Під час повномасштабної війни мільйони україн_ок зіштовхнулися зі зміною житла — дехто змушений був переїхати за кордон чи в межах країни, дехто повертається назад, проте, безсумнівно, частий переїзд став частиною нашого повсякдення. Двері приватних просторів наших друзів, знайомих і незнайомих людей, шелтерів і готелів відчинились для багатьох. Приватний і публічний простір стали ближчими через ситуативний досвід співжиття власни_ць і оператор_ок просторів із тимчасовими гостями. Цей досвід є вимушеним, спровокованим повномасштабним нападом Росії на Україну. Цей досвід різниться для кожного з нас, але факт його наявності нас об'єднує.
У цьому тексті я намагаюся уявити, як такий досвід може перетворитися на нову типологію житла для України — таку, яка б його репрезентувала повноцінно і комплексно. Ця стаття є суб'єктивною: вона описує мої враження від проживання в кооперативі у місті Цюрих протягом одного року. Однак вона має і контекстуальну спрямованість, і амбіції сприяти змінам у національній житловій політиці, реформа якої є неабияк актуальною сьогодні.
Неприбутковість. Житло — це базова потреба та простір для життя
Цюрих — унікальне місто у світі з точки зору орендної політики. Величезна кількість житель_ок міста, а саме 90%, проживають в орендованому житлі, з яких 18% припадає на кооперативи. У місті є 120 кооперативів, що налічують 40 тис. житлових одиниць. Кооперативи в Цюриху належать усім член_киням кооперативу, мають демократичну структуру і не спрямовані на продаж або отримання прибутку. Місто має стратегію збільшення кількості неприбуткового житла до 33% до 2050 року. Додатково до вже готових прецедентів постійно відбувається тиск з боку суспільства у вигляді демонстрацій, які вимагають припинення спекуляцій із землею й економічного погляду на житло.
У Цюриху розуміють цінність житла як базової потреби. Проте муніципалітет не є домінантною стороною у просуванні цієї цінності. Міська адміністрація оперує лише 7% всіх кооперативів (Klaus, Philipp. May 2023. Zurich – Protest and Resistance in the (too) Successful (too) Rich City.) Головні гравці тут — недержавні об'єднання та мешкан_ки. Досвід Цюриха корисний для нас особливо тому, що часто в Україні громадські організації та підприємництво із соціальним впливом роблять набагато більший внесок у розвиток суспільних процесів, аніж державні установи.
Населення Цюриха постійно зростає: через велику різницю між попитом і пропозицією виникає черга з охочих жити в кооперативі. Ціна на оренду значно нижча за ринкову, приблизно на ⅓. Свої наміри ти маєш підтвердити матеріально у вигляді завдатку, який різниться у місті, але найчастіше становить суму за два роки оренди. Цей внесок повертається при виселенні з відсотками, тобто в певному сенсі це подібне до банківського депозиту. Для мене зробили виняток на підставі статуту кооперативу, де йдеться про допомогу вразливим, і таким чином мені не довелося платити кошти, яких у мене і не було. В інших випадках теж можна домовлятися про зменшення цієї суми, зокрема в колівінгах. Там цей внесок платиться за цілу квартиру. Може вийти так, що ти заплатиш менше у рахунок суми, яку заплатить тво_я сусід_ка.
Мені «пощастило» стати членкинею кооперативу завдяки солідарності до вимушених переселен_ок з України з боку житель_ок кооперативу. Проте я виявила один лайфхак, який можна застосувати поза цим контекстом. Стати член_кинею кооперативу з досвідом спільного проживання або розвиненими соціальними навичками — цілком реально. Коли черги на окрему квартиру можна чекати довго, отримати кімнату у кластерному житлі (тобто спільній квартирі — нім. Wohngemeinschaft) буде набагато легше. Теплі контакти в кооперативі можуть бути помічними для рекомендацій, та й загалом попередній досвід проживання в іншому кооперативі буде перевагою.
