MetaLab — платформа, що досліджує місто загалом і Івано-Франківськ насамперед. Упродовж багатьох місяців тут готувалися до фестивалю «Сеанс Міського Сканування 2019». Він триває два місяці і досягне свого піку 11-14 липня. Учасники з різних міст та країн досліджують завод «Промприлад» і район довкола нього, фокусуючись на моделюванні майбутнього (звідси й тематика фестивалю — «MANUFUTURING»). Долучатися можуть усі зацікавлені.
Навіщо місту фестиваль про місто, яким був перший рік роботи платформи MetaLab, чому українці не до кінця розуміють, що таке урбаністика, та навіщо досліджувати місто, розповідають кураторки платформи MetaLab Анна Доброова та Анна Пашинська.
Спільнота і простір
— MetaLab, як ви позиціонуєте, — це і фізичний простір, і спільнота?
А. П.: Спершу була спільнота, а потім з’явився простір MetaLab. Наше визначення таке: MetaLab — це лабораторія просторів, у яких ми живемо. Зокрема, публічних (або громадських), де ми всі співіснуємо, співпрацюємо, відпочиваємо, де між нами є певні взаємозв’язки, спільні процеси. Як приклад, простір «Промприладу», де розташована наша платформа.
А. Д.: Все почалося з урбаністичного напряму платформи «Тепле Місто». Аня Пашинська і Саша Шевченко вкладались у формування тусовки навколо цієї теми, розуміння суті урбаністики в Івано-Франківську. Зараз у команді MetaLab, крім нас двох, є ще третя Аня — Аня Кузишин, архітекторка, дослідниця і CIM-експертка зі Штутґарта. Долучаються також колеги з «Теплого Міста», дизайнерка Юля Русило й інші люди, з якими знаємося завдяки урбаністичним проектам «Теплого Міста» та діяльності MetaLab.
А. П.: Нам хочеться, щоби MetaLab був цікавим через рік-п’ять або десять, тож платформі треба бути гнучкою та пристосовуватися до потреб. Щодва роки будемо оцінювати, чого досягли і які цілі є актуальними. Нашим фокусом зараз є розвиток професійної спільноти: архітекторів, урбаністів, активістів і всіх, кому небайдуже те, що відбувається в місті, як воно живе. Ми прагнемо, щоб у Франківську спільнота зміцніла, щоби з’явилась якісна дискусія, альтернативна освіта у сфері архітектури й урбаністики, команди або окремі гравці, які робитимуть міські проекти.
Читайте також: Івано-Франківськ: результати дослідження мережі взаємодії міських ініціатив та організацій
Водночас у нас є глобальна ціль — робота з широкою аудиторією: пояснювати їй нові важливі віяння, проекти, ідеї, моделі з розвитку міст. Наразі не всім зрозумілі наші цілі і структура. Але мені здається, що за час діяльності MetaLab у багатьох почало формуватися відчуття, чим ми займаємося. Професійна тусовка знає, що в нас є навчальні події, проекти, воркшопи, нетворкінг. Аудиторія пілотного поверху «Промприладу.Реновації» заходить до нас, як до себе додому. Це класно: ми дуже хотіли досягнути відчуття ком’юніті-спейсу, точки прикладання і взаємодії. Поступово і в міста формується розуміння, що в MetaLab є певна експертиза: маємо досвід участі в різних проектах s напрямах діяльності? постійно комунікуємо з різними спільнотами і командами в Україні й за кордоном. Зараз представники різних аудиторій приходять до нас із проектами: цікаво, що в кожного з них є своє розуміння нашої діяльності й урбаністики загалом.
— Як думаєте, чому урбаністику розуміють по-різному? Можливо, так є, бо самі фахівці дають різні трактування?
А. Д.: По-перше, в Україні досі немає інституції, де б викладали урбаністику. Цей напрям активізувався в останні роки: з’явилися школа від платформи CANactions, інші організації. Водночас урбаністика — справді досить широка дисципліна: кожен у ній — соціолог, економіст і так далі — може тягнути ковдру на себе. У цілому, це наука про місто і те, як воно розвивається. Цим займаються в адміністраціях міст, проте урбаністикою це там не називають.
