З 7 по 13 лютого столиця Малайзії приймала дев’ятий Світовий урбаністичний форум (World Urban Forum 9 або WUF9). Він проводиться ООН раз на два роки і є основним глобальним майданчиком, де звіряються годинники більшості зацікавлених сторін глобального урбаністичного дискурсу.

Світовий урбаністичний форум є унікальною подією за представленістю учасників і професійно, і секторально, і географічно. Потрапити сюди могли всі охочі, хто заповнили заявку до 25 січня. Перепустка дозволяла відвідувати усі без виключення події в межах будівлі конференц-центру. Кожен мав свою ціль — ділові зустрічі, обмін досвідом, встановлення партнерств. Можна вільно обмінятися думками з міністром, а потім подискутувати з дизайнером про новий публічний простір та інструменти взаємодії з містянами.

На форумі я побачив галузь урбаністики набагато ширшою, ніж вона представлена в Україні. Це означає, що ми маємо простір для змін і подальшої роботи для кожного, хто залучений до цієї теми. Як учасник-глядач я спробував розібратися у деяких тонкощах форуму і контексту, який точиться довкола нього у світі.

Нова програма розвитку міст

У жовтні 2016 року близько 30 000 учасників зібралося у Кіто, столиці Еквадору, на Конференцію ООН з житла і сталого міського розвитку, також відому як Habitat III. Ця конференція проводиться раз на 20 років і визначає майбутні глобальні цілі розвитку міст. Цього разу ними став новий консолідуючий документ — Нова програма розвитку міст (New Urban Agenda або NUA).

Читайте також: 
Нова програма розвитку міст: переклад + пояснення

В кулуарах форуму неодноразово говорили про безкомпромісність перемовин щодо Нової програми. Можна провести аналогію з Верховною Радою України, де написаний законопроект вичитують до кожного слова і формулювання. Так і Нова програма під час погодження усіма членами ООН пройшла виснажливий процес правок і редакцій. Деякі країни ультимативно вимагали усунути певні формулювання з документу. Цей процес можна простежити між правками документу на його сайті.

Чим є нова програма розвитку міст у перекладі на уряди міст, приватні організації, агентів змін і неурядові організації? У чому новий виклик і основна ціль нового міста, виносячи за дужки геополітичні змагання за вплив?

Форум у «столиці забудов»

Іронічним і показовим стало проведення форуму саме в Куала-Лумпурі. Як би українські амбасадори Малайзії не промотували блакитні океани країни, її столиця є разючим прикладом того, що може чекати на глобальні міста майбутнього.

Чи не кожна промова і звіт із урбанізації відзначає сьогодні зростання кількості міського населення планети на 50% до 2050 року. Окремі азійські країни досягнуть цього показника вже до 2030 року, що може означати майже подвоєння чисельності населення окремих міст за наступні 12-15 років. Глобальні барометри прогнозують зосередження впливів у містах: 2030 року у них сконцентрується 80% світового ВВП.

Основною проблемою є те, що функціонально та інфраструктурно міста вже не встигають за зростаючим економічним прогресом. Поруч з вежами Петронас у Куала-Лумпурі існують райони, де я буду чекати на автобус 30 хвилин, щоби доїхати до станції метро. Ця ситуація не змінюється десятиліттями за словами місцевих.

Виконання принципу «міста для всіх» стане основоположним впродовж декількох наступних десятиліть. Це питання-принцип розгортається віялом підпитань, пов’язаних з містом: безпека, міграція, використання ресурсів, стале пересування, доступне житло і ще не один десяток. Саме ці питання у різних форматах і формах висвітлювалися протягом тижневого марафону Світового урбаністичного форуму.

Актуальні майбутні тренди

Форум проходив у Куала-Лумпурському конференційному центрі (Kuala Lumpur Conventional Centre або KLCC) поблизу веж-близнюків Петронас. Якщо будь-де у цьому просторі завмерти і прислухатися, з великою ймовірністю можна було почути формулювання «Ціль № 11» або «ЦСР 11» («Goal № 11» або «SDG 11»). Це маленька перемога урбаністів у сучасному глобальному світі.

Ціль сталого розвитку № 11 (Sustainable Development Goal 11, SDG 11) адвокує гнучкі, інклюзивні, безпечні та сталі міста і поселення посеред інших двадцяти глобальних цілей програми сталого розвитку світу ООН до 2030 року. Виокремлення окремої цілі — це визнання глобальними організаціями необхідності працювати з містами кроссекторально, а не за окремими департаментами: соціальної політики, охорони довкілля, житлового господарства та інших.

З-поміж сотень подій, тисяч учасників та багатьох тем логічно виокремлювалися ті тренди, які є наскрізними лініями розвитку міст 21 століття.

