2017 року Mistosite поговорив з представниками ключових міських ініціатив та організацій Одеси про їхній досвід, невдачі та лайфхаки у міському активізмі.

Катерина Бакова — інженерка-землевпорядниця, геодезистка, засновниця руху «Зелений лист». Це громадських рух, спрямований на збереження зелених зон в Одесі і виступає проти незаконної вирубки дерев у місті.

«Зелений лист»

Рух «Зелений лист» виник два роки тому, але в моєму житті він з’явився набагато раніше, років 5-6 тому. Тоді я зрозуміла, що Одеса стрімко втрачає зелені насадження. Почала копати в цьому напрямку, дізнаватися, чи все відбувається правильно, чи можна щось змінити. Зрозуміла, що дуже багато законодавчих актів порушується. Можна боротись за свої права і за комфорт у місті.

У 2013 році була дуже гучна справа, пов’язана зі знищенням Французького бульвару — перлини нашого міста. За тиждень міські служби по-варварськи вирізали багато дерев під прикриттям санітарної обрізки. Фактично всі дорослі дерева загинули. Бульвар був неймовірно красивим: зеленим, тіністим, а зараз це сумне видовище.

Ми писали колективний лист президенту, нам допомагали депутати Верховної Ради, але все одно нічого не вдалося зробити. Ми створили групу «Зелений лист» у фейсбуці. Давали поради, що робити, якщо під твоїм вікном рубають дерево. Прописували алгоритми: кому дзвонити, кого викликати, які у вас права, які документи вам потрібні. Зараз вже маємо мільйон адрес, контактів департаментів міської ради — стало трохи простіше. Напряму телефонуємо чиновникам, а вони вже знають нас, їм простіше погодитися на наші умови. Ось так ми впливаємо на довкілля. Є певний результат — у місті знищують менше дерев.

Для мене «Зелений лист» — це об’єднання однодумців, які вважають, що дерева потрібні не лише для того, щоби займати місце на парковці, а й для забезпечення виконання життєво необхідних функцій.

«Карта дерев»

«Карта дерев» — це проект-мрія. Втілити його вдалося, поки що, на одній вулиці, Французькому бульварі. Я хочу поширити цей досвід на все місто.

Дерева не підраховані. Після років спілкування з «Зелентрестом», я зрозуміла, що не існує актуального реєстру дерев. Вся статистика базується на тому, що кількість закуплених садженців дорівнює кількості дерев. За освітою я землевпорядник і розумію, як це можна зробити цивілізовано: як нанести всі дані на карту і управляти таким реєстром, які блага можна отримати. База даних — те, з чим ми працюємо повсюдно, то чому дерева не можуть бути занесені в неї?

Ідея полягає в тому, щоби створити паспорт кожного дерева, який міститиме його координати, породу, висоту, вік, діаметр і стан здоров’я. Цю інформацію можна звести в єдину карту, яка буде доступна онлайн. Для чого це потрібно? Уявімо, що ви помітили свіжий пеньок. За допомогою карти можна з’ясувати, яке дерево там росло. У разі незаконної вирубки можна викликати поліцію, апелюючи до цієї карти. За допомогою такої бази можна отримати статистику: якого віку дерева, де потрібно посадити нові.

На карту можна буде наносити потенційні місця для насаджень, позначати території, де не вистачає дерев. Таким чином, одним кліком миші можна формувати графік висадки. Сьогодні працівники «Зелентресту» перед днем висадки виходять на вулиці й думають: сюди можна втикнути дерево чи ні? Відсутні планомірність і розуміння потрібності дерев. Вони не готують нові місця для висадки. Як результат, у нас мільйон пеньків, але ніде висаджувати нові дерева.

Я хочу, щоби такі карти стали нормою, тому що наше зелене господарство залишилося у печерному віці.

Існує багато нюансів: що саме включати в цю базу, хто буде адміністратором. Ми ведемо переговори з міською радою щодо їхніх можливостей адмініструвати таку базу. На жаль, вони не мають бажання. Розпочинати можна просто зараз, але важливо, щоб ця база була легітимною. Насправді паспорти дерев записують на папірцях вже зараз. Ми лише пропонуємо робити це в електронному вигляді і не забувати про цю інформацію, не викидати її.

