Характеристики учасників дослідження мережі взаємодії міських ініціатив 5 міст України

У 2016 році Аналітичний центр CEDOS провів дослідження мережі взаємодії міських ініціатив у п’яти містах — Києві, Харкові, Львові, Одесі та Івано-Франківську. Ми вже писали, навіщо міським ініціативам мережевість, а також описували методологію дослідження. У цьому матеріалі презентуємо опис ініціатив та організацій, що долучились до дослідження.

Дослідження було сфокусоване на організаціях та ініціативах у 5 містах України: Києві, Львові, Харкові, Одесі та Івано-Франківську. Для отримання найбільш повної картини функціонування міських ініціатив у цих містах та їхніх взаємозв’язків у рамках дослідження ми також опитали й ініціативи з інших міст, які взаємодіють із опитаними організаціями з 5 міст. У дослідженні взяли участь 175 організацій та ініціатив: 76 (43%) організацій із Києва, 32 (18%) — зі Львова, 15 (9%) — з Харкова, 14 (8%) — з Одеси, 13 (7%) — із Івано-Франківська, 19 (11%) — з інших міст України і 6 (3%) організацій, що діють у декількох містах України або у всій Україні.

Більшість ініціатив та організацій, що долучилися до дослідження, утворилися в період з 2013 до 2016 року. Найстарша організація була заснована в 1992 році. Середній рік заснування ініціатив, що долучилися до дослідження, — 2012-й, а медіанний рік (половина організацій були засновані до цього року, а друга половина — після) — 2014-й; мода (найбільш розповсюджений рік заснування) припадає на 2015 рік. Вік ініціатив у Києві варіюється від 15 років до одного року, організацій Львова — від 14 до 2 років, Харкова — від 19 до 2 років, Одеси — від 3 років до одного року, а вік організацій з Івано-Франківська варіюється від 20 років до року. Найстаршими організаціями, що долучилися до дослідження, є ГО «Музей ідей» та Мистецьке об’єднання «Дзиґа».

За рівнем діяльності половина ініціатив (87) є загальноміськими організаціями, трохи менше третини (51) відносять себе до загальноукраїнських організацій, 15% (27) є локальними міськими ініціативами (діють у локальному осередку в місті), 5% (9) відносять себе до регіональних організацій і 1 ініціатива є міжнародною. Офіційно зареєстрованими громадськими організаціями є 93 (53%) організацій, не мають офіційної реєстрації 73 (42%) ініціативи, не відповіли на це питання 9 (5%).

Основною метою дослідження було виявлення особливостей взаємодії саме міських низових ініціатив, тому окреме питання в анкеті стосувалося самовизначення організації як низової (grassroots). Так, 121 ініціатива (69%) визначила себе як низову, 15 організацій (22%) не вважають себе низовими, а 39 (22%) не змогли визначитися. Відповідно до мети дослідження, до сукупності респондентів були включені як низові міські ініціативи, так і офіційно визначені організації, що на початку своєї діяльності пройшли етап становлення як низова ініціатива.

Найбільш розповсюдженою сферою діяльності організацій та ініціатив, що взяли участь у дослідженні, є культура, мистецтво, креативні індустрії, туризм та освітня і просвітницька діяльність, пов’язана з міською тематикою. У Києві найбільшу частку становлять організації, що працюють у сфері благоустрою, культури та мистецтва, а також у сфері міського управління та громадотворення. Серед львівських ініціатив, що долучилися до дослідження, найбільш розповсюдженими є мистецькі та культурні організації. У Харкові найбільш чисельно представлені мистецькі та освітні ініціативи. В Одесі до дослідження найбільше долучилися організації, що працюють у сфері містобудування та архітектури, освіти та просвітництва. Івано-франківські ініціативи представлені ініціативами у сфері ревіталізації міських просторів, допомоги та захисту прав соціально незахищених груп, а також міського управління і громадотворення. Найбільш розповсюдженими типами діяльності ініціатив із інших міст є мистецтво, культура, благоустрій та туризм.

Відповідно до обраного методу дослідження, ми пропонували заповнювати питальник лише членам або членкиням організації, які компетентні в її зв’язках. Так, серед респондентів(-ок), що взяли участь у дослідженні, переважають керівники(-ці) або співзасновники(-ці) організацій та ініціатив (125 осіб — 71%), 20% становлять координатор(к)и проектів організації (35 осіб), решту ж — комунікаційні менеджер(к)и (4 особи — 2%) та активіст(к)и (7 осіб — 4%); іншою діяльністю займаються 4 особи (3%). Серед респондентів та респонденток чоловіків було 42% (73 особи), а жінок — 58% (101 особа). Гендерний розподіл респондентів(-ок) відповідно до діяльності, якою вони займаються в організації, є рівномірним.