Діалоги — формат 30-хвилинної експертної розмови, який був вперше представлений на Українському урбаністичному форумі 2025 у Луцьку. Основною темою цьогорічних діалогів була архітектура в умовах війни, урбаністичні проєкти, та партисипація мешкан_ок. Ми публікуємо конспект одного з діалогів – розмови з Губертом Траммером, архітектором з Польщі, членом журі та співорганізатором архітектурних конкурсів. Модерувала зустріч Алевтина Драженко, активістка-урбаністка, експертка з громадського залучення та керівниця проєктів в Урбаністичній коаліції Ro3kvit.
Еволюція центральної площі та обґрунтування конкурсу
Простір центральної площі Варшави був предметом широких обговорень. Контекст конкурсу був непростим, адже це знакове місце, розташоване біля Палацу культури та науки. Палац був подарунком від народів Радянського Союзу народу Польщі, хоча його покровителем був Йосип Сталін. Його збудували у 1953–1955 роках. До 1990 року це був другий за висотою палац у Європі. На площі історично проходили демонстрації, великі комуністичні мітинги, а також, що прикметно, служба Папи Римського Івана Павла ІІ у 1987 році.
У минулому ця територія була густозабудованим міським районом. Після 1945 року багато будинків, які можна було відбудувати, натомість знести, щоб створити величезний простір для Палацу культури.
У 1992 році було проведено конкурс щодо цієї площі з метою знову підвищити щільність забудови цієї території. Але важливим аспектом було бажання зберегти великий зелений простір, характерний для цього місця. Попередні міські плани на зразок ідеї кільцевого бульвару були відкладені або суттєво видозмінені. У 1992 році архітектор_ки ухвалили рішення повністю переформатувати концепцію, обравши прямокутну композицію. Ключовою складовою стало збереження частини великої площі, яку часто називають найбільшою площею Європи. Мета полягала у виділенні секції площі, оточеної громадськими будівлями, під проведення шумних публічних подій. Громадський протест 2016 року також стосувався прагнення мати простір не лише для особливих подій, а й для повсякденного життя, а також включити у нього зелені зони.
Архітектор музею, який у той час якраз будували в цьому районі, також мав власні ідеї щодо розвитку простору довкола, а в цих ідей були свої опоненти. Тож конфлікт довкола різноманіття інтересів та ідей призвів до рішення провести конкурс. Організатором конкурсу виступив Офіс архітектури та просторового планування столичного міста Варшави. Конкурс був проведений близько восьми років тому.
Рішення про громадську участь
У брифі конкурсу було зазначено, що перше місце здобудуть пʼять рівноцінних проєктів, після чого відбудуться громадські консультації щодо відібраних проєктів. Це було обґрунтовано тим, що обговорювати та критикувати один проєкт складно, а наявність кількох проєктів дозволяє дискусії зосередитися на відборі найкращого з них. Це був новий формат поєднання архітектурного конкурсу з суспільними консультаціями.
За початковим задумом, учасницький процес хотіли провести перед конкурсом. Зазвичай найважливіше збирати думки саме перед конкурсом. У варшавському випадку міський архітектор звʼязався з організатор_ками фестивалю «Варшава у будівництві», щоб скористатися фестивалем для започаткування консультацій перед конкурсом. Хоча вони й погодилися, якийсь політик (мер чи заступник мера) зобовʼязав фестиваль продемонструвати результати конкурсу під час своїх подій, і таким чином для початкових консультацій не залишилося часу. Оскільки для попередніх консультацій часу не було, архітектор_ки взяли до уваги звіт про дослідження наявних думок з попередніх конкурсів, який підготували соціолог_ині. Було залучено зовнішні експерт_ок, зокрема і мене, щоб підготувати учасницький процес для дискусії щодо 5 відібраних проєктів-переможців. Цей процес мав бути інклюзивним для різних груп людей, а після нього мали відбутися наступні кроки — а саме покращення з боку автор_ок проєктів, а потім новий раунд громадської участі з презентацією цих покращень.
Тут має бути галерея № 1
Застосовані формати громадських консультацій
Було використано різні формати громадської участі:
1. Виставки: На фестивалі провели виставку проєктів, відчинену з 10 ранку до 9 вечора протягом 10 днів. Крім того, цілодобову виставку облаштували і на самій площі. Таке різноманіття часових проміжків для відвідування зробило виставку доступною для людей з різними розкладами.
2. Екскурсії: Працівни_ці, зокрема і я, проводили екскурсії виставкою, демонструючи як відібрані, так і невідібрані проєкти. Під час цих екскурсій ми активно збирали думки відвідувач_ок і записували їх. Екскурсії проводилися у зручний для людей час.
3. Громадські дискусії: Після однієї з екскурсій пройшла громадська дискусія. Хоча ми й визнаємо, що на таких великих дискусіях часто домінують найгучніші голоси, ми все одно вважаємо їх цінним форматом консультацій. Я ціную такі моменти, адже вони дозволяли мені пояснювати вибір журі, коли люди критикували відібрані проєкти.
4. Консультаційні воркшопи: Було проведено воркшопи, що передбачали сесії у різні дні й різний час. Несподіваною складністю виявився брак охоплення молоді: на воркшоп прийшли лише двоє підлітків.
5. Ярмарок проєктів-переможців: Це був такий собі базар, де в кожного проєкту була окрема людина, яка його презентувала. На ярмарку також були атракціони для дітей. Завдяки цьому батьки могли відвідати екскурсію, поки за дітьми хтось дивився.
6. Коментування онлайн: Громадськість також мала можливість коментувати онлайн.
Громадська участь справді вплинула на вибір журі й на проєкт-переможець. Пʼять переможців були переглянуті. Головного переможця обрали голосуванням. Один із критиків зазначив, що цей проєкт обрали через те, що він «найбільш зелений» — а це поширене побажання у Польщі. Але оскільки його вважали «надто зеленим», пізніше його покращили шляхом додавання більшої кількості вуличного покриття (яке також позначає колишні місця розташування історичних будинків).
Тут має бути галерея № 2
Поради українським організатор_кам
Завжди добре мати конфлікт на стадії підготовки, а не сподіватися, що його вдасться уникнути, бо конфлікт усе одно виникне на пізнішому етапі.
Стосовно паралелей з Україною, можна зазначити, що у Польщі результати конкурсів не завжди приймаються, а запропоновані проєкти можуть виявитися дорогими, тому ці проєкти не завжди втілюються. Крім того, перешкоди для проведення самих конкурсів не завжди фінансові. Зарплата експертів може різнитися залежно від спроможностей муніципалітету. Якщо Львів може організувати таку велику подію як Lviv Urban Forum, то, звісно, він може організувати і конкурс. До того ж можна дослідити додаткові можливості фінансування.
Для України корисно знати, що активний учасницький процес сприяє позитивному результату. Під час планування учасницьких заходів найважливішим є аспект інклюзивності — врахування підходящих проміжків часу, можливості для відвідування з дітьми, різноманітність форматів тощо.
Крім того, зміщення парадигми конкурсу з вибору лише одного переможця до вибору кількох переможців збагачує дискусію завдяки розгляду переваг різних підходів, а не просто криткування переможця.
