Дослідження проведене Аналітичним центром CEDOS та інтернет-журналом про місто Mistosite у співпраці з Офісом розвитку Оболонського району, Інститутом міста (Львів), Оболонською РДА та ГО Парк Наталка в межах «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні», яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві із Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) та за підтримки Посольства Швеції в Україні.

Проблематика

За останні 5 років в українських містах значно активізувалося громадянське суспільство і з’явилася велика кількість місцевих урбаністичних ініціатив. Попри це, досі важко говорити про існування консолідованих «мікрогромад» — міських локальних спільнот, об’єднаних за територіальним принципом. Процес утворення таких спільнот не отримує відповідної підтримки (фасилітації, консультування, розвитку публічних просторів) від міських та районних адміністрацій. Проте, саме від активності локальних спільнот залежить рівень розвитку та комфорту міського простору.

Факторами, які впливають на розвиток локальних спільнот, є:

  • проявлення місцевої ідентичності як мешканця/мешканки певного масиву, кварталу, району;
  • розвиток соціального капіталу, тобто соціальних зв’язків всередині спільнот, які сприяють створенню спільних благ (у тому числі, публічних просторів), підтримці сталості всередині спільноти;
  • розвиток необхідної соціальної, культурної та інших інфраструктур.

Наявний поділ Києва на 10 районів є, до великої міри, штучним. Райони виділені в адміністративних цілях і не відбивають «природних» меж, якими їх уявляють люди. Так, Виноградар, наприклад, приєднаний до Подолу, Куренівка належить до трьох адміністративних районів, а Пріорка, яка за стратегіями руху мешканців тяжіє до Подільського району, входить до складу Оболонського.

Райони Києва є дуже великими і об’єднують по 150-300 тисяч мешканців. Однак, саме вони є найнижчим рівнем адміністративного поділу, який існує в місті. Натомість, у європейських столицях комунікації з мешканцями відбувається не лише через мажоритарних депутатів або на рівні великих адміністративних районів (типу Оболонського). Окрім цього, існує поділ на адміністративні утворення середнього рівня населенням близько 50 тисяч мешканців. У них також діють органи самоврядування, яким належить значна частина повноважень, зокрема, з благоустрою території. Це питання найефективніше вирішувати саме на цьому рівні, який найбільше відповідає уявленням людей про межі «своєї» території — місцевості чи мікрорайону, у якому вони мешкають.

Муніципальні проекти з розвитку міського простору, креативних індустрій та брендування територій, ревіталізації районів, розвитку інфраструктури та публічних просторів повинні починатися з досліджень локальних спільнот. На жаль, в Україні такі дослідження на постійній основі поки що не проводяться ні на муніципальному, ні на академічному рівнях. Прикладом започаткування подібного дослідження є проект «Громади в дії» («Зміцнення громад заради сталого розвитку міста») у Львові, який проводиться Інститутом міста за підтримки Європейського Союзу.

Розвиток місцевих спільнот та заохочення їх до спільної діяльності потребує відповіді на питання про наявність таких спільнот, їх склад та рівень організації. Виникає потреба віднайдення таких територіальних спільнот і у Києві, зокрема, на Оболоні, для започаткування безпосередньої комунікації саме з гомогенними територіальними об’єднаннями, що мають більше спільних потреб, проблем та можуть легше досягти консенсусу. Такі мікрогромади можуть стати основою для низових органів самоврядування (субрайонного рівня), які переймуть на себе частину повноважень з облаштування території чи організації дозвілля.

2016 року в Оболонському районі зусиллями місцевої ініціативи «Парк Наталка» в результаті серії стратегічних сесій, у яких взяли участь близько 300 людей, створений Офіс розвитку Оболонського району. Він зіштовхнувся проблемою комунікації з іншими жителями району, які не брали участі у стратегуванні: як їх інформувати та залучати, які механізми краще використовувати. Відповіддю на такий виклик може стати виділення в районі територіальних спільнот (мікрогромад), їхня розбудова та використання цих спільнот як інструменту комунікації та співпраці між адміністрацією і мешканцями.

