Рівні співпраці влади і громади: шість типологій громадянської участі

УПРАВЛІННЯ

17 березня 2016

Лілія Лаврук

Деякі посадовці, політики і навіть громадські активісти в Україні потрапляють у пастку, вважаючи громадські слухання чи не єдиною можливою формою участі людей в прийнятті управлінських рішень. Провів громадські слухання — і спи спокійно, більше ніякого залучення громади не потрібно. З іншого боку, не є таємницею вразливість громадських слухань до різного роду зловживань. Недостатнє інформування, звезення проплачених учасників чи маніпулювання процедурою, — негативний досвід громадських слухань може спричинити розчарування в самій ідеї залучення громадян.

Можливо це не зовсім очевидно, але залучення громади до прийняття рішень — це також процес. Щоб уникнути повтору, слово «процес» перед «залученням громади» часто прибирають, і складається хибне враження, що участь громадян — це одноразова акція, проведення якої достатньо для демократизації суспільства і державних інституцій.

Участь громади втілюється у різних формах: інформування, консультування, співпраці і делегування. Для кожної з цих форм існує близько сотні різноманітних інструментів залучення громадян, які можуть бути застосовані на усіх етапах прийняття політичних рішень (розробка порядку денного, підготовка документів, прийняття рішення, виконання, моніторинг, перегляд). У цій статті — кілька популярних і зручних типологій, які описують різні рівні участі громадян у прийнятті рішень і підбирають ті інструменти участі, що найбільше до них пасують.

«Драбина громадянської участі» Шеррі Арнштайн

Вперше з проблемою того, що «не всі форми громадянської участі однаково корисні» зіштовхнулася Шеррі Арнштайн — американська дослідниця і громадська активістка, яка розробила типологію рівнів участі і представила її у вигляді влучної метафори. «Драбина громадянської участі» — саме так називалася стаття Арнштайн, опублікована у 1969 році в контексті руху за права дискримінованих груп, зокрема афроамериканців, у Сполучених Штатах. Прагнення державних інституцій продемонструвати свою зацікавленність у співпраці із цією категорією громадян, спровокувало збільшення кількості інструментів залучення і низку гучних заяв про те, що усі вони «дієві і демократичні». Щоби не дати ввести себе в оману, Арнштайн запропонувала розбити ефемерне поняття «громадянської участі» на три рівні: І. Неучасть; ІІ. Символічні заходи; ІІІ. Громадянська влада, які в свою чергу розбиваються ще на 8 «сходинок».

Піднімаючись цими сходинками суспільство піднімається від найнижчих — маніпулятивних — щаблів псевдодемократії до справжньої громадянської участі, яка для Арнштайн є синонімом громадянського управління. Оскільки текст статті наразі не доступний українською мовою, а переказ буде неточним, подаю переклад фрагменту з поясненням до кожного щабля участі:

«Найнижчі сходинки драбини — це (1) Маніпуляція і (2) Терапія (тобто заспокоєння замість вирішення проблеми). Ці дві сходинки описують рівні „неучасті“, які були вигадані для того, аби підмінити справжню участь. Їх реальна ціль — не надати громадянам можливостей для участі в розробці чи втіленні програм, а відкрити для можновладців способи „повчати“ та „зцілювати“ учасників. Третя і четверта сходинки — (3) Інформування та (4) Консультування — прогресують до рівня „символічних заходів“, які дозволяють незаможнім слухати та виражати свою точку зору. Коли політики пропонують їх для участі широкому загалу, громадяни справді можуть почути і бути почутими. Але в цих умовах вони не можуть бути певні того, що можновладці справді дослухаються до їхніх думок. Коли участь обмежена лише цими рівнями, то немає логічного завершення, розвитку „м’язів“ громади, а отже, впевненості учасників у тому, що непривабливий статус кво їхньої групи буде змінений. Сходинка (5) Примирення — це просто найвищий рівень символічних заходів, тому що правила цієї гри дозволяють незаможним радити, але залишають за державою право вирішувати.