Політична позиція
Стосовно участі міста у творенні прибуткового житла в Цюріху варто зазначити, що в місті та державі не існує сталої програми підтримки створення кооперативів. Щоправда, є міська земля, яку місто може надати в оренду на 99 років. Поміж цим, воно пропонує маленький відсоток по банківських кредитах для організацій, які наважуються на реалізацію неприбуткового житла. Звісно, у порівнянні з умовами в Україні, в Цюриху відчувається підґрунтя для творення неприбуткового житла. Однак за цими всіма відносно сприятливими умовами не варто недооцінювати внесок агентів, що створюють кооперативи.
Прикладом такого агента є неприбуткова організація Kraftwerk1[1]. Вона ініціювала та реалізувала кооператив, де я мешкала. Розробляти ідею ініціативна група розпочала під час конференції в Цюриху Possible Urban Worlds у 1995 році. Через 6 років після успішного отримання землі перші житель_ки, так само як і офіс кооперативу, залишились у будівлі.
Kraftwerk1 — не єдиний новий кооператив, який переслідує утопічні цілі. Karthago, Wogeno, Dreieck, Kalkbreiteі Mehr-als-Wohnen також є прикладами, які виникли в Цюриху за останні три десятиліття і в яких колективне прийняття рішень, екологія, солідарність і запобігання спекуляції із землею відіграють центральну роль.
Тут має бути галерея № 1
Солідарність
Солідарність наявна на кількох рівнях. По-перше, в місті існує асоціація кооперативів, зосереджена на підтримці кожного конкретного проєкту. Крім цього, є коло людей, які не живуть у кооперативі, але готові підтримувати його, зокрема й матеріально, адже розділяють його цінності. Так, у кооперативі Kraftwerk 1 3000 членів, а жителів всього 700.
На членство в кооперативі можна подати заявку. Сума внесків може бути від 20 франків за рік (у різних кооперативів різні умови).
Інший рівень підтримки — це група кооперативів. В організації Kraftwerk1 є 4 окремі локації. Між різними комплексами може бути домовленість щодо оренди спільного майна, щодо надлишків з орендної плати — наприклад, на основі спільної згоди їх можуть передавати тому чи іншому кооперативу.
На рівні комплексу солідарність виявляється у ставленні до сусід_ок, які перебувають у складному фінансовому становищі або є біжен_ками. Для цього є навіть окрема стаття для щомісячних внесків від житель_ок кооперативу. Кошти на це збирають щомісяця разом із орендною платою та комунальними платежами. Мене позбавили цього внеску, бо я маю статус біженки у Швейцарії. Оскільки я мала роботу, я платила за оренду та комунальні. У Kraftwerk1 живуть і інші україн_ки, які не платять ані внесків, ані орендної плати, бо поки не мають постійної роботи — їм допомагає спільнота. Такі рішення спираються на статут кооперативу, а приймають їх на регулярних зборах співмешкан_ок на принципах кворуму.
На початку повномасштабного вторгнення в кімнатах для спільних зустрічей було влаштовано простір для україн_ок. Важливо зазначити, що рішення цього кооперативу допомогти україн_кам було прийняте на рівні кооперативу. Місто ніяк не підтримує кооператив або сприяє цьому, маючи власні окремі програми допомоги.
Ще один рівень солідарності — це програма інтеграції житла із лікувальними закладами. Так, один із комплексів ZWICKY здає в оренду поверх для громадської організації, яка опікується людьми з ментальними порушеннями.
Цінності, проявлені в архітектурі
Хоча досвід неприбуткового житла в Цюриху налічує вже майже 100 років, просторові експертизи тривають та, здається, ніколи не будуть завершені. Архітектор_ки перебувають у постійному пошуку нових рішень у плануванні, зокрема щодо пропорції приватного та спільного.
Серед 120 кооперативів міста кооперативи організації Kraftwerk1 вирізняються своїми архітектурними рішеннями. За фасадом відрізнити кооператив від комерційної будівлі складно. Про статус деяких кооперативних будинків можна здогадатися хіба що за кількістю політичних прапорців на вікнах і балконах. Однак відмінність стає більш помітною у плануванні.
Один з комплектів Kraftwerk1 ZWICKY є частиною житлового Zwicky Areal, який також включає орендне комерційне житло. Ззовні будівлі комерційного житла та кооперативи Kraftwerk1 майже не відрізняються. Відмінність полягає в наявності паркінгу та спільних просторів всередині будівлі.
