1912-2005). Її творчий шлях почався наприкінці 1930-х, причому відразу з чи не найважливішого об’єкту тогочасного Києва — будівлі Верховної Ради. Чмутіна займалася цією спорудою протягом всього свого архітектурного життя — понад 60 років, була основним автором проекту, але серед авторів Верховної Ради на першому місці завжди зазначається її керівник — академік Володимир Заболотний. Згодом Чмутіна спроектувала готель «Дніпро» (1964), готель «Либідь» (1970), Будинок меблів (1984). А її учениця — архітекторка КиївЗНДІЕПу Алла Аніщенко впродовж 1970-х та 1980-х збудувала низку круглих критих ринків у Києві, Харкові, Рівному, Черкасах і Махачкалі.

Московська архітекторка Римма Алдоніна (нар. 1928), на відміну від чоловіків-архітекторів другої половини ХХ століття, що отримували у Москві визначні проекти — Андрія Меєрсона і Якова Бєлопольського, займалася в основному побудовою житлових будинків за індивідуальними проектами та прив’язкою типових серій. Через відмову будівельників багато проектів Алдоніної залишилося на папері.

Щодо діяльності жінок в архітектурі існують певні стереотипи, які іноді поділяють й самі архітекторки. Мовляв, це не жіноча справа. А навіть якщо жінка все ж стала архітекторкою, то в її будівлях має бути щось жіноче, округлість та м’які кольори. Натомість, роботи як західних, так і вітчизняних архітекторок доводять, що між творінням чоловіка і жінки немає різниці.

Очевидно, що діяльність жінок в архітектурі потребує адвокатування. Цьому питанню була присвячена конференція «Гендерні питання в мистецтві, архітектурі та містобудуванні. Модерністки», що пройшла 11-12 березня у Києві.

Ще один важливий крок — збільшення кількості статей у Вікіпедії про жінок в архітектурі та архітектурному середовищі. Приділення уваги Вікіпедії є важливим через те, що в україномовній Вікіпедії дуже обмежена присутність жінок, залучених до архітектури, містобудування, мистецтва або дизайну. Багато статей, що існують, є суперечливими за своїм охопленням і якістю. За останніми даними, лише 10-20% редакторів Вікіпедії — жінки. Це суттєво впливає на контент одного з найбільших сховищ людських знань в світі. Наприклад, тільки 13% україномовних біографічних статей у Вікіпедії — про жінок.

Проект «WikiD Ukraine: Жінки. Вікіпедія. Архітектура» включатиме в себе семінари та воркшопи з написання і редагування статей у Вікіпедії, які пройдуть 20 квітня — 15 червня 2016 року у Києві, Харкові та Львові. Проект організовано Urban Forms Center та Вікімедіа Україна, у партнерстві з громадською ініціативою «Феміністична майстерня» (Львів, Україна).

Поділитися текстом