А. П.: З урбаністикою — як зі всім новим: про це важко говорити. У нас всередині міських управлінських систем немає інституцій, які б займались урбаністичними питаннями комплексно: зазвичай є різні департаменти. Під урбаністикою розуміють містопланування, хоча це лише одна невелика її складова. Також побутує думка, що урбаністика — це тільки велодоріжки, лавочки і сквери. Але то не так, і сформувати розуміння комплексності урбаністики — один із викликів для нас.
Історія та ідея MetaLab
— Як з’явилась та втілювалась ідея MetaLab?
А. П.: Ідеї передувало 2-3 роки діяльності: ми робили проекти в різних локаціях міста з різними спільнотами. Але розуміли, що результати важливо фіксувати. Завдяки MetaLab можемо акумулювати, зберігати наші напрацювання та ділитися ними. Це шанс сформувати міцну спільноту. MetaLab розташований на «Промприладі», бо урбаністика — стратегічно важливий напрям проекту «Промприлад.Реновація». Ми є частиною «Теплого Міста», вся команда якого працює тут, на пілотному поверсі «Промприладу.Реновації».
МetaLab з’явився завдяки програмі Urban Action, що реалізовувалася за підтримки Ґьоте-Інституту та Британської Ради. Нас обрала британська сторона: надавали і фінансування, й консультації. Кураторам з Лондона Дже Ану та Йоосту Бойндерману сподобалися сталість і програмність нашого проекту і те, що ми відкриті, в пошуку, не прагнемо запрограмувати все наперед. Раніше мені не доводилося мати справи з такими чутливими та включеними менторами. Їхня експертиза в побудові спільноти й формуванні економічних та суспільних моделей була дуже цінною та вплинула на те, яким є MetaLab. Ми досі спілкуємося, британські колеги будуть кураторами на «Сеансі Міського Сканування».
Читайте також: «Робіть платформи, а не продукти». Ментори MetaLab про ревіталізацію старих заводів
— Чи відомі вам схожі до MetaLab моделі у поширених нині ревіталізаційних проектах в Україні чи за кордоном? Чи вивчали ви іноземний досвід у процесі створення платформи, чи рухалися інтуїтивно?
А. П.: У нас є немалий попередній досвід, знаємо про іноземні практики. Ми відкрито ставимося до наших цілей і корегуємо їх, гнучкі у форматах. Коли є досвід і ціль, залишається вибудувати шлях між ними, знайти методологію. Наприклад, спроектувати щось ти можеш сам, а можеш отримати додану вартість від залучення інших, процесу взаємодії, який є і навчанням, і співпрацею, і творенням нових продуктів.
MetaLab і район
— Яка роль MetaLab у проекті Promprylad.Renovation? І якими є результати роботи MetaLab у налагодженні взаємодії між проектом ревіталізації території заводу та районом навколо нього, сусідами?
А. Д.: З початку проекту «Промприлад.Реновація» була вибудована комунікація на ширші масштаби, а от на найближчий радіус її бракувало. Мова про те, щоби люди, які живуть поруч, побачили себе в проекті. Щоб інтегрувати проект у район. Нам було цікаво, хто тут живе, що відбувається. Хотіли відчути контекст, дослідити його, спробувати робити щось разом з місцевими мешканцями, а глобально — творити спільно і масштабний проект з ревіталізації заводу. Така взаємодія — це й можливість транслювати назовні принципи та цілі як MetaLab, так і великого проекту.
— Що вже вдалося втілити у районі? Як реагують місцеві? Чи вдалося краще зрозуміти їхні потреби?
А. Д.: У травні 2018 року ми почали публічну програму. Спільно з командою й експертами провели спостереження й аналіз того, що відбувається довкола. Виявили кілька публічних просторів, де можна взаємодіяти. Також вивчали спільноту заводу, спілкувалися з працівниками, намагалися шукати точки спільного інтересу і можливої взаємодії, розуміти стан виробництва і думати про його майбутнє. Робили події і в публічному просторі району, і в MetaLab.
