Комашки і пташки: нові жителі зеленішого Мадрида
Як у Мадриді збільшують біорізноманіття і як це впливає на місто та чи підвищує екологічне здоров'я столиці Іспанії
З 2015 року уряд Мадрида намагається підвищити біорізноманітність у місті. Сотні шпаківень і «комашиних готелів» по всьому місту, схоже, працюють.
Публікуємо український переклад цієї статі, опублікованої спочатку на Bloomberg CityLab, який зробила Роксолана Машкова спеціально для Mistosite.
У столиці Іспанії міські агроном_ки* заклопотано рахують птахів, метеликів та іншу флору і фауну, поки міський уряд готується випустити свій перший стратегічний план з біорізноманіття, який був презентований для ЗМІ 19 червня і який має бути затверджений наступного тижня. У бурхливому рості дикої природи вбачають показник екологічного здоров’я Мадрида і причину продовжувати заходи, які місто впроваджує вже протягом двох років.
Флагманський проєкт мадридського прагнення до біорізноманітності зосереджений довкола річки Мансанарес — скромного потоку, що перетинає місто. Річка постраждала внаслідок десятиліть втілення поганих ідей. У 1950-х роках містобудівни_ці збудували вздовж річки кілька гребель, щоб підняти рівень води, аби виглядало більш схоже на великі річки Лондона, Рима та Парижа.
Ці високі очікування скоро призвели до появи зеленуватої, часом смердючої поверхні стоячої води завширшки 40 метрів і завглибшки 2 метри вздовж 6,5-метрового каналу. Планувальни_ці не зовсім усвідомлювали, що річкам потрібно — ну, власне, текти. Кільцева дорога Мадрида, М-30, збудована вздовж берегу річки в середині 1970-х, була останнім і, можливо, найгіршим містобудівним рішенням для річки. Вона розколола місто, наче клином, замість того, щоб поєднувати центр міста з околицями. Але в рамках амбітного проєкту, розпочатого наприкінці 1990-х, дороги були переміщені в тунелі під річковим руслом, а землі над ними були забудовані, внаслідок чого виник Лінійний парк Мансанарес, відкритий у 2011 році.
Два роки тому місто відкрило греблі на річці, дозволивши їй плисти своїм ходом і повернувши їй початковий вигляд. Нині Мансанарес має глибину не більше 28 см, але життя на її берегах розквітло, а піщані острови осаду між природними вигинами річки покрилися комишами, очеретом і молодими вербами.
Відколи вода почала текти, різноманітність птахів у цьому районі зросла вдвічі, і нині притулок і їжу на берегах річки знаходять понад 50 різних видів птахів. Популяція крижнів зросла від 15 у 2016 році до 130, а водяні курочки й сірі чаплі пурхають довкола густої рослинності. Також тут є чайки, рибалочки, квакви, блакитні й великі синиці, горобці, вівчарики-ковалики та вільшанки.
Новий підхід Мадрида до дикої природи став наслідком його Природного плану адаптації й пом’якшення наслідків зміни клімату, впровадженого у 2016 році після того, як у 2015 році ліва громадянська партія «Агора Мадрид» здобула владу в міськраді Мадрида в коаліції з Соціалістичною партією. Природний план, серед іншого, передбачав відродження річки Мансанарес, встановлення зелених дахів і розширення міського фермерства. Усім цим керує міський департамент екології та мобільності — серед іншого, він відповідає за план покращення якості повітря шляхом обмеження дорожнього руху в центрі міста з листопада 2019 року.
«Це щиглик», — каже Рафаель Руїс, голова відділу екологічної освіти в департаменті екології та мобільності, вказуючи на крихітну коричнево-жовту пташку, що сидить на квітці будяка. Вздовж русла річки було висаджено близько 5 тис. рослин і дерев, але щиглик обрав дикорослий прибережний будяк. «Латинська назва щиглика походить від будяка. Ці птахи традиційно харчуються його насінням, — додає Руїс. — Ці рослини, які ми зазвичай називаємо бур’янами, насправді є найбільшими резервами біорізноманітності, які тільки можна знайти у місті».
Популяція птахів у західних містах різко падає протягом останніх 20 років. В Іспанії чисельність трьох добре пристосованих видів — домашнього горобця, чайки та чорного стрижа — впала на 12,5, 30 і 33 відсотки відповідно, згідно з даними, які опублікувало Іспанське товариство орнітології.
Для заохочення біорізноманітності муніципалітет дозволяє траві у парках і зелених зонах виростати вищою, обмежує використання пестицидів і не викорчовує самосії — принаймні до кінця сезону розмноження. А це означає більше насіння, фруктів і комах для міської фауни. Цей рецепт, схоже, працює.
Активніше використання скла й бетону замість цегли в міських будівлях призвело до зменшення кількості дірок у стінах, де могли гніздитися птахи. У відповідь на це міськрада встановила понад 100 дерев’яних шпаківень у 2017 році й додала ще 165 цього року. Це домівки для горобців, блакитних і великих синиць та совок — щоб компенсувати їхню втрату середовища проживання.
«Горобець дуже залежить від людей, і мірою того, як змінюються людські міста, його середовище проживання теж змінюється», — каже Беатріс Санчес, дослідниця програми міського біорізноманіття в Іспанському товаристві орнітології. Нещодавні дослідження в Мадридському університеті Комплутенсе показали, що рівень пошкоджень від вільних радикалів через забруднення повітря й погане харчування серед міських горобців є вищим, ніж серед їхніх сільських товаришів. Зменшення популяції птахів у містах, судячи з усього, пов’язане з різким зниженням різноманіття й популяції комах. Дослідження виявили, що смертність серед міських горобців корелює з браком попелиць у міських зонах.
«Комахи ніби зникають у західному світі, і ймовірніше за все, у цьому винні гербіциди», — каже Сантьяго Сорія, технічний радник мадридського департаменту парків і ботсадів. Говорячи ці слова, Сорія стоїть під кам’яним дубом у мадридському парку Каса-де-Кампо — великому міському лісі, де знаходять притулок зайці, дикі кабани й понад 200 різних видів комах. «Тут ми не використовуємо пестициди, — каже Сорія. — Лише іноді від соснової молі, і ми не прибираємо первинну рослинність на кшталт трав і бур’янів. Це сприяє здоровій популяції комах. Нам потрібно, щоб їх було багато».
У розпліднику метеликів у Каса-де-Кампо розводять 15 різних видів для освітніх цілей, а потім випускають їх у парк. Це — на додаток до 210 «комашиних готелів», розташованих у садках при школах і громадських городах по всьому місту з метою забезпечити постачання комах для запилення і достатню кількість їжі для міських птахів. «У нас у Мадриді завжди дбали про дерева і сади, але донині ми жодного разу не підходили до дизайну наших зелених зон з точки зору біорізноманітності, — каже Антоніо Морсілло, заступник директора Мадрида з питань консервації зелених зон і міських дерев в рамках нещодавно затвердженого плану. — Іноді маленькі вчинки можуть призводити до неймовірних результатів».