Отже, метою дослідження було виявлення потенціалу до об’єднання міських сусідських спільнот та їхнього залучення до процесів прийняття рішень у районі. Результатом є рекомендації з залучення жителів Оболонського району до процесу управління.

Методологія дослідження

В основу методології дослідження покладена методика, розроблена «Інститутом міста» у Львові, доопрацьована Аналітичним центром CEDOS.

Дослідження проводилось серед жителів Оболонського району віком від 18 до 70 років, що проживають в районі довше 2 років. Метод дослідження — анкетування із застосуванням картографування значущих для респондентів місць в Оболонському районі. Польовий етап виконаний у липні-вересні 2016 року.

Обсяг вибірки 472 особи. Метод побудови — спрямована маршрутна квотна вибірка. Рекрутинг респондентів проходив у дворі біля будинку проживання респондента.

З метою запобігання перекосу за статтю та віком відбір проводився за квотами відповідно до даних Держкомстату України щодо розподілу населення Києва за статтю та віком.

Тут має бути галерея № 17

За місцем проживання всі респонденти рівномірно розподілені територією району. Через невелику щільність населення та складність доступу до респондентів опитування не проводилося у Пущі-Водиці.

Для забезпечення рівнопредставленості мікрогромад район було початково поділено на 11 «теоретичних мікрорайонів». В кожному з них було опитано, в середньому, 43 особи. Опитування проводилось лише серед людей, що проживають в тому теоретичному мікрорайоні, де відбувся рекрутинг. Для узагальненого аналізу результатів дослідження в цілому по Оболонському району вибірку було зважено пропорційно до кількості населення, що проживає на території теоретичних мікрорайонів на основі даних про кількість жителів, закріплених за виборчими дільницями.

Для виявлення потенціалу до громадотворення було проаналізовано 5 груп показників:

  1. оцінка та рівень задоволеності якістю життя в районі;
  2. рівень співвіднесення себе з районом — фіксація міської та районної ідентичності та виокремлення потенційних мікрогромад;
  3. оцінка потенціалу до громадотворення;
  4. рівень участі та залученості до процесу прийняття рішень в районі;
  5. оцінка діяльності та рівень довіри до громадських активістів та районної адміністрації.

Задоволеність якістю життя в районі

Більшість жителів позитивно оцінюють зміни, що відбуваються в Оболонському районі.

Жителі задоволені станом міста, району, проте рівень задоволеності падає, коли мова йде про вулицю та, особливо, будинок. Це може бути пов’язано із тим, що із проблемами будинку вони стикаються щодня, а мікрорайон вцілому охопити і оцінити важче.

Тут має бути галерея № 16

З рівнем задоволеності станом будинку, мікрорайону та району пов’язані різні фактори. Було виявлено відмінність оцінок задоволеності своїм будинком в залежності від статі та досвіду залучення до активної діяльності в мікрорайоні. Так, чоловіки схильні більш позитивно оцінювати стан будинку, ніж жінки. А ті, хто вдавався до дій, спрямованих на вирішення проблем мікрорайону, більш негативно оцінюють стан будинку, вулиці та міста, ніж ті, хто не вдавались до таких дій.

В Оболонському районі жителі більш позитивно оцінюють безпеку вдень, умови для відпочинку на природі, умови для відпочинку з дітьми та умови для заняття спортом. Більш негативно оболонці оцінюють комфорт пересування для маломобільних, стан пішохідних зон, безпеку вночі та культурне життя району. Саме ці аспекти є перспективними напрямками для розвитку району.

Тут має бути галерея № 18

Найбільшими проблемами як свого мікрорайону, так і Оболонського району загалом, респонденти вважають засміченість територій, бруд, незадовільну роботу комунальних служб, стан доріг, незадовільний стан місць для відпочинку, паркування автомобілів, криміногенність району. Важливе місце серед невдоволень жителів займають екологічні проблеми та потреба в чистих, зручних місцях відпочинку, особливо, біля води. Таким чином, одними із потенційних напрямків розвитку та можливостей об’єднати жителів можуть стати проекти благоустрою територій біля озер в районі.

