Управління відходами є критично важливим, але часто забутим елементом планування сталих, розвинених, інклюзивних міст. Сьогодні проблему засмічення українських громад часто розглядають у контексті управління відходами руйнації внаслідок війни. Їх обсяги вже сягають 30 мільйонів тонн, але про остаточні цифри говорити зарано. Очевидно, що через постійні обстріли контролювати ці обсяги ми не в змозі. Натомість можемо спробувати дати раду побутовим відходам, більшість з яких придатні до повторного використання та рециклінгу. Раціональне управління відходами має неабиякий вплив на якість життя в містах і селищах. Чому ця тема актуальна для України в умовах повномасштабної війни — розглянемо в публікації.

Відходи були, є... і будуть?

Скільки живе людство, стільки й утворюються відходи. Швидка урбанізація, зростання населення та розвиток промисловості призвели до збільшення та зміни складу відходів. За попередніми прогнозами, до 2050 року світовий обсяг відходів сягне близько 3,40 мільярдів тонн. У країнах із низьким рівнем доходу їх кількість зросте більш ніж утричі. Значною мірою це може статися через споживацьке мислення «‎використати — викинути».

Щоб відходів справді ставало менше, запобігання їм має бути в основі будь-яких дій з відходами. До цього свого часу прийшов Європейський Союз, ввівши у 2008 році в екологічне законодавство ієрархію управління відходами.

Верхні рівні — способи запобігання та зменшення утворення відходів, усі наступні — шляхи продовження життєвого циклу матеріалів і ресурсів. Дотримуватися цієї ієрархії мають усі країни-члени ЄС. Держави, що є кандидатами на вступ у Євросоюз, повинні реформувати національне законодавство у сфері управління відходами згідно з цією ієрархією. Нині таке зобов'язання відповідно до закону має й Україна. Йдеться про дотримання вимог управління відходами відповідно до Директиви 2008/98/ЄС. Документ передбачає зменшення відходів шляхом запобігання їм та раціонального управління ними, задля чого громади мають розробити відповідний план дій. У поміч органам місцевого самоврядування Міндовкілля надає методичні рекомендації. Та перші ніж створити документ, потрібно зрозуміти, скільки та яких відходів утворюється у громаді. Ці дані дозволяють органам влади обирати та планувати методи управління відходами виходячи з бюджету, наявних фахів_чинь, підрядників, а також залучати партнерів для подальшої співпраці. Серед останніх можуть бути українські та закордонні інвестор_ки, неурядові та приватні організації.

Без підрахунку обсягів, різновидів і місць утворення відходів неможливо грамотно розподілити бюджет на базові заходи. Наприклад, визначити кількість одиниць транспорту, необхідного для збору відходів, і побудувати ефективні маршрути — від домогосподарств до сортувального майданчика, громадської компостувальні чи переробного підприємства.

Війна не скасовує вирішення проблеми накопичення відходів

Воєнний стан напряму впливає на виконання плану управління відходами. Ситуація може змінюватися з дня на день і, вочевидь, ускладнює роботу в прифронтових областях. Однак рано чи пізно вирішити проблему з відходами доведеться всім, і базові кроки для цього доступні громадам навіть зараз, переконана Альона Перебинос, координаторка проєкту «‎Міста Нуль Відходів в Україні» за підтримки програми LIFE Європейського Союзу.

Команда проєкту допомагає чотирьом містам — Луцьку, Херсону, Покровську Донецької області та Дергачам Харківської області — на шляху до створення сталої системи управління  побутовими відходами.

«‎Громади, які ми супроводжуємо у проєкті, дуже різні, і на їхні системи управління відходами впливає безліч факторів, — розповідає Альона Перебинос. — Площа громади, ландшафт, кількість і густота населення, наявність відповідної інфраструктури й особливо близькість до фронту. Але запросити ці громади до участі було зваженим, продуманим рішенням, що сприяло глобальній меті проєкту — створенню чотирьох досвідів побудови сталої системи управління відходами, які інші міста України зможуть відтворити на своїй території. Одні міста можуть уже зараз реалізувати щось фізично, тоді як у ближчих до фронту громад постає питання безпеки, а звідси й питання доцільності побудови тих же сортувальних станцій. На жаль, єдиного рішення для всіх немає, тому які саме заходи втілювати — залежить від можливостей конкретної громади».

Напрацюваннями команда ділитиметься впродовж проєкту, з травня 2024-го по квітень 2028 року. Наразі фахів_чині збирають інформацію про стан системи управління побутовими відходами в кожній громаді. Також триває розробка геоінформаційної системи управління відходами та дослідження морфологічного складу побутових відходів. Перші результати очікуються навесні наступного року.

