2-4 травня 2017 року аналітикині CEDOS Варвара Поднос і Марія Грищенко взяли участь в освітній подій у форматі відкритого простору «Участь без участі. Як забезпечити реальне, а не бутафорне залучення громади?», що проходила в рамках Фестивалю кіно та урбаністики 86 у Славутичі. Її учасниками й учасницями були громадські активісти та активістки, представники та представниці муніципалітетів, професійні модератори та модераторки, соціальні підприємці з Києва, Львова, Полтави, Житомира, Нетішина, Хмельницького, Тернополя, Херсона, Лохвиці, Харкова, Кременчука, Маріуполя та інших міст.

Протягом трьох днів учасники та учасниці ділились своїм досвідом залучення жителів та жительок до проектів; обмінювались історіями успіху та помилок; обговорювали важливі проблеми, з якими зіштовхуються у процесі підготовки та реалізації учасницьких проектів; а також намагалися знайти рішення цих проблем та напрацювати подальші спільні дії з покращення процесу залучення жителів до міського життя.

На основі цих обговорень Марія Грищенко підготувала витяг рекомендацій щодо покращення процесу залучення жителів та жительок до міських проектів.

1. Чому важливо залучати жителів та жительок до процесу прийняття рішень у місті?

— У ситуації демографічної кризи та старіння населення міста починають конкурувати за людей. Виграти у цій конкуренції можна через створення якісних умов життя та забезпечення базових потреб. Тому все у місті має створюватись саме для мешканців та мешканок.

— Залучення жителів і жительок сприяє створенню кращих рішень, що відповідають саме їхнім потребам. Залучення сприяє розбудові довіри до спільноти та до муніципалітету.

— Залучення сприяє розвитку міської приналежності та відповідальності за свої рішення і за місто серед жителів та жительок.

— Рішення, прийняті із залученням мешканців і мешканок, є більш сталими.

Читайте також: «Право на місто»: як громада має брати участь у міському плануванні

2. Що таке якісне залучення?

— Це якісне інформування про процес усіх зацікавлених сторін від самого початку.

— До процесу прийняття рішення залучаються всі зацікавлені сторони: усі соціальні групи; безпосередні користувачі та користувачки простору чи благоотримувачі; експерти та експертки; ті, на кого будуть мати вплив результати проекту.

— Є «чіткі правила гри»: до початку процесу залучення усім учасникам та учасницям процесу зрозумілі правила участі, відомі усі залучені сторони та рівень можливостей впливу на процес прийняття рішень і результати залучення.

— Мета залучення чітко сформульована та є зрозумілою учасникам і учасницям.

— Процедура участі є зрозумілою, прозорою, горизонтальною та легітимізованою всіма учасниками й учасницями процесу.

— Учасники й учасниці процесу мають можливість висловити свою думку та задоволені своїм рівнем залучення.

— Результат залучення є легітимним для його учасників і учасниць.

— У результаті залучення формуються спільні домовленості («людський контракт»), довіра між сторонами-учасницями, відповідальність та відчуття причетності до результату.

— У результаті залучення народжується безконфліктне рішення або конфлікт задоволений.

— Результат є відкритим від початку учасницького процесу.

— Успішним результатом залучення є той, коли учасники та учасниці готові долучитись фінансово або фізично до реалізації проекту.

— Залучення жителів та жительок до процесу прийняття рішень має бути регулярним для того, щоби змінити як їхній світогляд, так і світогляд представників і представниць муніципалітету, посилити роль жителів і жительок, а також змінити парадигму в місті.

3. Як активістам і активісткам ефективно співпрацювати із муніципалітетом?

— Необхідно мати задокументовані взаємини співпраці в рамках реалізації конкретного проекту: загальний меморандум про співпрацю та договір про співпрацю у проекті.

— Для вироблення довірливих стосунків із муніципалітетом ініціативі чи організації важливо мати «портфоліо успішних проектів» — досвід успішної реалізації міських проектів, бажано із залученням спільноти.

— У взаємодії важливо дотримуватись домовленостей та не знецінювати внеску представників і представниць муніципалітету.

— Від самого початку проекту важливо інформувати про нього міську спільноту. З одного боку, це буде сприяти кращому залученню жителів та жительок до проекту. З іншого, дасть можливість публічно засвідчити відповідальність сторін і таким чином убезпечитись від розриву домовленостей.

— Введення конкурсної практики сприяє більшій прозорості процесу реалізації проекту та залученню жителів і жительок.

— Для налагодження співпраці та залучення представників і представниць міських органів влади до проекту важливо чітко розуміти їхню мотивацію та інтерес. Домінантним мотивом може бути піар через участь в успішному суспільно корисному проекті.

— Наявність небюджетних джерел фінансування є додатковим аргументом для муніципалітету на користь залучення до проекту. З одного боку, це запевнює представників і представниць органів міської влади у надійності партнерських організацій, а з іншого, надає проекту незалежності.

— Під час реалізації спільного проекту з муніципалітетом важливо знати усі норми законів, що стосуються його реалізації. Ці норми мають бути дотримані, аби проект був реалізований, а надалі місто могло взяти створені об’єкти на баланс.