Ідентичність жителів з районом та містом

Ідентичність жителів із своїм районом потенційно може стимулювати відповідальне ставлення до свого міста та виникнення локальної спільноти.

Рівень співвіднесення себе із містом та районом ми фіксували у кілька етапів.

Перш за все, було зафіксовано самопрезентацію себе як киянина/киянки. Переважна більшість опитаних називають себе киянами.

По-друге, співвіднесення себе з районом відображається і у фізичній прив’язці до конкретної території. Більше ніж половина мешканців не бажає змінювати район проживання і відзначає важливість жити саме там, де й зараз. Оцінка важливості проживання саме у своєму мікрорайоні, на своїй вулиці, у своєму будинку пов’язана із таким важливим фактором, як досвід залучення до громадської активності з вирішення локальних проблем. Так, респонденти, що активно долучались до міського життя, більше цінують своє місце проживання. Також рівень важливості проживання саме у своєму будинку, на своїй вулиці дещо вищий у людей старшого віку, ніж серед молоді.

Потенційними агентами залучення сусідів до управління районом та створення спільноти можуть стати люди, для яких важливо жити саме на Оболоні, оскільки вони є більш активними в соціальному житті району. Можливо, на перших етапах варто залучати людей старшого віку, щоб через них розвивати соціальний капітал громади.

Тут має бути галерея № 19

Наступним кроком було фіксування ідентичності з будинком та мікрорайоном на 4 рівнях: територіальна прив’язка, емоційний рівень, співвіднесення себе з громадою та відповідальність перед спільнотою (було застосовано шкалу вимірювання соціальних установок Лайкерта). Найбільше опитані ідентифікують себе зі своїм мікрорайоном як місцем життя. Менш сильною є емоційна прив’язка, найнижчим — відчуття єдності зі спільнотою. Тому рекомендується першочергово розвивати довіру до спільноти та ідентичність із нею, використовуючи відчуття спільності з районом як територією для спільного життя.

Тут має бути галерея № 20

Також ми зафіксували фактори, через які мешканці визначають Оболонь, у чому для них полягає цінність району. Отже, оболонці люблять свій район за комфорт, природу та водойми. Саме ці напрямки варто розвивати для підвищення рівня залученості громади до процесу управління в районі.

Мікрогромади

З точки зору територіальних ідентичностей, в Оболонському районі виділено 8 мікрогромад: Мінський масив, Куренівка/Пріорка, Куренівка, Героїв Дніпра, Мінська, Оболонь, Набережна, Прирічна.

З іншого боку, з точки зору використання території, з цих мікрогромад можна виділити менші сусідства — спільноти кількох дворів, обмежених магістральними вулицями і об’єднаних спільною соціальною інфраструктурою.

Залучення мешканців варто проводити на різних рівнях: всього району, мікрогромад, дворових сусідств, дворів чи будинків — в залежності від наявних потреб.

Тут має бути галерея № 21

Сусідські взаємодії

Важливим засновком розбудови міцної локальної спільноти є розвиток соціального капіталу жителів — створення неформальної сусідської мережі взаємодій. В середньому, опитані мешканці Оболонського району знають чверть мешканців свого будинку. Половина опитаних знає лише 5% жителів сусідніх будинків. Більше чверті вітаються зі своїми сусідами незалежно від того, чи вони їх знають. Третина опитаних спілкується зі своїми сусідами щодня і 15% обговорюють з ними спільні проблеми району.

Такі показники взаємодії з сусідами дають можливість висунути гіпотезу про можливий потенціал до утворення громад в районі через сусідські контакти. Для розбудови стратегії створення цієї мережі варто розуміти наявну структуру контактів і базуватись на них.