Тут має бути галерея № 1

Альона Перебинос:

«‎Часто постає запитання, чи на часі це взагалі. Звісно, не на часі вводити щось радикальне, те, що забере значну частку місцевого бюджету. Не на часі те, що порушуватиме звичну рутину мешканців, коли людям доведеться довго пристосовуватися до користування певною інфраструктурою або ж вона від початку буде для них незручною. Це вже понад силу — виходити із зони комфорту, якого й так бракує через війну.

Насправді немає вагомих причин, чому зараз ми мусимо відмовлятися від раціонального управління  відходами. Ми продовжуємо жити в умовах війни, й Україна переможе в цій війні, а це означає, що ми повинні вживати заходів для покращення рівня життя українців зараз і в майбутньому. Один зі шляхів — зменшувати кількість відходів і запобігати їхньому утворенню. По суті, це може стати буденною звичкою кожного, як чистити зуби чи випити каву вранці. Головне пам'ятати: те, що ми робимо з відходами, в перспективі покращить наше життя, тож задача місцевої влади — підтримувати та впроваджувати такі ініціативи».

З чого почати?

1. Визначте відповідальних

Якщо у громаді не буде відповідальних за напрям управління відходами, система не працюватиме злагоджено. Це великий обсяг роботи, який потребує спеціальних знань та навичок, і тільки тоді зусилля будуть ефективними.

Альона Перебинос:

«Територіальна громада зазвичай включає декілька населених пунктів, від 10 до 20, інколи більше. Відповідно, учасників та стейкхолдерів системи управління відходами може бути декілька. Це може бути як комунальне підприємство з багатьма фахівцями, так і окремий спеціаліст чи спеціалістка міської або селищної ради. У громаді також можуть діяти громадські організації та науково-дослідні установи, що займаються екологічними питаннями. З ними місцева влада в особі відповідальної людини теж має співпрацювати».

2. Проаналізуйте поточний стан системи управління відходами

Виходячи з цього зрозумієте, яка інфраструктура потрібна та які заходи допоможуть запобігти утворенню нових відходів.

Альона Перебинос:

«‎‎Ті, хто не перший рік працюють у сфері управління відходами, знають, до кого піти, де знайти необхідні дані. Залишається тільки зібрати все та проаналізувати, щоби планувати наступні кроки. Якщо ж для людини це нова сфера, її нещодавно призначили на цю посаду, то для початку треба зрозуміти, скільки взагалі у громаді стейкхолдерів в управлінні відходами, тобто хто залучений до цього процесу і чим займається. Потрібно дізнатися кількість комунальних підприємств, де і чия зона відповідальності.

Також важливо знати, хто є основними утворювачами побутових відходів: це переважно багатоквартирні будинки чи приватні, з присадибними ділянками. Для чого це? Щоб зрозуміти, як передусім дати раду з біовідходами, бо зазвичай у контейнерах їх найбільше. У порівнянні з містами в сільській місцевості легше працювати з біовідходами, тому що мешканці самостійно їх компостують на своїх ділянках. У містах же під компостування виділити територію та залучити жителів значно складніше.

Маючи всю інформацію, можна продумати стратегію не тільки скорочення, а й запобігання утворенню відходів. Або поміркувати, як з користю для громади повторно використовувати ту чи іншу фракцію побутових відходів».

3. Впроваджуйте інфраструктурні рішення

Йдеться не лише про масштабні станції сортування чи заводи з рециклінгу відходів. Це також «‎легка» інфраструктура: контейнери для різних фракцій відходів, майданчики для збору та сортування, громадські компостери.

Альона Перебинос:

«‎Якщо немає механічної сортувальної лінії чи громада фінансово не потягне такий об'єкт або ж через постійні обстріли це нераціонально, тоді слід подумати про громадську сортувальну станцію, куди мешканці самостійно можуть приносити вторсировину. Організувати таку станцію важко, але реально спільно з активними громадянами — як, наприклад, це вдається прифронтовому Запоріжжю».

Розглядаєте будівництво великого об'єкта? Подумайте, де доцільно його розмістити так, щоб це не впливало на життя людей поблизу. Розробіть ефективні логістичні маршрути до цього об'єкта, розрахуйте раціональність із точки зору, наприклад, витрат на бензин і залучення людського ресурсу. Щодо компостування, то в малих і середніх громадах із цим не так складно, як у містах, де відчувається брак належно облаштованих паркувальних місць, скверів і дитячих майданчиків, а ми ще й пропонуємо поставити громадські компостери, які все одно не забезпечать обробку всіх біовідходів.

