Нефункціонуючий фонтан Самсон на Подолі 4 вересня розфарбували у рожевий колір. Трьох людей затримали. На сайті Національної Поліції пишуть: «Кримінальне провадження розпочате за ч. 2 ст. 298 (Незаконне проведення пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини) Кримінального кодексу України. Фігурантам загрожує до трьох років ув’язнення». Я хочу продовжити публічне обговорення відповідальності для людей, що зафарбували Самсона у рожевий, яке вже розпочалося у «Хмарочосі». І загалом подивитися ширше на те, що вважається і не вважається злочинами стосовно історичних об’єктів.

У квітні цього року на Русанівській набережній розтрощили скульптуру Ганни Кисельової «Бабця з кравчучкою». Фігуру вже неодноразово псували. У тому числі комунальники, які проти волі скульпторки насипали під постамент землі і посіяли рослин, що призвело до корозії металу. Цього разу частково відірвали верхівку конструкції та замалювали одяг. У фейсбук-спільноті «Русанівка» припускають, що така атака могла бути пов’язана з оздобленням території довкола нового ресторану. Можливо, іронічний стиль скульптури не вписався в елітний ландшафтний дизайн навколо дорогого закладу. Про цю подію написали кілька видань, проте на сайті поліції мені не вдалося знайти, чи зареєстрували злочин і чи шукають зловмисників.

Коли я думаю про уявних зловмисників з відром фарби і пензлями та умовних зловмисників з пристроєм, що може розтрощити металеву конструкцію, мене дивує, чому саме «злочин» перших так жваво розслідується і переслідується. Для контексту нагадаю, що «Бабця з кравчучкою» розташована на Русанівській набережній — території, яку обладнали камерами цілодобового відеоспостереження до Євробачення 2017 року.

Щодо Самсона на Подолі в мене є припущення, що напис «АСАВ» (all cops are bastards), намальований на ротонді, міг спровокувати жорстку реакцію поліцейських. Однак, цей напис явно старший за рожеве фарбування, він іншого кольору і, безсумнівно, мальований іншими людьми.

Можливо, така швидка і сувора реакція на рожевого Самсона пов’язана з роздратуванням поліцейських, які прибули на місце подій і побачили образливий для себе напис? На підтримку цієї версії докладу свіже фото, де рожеву фарбу з Самсона ще повністю не відмили, але ротонда вже наново біла, а напису майже не видно.

Якщо вже рожевий Самсон збурює хвилю обговорень про канонічний старий Поділ, то чому б не поговорити про те, що ми дійсно втратили?

Сьогодні більше не існує низки трамвайних маршрутів, навіть тих, які були історично важливими. А Гостинний двір, розташований поруч із Самсоном, стоїть закритим для всіх не перший рік. Що цікаво, відповідальних за такі метаморфози району можна легко знайти. Це чиновники, які підписують і затверджують плани з усунення трамвайних маршрутів, перепродають і переповертають собі Гостинний двір. Чому тут не працює 298 стаття Кримінального Кодексу, яку застосовано до «вандалів» із фарбою?

Поділ не тільки втрачає атрибути свого історичного минулого. З’являється нове. Наприклад, оглядове колесо на пішохідній зоні, яке виглядає досить небезпечно, враховуючи, що поруч стоять громадські будівлі. До того ж, оглядове колесо, хоча, ймовірно, і є прибутковим, але розташоване у низині, що робить його малоцікавим атракціоном. Таке брутальне втручання в естетику міста, звичайно, змінює його історичний ландшафт.

Я намагаюся зрозуміти, що саме несе небезпеку з точку зору поліції? Поки що мені здається, що небезпечним є те, що люди роблять з власної ініціативи і без фінансової підтримки. Бо, якщо, приміром, проблемою є фарбування у рожевий колір, то чому немає реакції на те, що вестибюль між ескалаторами станції метро Університет заклеєний рожевою плівкою з рекламою шампуню? Для любителів історичних архітектурних об’єктів зауважу, що станція входила до першої черги Київського метрополітену, її було відкрито у 1960 році і вона є пам’яткою архітектури. Це реальний об’єкт історичної цінності, де важливий і колір плитки, яка збереглася, і те, що вона становить цілісний ансамбль разом із пілонами, стелею та іншими деталями.

Самсон на Подолі є гіпсовою копією оригінальної скульптури з дерева. Уявіть: матеріал і близько не схожий на оригінал. Я не впевнена, що сентиментальна любов до копії скульптури є приводом висловлювати своє побажання «реальних наслідків» для тих, хто її пофарбували. Чомусь ніхто не вимагали засудження чиновників, які дозволили комунальникам проробити діру у щелепі лева, аби провести трубу для функціонування фонтану. Такої діри, звісно, немає в оригінальній скульптурі в музеї.

Якщо припустити, що об’єкти, встановлені в місті у 1982 році вже мають історичну цінність, то чому кінотеатр «Київська Русь» перебуває у такому жахливому стані? Чому законом не регулюється забудова навколо кінотеатру, яка псує ландшафт? Наслідки і переслідування можливі лише тоді, коли за «зухвалими діями» «вандалів» не стоїть великий капітал.

Широка мистецька спільнота засуджує хлопців за те, що вони хотіли прикритися тим, що це мистецький акт. А як ви собі уявляєте мистецтво? Це завжди було прикриття. Тим воно і є сильнішим і потужнішим за медіа, бо може говорити і творити трошки більше, ніж дозволено поза мистецькими актами.

Щодо об’єкту мистецького інтересу києволюбів, із ним усе добре. Хіба що найближчий місяць не можна буде побачити оригінал скульптури, оскільки Національний художній музей України, де він зберігається, до 20 жовтня зачинений на реставрацію.

Наостанок пригадаю мурал, створений зі згоди всіх служб міста. У 2017 році американська художниця зробила величезне графіті. Як писала про нього УНІАН, «робота BKFoxx прикрашає фасад будівлі управління поліції Печерського району Києва, розташованого на вулиці Московській, 30. На величезній картині зображена людина, яка допомагає квітці прорости з гори сміття. Звідси і назва муралу: „Rise up in the dirt“ — „Піднятися з бруду“». У своєму інстаграмі художниця дякує всім прекрасним людям, що були до неї привітні під час її роботи.

Сподіваюсь, ніколи не настане той час, коли стріт-артом будуть лише ромашки на будівлі поліції.

За допомогу з фото і порадами під час написання авторка дякує Галці, ґео, Юлі, Лізі, ВіВі, Ірі.

Ця публікація є колонкою, яка висвітлює приватну думку авторки, що може не збігатися з позицією редакції Mistosite або Аналітичного центру CEDOS. Ми запрошуємо всіх охочих до дискусії і будемо раді опублікувати ваші колонки на цю та інші теми.

Поділитися текстом

Facebook Twitter

Коментарі