— Важливо мати домовленості про відповідальність сторін та майбутнього балансоутримувача проекту.

— «Зайвої подяки та похвали не буває». Дуже важливою є публічна подяка представникам і представницям муніципалітету за участь у проекті та надану допомогу. З одного боку, це мотивує органи влади до залучення у проект, а з іншого, дає можливість публічно зафіксувати відповідальність сторін.

— З метою забезпечення прозорості реалізації проекту важливо контролювати всі процеси протягом усього періоду впровадження.

— Збільшити гарантії успішного втілення «великого проекту» можна шляхом його реалізації самодостатніми частинами.

Читайте також: «Право на місто»: як муніципалітет має співпрацювати з міськими ініціативами

Що робити у разі конфлікту?

— У разі невиконання домовленостей, непрозорих, контроверсійних дій представників і представниць муніципалітету активістам і активісткам варто використовувати усі доступні методи комунікації з жителями та жительками та міськими громадськими активістами й активістками — постійне інформування про суть конфліктної ситуації та її перебіг. Паралельно варто застосовувати усі можливі методи впливу на процес прийняття рішень: акції прямої дії, у тому числі, протест, підписання петицій та звернень, судові позови.

— У разі конфлікту з рішеннями міських інституцій основою для звернення до суду чи протесту може бути не власне об’єкт чи рішення, а спосіб прийняття цього рішення: (не)прозорість та (не)відповідність чинним правилам і нормам, (не)обґрунтованість рішення на основі даних, досліджень, потреб жителів.

— Для аргументації недоречності того чи іншого рішення міських органів влади важливо використовувати ґрунтовні економічні аргументи про наслідки такого рішення, а також показувати вигоди, в першу чергу, економічні, альтернативних сценаріїв розвитку подій.

— У ситуації загрози забудови, знищення публічного простору чи соціально або історично значущої території, можна «застовпити» цю ділянку громадським проектом із залученням людей: публічним простором, що буде приваблювати жителів і жительок з усього міста або неординарними й цікавими витворами мистецтва, що стануть цінними для широкої аудиторії.

4. Чому представники та представниці муніципалітету не залучають жителів та жительок до процесу прийняття рішень?

— Через наявність негативного досвіду участі чи організації такої події. Громадські обговорення або зустрічі з жителями та жительками без відповідної модерації, як правило, супроводжуються роздратованістю та агресією учасників і учасниць процесу, які зумовлені відсутність досвіду та культури участі й проведення подібних заходів.

— Через те, що обов’язковість залучення жителів і жительок до процесу прийняття рішень, у більшості випадків, не закріплена законами.

— Через відсутність досвіду і знань, як залучати людей. Є страх і нерозуміння нового підходу. Механізм якісного проведення громадських слухань та обговорень відсутній.

— Через наявність спадку від попередніх систем управління та патерналізм: мовляв, органи міської влади «знають краще, що потрібно мешканцям і мешканкам та як реалізовувати проекти».

— Через нерозуміння необхідності залучення жителів та жительок до процесу прийняття рішень.

— Через бажання «швидких рішень та швидкого результату», тоді як реалізація проекту із залученням жителів та жительок потребує більше часу.

5. Які є небезпеки, пов’язані із неякісним процесом залучення?

— Загроза маніпуляції та використання інструменту залучення з метою легітимації «потрібного» рішення зацікавленими сторонами.

— Створення «ефекту чужинця», коли представники та представниці муніципалітету чи активісти й активістки беруть участь «для галочки» і не включаються в процес.

— Реалізація «бутафорного залучення», коли процес участі відбувається не з метою консультацій чи досягнення консенсусу, а лише заради констатації факту проведеної події. Результати такого залучення, як наслідок, не мають жодного впливу.

— Невиконання домовленостей за результатами залучення призводить до зниження рівня довіри як до органів влади, так і в суспільстві в цілому, а також розчарування у самому процесі участі.

— Розчарування та вигорання учасників та учасниць через відсутність видимих результатів.

— Можливість використати подію як майданчик для піару різноманітними політичними силами.

— Ігнорування чи байдужість спільноти до процесу залучення. Наслідком цього є розчарування та вигорання ініціаторів та ініціаторок.

Читайте також: Як оцінювати громадянську участь: шість інструментів

6. Як працювати із конфліктом у спільноті?

— Запросити досвіченого модератора чи модераторку для забезпечення конструктивної взаємодії та допомоги у реалізації діалогу.

— Провести серію освітніх заходів, спрямованих на поглиблення розуміння проблеми, історії місця, його цінності та досвіду вирішення схожих проблем.

— Дати можливість висловитись усім учасникам і учасницям.

— Провести серію заходів та обговорень для зниження напруги.

— Зібрати та проаналізувати «больові точки» спільноти, виявити глибинні, істинні причини конфлікту.

7. Як «правильно» залучити жителів та жительок до проекту?

Попередня робота з підготовки події

— Інформування усіх зацікавлених сторін від самого початку з використанням зручних для них джерел комунікації.

— Проведення подій у зручний для учасників і учасниць час.