Для густонаселених міст Альона Перебинос радить розглянути можливість будівництва станції анаеробного зброджування. На підприємстві з біовідходів отримують метан, який можна використовувати як додаткове джерело енергії, і це ще й зменшить залежність від викопного палива. Якщо питання інфраструктури поки що не актуальне, зосередьтеся на повторному використанні вживаних речей. Для електронних та електричних відходів, великогабаритних, а також для текстильних відходів підійдуть соціальні магазини. Замість того, щоб викидати речі, ліпше віддавати їх або відремонтувати та продати зі знижкою, роблячи товари доступними для тих, хто не в змозі придбати нове. Техніку можна полагодити і продовжити термін її використання, як це роблять у ремонтних кафе (repair cafe). Традиційний у європейських містах формат набуває популярності і в Україні. Наприклад, у Львові «‎Український альянс Нуль Відходів» за підтримки міської ради цієї осені проводить заходи з ремонту вживаних речей — від дрібної електротехніки та взуття до велосипедів.

Тут має бути галерея № 2

Альона Перебинос:

«Це гарний приклад того, як раціональне управління відходами допомагає розвивати локальний бізнес. Майстри пропонують свої послуги, проводячи безкоштовні майстер-класи та показуючи, як на перший погляд непотрібні речі та матеріали можна перетворити на корисні в побуті. Такі ініціативи сприяють об'єднанню, залученості людей, тут знаходять однодумців. Як на мене, мешканцям це дає відчуття, що життя триває попри війну».

4. Шукайте фінансування

Місцевий бюджет у всіх громад різний. Зазвичай, коли мова заходить про розподіл коштів, управління відходами не є пріоритетом. Але вже сьогодні громадам доступні безліч грантових можливостей для фінансування екологічних проєктів. Тут і стане у пригоді попередній аналіз ситуації з відходами, адже від нього залежить вибір інфраструктури або інших заходів для управління відходами і, відповідно, розуміння, скільки це коштуватиме.

Маючи підрахунки, можна впевнено шукати партнерів і фінансування проєктів за рахунок міжнародних та національних програм:

5. Працюйте з населенням

Від мешкан_ок залежить, наскільки ефективно працюватиме створена система управління відходами та чи допомагатиме вона зменшувати кількість відходів, що потрапляють на сміттєзвалища. Все починається з малого: покласти пластикову пляшку у відповідний контейнер, відділити органічні відходи від інших і знати, куди їх віднести. Мешкан_кам як ключовим учасни_цям системи управління відходами всі кроки мають бути зрозумілими і доступними.

Альона Перебинос:

«‎Має бути комплексна робота: даємо мешканцям рішення — пояснюємо, як цим користуватися. Не просто говоримо про необхідність сортування, а й створюємо для цього умови та паралельно ведемо просвітницьку роботу. Поставивши контейнери, якщо не будемо давати людям практичні рекомендації, вони неправильно сортуватимуть відходи і зібрані матеріали будуть непридатними для подальшого рециклінгу.

Я переконана, що саме зручність, доступність і простота — ключові моменти, які треба застосовувати в розробці системи управління побутовими відходами, починаючи від вибору контейнера до графіку вивезення відходів і розташування громадської станції компостування чи сортування. Ніхто не захоче їхати десятки кілометрів або йти пішки, щоб дістатися громадського компостера та залишити біовідходи, які утворюються щоденно та потребують якнайшвидшої обробки. Ніхто не буде користуватися незручними контейнерами. До речі, інклюзивність інфраструктури — те, що ми будемо обов’язково враховувати під час розробки стратегій управління побутовими відходами для громад-учасниць проєкту.  Це має відображатися в місцевих планах управління відходами. Інклюзивними повинні бути і контейнери, і майданчики для сортування. Ще працюємо над рекомендаціями громадам, але вже очевидно: інфраструктура має бути доступна та зручна для всіх».

Що більше даних про відходи матиме громада, то більше ефективних рішень вдасться втілити. А коли в основі цих рішень — запобігання утворенню відходів, то й обсяги їх захоронення будуть зменшуватися.

Управління відходами для покращення якості життя

У країнах ЄС понад 90% побутових відходів переробляються, тоді як в Україні, за даними Міндовкілля — лише 5,6%, ще 1,4% спалюють, решту — відправляють на полігони та сміттєзвалища, і це лише частина невтішної статистики.

