Для того, щоби зміни клімату не призвели до катастрофічних невідворотних наслідків, людству потрібно втримати зростання середньої температури на планеті не вище, ніж на 2 градуси, порівняно з доіндустріальними показниками. Щоби досягнути цієї цілі, 2015 року країни-члени ООН підписали Паризьку кліматичну угоду, яка передбачає зобов’язання національних урядів зменшити викиди шкідливих речовин в атмосферу.

Після того, як новий президент США Дональд Трамп оголосив про вихід його країни з цієї угоди, різні міста і штати заявили, що продовжать виконувати передбачені нею зобов’язання, а також анонсували нові ініціативи для боротьби з негативними наслідками змін клімату. Однією з таких ініціатив був Кліматичний саміт 2018 року у Сан-Франциско, організований губернатором Каліфорнії для обговорення участі недержавних гравців у кліматичному русі.

Важливу позицію серед таких недержавних гравців займають органи місцевого самоврядування, які були широко представлені на саміті. Саме до них вирішив звернутися Сем Адамс, колишній мер міста Портленд у США. Він написав статтю, у якій закликав міста ставити поняття рівності у центр своїх кліматичних ініціатив, адже без цього вони не можуть справді підтримувати цінності кліматичного руху.

Публікуємо український переклад цієї статі, опублікованої спочатку на CityLab, який зробила Роксолана Машкова спеціально для Mistosite.

 

Глобальний саміт кліматичних дій у Сан-Франциско почався 12 вересня. У 2018 році його мета була така: «Піднести амбіції до наступного рівня».

Яким є цей наступний рівень? У рамках ініціативи «Ми досі цим займаємося», Кліматичного союзу мерок та мерів, а також інших міських кліматичних кампаній багато міст США створюють свої перші в історії кліматичні плани (також відомі як плани адаптації до змін клімату), а деякі міста переписують уже наявні плани, щоб досягати більш амбітних цілей. Наступний рівень — подбати про те, щоб ці багаторічні плани враховували міркування рівності та ризики закріплення несправедливості для мільйонів уже й так маргіналізованих людей.

Остання статистика про стан рівності у містах США переважно гнітюча: джентрифікація повертає расову сегрегацію; міський розрив у доходах розширюється, особливо у випадку людей з небілим кольором шкіри та жінок; бездомність руйнує рекордну кількість життів і перевантажує місцеві служби.

Читайте також:
Що таке джентрифікація і чи є вона в Україні

Дії у сфері клімату можуть вирішувати ці проблеми або погіршувати їх — залежно від того, чи питання рівності стоять у центрі підходу до досліджень та планування.

Що це означає? Найлегше це пояснити на прикладі поширеного формулювання цілі у кліматичних планах. Без рівності: «Співпраця з метою зниження ролі вуглецю — у тому числі того, який походить з вугілля та природного газу, — в електроспоживанні міста». З рівністю: «Співпраця з комунальними підприємствами, споживач_ками та зацікавленими сторонами для зниження вмісту вуглецю в електроспоживанні міста; пом’якшення будь-яких потенційних збільшень витрат домогосподарств із низькими доходами шляхом надання субсидій на покращення енергоефективності будинків, що знижуватиме енергоспоживання мешканців та вартість комунальних послуг».

Програми щодо вуглецю можуть підживлювати те, що науковці називають «низьковуглецевою джентрифікацією». Муніципалітети, які вживають заходів для зниження викидів парникових газів, але не вбудовують запобіжники для забезпечення рівності, з великою ймовірністю будуть витісняти із міста споживачів та споживачок комунальних послуг із низькими доходами.

Громадський проект сонячної енергетики в Остіні є прикладом правильно впровадженої рівності у кліматичних програмах. Місто Остін поставило за мету досягти 65% відновлюваних джерел енергії до 2027 року, у тому числі за рахунок сонячної енергії місцевого виробництва. Але міські службов_иці усвідомили, що хоча встановлення сонячних панелей зросло, переважно цим займаються власни_ці будинків на одну сім’ю з середніми та високими доходами. Орендар_ки та мешкан_ці з нижчими доходами зіштовхнулися з різними перешкодами в доступі до сонячної енергії, однак включення цих груп було визнане ключовим для реалізації цієї програми у всіх прошарках громади міста. Громадський проект сонячної енергетики зменшив фізичні перешкоди для встановлення сонячних панелей, і міська рада виділила більше ресурсів на підвищення впровадження та доступу до сонячної енергії серед груп, які мали обмежений доступ. Цей проект здобув нагороду за захист довкілля на Конференції мерок і мерів США у 2018 році.

Приголомшлива кількість міських кліматичних планів досі не враховують рівність у жодному осмисленому сенсі.

У Портленді включення міркувань рівності у кліматичні плани зростає протягом останнього десятиліття, і зрештою це призвело до плану «Кліматичні дії шляхом рівності» у 2016 році. Він виріс із Портлендського плану — загальноміської програми рівності, а під час мого терміну служби мером цього міста ми заснували Відділ рівності та прав людини, який дбає про те, щоб усі програми та органи влади враховували ці міркування у своїй роботі.