Тут має бути галерея № 22

В результаті кореляційного та дисперсійного аналізу було виявлено наступне:

  1. Існує прямий зв’язок між рівнем знання сусідів та досвідом долучення до вирішення локальних проблем мікрорайону. Існує статистично значуща різниця середніх частки знання сусідів серед тих, хто залучався до вирішення проблем, і тих, хто не залучався. Середня частка знання сусідів серед тих, хто долучався, становить 35% знання сусідів по будинку, а серед тих, хто не робив ніяких спроб вирішити локальні проблеми — 21%.
  2. Декларування бажання долучитись до громадської діяльності в районі корелює із рівнем знання сусідів. Серед людей, що мають більший рівень знайомства з сусідами, частіше зустрічаються такі, що бажають долучитись до міських проектів. Дисперсійний аналіз дав можливість виявити статистично значущу різницю середніх оцінок частки знання сусідів в будинку серед тих, хто бажає долучитись до громадської діяльності (середня частка знайомств 33%) і тих, хто не виявив бажання долучитися (середня частка знайомств з сусідами складає 22%).

З цього випливає необхідність розвивати залучення через практики, що дозволять сусідам ближче познайомитись — спільні вечірки, неформальні заходи.

Місцями для проведення зборів мешканців та сусідських обговорень спільних проблем мають бути, в першу чергу, двори, парки, прибудинкові території, як такі, що найчастіше використовуються мешканцями для взаємодії вже зараз.

Тут має бути галерея № 23

Більш того, найбільшу причетність опитані відчувають до жителів свого та сусідніх будинків. Саме така первинна ланка громади має стати основою побудови локальної спільноти.

Тут має бути галерея № 24

Участь мешканців у житті району

Для розвитку місцевої спільноти важливим фактором є активна участь жителів у процесі прийняття рішень та їхнє залучення до управління своїм районом. Залучення мешканців першочергово ґрунтується на рівні довіри до міських інституцій, представників громадянського суспільства, розумінні того, як звичайний мешканець може впливати на міську владу та міське життя. Також важливими є мотиваційні та індивідуальні фактори і потреби, одним з яких є, наприклад, особистий позитивний досвід участі в успішному міському проекті.

Отже, розглянемо як жителі оцінюють свій вплив на міські процеси та який потенціал до залучення жителів має Оболонський район.

Найбільший вплив на процес прийняття рішень жителі відчувають на рівні будинку, це відчуття пропорційно зменшується із розширенням території впливу. Тому важливо проводити просвітницькі інформаційні кампанії для поширення знань про можливості впливу, а також активно популяризувати вдалі кейси впливу жителів на прийняття рішень не лише на рівні будинку.

Аналіз кореляцій дав можливість виявити наступне:

  1. Існує пряма кореляція між рівнем матеріального добробуту та оцінкою свого впливу на рівнях району, мікрорайону, двору та будинку. З підвищенням матеріального рівня зростає і рівень оцінки свого впливу в місті.
  2. Гендерна приналежність корелює з рівнем оцінки свого впливу в мікрорайоні. Чоловіки схильні більш високо оцінювати свій вплив на процеси, що відбуваються у мікрорайоні.
  3. Існує зв’язок між оцінкою свого впливу на стан речей у дворі та будинку і тривалістю проживання в Оболонському районі. Люди, які довше проживають, схильні більш високо оцінювати свій вплив. І навпаки, зі зниження терміну проживання, знижується і рівень оцінки свого впливу на питання, пов’язані з двором та будинком.

Тут має бути галерея № 25

Найбільш активно мешканці району долучаються до індивідуальних практик участі в житті району: прибирання та озеленення територій, індивідуального вирішення проблем через скарги та звернення до органів влади. Колективні форми участі є значно менш поширеними.

Для розвитку колективного залучення варто використовувати вже наявні патерни, зокрема, зацікавленість жителів у діяльності, що має швидкий та видимий результат або відповідь, наприклад, спільні толоки та озеленення. Найкращим варіантом є тема водойм в районі: облаштування та розвиток публічних просторів біля водойм має найбільший потенціал до формування локальних спільнот навколо них.

Третина опитаних готові долучитись до громадської діяльності та приділяти їй, в середньому, декілька годин на тиждень.

Тут має бути галерея № 26

Для розвитку залучення варто використовувати потенціал вже наявних активістів, оскільки вони, за результатами дослідження, мають більший соціальний капітал.