«‎Ще до початку повномасштабної війни в нас налічувалося понад 35 тисяч нелегальних сміттєзвалищ. Для порівняння — легальних полігонів в Україні близько 6 тисяч, — зазначав раніше ексміністр захисту довкілля та природних ресурсів України Руслан Стрілець. — Якщо в рамках реформи управління відходами ми говоримо про те, що до 2030 року маємо закрити всі легальні полігони, що не відповідають нормам ЄС, то нелегальних звалищ маємо позбутися тим більше».

Дотуючи з місцевих бюджетів сміттєспалювальні заводи та полігони ситуацію не покращити. Ця інфраструктура потребує постійних потоків відходів, а для громад управління ними стає все дорожчим. Ефективний розподіл грошей — чи не найбільш пріоритетне завдання місцевої влади, особливо коли кошти обмежені. Враховуючи, що управління відходами — не єдина стаття витрат, за обсягом вона не має перевищувати пріоритетніші напрями, як-от освіта, медицина, соціальна підтримка населення.

У дослідженні A Global Snapshot of Solid Waste Management to 2050 читаємо: в країнах із середнім рівнем доходу на управління відходами припадає близько 10% муніципальних бюджетів, у розвинених країнах — близько 4%. Відчутна економія стається тоді, коли громади обирають раціональні способи управління відходами. Тобто на заміну спалюванню і захороненню запроваджують повторне використання та рециклінг побутових відходів, ремонтують зламані чи старі речі, аби не викидати їх на смітник, компостують органічні відходи та використовують їх для виробництва добрив і біогазу.

У поводженні з відходами все має бути раціонально — і з погляду витрачання коштів, і з погляду комфорту мешкан_ок, вважає Софія Сидоренко, очільниця Громадської спілки «‎Український альянс Нуль Відходів», що реалізує проєкт «‎Міста Нуль Відходів в Україні».

«Коли майже половина побутових відходів — це біовідходи, то раціонально налагодити ефективний роздільний збір біовідходів, тим самим підвищуючи рівень вторинної переробки. Але і серед практик вторинної переробки має бути раціональність. Наприклад, набагато енергоефективніше скляну пляшку повторно наповнювати, а не одразу переробляти. Так, рано чи пізно пляшка піде на переробку, але до цього її можна наповнювати щонайменше 50 разів. Цей процес значно менш енергозатратний, аніж переробка скляної пляшки. Тоді чому в Україні масово не запускають ринок повторного наповнення скляної тари? Виглядає ж раціонально».

На думку Софії, завдяки створенню практичних кейсів поводження з відходами на прикладі чотирьох громад у проєкті «‎Міста Нуль Відходів в Україні» інші громади у процесі повоєнного відновлення матимуть базу, на яку зможуть спиратися у прийнятті рішень. Це стосується і розподілу бюджету для управління наявними відходами, і вибору шляхів запобігання їм.

«‎Уявіть, набудуємо ми сміттєспалювальних заводів, і в наступні кілька десятків років будемо змушені продукувати ще більше відходів для цих заводів. Відповідно, продовжимо продукувати масу товарів, які потрібно буде спалити. Переважна більшість того, що йтиме на спалювання, будуть вироби з пластику або ті, які містять пластик, адже це є висококалорійні відходи. Як ми знаємо, пластик виготовляється з нафти та газу. Згадайте, яка країна друга в списку з найбільшими покладами цих ресурсів? Так, росія. Тобто продукуючи більше відходів, ми будемо не тільки стимулювати виробництво пластику, а й підсилювати ворога, стимулюючи продажі викопного палива для його виробництва. Я вже не кажу, що ми мусимо відмовитися від споживання викопного палива з погляду вичерпності ресурсів і змін клімату.

Саме зараз раціональний підхід до управління відходами дає нам можливість не припуститися помилок, від яких досі потерпають країни ЄС, — сміттєспалювання в тому числі. Почати варто із запобігання, проаналізувати, які відходи ми утворюємо, чому та як вони виникають, які кращі способи боротьби з ними. Потрібно запускати роздільний збір біовідходів, обов'язково ввести на законодавчому рівні розширену відповідальність виробників і зробити так, щоб повторне використання стало щоденною звичкою кожного українця».

Чільне фото: Клаудіо Шварц

 

Публікацію підготовлено в межах проєкту «‎Міста Нуль Відходів в Україні» за підтримки програми LIFE Європейського Союзу. Проєкт співфінансується Європейським Союзом. Погляди та думки, висловлені в цій публікації, належать виключно автору(-ам) і не обов’язково відображають погляди Європейського Союзу або CINEA. Ані Європейський Союз, ані орган, що надав фінансування, не несуть за них відповідальності.

Поділитися текстом