Читати також:
 Ще одна причина любити зелені зони у містах: вони запобігають злочинності

Коли ми працювали на Французькому бульварі, мені потрібно було зрозуміти, скільки дерев ми маємо висадити. «Зелентрест» повідомив, що вони можуть посадити на бульварі 20 дерев, а для інших немає місця. Моя зйомка показала, що там не вистачає 300 дерев, ми звільнили для цього простір. І як працювати без бази? Як зрозуміти, скільки дерев необхідно висадити?

Наказ № 105 — настільна книга всіх екологів. Там описано, що потрібно робити з зеленими насадженнями. Також ми маємо інструкцію з інвентаризації. У цих документах описано, що має містити паспорт. Окрім діаметру, висоти, віку та породи, ми додали стан дерева за 3-бальною шкалою (поганий, задовільний, хороший), наявність/відсутність дупла, кори, нахил дерева, грибкові хвороби (їх можна визначити візуально). Ще один цікавий показник, який було додано, — чи піддавалося дерево «омолоджувальній» обрізці. Біологи порадили нам додати економічну вигоду дерева, як на карті Нью-Йорка: скільки вуглекислого газу поглинає одне дерево, як очищує повітря від важких металів.

На першому етапі потрібно сформувати карту: провести інвентаризацію дерев у парках, скверах, записати координати в електронну базу. Потім ми будемо вирішувати проблему власне наповнення. Нью-йоркську карту заповнювали 20 років. Отже, це довготривала перспектива. В ідеалі, будуть залучені волонтери, екологічні інспектори, співробітники «Зелентресту», студенти-ботаніки.

Цю карту повинні адмініструвати органи влади і нести відповідальність за насадження. Якщо ми вчотирьох зробимо карту і все нанесемо, це буде титанічна, але нікому не потрібна праця. Я наполягаю на тому, щоби це відбувалось у законодавчому полі. Ми повинні розуміти, для чого робимо це і який статус матиме ця інформація.

Поради активіст(к)ам

Ми були планомірними та наполегливими, уважно прочитали законодавство. Насправді воно дозволяє відстоювати наші права. Наприклад, вздовж вулиці має бути не менше, ніж 25% озеленення спеціального призначення. Дерева, що ростуть вздовж автодороги — це перешкода для пилюки, бруду, вихлопних газів. У нас цю норму все частіше порушують. Про неї взагалі забули, але ми прочитали, згадали, доповіли всім службам.

Ще один цікавий випадок. «Автодор» проводив ремонт асфальтного покриття в місті. Я вказала на те, що вони не передбачили озеленення. Зі мною прийшов спілкуватися начальник проекту, для нього це стало величезною несподіванкою, він говорив, що взагалі не повинен читати законодавство. Врешті-решт, вони змінили проект, додали лунки для озеленення. Восени місцеві жителі будуть висаджувати там дерева. Отже, є два ефекти: по-перше, ми змогли зберегти вулицю; по-друге, навчили департамент. Вони записали номери наших телефонів і пообіцяли наступного разу з нами зв’язатися.

Читати також:
 «Моє місто»: як в Одесі працює міська платформа краудфандингу

Секрет нашого успіху полягає в завзятості, у тому, що ми знаємо, до кого звертатись. Існує дуже багато бюрократичних перепон, але ми вже навчилися ці стіни обходити. Все завдяки синергії окремих членів команди.

Раджу фотографувати процес вирубки. Необхідно обов’язково зафіксувати номер та марку машину, адже багато вирубок відбуваються нелегально. Не соромитися підходити і запитувати документи. Часто вирубка закінчується на етапі, коли ви говорите: «Покажіть мені, будь ласка, дозвіл на те, що ви робите». Коротко: це має бути акт на знесення, підписаний комісією на чолі з Департаментом екології. Якщо такий акт є, але дерево в хорошому стані, потрібно фотографувати і викликати журналістів. Можна викликати поліцію, але у наших умовах це не надто дієво. На такі виклики вони їдуть дуже довго і не знають, що робити.

Варто показати, що мешканці знають свої права і за все, що відбувається, потрібно відповідати. Люди стали більш освіченими, тому в Одесі стали менше вирубати дерева.

Поділитися текстом

Facebook Twitter

Коментарі