Аналіз двомірних розподілів та кореляцій дав можливість зафіксувати таку різницю між тими, хто бажає, і тими, хто не бажає займатись міським активізмом:

  1. Між бажанням долучитись до активної громадської діяльності та статево-віковими, освітніми характеристиками респондентів зв’язок відсутній. Таким чином, можна говорити про відсутність безпосереднього впливу гендерних, вікових особливостей та освітнього рівня на бажання долучитись.
  2. Існує прямий зв’язок між матеріальним становищем та бажанням долучитись до активного соціального життя: люди із більш забезпечених груп населення більш схильні до долучення.
  3. Ті, хто бажають долучитись до міського активізму, найчастіше вже мали досвід активізму чи залучення, на відміну від тих, хто не виявив бажання долучитись.
  4. Існує пряма кореляція між бажанням долучитись до громадської діяльності в місті та рівнем довіри до громадських активістів, яких особисто знають мешканці.
  5. Бажання долучитись до активної діяльності в районі корелює з часткою сусідів по під’їзду, яких знають мешканці. Ті, хто виявив бажання долучитись, схильні мати більше знайомств із сусідами.
  6. Люди, що не визначилися, подібно до тих, хто вже бажає долучитись, мають дещо більше коло контактів в сусідстві, ніж ті, хто не бажає долучатись. Важливо звернути на це увагу, адже ті, хто не визначився, є потенціальною аудиторією залучення.
  7. Люди, що бажають долучитись, більш схильні звертатись до інтернет-ресурсів та менше довіряти чуткам від родичів та знайомих, ніж ті, хто не бажають долучатись. Загалом, ті, хто не бажає долучатись, менше цікавляться міськими новинами.

Орієнтації на вирішення соціальних проблем

Для жителів Оболоні найбільш характерна активна ідентичність щодо врегулювання соціальних проблем, ніж пасивна. Це характеризується розвитком ідентичності громадської активності та ідентичності добропорядних мешканців. Одночасно, слабо розвинутою залишається ідентичність ініційованої участі, тоді як сильними є ідентичність делегування повноважень та, все ж, «радянська» ідентичність. Це говорить про те, що мешканці потенційно готові долучатися та підтримувати активності, проте не бути лідерами. Тому потрібно працювати саме над розвитком та заохоченням лідерства у локальних спільнотах.

Для фіксації орієнтацій на вирішення соціальних проблем була використана методика, розроблена кандидаткою соціологічних наук Мар’яною Малачівською-Данчак в рамках дисертаційної роботи «Конструювання соціальних проблем в дискурсивних практиках сучасного українського суспільства» (2014). Методика була апробована в рамках дослідження «Соціальний простір міста: потенціал до громадотворення» у Львові у 2015 році в рамках проекту «Громади в дії».

В анкеті мешканцям був запропонований перелік із 14 тверджень, які групуються у 7 видів ідентичностей, що об’єднуються у дві групи:

  • пасивна ідентичність («радянська» ідентичність, ідентичність делегування повноважень, ідентичність жертви та ідентичність свідомого виключення);
  • активна ідентичність (ідентичність добропорядні мешканці, ідентичність громадської активності, ідентичність ініційованої участі).

Носіями «радянської» ідентичності є ті, хто ідентифікують себе як жертв сучасної суспільної системи і не вважають, що можуть яким-небудь чином впливати на ситуацію у суспільстві. Носіям ідентичності делегування повноважень притаманна властивість наділяти відповідальністю за виникнення та вирішення соціальних проблем владну верхівку, соціальні служби або тих, кому «краще живеться». Ідентичність свідомого виключення характеризується максимальним дистанціюванням суб’єкта від соціального життя, в тому числі наявних проблем чи перспектив їхнього вирішення. Ідентичність жертви визначає соціальні проблеми як абстрактні соціальні обставини, непідвладні простим мешканцям.