Ми діємо зрозумілою для містян мовою: допомогти вирішити конкретну проблему, зробити щось практичне і корисне, наприклад, прибирання на озері біля школи недалеко від «Промприладу». Ми побачили потенціал для розвитку цієї занедбаної локації: пішли на озеро знайомитися з містянами, запропонували мешканцям долучитися. Нас всіх об’єднував простір, ми говорили про нього. Під час прибирання дізналися, що існує ініціатива зі збереження цього озерця від забудови. Нас всіх об’єднував простір, ми говорили про нього. Наші активності на озері підхопило місто («Комуналка») та місцевий бізнес («Бетон Прайм») і тепер ми ведемо діалог щодо розвитку цієї території. Плануємо надалі включати озеро у наші програми. У міста є проект оновлення озера. Ми хочемо запропонувати дещо стосовно розвитку цієї території, тому комунікуємо з Департаментом житлової, комунальної політики та благоустрою міста та з Управлінням капітального будівництва, яке розробляє проект реконструкції території довкола озера. Остаточні пропозиції напрацьовуємо зараз, під час фестивалю.
MetaLab і завод
— Ви згадали про представників заводу. Які відносини MetaLab та заводу — працівників, адміністрації? Чи складно було/є налагодити контакт? Чи активно ви комунікували під час лабораторії минулого літа?
А. П.: Ми вирішили просто досліджувати дві сторони. Завод і новий проект — це дві різні реальності. Ми підтримали подальші дослідження та перспективу ймовірної співпраці. Результатом стало зміщення акцентів у великому проекті: тепер розглядається можливість інтегрувати попередній досвід і виробничі напрями у проект.
А. Д.: Завод має свої корпуси. Нині їх на чверть менше, ніж було колись. Виробництво є, але не таке потужне. Більшість приміщень здають в оренду. На заводі працівники, закономірно, вбачають у проекті загрозу. Тут дуже важливою є комунікація про плани. Ми взялися зрозуміти потенціал і потужності виробництва. Нині на заводі виготовляють лічильники, ринок збуту є. Виробництво може існувати й далі: його можна оптимізувати і зробити незбитковим. Є потужності для металообробки, роботи з пластиком. Також є передумови для проектування дизайнерських предметних рішень. Ми досліджуємо ринок предметів міської інфраструктури, які можна було б випускати для Франківська. Перевірка наших гіпотез щодо нового продукту — це завдання на осінь 2019 року.
У цілому, в проекті «Промприлад.Реновація» розглядалися декілька сценарії щодо виробництва: оптимізація з подальшим виробництвом і ремонтом лічильників; переведення виробництва за місто; доповнення новим напрямом або перекваліфікація на виготовлення нових продуктів. Це питання зараз на етапі прийняття рішення, зокрема, пропрацьовуються сценарії перенесення виробництва. Нам відомо, що у міста є бажання зберегти виробництво. Хотілося б, щоби воно залишилося на «Промприладі». Очевидно, в оптимізованому вигляді.
Читайте також: Пост радянський Поділ: трансформація промисловості і збереження архітектури
— Якою є комунікація із представниками заводу? Яке значення вона має?
А. П.: Спочатку був момент перестороги і налагодження контакту, але жодної агресії. На заводі працюють дуже приємні, найчастіше, старші люди — круті інженери з величезним досвідом і реальним бажанням робити щось нове. Немає відчуття, що вони втомилися і не хочуть експериментувати, працювати, ділитися досвідом, який, власне, є однією з найбільших цінностей. Комунікація є — і це підготовка до співпраці. Спочатку завжди класно поспілкуватися і подружитися, щоби люди відчули, що вони одні для одних цікаві, важливі. Вже після цього можна щось пропонувати і робити разом. Наші ідеї щодо промдизайну і нових продуктів — це теж поле для віднаходження спільних цінностей та інтересів.
А. Д.: Комунікація з актуальним виробництвом має бути одним з основних фокусів проектів з ревіталізації промзон.