У Портленді ми також створили місцеву неприбуткову організацію Enhabit, яка пропонує домовласницям і домовласникам позики для підвищення енергоефективності житлових будинків, які вони повертають у рамках своїх рахунків за комунальні послуги. У цьому місті, де надто мало дрібних бізнесменів, які не є білими чоловіками, ми поставили собі за мету добитися, щоб цю роботу виконували переважно жінки та представниці меншин у співпраці з місцевими партнерами, націленими на рівність, такими як Орегонська асоціація підрядників з меншин та «Орегонські жінки в малому бізнесі» — адже ми хотіли, щоб наші наміри були доцільними з точки зору людей на місцях. А національний партнер, націлений на рівність — «Зелена енергетика для всіх» — допоміг нам застосовувати найкращі практики, вивчені на досвіді інших міст. Зараз же ще більше загальнонаціональних організацій за кліматичну справедливість готові допомагати містам інтегрувати питання рівності у свої плани: Колаборація смарагдових міст, Коаліція здоров’я довкілля, WE ACT та «100 стійких міст».

Рух за те, щоб зробити рівність центральним аспектом кліматичних планів, зростає і вкорінюється у деяких містах, як показують наведені приклади. Однак приголомшлива кількість міських кліматичних планів досі не враховують рівність у жодному осмисленому сенсі.

Читайте також:
Як Париж адаптується до змін клімату

У своєму нещодавньому дослідженні «Досягнення рівності та справедливості під час зміни клімату, оцінка рівності у місцевих кліматичних планах та планах щодо сталості у містах США» дослідник із Портлендського державного університету Ґреґ Шрок та його колеги вирішили кількісно оцінити цю проблему, використовуючи різні показники для аналізу кліматичних планів та планів щодо сталості в містах по всій країні.

Одним із висновків цього дослідження є те, що багато міст — можливо, переважна більшість — «нехтують цілями рівності в рамках планів щодо клімату та сталості чи принаймні ставляться до них як до вторинних чи третинних цілей порівняно з екологічними та економічними цілями», — пишуть дослідники.

Рівність у кліматичних діях має бути врахована в роботі муніципалітетів не за залишковим принципом. Американський рух за кліматичні дії може допомогти американським містам зробити важливі кроки в двох важливих напрямках:

Розробка протоколів для збору даних та звітування про кліматичну рівність у містах

Дані можуть мотивувати на дії заради змін, як ми вже бачили раніше у випадку кліматичних дій. Скажімо, протягом понад десятиліття до 2014 року міста розробляли власні способи оцінки викидів парникових газів або, не маючи методології, просто взагалі їх не оцінювали. В умовах наявності стількох різних способів вимірювання (якщо воно взагалі відбувалося) було важко зрозуміти, хто справді прогресує і де, і в що справді можна вірити. Тоді у 2014 році було створено «Протоколи щодо викидів парникових газів у містах». Ці протоколи суттєво полегшили містам оцінку своєї роботи, дозволили їм надавати докази тим, хто в них не вірив, порівнювати свої досягнення з іншими містами і вчитися на їхньому досвіді.

Нам потрібні «Протоколи щодо кліматичної рівності в містах». Ці цілі встановлять вимірювані та більш амбітні критерії кліматичної рівності, будуть прозорими і гарантуватимуть, що міста будуть вимірювати і становище щодо рівності, і викиди вуглецю. Цілі сталого розвитку ООН для США могли б лягти в основу створення цих протоколів для звітування міст про кліматичну рівність.

До авторів цих «Протоколів щодо кліматичної рівності в містах» могли би входити дослідники цієї теми, мер_ки та асоціації міських управлін_ців, а також портали кліматичних даних на кшталт CDP чи Clearpath.

Визнання для міст з великими досягненнями у розробці кліматичних планів на основі рівності

Важку роботу для кліматичної рівності слід винагороджувати. Міста отримують сертифікати на кшталт «Мальовниче місто», «Розумне місто». Їх включають у Індекс зелених міст США та Канади, у рейтинг «Американське місто дерев» чи до списку «Найкращих місць для життя». Міста використовують ці рейтинги для свого піару і для приваблення й утримання бізнесу та робочої сили. Але мало які з цих програм враховують у своїх оцінках кліматичну рівність. Скажімо, дерева як міське кліматичне рішення часто є дуже низькозатратними. Однак існує велика нерівність у міському озелененні. Зазвичай заможні райони мають дерева, а бідні райони та райони, де проживають меншини, їх не мають. Програма «Американське місто дерев» могла би додати рівність в озелененні міста до своїх критеріїв оцінки.

Читайте також:
Застереження: чому варто бути обережними з рейтингами міст

«Довкілля, економіка та рівність» часто називаються як три основні цілі у спільноті боротьби проти зміни клімату, але у своїх планах ми найчастіше випускаємо саме останню з них, «рівність», і отримуємо мізерні результати своїх колективних мейнстрімних зусиль для забезпечення екологічної рівності.

Міста Сполучених Штатів налаштовуються на дедалі амбітніші довгострокові кліматичні плани, і ми опиняємося перед розвилкою в міській екології. Міста будуть робити вибір, яке майбутнє без вуглецю вони планують. Вибір, який ми робимо зараз, впливатиме на соціальну рівність та включення у міському житті Америки ще багато десятиліть.

Поділитися текстом

Facebook Twitter

Коментарі