У кооперативі Zwicky є лише невеликий паркінг на 10 орендних машин для 350 мешкан_ок, але є двоповерховий велопаркінг. З-поміж низки спільних просторів, що є в кооперативі, такі як спільна пральна кімната, багатофункціональні простори, бібліотека, спортивна зала та тераси, комерційне житло має лише пральню. У кооперативі житель_ки можуть безкоштовно користуватися спільними просторами, але для деяких потрібне завчасне бронювання через додаток.
Доступність спільних просторів є ключовою, бо вони сприяють взаємодії та спільному управлінню житлом, взаємопідтримці. Мережа спільних просторів Zwicky має свою ієрархію. Є простори для зустрічей усіх житель_ок кооперативу, тільки житель_ок певного поверху, а також кластерні квартири.
Кластерне житло, або колівінг, або спільна квартира — це тип житла, де ви маєте свій приватний простір із власною або спільною ванною кімнатою, а всі інші простори ділите з сусід_ками квартири. У нашому випадку додатковий просторовий зв'язок був забезпечений із іншим кластерним житлом через спільну кімнату на поверсі. Ймовірно, архітектор_ка задума_ла тимчасове об'єднання півповерху в один простір.
У моєму колівінгу було 8 житель_ок. Наш спільний простір був дуже просторим, і ми завжди були раді проводити в ньому час. Наша спільна квартира була найменша з 4-х наявних у комплексі серед 125 квартир. Місткість колівінгів — 8–14 мешкан_ок. Виходить, що приблизно 16% мешкан_ок Zwicky — це мешкан_ки спільних квартир.
Додатковим простором в кооперативі є 2 гостьові квартири на 350 житель_ок, які можна забронювати для знайомих та друзів через аплікацію кооперативу. Вартість оренди цієї кімнати приблизно в три рази менша за ринкову. Планування й оздоблення комерційних квартир і кооперативу не відрізняються.
Я жила у кластерній квартирі, яка складалася з двох частин, що були з'єднані мостом. Цей міст колись був пішохідним на площі Hardbrücke, біля якої розташований офіс Kraftwerk. Коли працівник офісу помітив, що міст почали демонтувати, виникла ідея використати його для Zwicky. Так утворився унікальний спільний простір, який з'єднує мешкан_ок.
Колективне = спільні простори + співжиття + співдія + співвідповідальність
Однією з головних цінностей та невід’ємною частиною кооперативів є колективне прийняття рішень. Як розподілити надлишки від орендної плати? Кого підтримати? Чітких правил щодо цього немає. Рішення приймає колектив житель_ок кооперативу на основі принципів рівності та солідарності.
Рішення щодо утримування простору також приймають на найменшому рівні. Наприклад, хто його прибирає? Якщо в місячний збір входить додатковий збір на утримання простору та після його використання на цільові потреби залишається надлишок, усі збираються, аби обговорити його доцільне використання. Спільні простори — це за замовчуванням не простори для індивідуальних речей, тому якщо ти хочеш щось додати до них, це варто обговорювати з усіма. Мінусом такого є повільний процес прийняття рішень, але плюсом — соціальний капітал. Сусід_ки прийдуть на допомогу, коли у тебе буде така потреба. Наприклад, якщо ти маєш складнощі з оплатою оренди на місяць уперед. Адже вартість оренди за кластерну квартиру сплачується разом, а не за окремі кімнати. Тому спільнота може тебе підстрахувати фінансово та морально.
Є рішення, прийняті від початку створення кооперативу, а є такі, які доводиться переглядати або приймати щорічно чи щомісячно. Іноді виникає необхідність у ситуативних реакціях на актуальні події, такі як агресія Росії проти України і, як наслідок, виклик із поселенням українських біжен_ок.
Наприклад, прибиранням території у ZWICKY займається компанія, на яку витрачається частина бюджету кооперативу, але є інші кооперативи, де прибирання частково є відповідальністю спільноти.
