Протягом останніх років видавництво Addenda Press працює над книгою «Київ Зелений. Путівник вразливою міською природою». Це спогади про природу міста, дослідження історії та екології місцевостей та врешті — 12 інтерв’ю з активіст_ками, які відстоюють право природи на існування в міському середовищі. Mistosite публікує уривок з майбутнього видання, а саме інтерв'ю з Анастасією Гмирянською, активісткою ініціативної групи проти знищення озера Вирлиця.
Як ви познайомилися з Вирлицею?
Я живу біля Вирлиці від народження. Мій будинок — поруч із метро, на проспекті Миколи Бажана, по другий бік якого лежить озеро, тому я з дитинства звикла бачити його з вікна своєї кімнати. І в дитинстві ми з батьками досить часто ходили туди гуляти й купатися. У 2005-му році, коли ділянку віддали в оренду, там почав зʼявлятися паркан; ця територія поступово маргіналізувалася, ставала менш привабливою для прогулянок, для відпочинку людей.
Чи зручно сьогодні добиратися до цього озера?
Така проблема є: до озера нелегко дістатися. Є шлях тільки від метро «Харківська», метро «Вирлиця» і останній — аж за озером — перехід по проспекту Бажана в бік Борисполя. Але однаково там багато людей гуляють, відпочивають.
Тут має бути галерея № 2
Розкажіть про саму місцевість, про її історію, особливості. Якщо я не помиляюсь, то це частинка того шляху, де птахи можуть переночувати, перепочити.
Так, це правда. Узагалі, це була частина заплави Дніпра. Озеро спершу було невелике і на початку ХХ століття становило приблизно 10 га. Розширилося до своїх нинішніх меж у 80–90-х роках, коли намивали пісок, щоб будувати наш масив. І досить часто цим фактом забудовник намагається маніпулювати, використовувати на свою користь, кажучи про те, що озеро взагалі неприродного походження. Мовляв, воно розширилося нещодавно й завдяки втручанню людей, а тому немає підстав захищати чи вважати його унікальною екосистемою нашого міста. Чому в забудовників такий погляд — очевидно. А в нас є погляд свій, підтверджений дослідженнями науковців, зокрема орнітологині Наталії Атамась, яка працює в Інституті зоології НАН України. Фахівці доводять цінність цієї території, яка є частиною еміграційного коридору для птахів. Її важливо зберегти, бо Київ поступово перетворюється на такі собі бетонні джунглі, вижити в яких пташкам дуже важко. Цим Вирлиця й особлива, адже вона дуже зручна для птахів, бо має багато мілководдя. Їм там зручно жити, харчуватися, вити гнізда, ховатися від хижаків.
Ми подавали в Київраду офіційну інформацію про те, що на Вирлиці можна зустріти приблизно 25 видів птахів, які охороняються Бернською конвенцією (5 з них занесені до Червоної книги України), а також рослини, що перебувають під захистом міжнародних конвенцій. Тобто все це не наші вигадки, не вигадки кількох екоактивістів, це — науково підтверджена цінність цієї території. Саме на неї зазіхає забудовник, зокрема вздовж проспекту Бажана.
Є кілька аргументів на користь збереження цієї ділянки. По-перше, це багатий тваринний і рослинний світ. По-друге, це велика площа води і зелені навколо, що охолоджує повітря і працює природним кондиціонером. Поки що ніхто не розуміє, наскільки це серйозно в умовах глобального потепління, особливо в містах із такими комплексними екологічними проблемами, як Київ. По-третє, це мілководдя з очеретом, з іншими видами рослин, водоростей, що вбирають і консервують у собі токсини з повітря. Це дуже важливо з огляду на те, що наш Дарницький район є густонаселеним, що в ньому розташовані екологічно небезпечні підприємства, сміттєспалювальний завод, Дарницька ТЕЦ, до того ж він має постійний потужний трафік машин по проспекту Бажана. Як на мене, знищувати такі території — це самогубство для киян.
А там є якісь дачні угіддя?
