Дозвілля є невід’ємною складовою здорового і якісного життя. На те, як люди організовують і проводять дозвілля, впливають багато факторів: вартість дозвілля, кількість вільного часу, доступність інфраструктури для відпочинку, рівень особистих вмінь і знань, а також наявність соціальних контактів. Дозвілля може бути приватним, як час удома за переглядом улюбленого серіалу, або публічним, як похід у кінотеатр.

Культура загалом і заклади культури зокрема є важливою частиною публічного дозвілля. Проте іноді наявні в містах державні і муніципальні заклади культури не задовольняють потребу мешкан_ок* у різноманітному культурному дозвіллі. Наприклад, через недостатнє фінансування, неефективне керівництво або поганий матеріальний стан будівель. Натомість цю нішу можуть займати низові культурні ініціативи та організації.

Незалежні творчі групи важливі як для арт-спільноти, так і для жителів і жительок міст. Вони пропонують альтернативну культуру і додаткові можливості для саморозвитку людей. У довгостроковій перспективі низові подібні ініціативи здатні створювати, підтримувати і розвивати культурний обмін з іншими містами і країнами. Така співпраця може бути менш формальною і більш живою, ніж та, яку іноді впроваджують на рівні органів влади і державних закладів культури.

Протягом червня-жовтня 2020 року Cedos проводить дослідження дозвілля і культурних потреб молоді в Херсоні, Івано-Франківську та Хмельницькому за підтримки Українського культурного фонду. У рамках цього проєкту ми також з’ясовуємо, яку роль відіграє культура в дозвіллі молодих людей. У цьому матеріалі пишемо про дозвілля у Херсоні з точки зору розвитку незалежних культурних проєктів та ініціатив. Розповідаємо про музей сучасного мистецтва у квартирі, половецьких воїнів та ілюзії кінотеатрів.

Від футуризму до «Terra Futura»

Херсон — місто з сильною культурною традицією творчих об’єднань. Імперське минуле не дає нам належно сприймати цей спадок. З Російської імперії утворився «російський футуризм» — попри те, що левова частка знакових подій відбувалася на територіях різних сучасних країн, включно з Україною.

У 1908 році у селі Чорнянка Херсонської області брати Давид і Микола Бурлюки організували літературно-художню групу «Гілея». До ініціативи також входили Олена Гуро, Василь Каменський, Олексій Кручених, Бенедикт Лівшиць, Володимир Маяковський, Велімір Хлєбніков. Як пише мистецтвознавиця Галина Скляренко у статті «Футуризм в Україні: етапи та спрямування», вперше поняття «футуризм» учасни_ці «Гілеї» використали стосовно себе в 1913 році у збірнику, який видали у Каховці. Видання містило напис: «Дохлая луна. Сборник единственных футуристов мира». Попри спроби «гілейців» означити себе поза кордонами, нині вони фігурують у мистецтвознавчій теорії, як представни_ці «російського футуризму». Загалом інформації про те, що діяльність «Гілеї» та її учасниць та учасників мала сильний вплив на культурно-мистецьке життя України, вкрай мало.

Майже через століття після заснування «Гілеї» до спадку футуризму звернувся Центр культурного розвитку «ТОТЕМ». У 2002 році вони започатковують фестиваль «Terra Futura». Перша — й досить квірна — тема фестивалю «ДІДЦЕБАБА» обіграла ідею того, що відомі скіфські «баби» насправді були половецькими воїнами. Фестиваль перевідкрив простори, в яких жили і творили футурист_ки. Наприклад, село Чернянку, в якому заснували «Гілею», зробили однією з центральних локацій. На сайті фестивалю можна почитати про теми різних років, дізнатися про фестивальні заходи, що проходили на території рибзаводу, краєзнавчого музею, планетарію, взуттєвої фабрики, бомбосховища, і навіть ознайомитися з фрагментами програм різних років. Зараз команда «ТОТЕМ» працює над створенням нових наративів для постіндустріальних просторів Херсона і розмірковує про них як про «Музей Майбутнього в Минулому». Протягом 4-6 вересня вони приймали «Гогольфест».