Одне зі спонтанних рішень, яке довелося прийняти кооперативу з початку повномасштабного вторгнення Росії, — це включення українських біжен_ок у спільноту та надання їм підтримки. На сьогодні в кооперативі проживають 4 україн_ки, і їх фінансово підтримує спільнота. Хоча місто має низку муніципальних шелтерів, вони переважно гомогенні, а тому середовище кооперативу створює кращі умови для інтеграції та знайомств.
Солідарність з україн_ками також проявилась у невеличкому проєкті, до якого доєдналися жителі ZWICKY. Разом ми зібрали меблі з 5 квартир, які подарував головний підрядник комплексу Senn, і в партнерстві зі швейцарською організацією Re-Win надіслали їх на потреби проєкту «КО-ХАТИ». Згодом меблі були використані в одному з прихистків «КО-ХАТИ» в Кам’янець-Подільскому.
Перші кроки до реформ в Україні
За останні 110 років житловий фонд в Україні пережив дві політичні трансформації: від капіталізму до радянського планування із примусовою колективізацією приватної власності, а потім стрибок до нової форми капіталізму через масову неконтрольовану приватизацію. Цей досвід, який ми так і не відрефлексували, сьогодні сильно гальмує реформи в житловій політиці.
Про потребу в реформі говорять такі громадські організації як СEDOS, New Housing Policy. З’являються перші організовані колівінги, де молодь об’єднується для винаймання житла разом. Наприклад, проєкт Vilnyy — це мережа з 6 колівінгів у Києві та 2 колівінгів у Львові. Єдина чинна модель спільного менеджменту житла в Україні — ОССБ — тільки набирає обертів.
Мій особистий інтерес до кооперативів виріс після проєкту «КО-ХАТИ»[2], який створює простори для колективного проживання вимушених переселен_ок в Україні. Мені як архітекторці завжди була цікава різноманітність типології житла. А після старту проєкту у мене була нагода зосередитися на кластерному житлі.
«КО-ХАТИ» — це такий собі «такмед» в архітектурі. Це порівняно яскраво описує проєкт, який через масштаб проблеми та брак часу не ставить на меті будувати традиційне житло, а намагається якомога ефективніше надати допомогу тим, хто втратив житло. При цьому унікальна якість «КО-ХАТИ» в тому, що цей проєкт створює підґрунтя для змін у житловій політиці. Тобто його цінність не лише в наданні прихистку людям, які втікають від обстрілів, а й у просуванні нової операційної неприбуткової моделі житла. «КО-ХАТИ» створюють нові цінності для спільного житла та спільного творення житла.
Сьогодні ми пережили і продовжуємо переживати найбільший житловий емпіричний «експеримент», який має змінити наше ставлення до цінностей та житла. Це дозволить нам побачити помилки в чинній житловій політиці та незакриті ніші на ринку житлових пропозицій, що пропонують нам девелопери.
Вдячність за досвід проживання в кооперативі моїм сусідам Урсу, Вікторії, Сандрі, Ріті, Карін, Ларі, Ксенії, Марині, Самюєлю та Філіпу Клаyсу, співзасновнику кооперативу.
Написання цієї статті стало можливим за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.
Чільне фото: © Garon.ch
[1] Kraftwerk1 (https://www.kraftwerk1.ch/) — некомерційний будівельно-житловий кооператив, розраховує орендний відсоток за принципом витратної оренди. Kraftwerk1 був заснований у 1995 році. Станом на грудень 2023 року кооператив налічує майже 3 тис. учасни_ць.
[2] «КО-ХАТИ» — проєкт зі створення гідного житла для людей, які були змушені покинути власні домівки через російську агресію. Пілотний проєкт запустила урбаністична лабораторія Metalab спільно з колегами з інших міст — київською організацією Urban Curators та харківською ГО «Критичне мислення». Наразі «КО-ХАТИ» відновили у партнерстві з міжнародними організаціями сумарно 6 будинків, у яких проживають близько 1000 людей. У своїй роботі проєкт «КО-ХАТИ» застосовує архітектурну й урбаністичну експертизу, співпрацює з місцевою владою і власни_цями нерухомості, шукає фінансування для ремонту й облаштування, координує процес будівництва.