Вище на драбині знаходяться сходинки громадської влади з більшою можливістю впливу на прийняття рішень. Громадяни можуть укладати стосунки (6) Партнерства, які дозволять їм домовлятися та шукати компроміси із представниками державної влади. Найвищі щаблі займають (7) Делегування повноважень та (8) Громадський контроль, тобто той рівень розвитку громадянської участі, коли незаможні громадяни отримують більшість голосів в процесі прийняття рішень, чи навіть всі повноваження з управління.»

Теза дослідниці про різні рівні участі була настільки влучною, що досі усі типології базуються саме на закладеній нею основі: шляху від маніпулятивних до учасницьких рівнів залучення громадян. В дусі часу Арнштайн називала нижчі рівні залучення «гіршими» за вищі, однак сьогодні вважається, що кожен рівень має власні цілі і застосовується саме для досягнення цих цілей.

Типологія інструментів участі за Геном Роу та Лінн Фрюер

На початку 2000-х років з’явився запит на переоцінку рівнів участі. Поширення демократичних принципів на більшу кількість країн зумовило, з одного боку, зростання кількості різних інструментів участі, а з іншого — загрозу неправильного розуміння та неправильного впровадження котрогось з них. Велика робота була пророблена Геном Роу та Лінн Фрюер — британськими дослідниками, які присвятили свої статті теоретичним питанням громадянської участі. В статті «Типологія механізмів громадянського залучення» професори подали повний перелік усіх можливих інструментів участі, представлених у англомовній літературі, і він налічує понад сотню назв. Звісно, цей перелік не є уповні репрезентативним; самі автори говорять, що є ймовірність втрати термінів, іменування одних і тих самих інструментів по різному, або навпаки: різних — однаково. Для впорядкування матеріалу, вони розробили власну типологію, в яку включили ті інструменти, що наразі діють в Європі та США.

Отже, існує три рівні залучення: І. Комунікація, яка розділяється на 4 типи; ІІ. Консультація (6 типів) та ІІІ. Участь (4 типи). Типи не мають окремих назв, як сходинки у Арнштайн, вони просто пронумеровані та розташовані від найменш до найбільш учасницьких. Нижче подаю переклад класифікації Роу-Фрюер з коротким описом кожного типу та прикладами інструментів участі. Для легкості сприйняття матеріалу, фрагменти, що описують суто британський досвід, були скорочені, натомість додаю доповнення із українськими прикладами.

