У серпні 2017 року Mistosite поговорив з представниками ключових міських ініціатив та організацій Одеси про їхній досвід, невдачі та лайфхаки у міському активізмі.
У 2017 Юлія Фролова була учасницею ініціативи Urban Inst. Вона поділилася міркуваннями про успіхи та складнощі створення організації і втілення урбаністичних проектів.
Про Urban Inst.
У 2012-2013-му це була просто тема для зустрічей. Ми збирались у «Циферблаті», спілкувались, обговорювали проблеми міста. Згодом від розмов захотілося перейти до самостійної роботи. Причина, чому ми зібралися — конкурс соціальних проектів на Майстерні міста у Львові. Розробили декілька проектів, але нічого, на жаль, не вдалося втілити в життя. З цієї першої невдачі всередині нашого колективу однодумців почали обговорювати серйозні аспекти того, як ми можемо працювати, які питання будемо підіймати.
Urban Inst. — це не бізнес і не соціальний проект, це такий шлях перевтілення, який досі не завершився. Водночас, Urban Inst. — багатофункціональний і міждисциплінарний колектив. Ми цікавимось розробкою проектів (архітектурних, зокрема) і соціальними дослідженнями. Є люди, які працюють лише над айдентикою, малюнками, презентаціями, інші займаються комунікацією, збільшенням капіталу корисних зв’язків.
Зараз нас, мабуть, восьмеро: соціологи, архітектори, містобудівники, двоє істориків. Залучаємо різних людей з медіа, адже їм теж цікаво говорити, писати про місто. В перспективі, я б хотіла, щоби приєднувалися ті, хто пов’язаний з економікою міста. Через те, що люди постійно приходять та йдуть, ми перебуваємо у процесі пошуку концепції Urban Inst. Кожен бачить себе у проекті по-різному, зараз ми не можемо окреслити єдиний вектор руху. Як проектному менеджеру та архітектору, мені дуже важко, оскільки я не бачу фінальної точки.
У прикладному форматі досліджень ми не маємо обмежень. Якщо створюється проект, намагаємось шукати людей, яких не вистачає. Наприклад, коли тільки починали роботу над Концепцією розвитку Парку Перемоги в Миколаєві, в команді не було соціолога і дендролога. Ми знайшли цих людей, які доклали зусиль і реалізували себе.
Про інтереси
Спершу, ми думали, що будемо обмежуватися лише Одесою, хотіли стати каталізатором всіх соціальних організацій. Але, можливо, будемо розглядати проблеми й інших населених пунктів. Це вже формат стійкого розвитку всього регіону. Є міста, де спектр проблем вужчий, ніж в Одесі, там суспільство вже орієнтовано на зміни.
В Одесі складніше, адже громада тут невідома, вона досить аморфна. Наприклад, у нас був проект перетворення вулиці віце-адмірала Жукова на пішохідну. Я запитувала себе: хто такий одесит? Був формат «вулиця для всіх». «Всі» — це хто: турист або чиновник, чи звичайний мешканець міста, який в будній день прийде на цю вулицю? Портрет такого міського жителя досі не сформований.
Ми не архітектурне бюро, не концентруємося лише на розробці проектів. Я, наприклад, аспірантка в архітектурному інституті, захоплююсь наукою. Мені цікаво вивчати людей з точки зору міста, користування простором.
Urban Inst. має досить широкий спектр дисциплін та інтересів. Перш за все, це міські громадські простори: вулиці, парки, сквери. Друга тема, що цікава особисто мені — промислові території, їх реновація й інтеграція в місто. Один з наших учасників цікавиться припортовими територіями, зокрема, стратегіями переміщення порту. До нас приєдналися люди, які хочуть займатись дослідженнями міста з точки зору соціології, антропології. Будемо працювати над громадським простором не лише з позиції містобудування, а й соціального життя.
Про проекти
Я не хочу бути надто песимістичною, але поки що єдиний вдалий проект — мастер-план розвитку парку в Миколаєві. Це був перший комерційний і мегавідповідальний проект. У ньому були заангажовані Агенція розвитку Миколаєва, депутати, мер, віце-мер міста, дуже багато людей. Проект вдався тому, що ми розпочали його з дослідження та завершили конкретною пропозицією.
Всі інші проекти внутрішньо теж вдалі, але ми стикалися з організаційними, адміністративними складнощами, тому щось не завершили повністю, щось реінтерпретували.
«Пішохідна вулиця віце-адмірала Жукова», з одного боку, — це успішний проект, адже все-таки вдалось облаштувати вулицю, зібрати відгуки, враження людей, отримати певну статистику. З іншого боку, проект незавершений, тому що не було стадії формування групи інтересів, створення активної громади, яка б просувала деавтомобілізацію з Дерибасівської на інші вулиці. Місцеві жителі були досить інертними, а ми не перейшли у формат модерації, роботи з людьми.