MetaLab і професійна спільнота
— Для вас важливий розвиток профспільноти. Чи є запит від місцевої громади? Як вона реагує на події та зустрічі з запрошеними експертами? Як виглядає цей процес, яка його динаміка та результати?
А. П.: Містяни звертаються до нас з запитом порекомендувати архітекторів чи дизайнерів. Тобто, нам довіряють. Активності і програми MetaLab — це гарна можливість для студентів. Близько 20% людей, які залучаються до різних форматів, залишаються з нами або йдуть у дружні організації чи навчальні платформи. Загалом наша робота ділиться на «робити» і «ділитися»: спочатку навчаємось і робимо (для цього і є лабораторія), а потім готові ділитися з іншими.
Читайте також: METASITU про Славутич, зменшення Маріуполя і нерозвиток Труханового острова
— На запрошення MetaLab до Франківська періодично приїжджають різні фахівці. Хто вже був, із чим?
А. Д: Під час дослідницької лабораторії з групою працювали різні експерти: фахівець із публічної історії Тарас Грицюк, соціальний географ Себастіан Шлютер, Андрій Шуляр з Urban Curators, продакт-дизайнер Тарас Пастущук. Присутність експертів важлива, коли власних знань і досвіду не вистачає. Також це можливість перевірки наших гіпотез, планів, методології.
А. П.: Ще один наш формат — резиденція. Запрошений експерт дає погляд ззовні, розкриває нові методи і думки. Добре спрацювала наша публічна програма. Проводимо тут зустрічі на актуальні теми з різними фахівцями, місцевими лідерами й активістами. Порушуючи теми, які стосуються процесу прийняття рішень, ми вбачаємо свою роль в тому, щоби розібратися, що і яким має бути, як громадянське суспільство може впливати, долучатися. Ми, суспільство, не дуже обізнані в процедурах, а їх важливо знати.
— Такі заходи — це не лише можливість дати громаді інформацію про актуальні процеси в місті, а й налагодити нові контакти, започаткувати співпрацю.
А. Д.: Так, ми тісніше спілкуємося з активістами, яким небайдуже, як розвивається місто. Які готові розбиратися в темах міського розвитку. Співпрацюємо з Андрієм Черніковим. Побачили точки дотику і можливої співпраці з міським Департаментом житлової, комунальної політики та благоустрою. Серед актуальних запитів від міста є проект дослідження рекреаційних зон, розроблення стратегії розвитку громадських просторів, аналіз можливостей запровадження архітектурних конкурсів. Після нашої публічної програми зародився діалог, бачимо відкритість з боку департаментів міської адміністрації.
— Чому дослідження й аналітичні дані є важливими в урбаністиці? Як їх використовують?
А. Д.: Ми намагаємося підсумовувати й певним чином впорядковувати результати всіх наших активностей (лабораторії, резиденції) — про район, виробництво та інші. Ці дані є базою для подальшої роботи. Проте, нам не вистачає професійних досліджень, статистики, аналітики. Наявність аналітичного центру була б дуже важливою. Нас, все-таки більше тягне до практики. Напрацьовуємо стратегічне бачення і рекомендації щодо ролі MetaLab у проекті «Промприладу.Реновації».
А. П.: Дослідження важливі для нас і ми можемо ділитися цими результатами з іншими, вести аргументовану дискусію. Бачимо, що наші знання викликають інтерес, зокрема, в міста. Зібрану інформацію надсилаємо запрошеним резидентам, кураторам. Можемо ділитися з іншими колегами, адже схожі процеси і проекти втілюються в інших містах. Також є інтерес до того, як працює MetaLab. Хоча, звичайно, в кожному місті — свій контекст.
Фестиваль і виробничі експерименти
— Зараз ви занурені в «Сеанс Міського Сканування». Які ваші враження від перших активнсотей? Які особливості цьогорічного фестивалю порівняно з першим, 2017 року?