1. Комунікація
Тип Опис Інструмент участі
Тип I Традиційний інструмент комунікації, що зазвичай використовується в програмах з інформування населення. Жителі міста отримують певну інформацію через різноманітні ЗМІ (не інтерактивного типу). Інформаційне оповіщення через телебачення, газети чи радіо
Тип II Ці інструменти участі базуються на ідеї, що громадяни радше самі прийдуть за інформацією, а не навпаки. З огляду на те, що отримання інформації тут — це особистий вибір громадянина, ця форма потребує проактивної та зацікавленої позиції учасників. Представники держави доносять інформацію зацікавленим особам віч-на-віч, інформація може змінюватись, але дуже рідко підлаштовується під потреби учасників. Громадські слухання рекомендується проводити задля розтлумачення центральних програм безпосередньо перед їх втіленням або затвердженням на законодавчому рівні; зустрічі з громадою можуть проводитися як за ініціативи місцевих органів, так і на вимогу громадян.
В Україні громадські слухання часто розуміють як чи не єдиний офлайновий інструмент участі і повсюдно його застосовують. Насправді ж вони є інструментом, в першу чергу, для розтлумачення, інформування про діяльність чи плани державних органів, який не передбачає ані діалогу, ані участі громадян у прийнятті рішень.
Громадські слухання; зустрічі з громадою (з секцією питань-відповідей)
Тип III Ці інструменти участі базуються на ідеї, що громада сама знайде і ознайомиться із необхідною інформацією. Більш сучасні методи полягають у поширенні інформації через Інтернет (сайти міськрад, сторінки у соціальних мережах) чи кабельне телебачення (канали державних органів, наприклад, канал Рада). Хоча інформація, що потрапляє до громадян, підібрана владою, але глядачі самі роблять вибір, що дивитися і коли. Центри можуть забезпечити особистий контакт із громадянами, але робітники центрів переказують лише відібрану для них інформацію, вони не є джерелами інформації самі по собі, а отже громадянин користується другорядним джерелом інформації. Інформаційні центри при міськрадах; неінтерактивне кабельне телебачення (спеціалізовані канали); пошук інформації в інтернеті
Тип IV Так само, як і в інструментах 3 типу, участь повністю залежить від ініціативи громадянина. Інформація гнучка; вона є відповіддю на індивідуальний запит. Контакту віч-на-віч немає, інформація передається через медіа, яким є телефон. Гаряча лінія дозволяє містянам отримати відповідь на конкретне питання, що стосується міської проблематики. Працівники гарячої лінії відповідають відразу або передзвонюють пізніше. Гаряча лінія, інтернет-сайт для збору звернень громадян (наприклад, «Відкрите місто», контактні центри 1551 у Києві, 1535 в Одесі)
2. Консультація
Тип Опис Інструмент участі
Тип I Інструменти цього типу є висококонтрольованим способом отримання відповіді (державою від громадян) на конкретне питання і з великої вибірки. Кількість даних тут важливіша за якість (тут немає полегшення процесу пригадування, відповіді закриті або обмежені, немає особистісного контакту). Внутрішні ресурси цих інструментів включають можливість прямого впливу на процес згадування («так» у випадку референдумів, «ні» для анкет, опитувань громадської думки і дорадчого референдуму чи то «преферендуму») і на те, наскільки точною є передача повідомлення (поштою чи телефоном, шляхом телеголосування тощо). Опитування громадської думки; референдум; анкетні дослідження; телеголосування (голосування під час телешоу)
Тип II Цей тип передбачає отримання відкритої відповіді на важливе питання. Документ розсилається низці потенціально зацікавлених осіб (зазвичай, представникам активних громадських груп чи інших організацій), при цьому вони повинні встигнути надати свої коментарі до попередньо встановленої кінцевої дати. Передбачається, що широка громадськість делегує своє право приймати рішення цим представникам, проте це може бути проблематично, оскільки громадяни не були попередньо проінформовані. Більш широку громадськість здатні залучити форми третього типу. Консультації
Тип III Подібний до ІІ типу, але без контрольованого відбору. Деякі депутати в Британії мають сайти і заохочують громадян звертатися до них по електронній пошті. Електронні консультації (обговорення проектів нормативно-правових актів на сайтах органів влади, наприклад, КМДА)
