«З 1990-х років у словники політичної науки й практики державного управління міцно увійшов термін governance, а також Good Governance, що складно коротко перекласти українською, — пише професор Олександр Дем’янчук для парламентського журналу Віче. — Мартін Дорнбос, один із відомих дослідників Good Governance, зазначає, що для країн, які розвиваються, забезпечення Good Governance є однією з обов’язкових умов отримання фінансової і технічної допомоги для їхнього національного розвитку. Власне, згадана концепція була розроблена й докладно описана передусім у дослідженнях національного розвитку африканських і азійських країн з метою їх ефективнішої та прискоренішої модернізації і полягала в наближенні принципів управління країною до стандартів розвинених західних націй. Американський політик Лі Гамільтон нещодавно так висловився про Good Governance: „[Іноземна] допомога дієва лише тоді, коли є Good Governance, і безсила там, де уряд нездатний або не бажає спрямувати цю допомогу на покращення життя своїх громадян“».
Щоб розібратися, що таке хороше урядування і чому воно необхідне не лише азійським й африканським націям, а й Україні, пропонуємо переклад рекомендацій «What is Good Governance?», розроблених Економічною та соціальною комісією ООН в Азії та Тихоокеанському регіоні.
Останнім часом терміни «урядування» та «хороше урядування» дедалі частіше використовують в літературі про розвиток. Погане урядування дедалі частіше вважають однією з першопричин усього зла в наших суспільствах. Основні донори та міжнародні фінансові інституції дедалі частіше видають допомогу або кредити лише за умови проведення реформ, які забезпечать «хороше урядування». У цій статті ми намагаємося пояснити якомога простішими словами, що таке «урядування» та «хороше урядування».
Урядування
Поняття «урядування» не нове. Воно так само давнє, як і людська цивілізація. Просто кажучи, «урядування» означає процес прийняття рішень та процес втілення (чи невтілення) цих рішень. Урядування можна використовувати у різних контекстах, наприклад «корпоративне урядування», «міжнародне урядування», «національне урядування» та «місцеве урядування».
Оскільки урядування — це процес прийняття рішень та процес втілення рішень, аналіз урядування зосереджується на формальних та неформальних суб’єктах, залучених у прийнятті рішень та втіленні прийнятих рішень, а також на формальних та неформальних структурах, створених для прийняття та втілення рішень.
Уряд — один із суб’єктів урядування. Інші суб’єкти, що беруть участь в урядуванні, різняться залежно від рівня уряду, про який йдеться. Скажімо, у сільській місцевості до цих інших суб’єктів можуть належати впливові землевласники, асоціації селян-фермерів, кооперативи, громадські організації, дослідницькі інститути, релігійні лідери, фінансові інституції, політичні партії, військові тощо. Ситуація в містах значно складніша. Схема 1 показує взаємозв’язки між суб’єктами, що беруть участь у міському урядуванні. На загальнонаціональному рівні, на додачу до перелічених суб’єктів, медіа, лобісти, міжнародні донори, мультинаціональні корпорації тощо можуть грати роль у прийнятті рішень чи впливати на процес прийняття рішень.
Усі суб’єкти, крім уряду та армії, об’єднані в одну групу як частини «громадянського суспільства». У деяких країнах на додаток до громадянського суспільства на прийняття рішень у містах та на загальнонаціональному рівні впливають синдикати організованої злочинності.
Схожим чином формальні урядові структури — один із засобів прийняття та втілення рішень. На загальнонаціональному рівні можуть існувати неформальні структури для прийняття рішень, на кшталт «кухонних посиденьок» чи неформальних радників. У міській місцевості на прийняття рішень можуть впливати синдикати організованої злочинності, такі як «земельна мафія». Подекуди в сільській місцевості приймати рішення чи впливати на їхнє прийняття можуть місцеві впливові сім’ї. Таке неформальне прийняття рішень часто є наслідком корумпованих практик чи призводить до корумпованих практик.
Хороше урядування
Хороше урядування має 8 основних характеристик. Воно учасницьке, орієнтоване на консенсус, підзвітне, прозоре, чуйне, результативне та ефективне, рівноправне та інклюзивне, а також дотримується верховенства права. Воно дбає про мінімізацію корупції, про те, щоб погляди меншин були враховані і щоб голоси найбільш вразливих членів суспільства були почуті у процесі прийняття рішень. Воно також чуйне до нинішніх та майбутніх потреб суспільства.
Участь
Участь як чоловіків, так і жінок є наріжним каменем хорошого урядування. Участь може бути або безпосередньою, або за посередництвом легітимних інституцій чи представників. Важливо зазначити, що представницька демократія не обов’язково означає, що турботи найбільш вразливих членів суспільства будуть узяті до уваги у процесі прийняття рішень. Участь має бути добре поінформованою та організованою. Це означає, з одного боку, свободу об’єднань та вираження, а з іншого боку, організоване громадянське суспільство.
Верховенство права
Хороше урядування потребує справедливого законодавства та неупередженого правозастосування. Воно також потребує цілковитого захисту прав людини, зокрема прав меншин. Неупереджене правозастосування потребує незалежних судів та неупередженої й непідкупної поліції.
Прозорість
Прозорість означає, що прийняття рішень та їх дотримання відбувається за правилами та нормами. Вона також означає, що інформація є вільно доступною та безпосередньо досяжною для тих, на кого вплинуть певні рішення та їх втілення. Прозорість також означає, що надається достатньо інформації в легко зрозумілій формі та доступних засобах вираження.
Чуйність
Хороше урядування вимагає, щоб інституції на процеси намагалися служити всім зацікавленим сторонам у розумних часових рамках.
Орієнтація на консенсус
У кожному суспільстві є кілька суб’єктів і стільки ж точок зору. Хороше урядування вимагає узгодження різних інтересів у суспільстві з метою досягнення широкого суспільного консенсусу щодо того, що служить інтересам усієї спільноти і як цього досягти. Воно також потребує широкого та довгострокового уявлення про те, що потрібно для сталого людського розвитку і як досягти цілей такого розвитку. Це може бути лише наслідком розуміння історичних, культурних та соціальних контекстів певного суспільства чи спільноти.
Рівноправність та інклюзивність
Добробут суспільства залежить від того, щоб усі його члени відчували, що вони зацікавлені в ньому, і не почувалися виключеними з мейнстріму суспільства. Для цього потрібно, щоб усі групи, але особливо найбільш вразливі, мали можливості покращити чи підтримувати свій добробут.
Результативність та ефективність
Хороше урядування означає, що процеси та інституції призводять до результатів, які задовольняють потреби суспільства, водночас якнайдоцільніше використовуючи доступні їм ресурси. До поняття ефективності в контексті хорошого урядування також входить стійке використання природних ресурсів та захист довкілля.
Підзвітність
Підзвітність — ключова вимога до хорошого урядування. Не тільки державні установи, а й приватний сектор та організації громадянського суспільства мають бути підзвітними громадськості та зацікавленим інституціям. Хто кому підзвітний — залежить від того, чи певні рішення чи дії внутрішні для організації чи інституції, чи зовнішні до неї. Загалом організація чи інституція відповідає перед тими, на кого вплинуть її рішення чи дії. Підзвітність неможливо забезпечити без прозорості та верховенства права.
З наведеного обговорення має бути зрозуміло, що хороше урядування — це ідеал, якого важко досягти в його цілості. Дуже мало країн та суспільств наблизилися до досягнення хорошого урядування у його цілості. Однак для того, щоб забезпечити сталий розвиток людства, слід працювати у напрямі цього ідеалу з метою втілити його в реальність.
Рекомендації переклала Роксалана Машкова