Театральне дозвілля Херсона

Тяглість традиції творчих об’єднань загалом характерна для Херсонщини. У серпні 2008 року група однодум_иць заснували Херсонський центр ім. Всеволода Мейерхольда. Згідно з архівними даними, цей класик театру розпочав свою кар’єру саме в Херсоні. Ініціатива писала документальні тексти і подорожувала містами України з виставами. Вони продовжують досліджувати творчість Мейерхольда і на щорічному фестивалі сучасної драматургії «Лютий/февраль», який цього року відбувся 12-й раз. Фінал фестивалю традиційно приурочують до дня народження режисера. 2 лютого всі охочі збираються біля будинку, де раніше жив Мейерхольд, і читають уголос п’єсу, яку він вперше поставив у Херсонському театрі. А впродовж фестивалю читають п’єси сучасних драматург_инь із Херсона.

Музей сучасного мистецтва

Унікальним прикладом створення музею є історія Музею сучасного мистецтва Херсон. Його заснували у 2004 році у квартирі херсонського художника В’ячеслава Машницького. Протягом 15 років музей перебуває під патронатом Херсонського обласного благодійного фонду ім. Поліни Райко. Колекцію музею утворюють роботи мисткинь і митців, які працюють в актуальних напрямках сучасного мистецтва, а також твори художників-наївістів. Окрім постійної експозиції, в МСМХ проводять виставки сучасних українських та іноземних художни_ць, презентації культурних проєктів, міні-резиденції, театральні DIY-проєкти.

Читайте також:
Шокуючий рожевий: роздуми про кримінальну справу за фарбування фонтану Самсон

Куратор Семен Храмцов розповідає про те, як влаштована робота музею з молоддю: «У нас є друзі-викладачі у Херсонському національному технічному університеті та Херсонському державному університеті, вони запрошують студентські групи культурологів, дизайнерів, художників на виставки, на наші екскурсії. Також молодь сама нас знаходить, особливо з інших міст. Хоча поки у нас немає великого приміщення на постійній основі, ми не розвертаємо піару наших виставок і програм, наша діяльність публічна лише на фейсбуці, а в самому музеї — ламповий формат для тих, хто по-справжньому цікавиться мистецтвом».

У команди музею є плани розширяти свою діяльність, при цьому залишаючись незалежною установою. Храмцов пояснює: «Нас цікавить будівництво музею сучасного мистецтва для розумного дозвілля, де буде місце для постійно діючих виставок про культуру міста, регіону, країни, де будуть галереї для тимчасових виставок, для різних цільових аудиторій, де буде концертний зал для конференцій, майстерні для резиденцій, хостел для митців з кухнею і баром». Куратор зазначає: знайти приміщення непросто. Попри те, що в місті багато занедбаних будинків, які можна поремонтувати і віддати художній спільноті: «Або немає розуміння з власниками, або треба гроші, або є спільна діяльність, яка конфліктує з культурною складовою, чи дають приміщення лише на короткий строк, який тільки на ремонт піде. Але ми не втрачаємо надії, працюємо, бо у музею все більше з’являється однодумців».

«Ілюзіон» та «Інша»: спільні простори для співпраці

Співпраця з місцевими органами влади – радше пошук компромісів і постійна боротьба, ніж ефективний симбіоз. Показовою є ситуація довкола кінотеатру «Ілюзіон». Протягом чотирьох років триває боротьба проти його приватизації: два з них простір ще працював, однак зараз доступу до нього немає. Раніше, до закриття кінотеатру, там був Kherson Art Hub Ілюзіон, простір солідарності та співпраці для багатьох ініціатив. Культурні діяч_ки вимагають, щоби будівлю кінотеатру не виставляли на продаж. І її справді не продають, але і не повертають у користування громаді й арт-хабу. Нещодавно, 14 серпня 2020 року, активіст_ки знову вийшли на вулицю з вимогами повернути кінотеатр. У 2018 році Леонід Єжуров зняв документальний фільм «Ілюзії на дні» про ситуацію з кінотеатром і низову боротьбу за спільний простір. Особливо він зацікавить тих, кого турбує масове закриття кінотеатрів в українських містах і комерціалізація публічних і громадських просторів.