Тип IV Цей тип консультації надає перевагу якості інформації над кількістю; для того, щоб отримати інформацію, необхідно докласти зусиль і провести особисту зустріч. Найпоширеніший інструмент — фокус-група: близько десяти осіб, які дискутують на обрану тему. Проте тут влада не надає інформації у відповідь, тому фокус-група є саме консультаційною, а не учасницькою. Фокус-група
Тип V Цей тип нагадує IV, але з відмінністю в тому, що немає контрольованого відбору учасників. У Швеції та США поширена форма навчальних кіл: 5 — 20 учасників збираються, щоб обговорити попередньо вивчену проблему; зустрічі проходять мінімум у три сесії, зібрання модерує (на волонтерських засадах) лідер дискусії. Вказівки встановлюються по ходу дискусії. Відкритий простір залучає велику кількість спільнот учасників, які самі обирають проблемні питання і обговорюють їх в малих дискусійних групах (воркшопах), а потім презентують результати на фінальній пленарній сесії. Обговорення в колах (наприклад, під час обговорення програми та умов конкурсу «Територія гідності»); відкритий простір
Тип VI Основним прикладом є громадянська панель (наприклад, панель здоров’я). На відміну від двох попередніх типів, групи учасників збираються кілька разів на рік, щоб обговорити різні питання, при цьому періодично склад учасників змінюються повністю. По закінченню кожної зустрічі, учасники висловлюють свої думки шляхом таємного голосування. Іноді консультації проводяться по електронній пошті (в цьому випадку, це трохи інший тип інструменту, без особистого контакту). Громадянська панель
3. Участь
Тип Опис Інструмент участі
Тип I Інструменти цього типу характеризуються контрольованим добором учасників, груповими дискусіями з можливістю контакту віч-на-віч, необмеженими (невимушеними) відповідями учасників, і гнучкою інформацією від організаторів, які зазвичай виступають у якості експертів і готові відповідати на питання громади протягом кількаденного заходу. Висновки, отримані після роботи з групою, можуть бути неструктуровані і залежати від низки соціальних та психологічних факторів групи.
В цих інструментах: 1) організатор формулює проблему і ключові питання, які будуть винесені на розгляд журі; 2) випадковим чином вибираються 15-25 громадян, які представляють населення за статтю, віком, професійним статусом і стосунком до даної проблеми; 3) група кілька днів вивчає матеріали, представлені експертами, заслуховує фахівців, які представляють різні точки зору, отримує всю необхідну інформацію і разом обмірковує рішення; 4) учасники формують звіт або виносять вердикт, в який включають відповіді на основні питання, а також свої рекомендації з доопрацювання проекту і публічно оголошують результати.
Воркшоп, майстерня прямої дії (action planning workshop); громадське журі; консенсусна конференція
Тип II За своєю структурою ці інструменти нагадують І тип, з тою лише різницею, що тут немає полегшення процесу отримання інформації. У прикладах, поданих тут, використовуються малі групи учасників (представників громади), яких залучають до прийняття рішень і які вже мають готові знання і доступ до всієї інформації, необхідної задля розв’язання проблеми. Договірна нормотворчість; спеціальна комісія (task force)
Тип III Схожий на тип І, але з тією суттєвою відмінністю, що збір думок тут структурований. У випадку дорадчого опитування, відібрані учасники опитуються двічі — до і після обговорення проблеми (і опитування експертів); що забезпечує добре структурований збір думок. У випадку німецьких планувальних осередків є тенденція до використання різних способів прийняття рішення для забезпечення структурованого розгляду і оцінки різних варіантів. Дорадче опитування; планувальні осередки
Тип IV Цей тип відрізняється від інших в кількох вимірах. Важливою ознакою є те, що відбір учасників є неконтрольованим і немає полегшення процесу пригадування інформації, при цьому збір думок є структурованим. Типовим прикладом є міське зібрання (модель Нової Англії), в якому зібрання думок містян (голосування) проводиться після дебатів між учасниками-самовисуванцями. Міське зібрання з голосуванням