Ідентичність добропорядних мешканців характеризується «законослухняністю» та виконанням формальних та неформальних правил, затверджених у суспільстві. Ідентичність громадської активності передбачає усвідомленість суб’єктів у наявності соціальних проблем та чіткому окресленні їхніх причин та можливих шляхів вирішення. Між суб’єктом та соціальною проблемою стирається дистанція відчуження, натомість виробляється переконаність у власній відповідальності за соціальні проблеми та впливовість на суспільні процеси. Ідентичність ініційованої участі характеризується спрямуванням власних зусиль на вирішення соціальних проблем та активізація найближчого оточення до спільної діяльності.

Роль міських низових ініціатив

Агентом об’єднання та гуртування навколо себе місцевої спільноти найчастіше стають представники громадянського суспільства та місцеві активісти. Однак, для найбільш ефективної роботи зі спільнотою, активісти мають користуватись авторитетом та довірою серед громади. Найпершим кроком до розбудови такої довіри є інформування про проекти, плани та діяльність активістів, яка є передумовою безпосереднього залучення жителів до їхніх проектів.

Половина опитаних не знають жодної міської низової ініціативи, що діє в Оболонському районі.

Найбільш відомими ініціативами є «Наша Оболонь», «Парк Наталка», «Перспектива Оболоні», «Громадська варта Оболоні». Ці організації мають найвищий потенціал впливу на рівень залучення до громадської активності.

Гіпотеза про можливість використовувати ОСН для комунікації з жителями не справдилася, оскільки переважна більшість опитаних ніколи не чула про діяльність таких організацій.

Низький рівень обізнаності про діяльність Офісу розвитку району доводить необхідність розбудови стратегії інформування та взаємодії Офісу із громадою. Як канал комунікації варто використовувати телебачення та «сарафанне радіо», розміщення та розповсюдження інформації у найчастіше відвідуваних місцях у мікрорайонах, а вже потім через соціальні мережі.

Тут має бути галерея № 27

Інформування, задоволеність діяльністю та довіра до інституцій

Розбудова ефективної комунікації має ґрунтуватись на використанні правильних інструментів комунікації та правильних медій.

Стратегія подачі інформації, зміст, мотивація та канал комунікації має чітко відповідати аудиторії та меті повідомлення. Для більшості опитаних основним джерелом інформації про життя району є чутки та розмови оточення, родичів, знайомих, колег, а також центральні канали і загальноміські медіа. З інтернету районні новини дізнається третина мешканців району. Це свідчить про те, що канали передачі інформації від районної адміністрації і районних активістів до жителів району функціонують погано.

Аудиторія має відповідно сприймати повідомлення і реагувати. Позитивної реакції, схвалення та залучення неможливо досягти без довіри до джерела комунікації. Утім, до половини мешканців відмітили, що взагалі не стикалися з діяльністю районних органів влади, активістів і комунальних установ. Відповідно, показники задоволеності їхньої діяльністю і довіри до них є низькими.

Тут має бути галерея № 28

Таким чином, першочерговим кроком до розбудови проектів із громадотворення для міської та районної адміністрації, місцевих активістів та громадських організацій має бути розбудова системи інформування про свою діяльність, забезпечення прозорості та відкритості. Наступним кроком буде підвищення рівня обізнаності про діяльність інституцій, довіри до них; і лише тоді відкриється можливість створення діалогу та розбудови локальної спільноти для налагодження життя в районі.

Рекомендації

Розвивати сусідства та мікрогромади. Найближчий до людей рівень прийняття рішень — рівень району — є надто далеким. Комунікація переривається, а довіра не може скластися. Люди не залучаються до того, що їх мало стосується.

Щоб люди залучалися до життя району, потрібно запропонувати їм участь на тому рівні, який їх найбільше цікавить. Окрім вирішення проблем району, це дозволить мешканцям розвивати мережі неформальної взаємодії. Не тільки дає жителям можливість познайомитись з сусідами, але і може надихнути створені спільноти на впровадження майбутніх проектів.