— До запрошення на подію або до активності можна залучити локальних лідерів і лідерок громадської думки. Ефективно робити інформування методом «сарафанного радіо» із залученням активних сусідів та сусідок.

— Місце для події має бути зручним для жителів і жительок, а також розташовуватися на «їхній» території. Не варто проводити обговорення проектів, що стосуються конкретного двору, в будівлі міської ради (якщо проект не стосується двору міської ради).

Початок взаємодії

— Важливо не запізнитись на подію.

— На початку необхідно представитись та розказати про свої мотиви залучення до проекту.

— На початку події варто розказати про причини зібрання, алгоритми залучення та можливості отримати інформацію про подальший хід проекту.

— Якщо є можливість, надати інформацію про локацію проекту, його історію та попередні дослідження, розказати про успішні практики вирішення схожих проблем.

Проведення події

— Сама подія має бути недовготривалою.

— Найкраще проводити подію у неформальній атмосфері. Після завершення можна організувати невелику вечірку з їжею та напоями.

— Мова спілкування з жителями та жительками має бути простою та зрозумілою.

— У результаті взаємодії має сформуватись довіра між учасниками й учасницями процесу.

— Учасникам і учасницям важливо показати, чому їм необхідно залучитись до проекту та які вони мають можливості впливу на процес.

— Необхідно дати можливість висловитись кожному та кожній. Наприклад, можна використати дошку, на яку учасники й учасниці будуть записувати свої побажання.

— Учасникам і учасницям важливо дати мрію, як може виглядати цей простір (проект) у майбутньому. Важливо забезпечити, щоб кожен та кожна мали можливість знайти собі місце та задовольнити свої потреби. Для наочності можна використовувати візуалізації або запропонувати жителям і жителькам створити колаж можливого майбутнього.

— Під час події важливо напрацювати спільні рішення, які мають бути простими та зрозумілими.

— Важливо ставити як довгострокову «велику мету», так і маленькі досяжні короткострокові цілі. Досягнення проміжних невеликих «перемог» заохочує інших до залучення та мотивує до активної участі, а також започаткування нових ініціатив.

— Під час процесу залучення важливо приділити особливу увагу тим групам, що виступають проти рішення, зрозуміти причини конфлікту.

— Особливо забезпеченою має бути участь у процесі залучення людей з інвалідністю, маломобільних.

— За потреби (наприклад, у ситуації конфлікту), необхідно запросити модератора чи модераторку для побудови продуктивного діалогу.

— Під час події учасники та учасниці процесу залучення мають відчувати себе безпечно, комфортно та на рівні з організаторами й організаторками, має бути розбудована горизонтальна структура взаємодії. Учасники й учасниці мають розуміти, що вони мають вплив і їхня участь є важливою.

Наступні кроки після події

— Потрібно здійснювати інформування всіх учасників, учасниць і зацікавлених сторін про результати та прийняті рішення, а також відхилені пропозиції з обґрунтуванням причин відмови. Інформування важливо здійснювати у доступний спосіб. Практика показує, що розсилка електронною поштою не завжди спрацьовує. Інформування через лідерів і лідерок думок та оголошення у просторі є більш дієвими.

— Потрібно також інформувати усіх зацікавлених сторін про наступні кроки та перебіг проекту.

— Бажано не обмежуватись єдиним актом залучення. Для проекту, що триває більше, ніж півроку, мінімальна кількість подій з залучення — три.

— Важливо виділити робочу групу з ініціативних жителів і жительок. Для підтримання зацікавленості робочої групи в проекті важливо комунікувати з нею мінімум раз на тиждень та мати спільні зустрічі мінімум раз на три тижні.

— Для розбудови довірливих стосунків та відповідальності за реалізований міський простір важливо залучити жителів і жительок не лише на етапі створення проекту, а й на етапі реалізації.

— Свято відкриття нового міського простору чи об’єкту має проводитися саме для майбутніх користувачів і користувачок.

Читайте також: Рівні співпраці влади і громади: шість типологій громадянської участі

Про формат відкритого простору

Подія була організована у форматі «open space» («відкритий простір»), що забезпечив продуктивність спілкування і комфортне неформальне середовище вільної дискусії.

На початку всі учасники та учасниці пропонували важливі, на їхню думку, теми, з яких формувався розклад обговорень. Кожне обговорення було фіксованим в часі, одночасно відбувались декілька обговорень. Протягом дня учасники та учасниці події приєднувалися до цікавих для них обговорень, могли вільно долучатись та покидати дискусії. За день учасник чи учасниця брали участь у більш ніж чотирьох обговореннях.

Саме цей формат створив дружню атмосферу та сприяв налагодженню контактів і можливості познайомитись з усіма учасниками й учасницями події. В основі формату лежить здатність людей до самоорганізації та їхня спільна відповідальність за результат, а також цікавість до теми. Його також можна використовувати як метод проведення подій із залучення спільноти для обговорення можливостей вирішення міських проблем.

За результатами події буде видано збірку. Протягом останнього дня учасники й учасниці також напрацювали спільні проекти з залучення спільноти. Детальніше про подію та формат

Поділитися текстом

Facebook Twitter

Коментарі