Типологія Роу-Фрюер — хоча дослідники й прагнули огорнути увесь можливий об’єм інструментів участі — все-таки є не дуже зручною для орієнтації. Першою вадою є нумерація типів замість назв (орієнтація в сходинках у Арнштайн набагато легша), а другою — надмір загальна класифікація. Враховуючи варіативність інструментів, лише трьох рівнів участі може бути недостатньо. Тому далі розгляньмо більш детальні типології.

«Спектр громадської участі» Міжнародної асоціації громадської участі

Необхідність чітко визначити етапи процесу залучення громади підбурює чільні організації до розробки максимально зручних типологій. Так, Міжнародна асоціація громадської участі (International Assosiation for Public Participation, IAP2), до членів якої входять зокрема Канада і Австралія, уклали «Спектр громадської участі», де виокремили 5 рівнів зростання громадянського впливу (від найслабшого до найсильнішого): Інформування, Консультація, Залучення, Співпраця, Уповноваження. Перевагою цієї типології є те, що кожен рівень участі описано як з точки зору держави-організатора, так і громади-учасників. Наразі «Спектр» є одним з найпопулярніших інструментів для оцінки зростання впливу громади на прийняття рішень.

  Інформування Консультування Залучення Співпраця Уповноваження
Мета участі громади Забезпечення громадян якісною, збалансованою та об’єктивною інформацією. Вона допоможе їм у розумінні проблем та пошуку альтернатив, можливостей і рішень Отримати відгук від громади стосовно аналізу, альтернатив і (або) рішень Працювати із громадою протягом усього процесу, аби пересвідчитися, що громадська думка була коректно зрозуміла і врахована Працювати із громадою на засадах повноправного партнерства в кожному з етапів прийняття рішень, включно з розробкою альтернатив і визначенням найкращих рішень Громада бере остаточне прийняття рішень в свої руки
Обіцянка влади Ми будемо тримати вас в курсі Ми будемо тримати вас в курсі, будемо прислухатися, розуміти ваші занепокоєння та сподівання, і пояснювати, як громада впливає на прийняття остаточних рішень Ми будемо працювати з вами, аби впевнитися в тому, що висловлені вами пропозиції та зауваження прямо відбиваються в розроблених альтернативах, і пояснювати, як ваші коментарі впливають на прийняття остаточних рішень Ми будемо звертатися безпосередньо до вас за порадами та новими ідеями для прийняття рішень. Ми будемо максимально використовувати ваші поради і рекомендації для прийняття остаточного рішення Ми втілюємо в життя ті рішення, які приймаєте ви
Приклади інструментів Веб-сторінки, відкриті офіси, відкриті звіти (публічне звітування) Фокус-групи, опитування, публічні зустрічі, публічне обговорення Майстерні (воркшопи), дорадче опитування (deliberative polling) Громадські дорадчі комітети, консенсусні заходи (наприклад, consensus conference), учасницьке прийняття рішень Громадське журі (citizen jury), делеговані рішення, бюлетені

© IAP2 International Federation 2014. All rights reserved.

Міжнародна асоціація громадської участі врахувала той факт, що «Спектр» став дуже популярним інструментом оцінки зростання рівня громадської участі, і слідкує за тим, щоби зберегти його відповідність потребам світу, який змінюється. Минулого року ІАР2 відкрили дискусію стосовно покращення і внесення необхідних змін до цієї типології. Тож будемо чекати на наступну едицію «Спектра».

«Кодекс рекомендованих норм громадянської участі в процесі прийняття рішень» Ради Європи

Продовжуючи тему типологій інструментів залучення громадян, перейдемо до більш практичних варіантів, які включають класифікацію за кількома параметрами. Рада Європи поєднала типологію рівнів участі громади із циклом етапів прийняття політичних рішень, і представила матрицю із пропонованими інструментами залучення для кожного з етапів/рівнів участі. Загалом, існує 4 рівні громадянської участі (вертикаль, знизу-нагору: від найслабшого до найсильнішого): Інформація, Консультація, Діалог і Партнерство, які можуть відбуватися протягом 6 етапів в прийнятті політичних рішень (горизонталь, зліва-направо: від початкового до кінцевого): Розробка порядку денного, Підготовка документів, Рішення, Виконання, Моніторинг, Перегляд.

Рівні участі Етапи прийняття політичних рішень
Розробка порядку денного Підготовка документів Рішення Виконання Моніторинг Перегляд
Інформування Легкий і відкритий доступ до інформації;

Дослідження;

Кампанії та лобіювання;

Веб-сайт з основними документами
Відкритий і вільний доступ до політичних документів;

Веб-сайт з основними документами;

Кампанії та лобіювання;

Мовлення по інтернету;

Вклад досліджень
Кампанії і лобіювання Відкритий доступ до інформації;

Веб-сайт для доступу до інформації;

E-mail розсилка;

FAQ;

Процедури публічного тендеру
Відкритий доступ до інформації;

Збір даних;

Оцінки;

Дослідження
Відкритий доступ до інформації
Консультації Петиції;

Он-лайн консультації
Слухання і групи питань-відповідей;

Експертні семінари;

Багатосторонні комітети і консультативні органи
Відкриті пленарні засідання або засідання комітетів Події, конференції, форуми, семінари Механізми зворотного зв’язку Конференції чи зустрічі;

Он-лайн консультації
Діалог Слухання і громадські форуми;

Форуми громадян і майбутні ради;