Читайте також:
ОККУПАЙ Жукова: чи готові одесити стати пішоходами?
Все інше залишилось у вигляді паперових проектів. Наприклад, досить болюча тема — Майстерня міста, яку нам вже втретє не вдається організувати. Або пропозиція велокільця, зроблена ще до формування команди Urban Inst. Зараз маємо загальну картину, намальовану на кресленнях, але ми її не вдосконалили.
Ми не можемо сказати: «Ось це — наш дороговказ, це вдало і так ми будемо робити далі». Мабуть, тому, що ми з самого початку не виробили в собі певної структурності. Більшість паперових незавершених проектів залежать від внутрішнього діалогу в колективі. Я підтримую модель формування громадських організацій як колегіальності, так званих «зелених організацій». Є люди, яким некомфортно в такому форматі працювати. Я не можу бути «червоним керівником», а всіх «зелених» знайти — практично нереально.
Проблема також у нашій закритості. Є багато інших людей, які цікавляться урбаністикою, архітектурою, але їм здається, що ми закриті. Хоча ми завжди тут — приходьте, давайте спілкуватись, разом робити проекти. Це важко, але ми розвиваємося.
Про успішність
Успішність проекту залежить від бажання його завершити. Якщо зникає бажання та інтерес, діяльність гарантовано буде заморожена. Причиною може стати вигорання, як емоційне, так й інтелектуальне. Наприклад, людина не готова до такого виду навантаження, вона ніколи цього не робила, боїться. Потрібно разом розвиватися, допомагати один одному.
Постійно стикаємось з якимись перешкодами, відмовами, перенесеннями. Згодом набридає стукати в зачинені двері. Іноді скептицизм суспільства втомлює, хоч ми й намагаємося не звертати на це увагу.
Все має бути добре структуроване за пунктами й деталями. Якщо немає методології, то ви не знаєте, чим займаєтеся. Всі повинні розуміти, чим є ваш проект, для кого він, скільки часу існуватиме його реалізація. Навчання також впливає на успішність. Різноманітні форуми, зустрічі — це випробування для ваших ідей і роботи загалом.
Успіх проекту залежить від вміння правильно розуміти дистанцію та розподілити свої сили. Внутрішня психологія, спілкування в колективі впливають на продуктивність. Звісно, зовнішня підтримка, усвідомлення того, що є люди, які працюють паралельно з тобою над чимось схожим і це реалістично, формує ґрунт під ногами. Важливо не штампувати проекти, а робити щось по-справжньому унікальне.
Успіх залежить не тільки від реалізації проекту, а й від SWOT-аналізу результатів. Завдяки цьому можна побачити, де не було докладено достатньо зусиль або щось не було враховано.
Про складнощі
Всі міста різні. Був момент, коли ми думали, що вся Україна однакова: проблеми Києва схожі на проблеми Одеси і всі міста-мільйонники живуть однаково. Виявляється, ні. Навіть у найпростішому, громадській активності, є відмінності. У Львові суспільство більш позитивно налаштоване на зміни, більш активне, ангажоване. У Києві суспільство розділене за локальними районами та проблемами. В Одесі все взагалі відбувається по-іншому. Потрібно обирати: або просувати одну проблему, або ставати рупором, озвучувати різні проблеми, намагатися залучити людей. Ким ми себе усвідомлюємо? По-різному, іноді потрібно говорити про завдання, а іноді доводиться виступати з конкретними пропозиціями.
Два найбільші камені спотикання за два роки нашого існування: відсутність громади і громадської позиції та проблема адміністративного управління. Нам важливо зберігати відкритість, постійно заявляти про себе, як про незаангажовану організацію без конкретних політичних інтересів. Потрібно шукати інших активістів та організації, які допоможуть нам сформувати громадську позицію міста. Один з мінусів попередньої роботи — ми не вибудували контакти з однодумцям, зараз сподіваємося налагодити ці взаємозв’язки.
Я б хотіла робити все й одразу: проекти для людей, для міста і для себе особисто. Але вже зараз ми відчуваємо обмеженість ресурсів і потребу розширюватись. Не вистачає досліджень, інформації про Одесу. Я би хотіла, щоб в Одесі сформувалася цілісна горизонтальна мережа організацій, схожих на нас, але більш вузько спеціалізованих.
Як і всі інші міста, Одеса має потенціал і внутрішній ресурс. Якщо використовувати лише формальний підхід «я хочу» — нічого не вийде. Варто відштовхуватися від внутрішніх потреб локальних громад, їхніх інтересів і можливостей. Тоді можна отримати результат.
Читайте також:
Соціальні дослідження в міських проектах: відео тренінгу