Біля Вирлиці немає. Вирлиця оточена із заходу і з півночі житловим масивом (високоповерхівками), на сході — промзона, завод «Радіовимірювач» зокрема, на півдні — сміттєспалювальний завод «Енергія», а трохи далі звідти — Бортницька станція аерації. До речі, те, що стічні води з неї забруднюють озеро — це ще один міф, який використовує забудовник. Вирлиця розташована вище станції аерації, тому це фізично неможливо. Я постійно згадуватиму маніпуляції забудовників, бо вони шукають усіх можливих шляхів очорнити, знайти будь-які причини того, що озеро не становить ніякої цінності, що воно брудне, шо це «калюжа смердюча» і т. д. Ми вже звикли за рік, що наша війна в інформаційному просторі — це постійне спростовування цих їхніх тверджень.
Ця місцевість цікавить одного забудовника чи кількох?
Компанія, яка володіє правом оренди, не змінювалася з 2005 року — це ТОВ «Мрія-Інвест». Але змінювались інвестори. Фактично, вони перекуповували права на будівництво на цій території. Перша спроба будівництва відбулася у 2012 році. Уже тоді озеру було завдано великої шкоди: близько 6 гектарів засипали піском, здебільшого дуже цінне мілководдя. Але опісля відбулися політичні зміни в нашій країні. Далі будівництво не просунулося, усе затихло аж до 2020 року, допоки на цій території не захотів звести торгово-розважальний комплекс колишній «регіонал» Віталій Хомутиннік.
У мене просто вир емоцій, насправді. І далі загроза ж продовжується, так? Чи змінило щось повномасштабне вторгнення рф?
Місцевість частково замінували. Це територія, яка теж перебуває в оренді, але яку ще не готували до будівництва. Наскільки я знаю, себто бачила з вікна, то зараз не відбувається ніяких будівельних чи підготовчих робіт. Щодо повномасштабного вторгнення, то мене непокоїть такий момент: у нас під час боротьби за озеро була дуже неприємна історія, коли забудовник заявив, що вони планують збудувати в межах їхнього комплексу реабілітаційний центр для військових АТО – що, звісно, було відвертою брехнею. Під Київрадою проти нас виходила на мітинги група людей. Ми знаємо, що частина з них брали участь у воєнних діях, а іншу частину, скоріш за все, купили. Вони поводилися досить агресивно. Навіть були постановочні сцени з нібито побиттям АТОвців на Вирлиці. Абсолютна маячна, яка на голову не налазить. Крім того, деякі депутати Київради буквально за кілька днів змінили свою позицію щодо озера. Один із них — Михайло Наконечний (я буду називати імена), який очолював фракцію «ОПЗЖ», а на початку війни вступив у тероборону. Сама партія уже заборонена, але не політична діяльність її депутатів — їх і далі рекламує сторінка КМДА у фейсбуці. І в майбутньому, думаю, вони використовуватимуть свою службу в ЗСУ для того, щоб захищати інтереси забудовника — на нас чекає велика боротьба не тільки із зовнішнім ворогом, а й внутрішнім, який теж не цурається будь-яких засобів. На жаль, такі реалії. Це дуже сумно, але так є.
А як ви взагалі почали свою активістську діяльність з Вирлицею?
Для мене почалося все взимку 2021 року, коли в одній із груп про екологію Києва я побачила звіт з оцінки впливу на довкілля будівництва торгово-розважального комплексу на Вирлиці. Я тоді написала свої зауваження до нього і теж подала. Хоч вони не фахові, але однаково, це думка, так би мовити, від громадськості. На щастя, Українська природоохоронна група теж подала свої зауваження. Зрештою у висновку з оцінки впливу на довкілля написали про заборону підготовчих та ремонтно-будівельних робіт до моменту, доки не буде внесено правки у звіт. На жаль, що конкретно заборонено, вказано не було, тому весь час юрист забудовника покликався на це. Пізніше екологічна інспекція дала припис про заборону будівельних робіт, і тільки тоді будівництво було призупинено. Це було наше перше досягнення.