Основні контакти у владних органах
Слухання і групи питань-відповідей;

Експертні семінари;

Багатосторонні комітети і консультативні органи
Відкриті пленарні засідання або засідання комітетів Семінари з підвищення спроможності;

Навчальні семінари
Робочі групи чи комітети Семінари і дискусійні форуми
Партнерство Робочі групи чи комітети Спільна підготовка документів Спільне прийняття рішень Стратегічні партнерські зв’язки Робочі групи чи комітети Робочі групи чи комітети

Модель залучення громади Агенції захисту довкілля США

Тема залучення громади є популярною не тільки в сфері прямої участі в політичних рішеннях, а й в сферах, на перший погляд, далеких від політики. Співробітники Агенції захисту довкілля Сполучених Штатів (United States Environmental Protection Agency) виробили модель, яка нагадує дещо змінену модель «Спектра» ІАР2, але описує процес тільки з точки зору державних органів. Кінцеве право прийняття рішення на перших чотирьох рівнях належить державним органам, і лише в останньому — громадянам.

  Пропагування Обмін інформацією Рекомендації Порозуміння Дії громади
Мета Надавати інформацію Надати і обмінятися даними, поглядами та можливими альтернативами Отримати корисні і впливові поради чи коментарі Досягти дієвих домовленостей Дозволити громадянам діяти
Обіцянка влади Ми будемо тримати вас в курсі Ми будемо прислухатися, розуміти ваші занепокоєння та сподівання, і пояснювати, як ваші коментарі впливають на прийняття остаточних рішень Ми будемо враховувати ваші поради, коли будемо приймати рішення Ми будемо працювати із щирим бажанням розробити таке рішення, яке кожен і кожна з вас будуть підтримувати Ми будемо підтримувати ваші рішення і сприяти їхньому втіленню
Приклади інструментів Веб-сторінки, гарячі лінії, прес-релізи Індивідуальні та публічні зустрічі, публічне обговорення, відкриті сесії/громадські обговорення, воркшопи Громадські ради, зустрічі для визначення рамок проекту (scoping session), діалог для вироблення політики в певній галузі (policy dialogue), спеціальна комісія (task force), спільне розслідування (joint fact-finding) Громадські дорадчі комітети, консенсусні заходи, учасницьке прийняття рішень, визначення принципів (statement of principles), концесійний акт (settlement agreement, consent decree/order) Галузева ініціатива (industry sector initiative), волонтерські програми, дії громади для відновлення середовища (community action for a renewed environment), форум стабільного розвитку (sustainability forum)

«Напрямки залучення» Національної коаліції діалогу і свободи США

«Структура напрямків залучення» була розроблена у 2005 році Сенді Хаєрбахер у співпраці із членами Національної коаліції діалогу і свободи (National Coalition for Dialogue & Deliberation). В оригінальній таблиці «Структури» кожен з рівнів залучення (тут вони називаються «напрямками» — streams) детально розписаний в категоріях, що дозволяють зрозуміти, які соціальні проблеми потребують кожного з рівнів залучення, які інструменти краще використати і яку стратегію обрати організаторам. Важливою перевагою «Структури» та її відмінністю від інших типологій є те, що низькі рівні залучення не критикуються, а навпаки — визначаються як корисні для певних цілей.