Залучати активних мешканців до взаємодії. Наразі довіра мешканців до РДА, комунальних служб та депутатів є низькою. Одним зі шляхів подолання проблеми є заручення підтримкою мешканців, що вже мали досвід активної участі у вирішенні локальних проблем. Вони мають доволі багато контактів серед сусідів, а також користуються певним авторитетом завдяки своїй діяльності. З іншого боку, вони більш критично налаштовані стосовно оцінки проблем району та тактик і стратегій управління районом. Відповідно, саме вони можуть підказати механізми побудови активної спільноти в районі.

Використовувати точки притягання для комунікації з мешканцями. Налагодження комунікації — перший крок до залучення спільноти та підвищення довіри до міських інституцій. Наявні канали комунікації між РДА та іншими районними інституціями та мешканцями району працюють неефективно.

Найкращий спосіб діалогу — прямий контакт. Приклади речей, які можуть покращити комунікацію: районна газета в поштову скриньку, зустрічі в людних місцях, інформаційні стенди і стійки у місцях, де буває багато людей: Набережна, транспортні вузли, центри торгівлі, церкви. Важливо, щоб особисті зустрічі та обговорення за участі мешканців відбувались на території громади, а не в приміщенні адміністрації.

Налагоджувати комунікацію мешканців з громадськими організаціями та ініціативами. В Оболонському районі існує велика кількість ГО та міських низових ініціатив, проте мешканці переважно не знають про їхню діяльність.

Інформування мешканців про сфери впливу, результати успішних проектів тощо можуть стати джерелом натхнення, «позитивним підкріпленням» для ще не активних мешканців району.

Розвивати місця зустрічей сусідів. Передумовою формування дієвих сусідств та громад є наявність місць, де сусіди можуть спільно проводити вільний час і спілкуватися.

У дворах, скверах, біля шкіл потрібно створювати інфраструктуру, яка б стимулювала спілкування: майданчики для різних ігор і занять спортом, вуличні грилі, вуличні сцени, альтанки. З іншого боку, організовувати толоки, спільні прибирання і благоустрій дворів, сусідські свята і вечірки, вуличні фестивалі, неформальні заходи.

Мешканці зазначають потребу у місцях культурного відпочинку. Такі місця — публічні бібліотеки, комунальні кінотеатри — можуть також стати просторами для зборів спільноти.

Розвивати озера як альтернативу Набережній. Оболонська набережна є основним місцем притягання і улюбленим місцем відпочинку в районі. Вона має і загальноміське значення, часом дуже перевантажується. З іншого боку масиву є низка озер, які вже мають свої спільноти відвідувачів і можуть стати якісною альтернативою Набережній.

Використовувати процеси розвитку публічних просторів для формування громад. Будь-які зміни публічних просторів можуть спровокувати суспільне незадоволення, якщо їх проводити без участі місцевих громад. Публічні простори вже мають спільноти своїх користувачів. Якщо їх залучити до процесів розвитку, це сприятиме формуванню сталих і дієвих громад, як це відбулося з реконструкцією парку Наталка.

Також, створення спільноти навколо публічних просторів або розвиток спільнот, які вже існують, забезпечить підтримку цих просторів у належному стані. Спільнота відчуватиме свою причетність та відповідальність за цей простір, тому буде піклуватися про нього.

Процес залучення людей до розвитку мікрорайону через благоустрій публічних просторів, має включати такі етапи:

  1. Визначення, який простір треба розвивати (спільне рішення жителів району, активістів та адміністрації району — початок групування навколо проекту активістського каркасу та спільноти).
  2. Формування технічного завдання на розробку проекту (спільна робота адміністрації району та активістів із залученням до обговорення жителів).
  3. Обговорення з жителями і затвердження проекту (чисельне нарощування спільноти).
  4. Співфінансування проекту адміністрацією та жителями.
  5. Участь жителів у створенні та благоустрої проекту (на цьому етапі має сформуватись спільнота навколо цього простору).
  6. Участь в експлуатації та соціальний контроль роботи простору спільнотою.  

Повна версія звіту:

Відеозапис обговорення результатів дослідження під час круглого столу 25 листопада 2016 року:

Поділитися текстом

Facebook Twitter

Коментарі