Незавершений культурний центр Виноградаря і досі вражає мешканців району своїми розмірами і нетиповими формами. Проектуючи масив на початку 1970-х, архітектор Едуард Більський розумів своє завдання як організацію естетично повноцінного житлового середовища в умовах типового житла.

Створюючи штучний, «соціалістичний» житловий ландшафт на колишніх сільськогосподарських землях, поглинутих містом, він керувався ідеєю паралельного існування людини і природи як гуманістичної опозиції панівній зі сталінських часів ідеології «підкорення». Для цього архітектор застосовував всі можливі на той час ідеологічні й архітектурні засоби збереження наявного рельєфу і флори. Зокрема, неочевидні чергування архітектурних об’ємів, активну роботу з перспективою на рівні пішохода, колористичні вирішення фасадів, авторські споруди і скульптурну пластику.

Чи вдалося зробити з Виноградаря ідеальний житловий масив? Його ядро — величезна алея з культурним центром — так і залишилось незавершеним, хоча будівництво району розпочалось ще в 1974 році. Так само не було створено рекреаційну зону біля Синього озера. До того ж, одна важлива складова будь-якого ідеального міста так і не була врахована на Виноградарі.

Як саме естетично повноцінне житлове середовище змінилось за чверть століття стрімких міських трансформацій і, найголовніше, як змінились повсякденні практики його мешканців — розповідав координатор урбаністичних проектів CEDOS Ігор Тищенко на лекції «Пострадянська трансформація „ідеального житлового масиву“» 18 лютого 2015 року в рамках виставки «Надбудова» у Центрі візуальної культури. Після лекції її слухачам було вперше презентовано Mistosite: той день ми вважаємо днем народження проекту.

Ми хочемо стати кращими і потребуємо вашої думки.
Будь ласка, заповніть коротку анкету (гугл форма), це займе не більше 3 хвилин.
Дякуємо за співпрацю!

Поділитися текстом

Facebook Twitter

Коментарі