Первинна мета Напрямок залучення Ключові завдання Важливо, коли... Приклади тем Стратегія для організаторів Відповідні інструменти участі Моделюючі питання до організаторів
Заохотити окремих людей і групи дізнатися більше про себе, свою спільноту чи проблемне питання, і, по можливості, придумати новаторське рішення Дослідження Усунути підозри; створити простір, що надихатиме на проведення різнопланового спілкування; використовувати традиції і символи, щоб люди відкрились і слухали одне одного Здається, що група чи громада застрягли чи заплутались і потребують глибинного осмислення обставин, що склалися, задля порозуміння Підсилення демократії, розуміння «громади» на практиці Надихнути нові рішення і налагодити зв’язки шляхом створення простору, який допоможе людям ділитися своїми думками, почуттями та ідеями Міжгруповий діалог в класі, відкритий простір, освітні кола, освітні ради (wisdom council), Сократове кафе (Socrates cafe), світове кафе (world cafe), позитивні інтерв’ю (appreciative inquiry), діалог Бома (Bohm dialogue) Чи можемо ми бути впевнені, що люди відчувають себе в безпеці, висловлюючи свої думки? Які техніки чи ритуали допоможуть їм почати більше слухати і ділитися, не відчуваючи при цьому дискомфорту?
Розв’язати конфлікт, пришвидшити особисте заспокоєння і зростання та покращити стосунки між групами Трансформація конфлікту Створити безпечне місце, де можна послухати кожного, побудувати довіру, поділитися особистою історією і поглядами Стосунки між учасниками погані або ж не налагоджені взагалі. Проблема може бути розв’язана тільки якщо люди змінять свою поведінку чи принципи, розширять своє бачення або візьмуть час на обдумування та розуміння. Політична поляризація, арабо-ізраїльські стосунки, міжрасові конфлікти, ціннісні конфлікти, пост-травматична терапія Створити безпечний простір для людей із різними поглядами, щоб вони могли поділитися своїм персональним досвідом і відчути, що їх почули. Часто для того, щоб провести попередню підготовку ля подальшої дискусії і спільних дій Стабільний діалог (Sustained dialogue), міжгруповий діалог у спільнотах, медіація жертва-кривдник (Victim-Offender Mediation), співчутливе слухання (compasionate listening), Проект публічної розмови (Public Conversation Project dialogue) Як підняти проблему належним чином, щоб усі запрошені сторони,відчували себе рівними і потрібними на переговорах? Якими є основні потреби людей (в контексті цієї проблеми), і як ці різноманітні потреби можна ефективно забезпечити? Якщо існує конфлікт, то наскільки він публічний і довготривалий? Як ви — якщо взагалі плануєте це робити — змоделюєте перехід учасників до роздумів «що далі»?
Вплинути на публічне рішення та позицію громади; підвищити громадську обізнаність Прийняття рішення Назвати і окреслити проблему відверто, зваживши усі точки зору та врахувавши різні позиції; виявити суспільні цінності та обговорити можливі рішення Проблема знаходиться в межах державної (чи навіть персональної) сфери впливу Бюджет, землекористування, охорона здоров’я, суспільна безпека Залучити репрезентативні групи городян до обговорення складних політичних питань. В ідеалі, цей процес повинен впливати на подальше вироблення політики Форуми з національних питань, громадське журі (citizen jury), дорадче опитування (deliberative polling), консенсусна конференція, міські зібрання 21 століття (21st Century Town Meetings), шаретти з міського планування (сharrettes), громадська розробка альтернатив (Citizen Choisework) Як найповніше представити громаду (довільний добір, репрезентація стейкхолдерів, залучення критичної маси людей)? Чи потрібно/можливо представникам уряду брати участь в процесі пліч-о-пліч із громадянами? Які матеріали необхідно розробити чи залучити? Як ми можемо впевнитися у тому, що процес вплине на політичне рішення?
Уповноважити окремих людей і групи розв’язувати складні проблеми і брати на себе відповідальність за свої рішення Спільні дії Застосувати діалог і обмірковування задля генерації нових ідей і суспільних дій; спільна розробка і втілення планів дій Проблема потребує втручання великої кількості публічних організацій та приватних осіб; і важливою є постійна дія громади Регіональне розширення, інституційний расизм, ювенальне насилля, реакція на кризи Підсилити інтеграцію різних осіб, секторів, організації тощо, зацікавлених в проблемі Навчальні кола, позитивні інтерв’ю (appreciative inquiry), подальші пошуки (future search) Хто повинен бути на переговорах? Які важелі впливу вже існують? Яким саме змінам протидіють групи/лідери/інституції? Які групи з усіх тих, на кого рішення матиме вплив, скоріш за все не будуть присутні на обговоренні?

ПОДІЛИТИСЬ

Twitter share blue Fb share blue G share blue Vk share blue

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