Відтоді ми багато всього пройшли. Як я вже сказала, мої вікна виходять на озеро, тому я бачила, як заїхала техніка і почала знімати верхній шар ґрунту з рослинністю; як рухалася далі до озера та навозила пісок, щоби його засипати. Я намагалася за цим пильно стежити і почала шукати місцевих, яким це також болить, які готові докладати зусилля: викликати поліцію, шукати виходи на місцевих депутатів, знайомитися з бюрократичними процедурами в стінах Київради. Відкрили кримінальне провадження, хоча користі від цього було мало. Поліція, на жаль, не зацікавлена в таких ситуаціях.
Наша діяльність розгорталася в кількох напрямках: це взаємодія з поліцією, з Київрадою, з громадою. Із Київрадою намагалися кілька разів розірвати договори оренди й оголосити територію ландшафтним заказником. Але так і не вдалося, бо депутати провалили голосування. На словах усі ніби підтримували, але коли доходило до голосування, то частина депутатів просто виходили з зали, у частини раптом не працювали картки, хтось утримався від голосування. Позиція Кличка теж мінлива: спочатку він ніби був проти забудови, а потім безпосередньо на сесії закликав депутатів зустрітися із забудовником і подивитися на його пречудовий проєкт торгово-розважального комплексу. Це все справді зафіксовано на записі засідання. Далі забудовник намагався використати різні вигадки у своїй боротьбі: реабілітаційний центр для військових АТО, можливе підтоплення метрополітену, техногенна катастрофа, якій може запобігти тільки будівництво торговельного комплексу й бетонування берегів озера — з «берегоукріпленням», як вони це називають. Потім з’явилася фейкова громадська організація «Нова Вирлиця». Тобто ГО була справжня, але вона очевидно працювала на забудовника. Така сама історія відбулася і з «Екопарком “Осокорки”». Отож, прозабудовницька ГО подала ініціативу про нібито благоустрій навколо Вирлиці, але серед їхніх вимог було продовження договорів оренди.
Ми теж подали свою місцеву ініціативу, зібрали дуже багато підписів, але за кілька днів почалася війна. Тож це все поки що теж на паузі. Це трохи про напрямок роботи з Київрадою.
Тут має бути галерея № 1
І третій напрямок — це громада. Як я вже казала, ця територія маргіналізувалася через наявність там паркану й недоглянутість, тож забудовник намагається використати це на свою користь. Каже, що там хащі, там небезпечно, не прибрано. Але він не каже, що в цьому його провина, бо він просто орендував територію і нічого з нею не робив протягом довгого часу, щоб потім сказати, що вона не становить ніякої цінності. Вони не соромляться у своїх буклетах ілюструвати непридатність, на їхню думку, цієї території для рекреації, фотографіями з купами піску, який вони самі ж і навезли. Ми почали думати як зацікавити людей у цій території, проводили різні лекції, обладнали галявинку й проводили екскурсії, нетворкінги, навіть кінопоказ зробили один раз. Так намагалися якомога більшу частину громади охопити, розповісти людям про те, що відбувається, адже не всі знають, що там хочуть щось будувати, чим це загрожує і чому важливо це зберегти.
Четвертий напрямок — це суди. Забудовник хотів через суд скасувати висновок з оцінки впливу на довкілля і продовжити договори оренди, однак йому це не вдалося. У жовтні 2023 року столична прокуратура відсудила у забудовника 19 га в межах прибережної захисної смуги озера Вирлиця та його акваторії. Однак вирішальна битва попереду, оскільки забудовник звернувся у Касаційний Суд. Зараз процес на паузі, позаяк суд чекає на рішення в іншій схожій справі, яку розглядає Велика Палата. Це рішення стане судовим прецедентом, і від нього залежатиме доля багатьох озер, зокрема й Вирлиці. Тому закликаємо всіх стежити за обома процесами і приходити на судові засідання. Наступне відбудеться 15 травня 2024 року о 10:00 у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8 (справа № 925/1133/18). Зазвичай ми повідомляємо про такі події на нашій сторінці у фейсбуці.1
Я бачила у фейсбуці, що ви збираєте команду. Як ми можемо допомогти вашому проєкту?