Читайте також:
Право на місто — це право заходити в кінотеатр з вулиці

Марина Усманова, керівниця феміністичної ЛГБТ-інклюзивної організації «Інша», говорить, що багато груп познайомилися саме в «Ілюзіоні»: «Там були театральні студії, художники вихідними збиралися і малювали, там танцювали танго, показували кіно. Кінотеатр був і нашим простором, доки ми не мали офісу. Наша феміністична ініціатива почалася з журналу, ми ставили вистави, знімали кіно. Багато хто приходили в кінотеатр як до хабу, а зараз там склад для гіпсу».

Коли в «Іншої» з’явилася можливість винаймати власне приміщення, вони запросили дружні ініціативи до співпраці: «У нашому ком’юніті-центрі постійно проходить купа подій: кінопокази, лекції, дискусії, виставки. У п’ятницю, суботу, неділю у нас вечорами заходи переважно на феміністичну або квір-тематику. В інші дні простір більш-менш відкритий, якщо комусь потрібно провести репетицію чи збори – можна до нас. Коли ми не займаємо цей простір, ми ним ділимося з іншими ініціативами». Два роки поспіль ком’юніті-центр «Іншої» є однією з локацій фестивалю «Лютий/февраль». Театральна ініціатива «ЛАБА 18+» проводить там репетиції, поет_ки читають вірші, групи, які танцюють під K-pop, сучасну популярну музику з Кореї, мають свої заняття.

Квір-форум

Літній Квір-форум у Херсоні вже чотири роки організовує благодійна організація «Інша». Він об’єднує квірів, художни_ць, активіст_ок та представни_ць низових ЛГБТКІ+ і феміністичних груп з усієї України. Через карантині обмеження люди з інших країн не змогли долучитися до цьогорічного фестивалю, а щорічний вуличний марш довелося скасувати. Попри це, програма вийшла насиченою – з дискусіями, фотовиставками, кінопоказами і перформансами.

Читайте також:
Сховище книг чи центр спільнот: куди рухаються українські бібліотеки

На фестивалі відбулася прем’єра короткометражного документального фільму «Формально здорова» режисерки Світлани Шимко про досвід проживання захворювання на COVID-19 та артистичні практики, які допомагали активіст_кам під час ізоляції. Ще однією важливою прем’єрою стала презентація артивістського «Зіна-піздіна», самвидаву феміністичного угрупування «Сіль». Його головною темою є низове квір-феміністичне мистецтво, турбота про себе і критика неоліберальної концепції успіху та продуктивності у сфері мистецтва. Активіст_и Алєкс і Тімур, які брали участь у фестивалі, зазначають: «Квір-тусовка в Херсоні є активною та об’єднує людей різного віку. Хоч Херсон є невеликим за населенням обласним центром, тут, окрім інших ініціатив, існують, зокрема, дві організації, які займаються правами трансгендерних людей». Цього року Квір-форум відбувався в кількох різних локаціях, зокрема в URBAN CAD. Це ще одна ініціатива на перетині урбаністичних інновацій і міської культури дозвілля, де проходять фестивалі, виставки, заходи з неформальної освіти, вечірки. 

***

Цей огляд незалежних культурних ініціатив Херсона не претендує на вичерпність. Моє ж перше враження від Херсонської області склалося завдяки фільму Сашка Протяга «Херсонниця» 2017 року. Авторська анотація звучить так: «Роудмуві по дорозі серед квітучих сріблястих лохів. Сашко Протяг і Діана Берг їдуть дослідити Херсонську область, намагаючись віднайти нове розуміння мандрів, творчості, досвіду». Це фільм, який краще порадити подивитися, ніж переказувати, але зачепила мене фраза про те, що місця є «недовтикані» (невідомі), і вони ваблять навмисно, щоб до них приходили, на них дивилися (втикали), їх вивчали. І, повірте, у Херсоні таких місць багато.

Основна ілюстрація статті – картина Давида Бурлюка «Кінь-блискавка».

Поділитися текстом

Facebook Twitter

Коментарі