«Акупунктура міста». Рецепт змін від легендарного мера Курітіби

УПРАВЛІННЯ

19 жовтня 2016

«Акупунктура міста» — книжка Жайме Лернера, бразильського архітектора українського походження, консультанта ООН із питань міського планування та політичного діяча — про те, як перетворити місто на затишний і улюблений дім. Ставши мером занедбаного і похмурого мегаполіса, Лернер із однодумцями спромігся перетворити його на квітучий парк, переконавши городян, що й промислове місто здатне дарувати насолоду, комфорт і відпочинок.

Автор пояснює урбаністичну теорію «акупунктури міста» на прикладі багатьох країн; дотепно, зворушливо і поетично розповідає, як незначні заходи, що нагадують китайську медичну практику голковколювання, здатні призвести до величезних позитивних змін і зробити цей світ кращим.

«Видавництво Старого Лева» нещодавно видало український переклад «Акупунктури міста» і люб’язно погодилося опублікувати уривок з неї на Mistosite.

«Акупунктура міста» на сайті видавництва, там її можна придбати.

Авеніда да Лібердаде — нічний проспект в центрі Ліссабона. Фото: Emilio García

Нічого не робити. Терміново!

Одним із першочергових рішень, що я його мав ухвалити, перебуваючи на першій каденції мера Курітіба, мала бути відповідь на петицію асоціації жителів міста, що пропонувала на розгляд досить дивну вимогу. Запит полягав у проханні, щоб міськрада не вносила жодних коректив стосовно облаштування їхнього району.

Я розпорядився, щоб відповідальний за громадську роботу все перевірив та розібрався у цій ситуації. У результаті ми з’ясували, що клопотання хоч і незвичне, але має логічне підґрунтя. В одному з районів міста мерія виконувала ремонтні роботи з корекції дорожніх обрамлень ґрунтових вулиць — жителі побоювалися, що ремонтна техніка присипле землею невеличкий природний потічок.

Моє рішення щодо цієї справи було максимально лаконічне: «Секретареві Громадських робіт. Припинити роботи на цій ділянці терміново». Іноді певні розпорядження можуть зашкодити життю міста. У такому разі єдиним правильним рішенням буде припинити всі роботи, терміново.

Тридцять два роки потому в Лісабоні, перший, кого я побачив, їдучи за кермом вуличками міста, був Альваро Сіза Віейра — найшанованіший і найзатребуваніший у всьому світі архітектор. Це все одно що приїхати вперше до Ріо-де-Жанейро й зустріти Оскара Німеєра. А тут — будь ласка — Сіза Віейра спокійно контролює виконання робіт. Часто джини з’являються і без чарівної лампи.

Там я бачив пагорби, красиві схили і річку Тежу. У газетах де‑не-де з’являлися новини про нові проекти для Лісабона. Тунелі, віадуки, Експо-98, що зробив свій внесок у відновлення занедбаної частини міста. На кожному з проспектів, розташованих на пагорбах Лісабона, мабуть, найвлучнішою акупунктурою буде — нічого не робити, терміново.

P. S. Як вам така витівка: розмалювати підйомник Санта-Жушта в яскраві червоно-помаранчеві кольори?

Тубус-зупинка, Курітіба. Фото: Mario R. Duran Ortiz

Креативне дозвілля та затратна безпосередність

Чи можливо діяти правильно відразу, жодного разу не помилившись? Відповідно до загальновстановленого принципу лінь іноді перемагає працьовитість. Адже ті, що не аналізують своїх вчинків, не здатні до самокритики, завжди легше долають перешкоди.

Щоразу стає дедалі більше тих опосередкованих робітників, накопичувачів непотрібної інформації, безкінечних непереконливих дослідників. Але іноді одна краплина творчості є рушійною, дієвою акупунктурою розвитку.

Коли ми реалізовували в місті Курітіба одне з найвагоміших покращень транспортної системи, було вкрай важливо досягнути посадки та висадки пасажирів на одному рівні. Насамперед слід було створити спарений автобус на велику кількість місць. Ми повинні були переконати виробників шасі, що це можливо і що такий вид транспорту матиме попит. За сприяння Карлоса Ріхбатера, екс-міністра фінансів і колишнього члена Ради Volvo, мені вдалось організувати зустріч з керівництвом концерну в Гетебурзі, що в Швеції. Щоб з’ясувати, чи корисні та технічно можливі будуть такі рішення в Курітібі, дослідили міста, які потребували особливих рішень щодо пішохідних та проїжджих територій.

Як же ми здивувалися, побачивши, що така потужна організація, як Volvo, оперувала не більше ніж кількома газетними вирізками, що стосувалися цього питання. Концерн по-справжньому зганьбився. Їм було так соромно, що два місяці потому віце-президент компанії особисто прилетів до Бразилії сповістити мені, що вони готові взятися до розробки шасі в Курітібі в онлайн режимі з командою в Гетебурзі.

Готове шасі для спареного автобуса випробовували вночі, щоб переконатися, чи зможе такий довгий автобус маневрувати на наших вулицях і чи достатньо йому буде виділених для цього смуг. Кількість місць у цьому автобусі-гіганті вражала: майже триста пасажирів одночасно. Це була велика перемога.