Люди можуть допомогти своєю активністю по-різному: підписами, які ми збираємо; присутністю на судах, акціях, подіях, які ми влаштовуємо на озері; журналістською діяльністю, дизайном, комунікацією в соцмережах тощо. Насправді, дуже багато всього, а людей не вистачає. Натрапляємо на байдужість із боку сусідів. Звісно, найважливіше в захисті озера, це щоб депутати та забудовники чули голос громади й бачили людей, які готові захищати своє право на безпечне довкілля, на користування природними ресурсами, на визначення долі міста. Коли депутати це будуть бачити, тоді, я думаю, будуть зміни помітніші, а боротьба наша легшою.
Хто перебуває в громаді?
До громади долучаються абсолютно різні люди. Це й студенти, і жінки пенсійного віку, й екологи, і люди, далекі від екології, біології, зоології. Мені здається, проблема пострадянського суспільства в тому, що люди не звикли брати на себе відповідальність, не звикли до того, що вони мають права. Відсутність віри в те, що вони можуть щось змінити, а також відсутність прагнення реалізувати свої права як громадянина та жителя міста — можливо, після війни це зміниться, і люди відчують більшу відповідальність за свою землю, любов до неї. Сподіваюся, вони будуть більш згуртованими після перемоги над зовнішнім ворогом.
У чому головна особливість озера Вирлиця?
Озеро дуже чисте завдяки великій кількості очерету і водних рослин. Також його глибина сягає 28 м. Там живе одна з найбільший на лівому березі, можливо, навіть у Києві, колонія мартинів. Їх дуже багато, і вони агресивно захищають свою територію, а під їхнім захистом й інші птахи там живуть і гніздяться. Якщо піти до колонії, особливо навесні, коли вони створюють сімʼї, то можна почути їхній крик — такий, шо перекриває шум дороги й міста. Аж забуваєш, що то Київ, й відчуваєш себе на морі. І ще Вирлицю люблять спостерігачі за птахами. Їхня улюблениця — вусата синиця — дуже харизматична пташка.
Цікаво, чи можна туди занурюватися з аквалангом.
Мабуть, я не пробувала. Але казали, що в 90-х там водилися величезні соми.
А сьогодні там рибалять?
І рибалять, і купаються. Офіційних пляжів немає, але ми робили запити в «Плесо» на визначення якості води: вона не гірша ніж в інших київських водоймах, де є офіційні пляжі, а за деякими показниками і значно краща. Нам пояснили, що на Вирлиці немає офіційного пляжу через різкий перехід на глибину — це небезпечно.
Чи досліджували ви, чому озеро має назву «Вирлиця»?
Я глибоко не вивчала історіографічні матеріали, але кажуть, що це пов’язано з виром, бо озеро глибоке. Така глибина, що в людей воно асоціювалося з чимось містичним, принаймні в давнину. Другий варіант: можливо, раніше була «Видриця» — від видр, бо там їх було багато, але потім назва трошки змінилася. Це дві наймовірніші теорії походження назви.
Чи зустрічали там останнім часом видр?
Там є видри, ондатри, черепахи. А минулого літа я знаю точно, що зайці бігали. Рослинний і тваринний світ дуже різноманітний, насправді. Я була шокована, що зовсім поруч із таким густонаселеним районом багатомільйонного міста живуть зайці.
Вірю, що нам вдасться зібрати більше людей, аби було більше активності. А коли закінчиться повномасштабне вторгнення, там знову гулятимуть дітки.
Я теж сподіваюся, що територію скоро розмінують2. Забудовника виженемо.
І переможемо!
І переможемо. І буде там прекрасний парк!
[1] прим. від 19 квітня 2024
[2] прим. від 19 квітня 2024: табличок про розмінування вже немає
Чільне зображення: Діма Толкачов
