Щороку в Києві у квартирній черзі стоять тисячі охочих отримати омріяне власне житло. За даними Головного управління статистики у місті Києві, у 2014 році таких мрійників налічувалося більше 81 тисячі. Проте тільки близько 400 особам пощастило отримати квартиру. Звісно, пощастило цим особам по-різному: якщо майже половина з них стояли у квартирній черзі більше 10 років, то ще близько однієї п’ятої взагалі не перебували у черзі.

 

Якщо подивитися на ці самі дані у розрізі категорій громадян, то 32% людей, які отримали житло, належать до категорії громадян із правом першочергового отримання житла. Тобто це люди, які є учасниками бойових дій, учасниками війни; учасниками бойових дій на території інших країн; військовослужбовцями, звільненими в запас або у відставку; багатодітними сім'ями (мають трьох і більше дітей); одинокими матерями; мешканцями ветхих та аварійних будинків; хворими (за встановленим переліком) та належать до інших категорій.

Ще 20% таких людей — це громадяни, які користуються правом позачергового одержання житла. Тобто це інваліди війни; сім'ї загиблих військовослужбовців та прирівняних до них осіб; особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (I та II категорії) та люди з інших категорій.

Також 48% осіб, що отримали житло, перебували у загальній квартирній черзі, до якої належать мешканці комунальних квартир, мешканці гуртожитків та молоді сім'ї.

Загалом за даними КМДА з квартир, які перебувають у підпорядкуванні районних державних адміністрацій у місті Київ, у 2014 році для людей з першої категорії було виділено 18 квартир, для людей з другої категорії — 46 квартир та для третьої категорії — 1 квартиру. Одночасно РДА отримали 102 службові квартири, 6 отриманих РДА квартир було продано та ще 547 службових квартир втратили цей статус.

 

Іншими словами, загалом у Києві у 2014 році з квартирної черги отримали житло близько 400 людей, при цьому самі лише київські РДА виключили з числа службових житлових приміщень 547 квартир. Тобто щонайменше 547 квартир, наданих державним службовцям для проживання, після втрати «службового» статусу можуть в подальшому бути приватизованими особами, які там проживають.

Тож якщо ви учасник бойових дій, одинока матір, інвалід війни, мешкаєте в гуртожитку чи створили молоду сім’ю та хочете покращити свої житлові умови — краще йдіть у державні службовці. У такому разі ймовірність отримання житла є в рази більшою, ніж через квартирну чергу (особливо якщо ви там стоїте менше 10 років).

Підходячи більш серйозно до проблеми квартирної черги, варто звернути увагу на те, що наявний розмір квартирної черги насправді є набагато меншим за можливий, бо через різні причини не всі особи, які потребують покращення житлових умов, зареєструвалися у цій черзі. Якщо поглянути на зміну кількості осіб у квартирній черзі за останні десять-двадцять років, можна порахувати кількість людей, які щорічно втрачають віру в отримання допомоги від держави.

 

Процедура надання житла є непрозорою навіть для людей, які стоять у квартирній черзі роками (не кажучи вже про людей, які про це навіть не думають). Водночас «стояння» у черзі асоціюється зі значними як матеріальними (витрати, пов’язані зі щорічним поданням документів, транспортні витрати, хабарі тощо) так і моральними витратами. Сам процес надання соціального житла настільки обріс корупційними схемами, що квартири з цієї категорії житла вже давно не доходять до цільової аудиторії. А будь-які «гарні» новини з цієї сфери викликають тільки іронічні усмішки.

Розподіл житла через квартирну чергу — показовий приклад важливості відкритих даних. Поки такі дані є закритими, значна довіра до влади не з’явиться. Крім того, відкриті дані як у цій, так і в інших сферах допоможуть не тільки зробити процес функціонування держави більш прозорим, але й надасть можливість громадянам контролювати добросовісність влади. Саме таким шляхом можна заслужити довіру своїх громадян.

Джерело даних: Державна служба статистики та дані КМДА, отримані проектом Сектор права у відповідь на запити про публічну інформацію. Детальніше на сайті: http://sector-prava.org.ua/case-studies/skhiemi_kmda

Поділитися текстом