1. Міграція

Під цим поняттям слід розуміти не тільки вимушену міграцію в результаті воєн і стихійних лих. Частка вимушено переселених осіб складає за різними оцінками від 1% до 3% тих, хто покидає власні домівки. Кожна сьома людина у світі перебуває сьогодні у тій чи іншій формі міграції. Саме міграція є тим наддинамічним ресурсом, який і далі буде випробовувати міста на сталість і функціональність.

2. Урбанізація

Цей тренд називають одним із критичних викликів суспільства у 21 столітті. Чи ми швидко перебудуємо свої міста, чи зануримося у затяжну рецесію? В Україні сукупного зростання населення не прогнозується. Але глобально кожен тиждень три мільйони жителів сіл і поселень переїжджають до міст, що є своєрідною бомбою уповільненої дії у випадку бездіяльності.

3. Гнучкість міст і міських стратегій

Основним питанням міст стане адаптація їхніх стратегій до темпів і ритмів локальних та глобальних випробувань. Зміна клімату, демографічний бум і використання міського простору — це лише кілька пунктів зі списку. Дослідження 100 Resilient Cities показало два усереднені сценарії розвитку міст після зіткнення з проблемою: успіх і занепад. Зважаючи на це, концепція «пружного міста» («resilient city») ставатиме все актуальнішою для сучасних міст.

4. Поширення кращих практик

Протягом форуму не раз порушувалося питання використання наявних ресурсів і практик. Але поняття кращих практик (best practice) отримало чимало доповнень. Бездумне копіювання часто призводить до зворотніх результатів. Враховуючи відносну частку, яку складають кращі практики, а також індивідуальний контекст міст, все більше закликів лунало до аналізу «хороших» та «поганих» практик («good practices» та «bad practices»).

5. Використання технологій та великих даних у плануванні міст

Розумні міста і доказові рішення (evidence-based decisions) — на часі і є популярними інструментами у світі. При цьому, сама по собі кількість відеокамер, наприклад, не підвищує рівня безпечності міста. Важливо, щоб розвиток відбувався згідно розроблених політик (policies), а технології і дані стали інструментами та підґрунтями до принципових рішень.

6. Публічні простори як каталізатори розвитку міст

Публічні простори виконують у місті низку функцій, важливою серед яких є, зокрема, соціальна. Можливість інклюзивної комунікації і соціалізації, за аналогією з механікою, визначає кількість ступенів свободи жителів міста. Перетворення публічного простору з об’єкту в середовище є запорукою його результативності.

7. Різноманіття і включення усіх соціальних категорій

В процесі планування завжди є можливість піти простішим шляхом, відкидаючи «незручні» категорії учасників. Часто це роблять заради швидкого і бажаного результату. Втім, неодноразово висловлювалася думка про планування на довгу перспективу. Діалог має будуватися на чітко визначених цінностях, що зафіксовані у політиках. У такому разі друга, третя і кожні наступні ітерації обговорень даватимуть бажану інклюзивність і наближення до цілі — міста для всіх.

8. Швидке планування (Rapid planning)

Учасники форуму відзначали динамічність переходу сучасних міст до нових викликів і збільшення чисельності населення. У таких умовах не працюють інструменти планування зі сповільненим терміном дії. Необхідними є розробка і тестування нових інструментів, які забезпечать гнучке та дієве планування протягом наступних 80 років.

9. Імплементація між національним та міським рівнем

Якщо поглянути на Нову програму розвитку міст, побачимо документ висого рівня, який прийнятий усіма членами ООН. Він є універсальним за своєю природою, оскільки формулює засади, яких країни-члени, незалежно від рівня економічного розвитку, зобов’язалися досягнути у своїх містах і поселеннях до 2030 року. Від якості «перекладу» цього документу в дії на місцях залежить фінальний результат. Платформи, такі як цей формум, — це можливість прямого партнерства між установами міст і формування нових консорціумів.

10. «Я слухаю,» — глобальна комунікація UN-Habitat 

Саме цими словами звернулася до всіх присутніх нова виконавча директорка Програми ООН з населених пунктів (UN-Habitat), мусульманка за віросповіданням і малазійка за походженням, Маімуна Мохамед Шаріф. З огляду на внутрішню перебудову Програми відповідно до нових цілей, буде вестися робота з посилення її глобальної присутності, систематизації роботи і взаємодії з іншими тематичними програмами. У цьому процесі UN-Habitat готові чути пропозиції та думки стосовно повної імплементації Нової програми розвитку міст.

У той самий час, на місцях і в країнах необхідний якісний перехід від 3P — private public partnership, — який включає адміністрацію, академію та приватний бізнес, до 4P — private public people partnership, — додаючи безпосередню участь громади у формуванні міст.

Поділитися текстом