А. П.: Відтоді дещо змінилися задачі фестивалю. Ми дозволили собі модифікувати формат. Якщо в 2017 році було 12 воркшопів, то цього разу — різні активності: довгострокові проекти, резиденції, події, дискусії. Деякі проекти триватимуть по одному або три-чотири місяці, інші — декілька днів. Тепер ми не ставимо собі за ціль розказати, що таке урбаністика, залучати різних фахівців. Натомість, сконцентруємося на розвитку профспільноти, наданні їй різних типів навичок дослідження, аналізу, проектування (скажімо, досвідом ділиться німецька професура). Важливим є мистецький погляд на урбаністичні проблеми, створення фізичних споруд, спілкування фахівців одні з одними.
А. Д.: Минулий «Сеанс» мав багато майданчиків по всьому місті, які використовувалися й надалі. Цьогорічний фестиваль зосереджений на одній території — заводі «Промприлад» і районі навколо нього (від Січових Стрільців до Ребета, від Коновальця до залізничної колії на Хриплинській). Важливо проявити його ідентичність, розкрити історію і особливості, подумати про майбутнє, зокрема, беручи до уваги проект «Промприлад.Реновація».
Читайте також: Антропологиня Анна Балаж про Маріуполь, Івано-Франківськ і досвід Угорщини
У фокусі майбутнє району і його формування. Йдеться про те, щоби подивитися, як з різних боків — економіки, архітектури, мистецтва — ставляться до планування. Наскільки планування майбутнього має бути гнучким і залишати простір для нових непередбачуваних ситуацій, для співтворення. Мова і про відповідальність перед майбутнім: вплив на нього сьогоднішніх дій. Основна цільова аудиторія — місцева спільнота, як професійна, так і жителі міста. Нам цікаво буде виявити бачення і потреби мешканців і потім працювати з ними у професійному середовищі. У Франківська є добра історія практичних втілень, довіри і колаборації. Це дозволяє отримувати якісний результат.
— Які заходи є у програмі фестивалю, для кого вони?
А. П.: Ми стартували 21 травня воркшопом у кооперації з одним з німецьких технічних університетів на тему стратегії розвитку району. Зараз триває резиденція «Ми ніколи не самі», в рамках якої урбаністи з України та з-за кордону аналізують і апробовують різні форми міських партисипативних практик. У програмі є також воркшопи (музичні, з ресайклінгу, проектування громадських просторів), будівельний табір, експериментальний цех, музичні події. Підсумуємо все 11-14 липня: заплановані симпозіум (у фокусі 6 тематик: виробництво у місті, циркулярна економіка, (пост)ревіталізація, децентралізація, залучення громади та спільні простори), відкриття інсталяцій та виставок, презентації результатів резиденції та воркшопів, тури по району, вечірки. Участь у всіх заходах безплатна, але попередньо треба зареєструватися. На музичну програму будуть квитки. Усі новини є на нашій фейсбук-сторінці «Сеанс міського сканування».
А. Д.: Долучайтеся, адже в нас крута міжнародна команда кураторів та резидентів. Це архітекторки Тіана Цветковіч (Сербія) і Аліса Хаддад (Люксембург), дует просторових дизайнерів Клодіана Мілона (Албанія) і Юань Чун Лю (Тайвань) із MILLONALIU, візуальна художниця Зуза Голінська (Варшава), міський планувальник Дібуенду Мругарай (Індія). А ще Детлеф Курт (TUK, Штутґарт), Карола Штабауер та Сюзання Детлефсен (Rebeauty, Відень), Анна Валь (Дрезден), METASITU, представники Tbilisi Architecture Biennial (Грузія), Wave Pool (U.S.A.), СANactions, Urban Forum Kazakhstan. Куратори від України: митці з Києва Ольга Зовська, Ілля Яковенко, Олександр Курмаз, архітекторка Дана Косміна, а також Анна Кузишин від Франківська та платформи MetaLab.
Після насиченого літа, восени, ми зосередимося на темі виробництва, можливостей «Промприладу» й тестуванні наших гіпотез. Плануємо, що це буде час для конкретного проектування і виробничих експериментів спільно з працівниками заводу.
Фото: Андрій Сидорук, Анастасія Куберт