Важливою також була зручна оплата квитка та висадка пасажирів. Для цього необхідно було забезпечити можливість оплати перед посадкою в автобус, і саму посадку облаштувати на рівні платформи. Питання оплати перед посадкою легко залагодили, встановивши турнікет на вході до тубус-зупинки. Відповідно висадка пасажирів теж мала бути досконала, гнучка і безпечна, щоб уникнути нещасних випадків. Для цього необхідно було забезпечити бездоганну щільність між автобусом і тубус-зупинкою.

Для реалізації цього задуму нам було запропоновано безліч комплексних і справді вартісних рішень. Одне з них — перевести наближення автобуса до тубус-зупинки в електронний режим. Але проблема в тому, що всі запропоновані рішення були критично дорогі, такі дорогі, що дешевше було закупити цілий автобусний парк.

Так тривало доти, аж доки архітектор Карлос Сеневіва поцікавився у головного водія автобуса Роберту Ноґара, чи зміг би він припаркувати транспортний засіб впритул біля платформи посадки пасажирів. Водій чудово впорався з цим завданням. Тоді Сеневіва запитав, чи він та решта водіїв автобуса змогли б повторити той же маневр і з такою ж точністю. Не вагаючись, чоловік дав ствердну відповідь. Ціною маленької подряпини на склі автобуса та тубус-зупинки він повторив спритну й досконалу операцію безпечної посадки та висадки пасажирів. Така система працює протягом одинадцяти років без жодного нещасного випадку.

Така креативна акупунктура була справжньою перемогою над неповороткою посередністю.

Ілюстрацію люб’язно надано Інститутом Жайме Лернера

Карта мобільного пересування

Справжня акупунктура — не завжди фізичне перетворення. Іноді це може бути якась чудова ідея, здатна змінити на краще життя міста. Великі міста мають проблеми через шалений автомобільний рух як наслідок невиправданого місця машин у житті людини.

Навіть міста, які відреагували на цю зловісну тенденцію і віддали перевагу громадському транспорту, що частково зменшило надмірне використання автомобіля, і надалі не позбулися цієї досі актуальної проблеми — засилля автомобілями густонаселених районів.

Скажімо, у Парижі та Лондоні, містах, що мають досконало налагоджену систему підземного і наземного транспорту, досі високі показники користування автомобілями. Що робити з тією частиною людей, які наполягають на використанні автомобілів?

Перше місто, що вжило радикальних заходів стосовно цієї проблеми, — Лондон. Там ввели плату за в’їзд автомобіля в центральну частину міста і, як на мене, цю чудову ідею могли б перейняти багато міст світу.

До слова, я аж ніяк не проти автомобілів. Ідеться про їхнє правильне використання. Важливо не допустити, щоб вони заполонили місто. Тому картки мобільного пересування допоможуть чудово впоратися з цією проблемою.

Заздалегідь придбані картки можна використовувати будь-де в межах міста. Карткою можна оплатити стоянку на околицях центру, де ви ставите машину, а згодом розраховуєтеся нею ж, пересівши на метро, автобус або скориставшись послугами таксі.

Для раціональнішого розв'язання проблеми мобільного пересування слід інтегрувати всі види транспортних засобів. Головне не допустити, щоб автомобілі, таксі, автобуси, всі системи підземного та наземного руху конкурували між собою на одному і тому ж маршруті.

Карта мобільного пересування, вимагаючи швидкої інтеграції, щоб належно працювати належним чином, перетворить кожну особу на власника BMW-Bus, Metro, Walking: автобусом, на метро, чи пішки.

Обсаджена деревами вулиця в Шанхаї. Фото: © Son Gallery™, надано www.iStockphoto.com

Озеленення

Садити рослини — теж хороший вияв акупунктури. Міста, де немає визначних пам’яток, стають значно привабливіші, коли в них багато дерев. Зрештою, у багатьох містах вдалося досягти єдності лише завдяки інтенсивному садінню рослин.

У Шанхаї, наприклад, кожних чотири метри, вздовж будь-якої вулички росте дерево. Крім прекрасного краєвиду і рятівної тіні, дерева є важливими опорами для бамбукових структур до сушіння одягу. Такі собі опудала з манаття й бамбуку.

Чи можна було б собі уявити узбережжя Ріо без дерев уздовж бічних вуличок? Дерево — це акупунктура, що полегшує дискомфорт через відсутність тіні, життя, кольору та світла.

У Курітібі посадили мільйон дерев за менш ніж два десятиліття. Така традиція стала виявом справжньої міської доброти. Влада міста звернулась по підтримку до населення, щоб люди забезпечили зрошення всіх цих маленьких саджанців. Мерія розпочала кампанію «З нас тінь — із вас свіжа вода».

Через відсутність дерев та рослин спальні райони в багатьох містах якісь одноманітні й навіть безживні. Під час виконання житлових програм, що містили диверсифікацію через суміш різних рівнів прибутку, влада Курітіби, крім ініціативи садити на вулицях дерева, закликала кожного мешканця обрати плодове дерево для свого саду.

Планування вулиць унеможливлювало вирубування дерев, а прокладені дороги оминали їх. Також, на щастя, минулася манія випалювати землю на місцях житлових забудов.

ПОДІЛИТИСЬ

Twitter share blue Fb share blue G share blue Vk share blue

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